Рішення № 3087709, 03.03.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.09 Справа№ 26/19

За позовом: Закритого акціонерного товариства компанії „Райз”, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛК Юкрейн Груп”, с. Побужани Буського району Львівської області

про: стягнення 26 932 404,15 грн.

Суддя Деркач Ю.Б.

при секретарі Боровець Я.

Представники:

від позивача Істушкіна А.О. –представник (довіреність б/н від 15.11.2007 р.), Іваночко М.В. –представник (довіреність б/н від 14.01.2009 р.), Чирик А.І. –представник (довіреність б/н від 14.01.2009 р.)

від відповідача Луцишин П.П. –представник (довіреність б/н від 20.02.2009 р.), Рибенок М.М. –представник (довіреність б/н від 10.02.2009 р.)

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки

передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України

Суть спору: Закрите акціонерне товариство компанія „Райз”, м. Київ звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛК Юкрейн Груп”, с. Побужани Буського району Львівської області про стягнення 26 932 404,15 грн., з яких 18 392 151,85 грн. –основна сума заборгованості, 242 839,88 грн. –відсотки за користування товарним кредитом, 1 149 186,99 грн. –пеня, 5 130 839,41 грн. –збитки, 1 262 498,80 грн. –відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами, 611 238,84 грн. – інфляційне збільшення, 143 648,38 –три відсотки річних.

Ухвалою суду від 10.02.2009 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 24.02.2009 р. Цією ж ухвалою вжито заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти на рахунках боржника в сумі 26 932 404,15 грн. В судовому засіданні 24.02.2009 р. оголошувалась перерва до 03.03.2009 р.

Позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої позовні вимоги збільшено до 30 941 888,61 грн., з яких 19 959 926,18 грн. –сума заборгованості за поставлений товар з урахуванням курсової різниці, 533 145,69 грн. –сума несплачених відсотків за користування товарним кредитом, 1 342 023,74 грн. –сума відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами, 1 076 485,83 грн. –сума інфляційного збільшення, 2 388 504,57 грн. –сума пені, 5 488 365,06 грн. –сума збитків, 153 437,56 грн. –суми 3% річних від суми заборгованості.

Позивачем подано уточнений розрахунок позовних вимог, відповідно до якого заборгованість відповідача становить: 19 730 017,63 грн. заборгованість за поставлений товар з урахуванням курсової різниці, 1 398 821,00 грн. відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами, 1 064 086,32 грн. інфляційне збільшення, 1 277 004,20 грн. пеня, 5 420 582,17 грн. збитки та 159 633,84 грн. –3% річних.

Під час розгляду даної справи відповідачем подано клопотання про скасування заходів забезпечення позову. Суд вважає, що дане клопотання є безпідставним та необґрунтованим, а тому в задоволенні клопотання було відмовлено в силу вимог ст.ст. 66, 67, 68 ГПК України.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просять суд позовні вимоги задоволити з підстав наведених в позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог.

Представники відповідача проти позовних вимог заперечили, однак письмового пояснення по суті позовних вимог на вимогу ухвали суду не подали, просили провадження у справі зупинити, у зв’язку з тим, що ними подано апеляційну скаргу на ухвалу суду про відкриття провадження та застосування заходів забезпечення позову від 10.02.2009 р. Суд відхиляє вказане клопотання, так як подання апеляційної скарги на ухвалу про забезпечення позову не перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об’єктивно дослідивши докази в їх сукупності, керуючись ст. 75 ГПК України, суд встановив наступне:

Між сторонами укладено договори поставки на умовах товарного кредиту № 1085/113 від 06.06.2007 р., № 1085/121 від 24.09.2007 р., № 8323-1693(0) від 05.12.2007 р., № 8323-1694(0) від 07.12.2007 р., № 8323-1695(0) від 25.12.2007 р., № 8323-2683(0) від 05.02.2008 р., № 8323-2684(0) від 14.03.2008 р., № 8323-2685(0) від 11.04.2008 р., № 8323-2687(0) від 30.05.2008 р., № 8323-2688(0) від 28.07.2008 р., № 8323-2690(0) від 15.07.2008 р. (далі по тексту –договори).

Відповідно до п. 1.1. умов договорів Постачальник (позивач) зобов’язується передати у власність Покупця (відповідача) сільськогосподарську техніку, продукцію виробничо технічного призначення, (далі по тексту –товар) на умовах відстрочення кінцевого розрахунку на визначений договором строк та під процент, а Покупець (відповідач) зобов’язується прийняти товар, сплатити його ціну, а також проценти за користування товарним кредитом. Найменування товару, його кількість, ціна, асортимент, номенклатура, строк передачі товару Покупцю (відповідачу) та базис поставки визначаються в додатку № 1, який є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до цих договорів позивач відпустив, а відповідач отримав по накладним сільськогосподарську техніку та продукцію виробничо-технічного призначення на загальну суму 26 916291,79 грн. Факт поставки товару на цю суму підтверджено видатковими накладними доданими позивачем до позовної заяви.

Проте, позивач ствердив, що оплата за поставлений товар згідно цих договорів здійснена лише частково на суму 13 297183,85 грн., про що не заперечив відповідач.

При цьому, будь-яких претензій щодо кількості та якості відпущеного товару як під час його приймання так і до подання позивачем позовної заяви відповідачем заявлено не було. Більше того, заборгованість станом на 01 грудня 2008 р. відповідач визнав, підписавши акти звірки взаємних розрахунків по всіх договорах поставки.

Позивач вказав, що від відповідача за період з 01 грудня 2008 р. по 30 січня 2009 р. не здійснено жодного перерахунку коштів. Отримано лише мінеральне добриво Нітроамофоска 16:16:16 за накладними № ЛК-12/07 від 19.12.2008 року, № ЛК-12/13 від 29.12.2008 року та № 22/30/01 від 30.01.2009 року на загальну суму 498 000,00 грн., яким було погашено відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 57 704,37 грн. по договорам № 8323-1693(0), № 8323-1694(0), № 8323-1695(0), № 8323-2683(0), № 8323-2684(0), № 8323-2685(0), № 8323-2687 (0), № 8323-2688(0), № 8323-2690(0) та частини заборгованості по відсотках за користуванням кредитом за договором поставки на умовах товарного кредиту № 1085/113 від 06.06.2007 р. в сумі 440 295,63 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем направлено відповідачу претензію від 29.12.2008 р. про повне погашення заборгованості. Однак всупереч вимогам ст.ст. 7, 8 ГПК України, відповідь про результати розгляду претензії відповідач не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання —відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

В ч. 2 ст. 193 ГК України зазначено, що порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов’язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно п. 2.2 договорів поставки на умовах товарного кредиту № 8323-1693(0) від 05.12.2007 р., № 8323-1694 (0) від 07.12.2007 р., № 8323-1695(0) від 25.12.2007 р., № 8323-2683(0) від 05.02.2008 р., № 8323-2684(0) від 14.03.2008 р., 8323-2685(0) від 11.04.2008 р., № 8323-2687(0) від 30.05.2008 р., № 8323-2688(0) від 28.07.2008 р., № 8323-2690(0) від 15.07.2008 р. сторони встановлюють, що протягом строку дії договору, грошові зобов’язання Покупця існують і підлягають сплаті в гривні. Сума у гривні, що підлягає сплаті Покупцем на виконання ним зобов’язань по договору визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) у валюті (євро чи доларах США), вказаній в додатках до договору, на офіційний курс гривні до валюти (євро чи доларах США), встановлений на день фактичної оплати Покупцем ціни Договору. Однак сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо офіційний курс гривні до валюти договору (євро чи долара США), встановлений на день фактичної оплати вартості товару Покупцем, менший або рівний курсу, який був встановлений на день підписання договору.

Оскільки відповідач ціни договору не сплатив, допустив прострочення виконання умов договору, позивач має право визначити суму заборгованості з урахуванням курсової різниці станом на дату подання позову до суду.

Офіційний курс гривні до долара США на день подання позовної заяви (04.02.2009 р.) становив 770 грн. за 100 долар США, до євро –982,52 грн. за 100 євро («Урядовий кур’єр»№ 19 від 04.02.2009 р.). Тому сума заборгованості з врахуванням курсової різниці заявлена позивачем підлягає задоволенню в повному обсязі (19 730 017,63 грн.).

Згідно умов договорів поставки на умовах товарного кредиту № 1085/113 від 06.06.2007 р. та № 1085/121 від 24.09.2007 р. ціна договору становить ціна товару та сума нарахованих процентів за користування товарним кредитом. Умови щодо процентів за користування товарним кредитом викладені в п.п. 2.5., 2.6., 2.7., 2.8. вищезазначених договорів. Остаточний розрахунок по процентах за користування товарним кредитом проводиться разом з останнім платежем за цими договорами (п. 2.4 договорів № 1085/113, № 1085/121).

Оскільки, позивач надав розрахунок процентів за користування товарним кредитом, який не відповідає зазначеним вимогам, а за формулою, зазначеною в п. 2.5. договорів вирахувати суму процентів в гривні не видається можливим, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Згідно позовних вимог позивач вимагає стягнути з відповідача суму 3% річних від простроченої суми заборгованості (на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України), а також проценти за неправомірне користування грошовими коштами у розмірі 20% річних з простроченої суми (за договорами № 1085/113 від 06.06.2007 р. та № 1085/121 від 24.09.2007 р.) та 28% річних (за договорами № 8323-1693(0) від 05.12.2007 р., № 8323-1694 (0) від 07.12.2007 р., № 8323-1695(0) від 25.12.2007 р., № 8323-2683(0) від 05.02.2008 р., № 8323-2684(0) від 14.03.2008 р., 8323-2685(0) від 11.04.2008 р., № 8323-2687(0) від 30.05.2008 р., № 8323-2688(0) від 28.07.2008 р., № 8323-2690(0) від 15.07.2008 р.).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.4. договорів поставки на умовах товарного кредиту № 1085/113 від 06.06.2007 р. та № 1085/121 від 24.09.2007 р. зазначено: у випадку прострочення виконання грошових зобов’язань по оплаті ціни товару та\чи сплаті процентів Покупець сплачує на користь Постачальника проценти за користування коштами в розмірі 20 (двадцять) процентів річних з простроченої суми. В аналогічному за змістом п. 7.5. договорів поставки на умовах товарного кредиту № 8323-1693(0) від 05.12.2007 р., № 8323-1694 (0) від 07.12.2007 р., № 8323-1695(0) від 25.12.2007 р., № 8323-2683(0) від 05.02.2008 р., № 8323-2684(0) від 14.03.2008 р., 8323-2685(0) від 11.04.2008 р., № 8323-2687(0) від 30.05.2008 р., № 8323-2688(0) від 28.07.2008 р., № 8323-2690(0) від 15.07.2008 р. встановлено 28 процентів річних з простроченої суми за неправомірне користування грошовими коштами.

Оскільки, зазначеними договорами встановлено інший розмір відсотків, то в задоволенні вимоги позивача про стягнення 3% річних слід відмовити за безпідставністю.

Згідно поданого позивачем розрахунку відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами становлять 1 398 821 грн. Керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд вважає, що зазначені відсотки за користування коштами нараховані відповідно до умов укладених між сторонами договорів та підлягають стягненню в повному обсязі.

Позивачем пред’явлено вимогу про стягнення пені, яка згідно розрахунку становить 1 277 004,20 грн. Як встановлено судом, згідно п. 7.2. договорів поставки № 1085/113 від 06.06.2007 р. та № 1085/121 від 24.09.2007 р. передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті ціни товару та сплаті процентів за користування товарним кредитом Покупець несе відповідальність сплачуючи за кожен день прострочення пеню в розмірі 0,3% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) від суми простроченого платежу. Пунктом 7.3. договорів поставки № 8323-1693(0) від 05.12.2007 р., № 8323-1694 (0) від 07.12.2007 р., № 8323-1695(0) від 25.12.2007 р., № 8323-2683(0) від 05.02.2008 р., № 8323-2684(0) від 14.03.2008 р., 8323-2685(0) від 11.04.2008 р., № 8323-2687(0) від 30.05.2008 р., № 8323-2688(0) від 28.07.2008 р., № 8323-2690(0) від 15.07.2008 р. зазначено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті вартості (ціни) товару та/або процентів за користування та сплаті процентів за користування товарним кредитом Покупець сплачує за кожен день прострочення на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Відповідно до Господарського кодексу України пеня є різновидом штрафних санкцій, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено договором або законом. У відповідності до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22 листопада 1996 року із змінами, зокрема ст. 3, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд встановив, що розрахунок пені наданий позивачем відповідає законодавству, а тому така підлягає стягненню в повному обсязі.

Щодо пред’явленої позивачем вимоги про стягнення суми інфляційного збільшення суд вважає, що така не підлягає до задоволення з огляду на те, що позивач не довів у встановленому порядку належними та допустимими засобами доказування факту знецінення долару США та євро, тобто валюти в якій виражено грошове зобов’язання і за якою обраховується сума боргу за договором. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Вказана позиція суду підтверджується оглядовим листом Вищого Господарського суду України № 01-8/870 від 26.07.2002 р.

У зв’язку з порушенням умов договорів поставки позивач пред’явив вимогу про стягнення суми заподіяних збитків. Підставою нарахування збитків позивач вказав умови договорів, зокрема п. 7.3. договорів поставки на умовах товарного кредиту № 1085/113 від 06.06.2007 р. та № 1085/121 від 24.09.2007 р. та п.7.4. договорів № 8323-1693(0) від 05.12.2007 р., № 8323-1694 (0) від 07.12.2007 р., № 8323-1695(0) від 25.12.2007 р., № 8323-2683(0) від 05.02.2008 р., № 8323-2684(0) від 14.03.2008 р., 8323-2685(0) від 11.04.2008 р., № 8323-2687(0) від 30.05.2008 р., № 8323-2688(0) від 28.07.2008 р., № 8323-2690(0) від 15.07.2008 р.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Аналогічний припис міститься у ст. 224 ГК України, згідно з якою учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, передбачені договором, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Згідно ч. 1 ст. 229 ГК України «учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов’язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов’язання, а також сплатити штрафні санкції”. Згідно ч. 2 ст. 224 ГК України «під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною».

Згідно ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Позивач не надав судові належних доказів того, що невиконання відповідачем договірних зобов’язань призвело до витрат, втрат або пошкодження майна, неодержання доходів, на які він мав право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання відповідачем. Тому у стягненні збитків слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення частково.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», ст.ст. 533, 623, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 198, 224, 229, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 68, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Судові витрати покласти на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛК Юкрейн Груп”, с. Побужани, вул. Шкільна, 127, Буський район, Львівська область (р/р 2600700002840 у філії ВАТ Укрексімбанк, МФО 325718, код ЄДРПОУ 34978102) на користь Закритого акціонерного товариства компанії „Райз”, м. Київ, вул. Заболотного, 152 (р/р 26001180016675 в Укрексімбанку м. Київ, МФО 322313, код ЄДРПОУ 13980201) 19 730 017 грн. 63 коп. основного боргу з урахуванням курсової різниці, 1 398 821 грн. 00 коп. відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами, 1 277 004 грн. 20 коп. пені, 25 500 грн. 00 коп. державного мита та 85 грн. 45 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

5. У решті частин позовних вимог у задоволенні позові відмовити.

6. Вжиті ухвалою суду від 10.02.2009 р. заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в сумі 26 932 404,15 грн. скасувати частково, а саме щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 4 526 561,32 грн. Щодо решти суми, а саме 22 405 842,83 грн., що зазначена в ухвалі, згідно якої накладено арешт на грошові кошти відповідача, то в цій частин вжиті ухвалою суду від 10.02.2009 р. заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛК ЮКРЕЙН ГРУП” (Львівська область, Буський район, с. Побужани, вул. Шкільна, 127, код ЄДРПОУ 34978102) залишити в силі до набрання рішенням законної сили.

Суддя Деркач Ю.Б.