Рішення № 30876624, 22.04.2013, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/3410/13-ц

Пр. № 2/643/2174/13

22.04.2013 року Московський районний суд м. Харкова в складі

головуючого судді Поліщук Т. В.,

за участю секретаря Чорноморець Т.Ю.,

представники позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні в м. Харкові позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи - Московський відділ державної виконавчої служби ХМУЮ, Київський відділ державної виконавчої служби ХМУЮ про визнання права власності та звільнення майна з-під арешту,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1, та звільнити її з-під арешту, накладеного постановою старшого державного виконавця Московського ВДВС ХМУЮ Лавриненко О. С. від 14.11.2012 р. та постановою державного виконавця Київського ВДВС ХМУЮ Шевченко М. Г. від 31.10.2012 р.

Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що вказана квартира належить йому на праві власності згідно з договором купівлі-продажу №235 від 13.05.1993 р., укладеним між ним та відповідачем, ОСОБА_4 Позивач стверджує, що арешт, накладений постановою старшого державного виконавця Московського ВДВС ХМУЮ Лавриненко О. С. від 14.11.2012 р. та постановою державного виконавця Київського ВДВС ХМУЮ Шевченко М. Г. від 31.10.2012 р. порушує його право власності на вищевказану квартиру. Зважаючи на те, що спірна квартира не належить боржнику ОСОБА_4, позивач відповідно до ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» просить суд звільнити вказану квартиру з-під арешту.

В судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_1, що діє на підставі довіреності (а.с. 7) підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні у повному обсязі.

Відповідач по справі, ОСОБА_4, та його представник, ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності (а.с.58) в судовому засіданні позовні вимоги визнали у повному обсязі, про що надали суду письмову заяву (а.с. 60-61).

Треті особи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та вчасно, причин неявки суду не повідомили. При цьому, третьою особою Київським ВДВС ХМУЮ через канцелярію суду подано письмові заперечення на позовну заяву, в яких Київський ВДВС ХМУЮ просив відмовити в задоволенні позовної заяви та розглянути справу без участі його представника.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши думку відповідача по справі та його представника, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

13.05.1993 р. між позивачем в особі брокера брокерської контори №227 та відповідачем в особі брокера брокерської контори №137 було укладено біржовий контракт №235, у відповідності до якого продавець зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти й оплатити трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 62).

13.05.1993 р. на Об'єднаній Харківській товарно-сировинній біржі «Україна» між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу №235, у відповідності до якого продавець продав, а покупець придбав товар: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. При цьому, сторонами було виконано всі істотні умови вказаного договору купівлі-продажу квартири, відповідач передав, а позивач прийняв квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, та сплатив відповідачу її вартість у розмірі 1050000 карбованців, про що вказано в договорі купівлі-продажу від 13.05.1993 р. (а.с. 63)

Судом встановлено, що згідно з наявними у матеріалах справи поквартнирної картки та карток прописки, позивач разом зі своєю дружиною, ОСОБА_8 та двома синами, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, зареєстровані у спірній квартирі з 19.05.1993 р. та постійно в ній проживають (а.с. 27-31).

Крім того, допитані у судовому засіданні в якості свідків гр. ОСОБА_11, що проживає за адресою: АДРЕСА_2, та ОСОБА_12, що проживає за адресою: АДРЕСА_2, підтвердили факт постійного проживання позивача та його сім'ї у вказаній квартирі по теперішній час.

Відповідно до вимог ст. 224 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 р., у редакції, що діяла на момент укладення договору купівлі-продажу спірної квартири, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 128 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 р. право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

З урахуванням вказаних норм законодавства, суд дійшов висновку про те, що право власності позивача на квартиру АДРЕСА_1, виникло з моменту передачі квартири за вказаним договором купівлі-продажу. При цьому, суд відзначає, що факт того, що набувши право власності на вищевказану квартиру, позивач не здійснив реєстрацію такого права в бюро технічної інвентаризації, не впливає на момент виникнення права власності позивача на спірну квартиру.

Аналізуючи вищенаведене, суд вважає вимоги позивача про визнання з ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 доведеними та обґрунтованими.

Судом також встановлено, що постановою старшого державного виконавця Московського ВДВС ХМУЮ Лавриненко О. С. від 14.11.2012 р. було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить боржнику ОСОБА_4, який виступав продавцем за договором купівлі-продажу спірної квартири, та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке йому належить (а.с. 6).

Постановою державного виконавця Київського ВДВС ХМУЮ Шевченко М. Г. від 31.10.2012 р. було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_4 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке йому належить (а.с. 5).

Однак, як було встановлено у суді, квартира АДРЕСА_1, боржнику ОСОБА_4 не належить. Таким чином, відсутні підстави для перебування вказаної квартири під арештом, накладеним вищевказаними постановами органів державної виконавчої служби, відсутні.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 р. особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає за можливе звільнити спірну квартиру з-під арешту, накладеного постановою старшого державного виконавця Московського ВДВС ХМУЮ Лавриненко О. С. від 14.11.2012 р. та постановою державного виконавця Київського ВДВС ХМУЮ Шевченко М. Г. від 31.10.2012 р.

При розгляді цієї справи, суд керується нормами ЦК України в редакції 1963 року, оскільки відповідно до п. 4 Перехідних положень ЦК України 2003 року, Цивільний кодекс України 2003 року застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності. Відносно цивільних відносин, що виникли до набрання чинності Цивільного кодексу України в редакції 2003 року, його положення застосовуються до тих прав та обов'язків, які виникли чи продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки правовідносини між сторонами по цій справі виникли та існували до 01.01.2004 року, тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України в редакції 2003 року, суд вважає за необхідне застосувати до правовідносин між сторонами по цій цивільній справі правові норми, передбачені Цивільним кодексом України в редакції 1963 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 321 ЦК України, ч. 1 ст. 128, 224 ЦК Української РСР від 18.07.1963 р , ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 р., суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Звільнити з-під арешту, накладеного постановою старшого державного виконавця Московського ВДВС ХМУЮ Лавриненко О.С. від 14.11.2012 року та постановою державного виконавця Київського ВДВС ХМУЮ Шевченко М.Г. від 21.10.2012 року, квартиру АДРЕСА_1

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Т. В. Поліщук