Постанова № 30874232, 15.04.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2013 р. Справа №805/2377/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14 год. 36 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Зінченка О.В.,

при секретарі судового засідання Ковиліній А.А.,

з участю представників:

позивача - Чуба М.В.,

відповідача - Головіна О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Фітофарм» до Східної митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 грудня 2012 року № 199 на суму податкового зобов'язання 302 934,75 грн.,-

в с т а н о в и в :

У лютому 2012 року Публічне акціонерне товариство «Фітофарм» (далі - позивач, ПАТ «Фітофарм») звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Східної митниці Державної митної служби України (далі - відповідач, про скасування акту документальної невиїзної перевірки № 66/0/700000000/0005430596 від 07 грудня 2012 року, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Східної митниці від 26 грудня 2012 року № 199, яким визначено суму податкового зобов'язання 302 934,75 грн.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що за результатами документальної невиїзної перевірки митного оформлення товару «хондроїтин сульфат натрію», ввезеного на митну територію України позивачем в період з 04 грудня 2009 року по 07 грудня 2012 року, контролюючим органом визначена сума донарахованого податкового зобов'язання, яка складала: мито - 242 347,80 грн., внаслідок методологічної помилки про код товару згідно УКТЗЕД при декларуванні товару, та яка підлягає перерахуванню від товариства до Державного бюджету України, про що зазначено в акті № 66/2/700000000/0005430596 від 07 грудня 2012 року.

26 грудня 2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 199 на суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) 302 934,75 грн.

Позивач незгоден з результатами перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням Східної митниці № 199 від 26 грудня 2012 року, вважає їх протиправними, оскільки контролюючий орган всупереч нормам чинного законодавства взяв до уваги дані про митне оформлення товару в період з 28 грудня 2009 року по 06 грудня 2010 року, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України та норми якого не поширювалися на вказані відносини та в той час були взагалі відсутні.

Крім цього, позивач зауважував на тому, що код УКТЗЕД 3001 90 99 00 на імпортований позивачем товар «хондроїтин сульфат натрію» у вантажно-митних деклараціях застосовувався згідно рішення про визначення коду товару № КТ-700-26/16-05 23865-05 від 18 березня 2005 року виданого Державною митною службою України. Ніяких змін по коду товару, що є предметом перевірки, з боку митного органу до 16 липня 2012 року не було. Нове класифікаційне рішення про визначення коду товару № КТ-700-0506-2012 прийнято лише 16 липня 2012 року, з цього моменту позивач оформлює «хондроїтин сульфат натрію» за кодом визначеним митним органом, сплачує мито 5 %, яке відповідає встановленому коду УКТЗЕД - 3913 90 00 90.

Отже, зазначає, що висновки відповідача про допущені порушення позивачем при декларуванні товару та заявленні неправильного коду, що привело до недоборів митних платежів, є неправомірними.

З огляду на повідомлені обставини, просив суд скасувати акт документальної невиїзної перевірки № 66/0/700000000/0005430596 від 07 грудня 2012 року, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східної митниці від 26 грудня 2012 року № 199, яким визначено суму податкового зобов'язання 302 934,75 грн. (том 1 арк. справи 3-6).

Позивачем через канцелярію суду подана заява про уточнення позовних вимог (том 1 арк. справи 63), яка прийнята судом до розгляду, згідно якої позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 грудня 2012 року № 199 на суму податкового зобов'язання 302 934,75 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив задовольнити позов.

Відповідач, не визнавши позовні вимоги, надав суду письмові заперечення на адміністративний позов (арк. справи 66-76), в яких зазначено, що відповідно до норм Митного кодексу України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом: проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності класифікації згідно з УКТЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення.

Наполягаючи на обґрунтованості висновків митного органу стосовно необхідності класифікації ввезеного позивачем товару у межах у товарної підкатегорії 3913 90 00 90 згідно з УКТЗЕД, як природний полімер тваринного походження, в іншому місці УКТЗЕД не зазначений, які зроблені за результатами лабораторних досліджень. Зокрема, згідно з експертним висновком від 11 липня 2012 року № 17-444 «хондроїтин сульфат натрію» є природним (тваринного походження) лінійним полімером (полісахарид) - глікозаміногліканом. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивачеві повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення адміністративного позову, надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях. Просив суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених вимог.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Фітофарм» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Артемівської міської ради 27 липня 1995 року за адресою: 84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Сибірцева, 2, включено до ЄДРПОУ за номером 05430596, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 460030 від 10 вересня 2012 року, копії яких містяться в матеріалах адміністративної справи (том 1 арк. справи 8, 9).

Відповідач - Східна митниця Державної митної служби України, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України у даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень.

Позивачем на підставі зовнішньоекономічних контрактів укладених з компанією «YANTAI DONGCHENG BIOCHEMICALS CO, LTD» від 07 січня 2009 року № 01-2009, від 29 січня 2010 року № 5-2010, від 11 травня 2012 року № 14-2012, в період на митну територію України позивачем ввезено товар «хондроїтин сульфат натрію». Зокрема, товариством здійснено митне оформлення означеного товару за кодами 3001909900, 3001909800 згідно з УКТЗЕД (ставка мита 0%) за вантажно-митними деклараціями (далі - ВМД):

- № 700030000/9/005466 від 28 грудня 2009 року;

- № 700000013/0/000212 від 02 березня 2010 року;

- № 700000013/0/000213 від 02 березня 2010 року;

- № 700030000/0/001835 від 27 квітня 2010 року;

- № 700030000/0/002589 від 02 червня 2010 року;

- № 700030000/0/005518 від 13 жовтня 2010 року;

- № 700030000/0/006646 від 06 грудня 2010 року;

- № 700000013/0/001689 від 09 грудня 2010 року;

- № 700030000/1/003351 від 05 серпня 2011 року;

- № 700030000/1/000787 від 06 березня 2012 року (том 1 арк. справи 88-107).

Як встановлено судом із пояснень представника позивача, імпортований товар використовувався позивачем для виготовлення лікарських препаратів, як речовина, що входить до їх складу.

З 04 грудня 2012 року по 07 грудня 2012 року, на підставі статей 345, 351 Митного кодексу України, наказу Східної митниці від 29 листопада 2012 року № 687, митним органом проведена документальна невиїзна перевірка митного оформлення товару «хондроїтин сульфат натрію», ввезеного на митну територію України ПАТ «Фітофарм» в період з 04 грудня 2009 року по момент проведення перевірки.

За наслідками перевірки складено акт від 07 грудня 2012 року № 66/2/700000000/0005430596 (том 1 арк. справи 12-19).

Зі змісту наведеного акту вбачається, що відповідачем зроблений висновок про те, що товар «хондроїтин сульфат натрію» повинен класифікуватися у товарній підкатегорії 3913900090 згідно з УКТЗЕД, як природний полімер тваринного походження, в іншому місці УКТЗЕД не зазначений. Для даної підкатегорії 3913900090 згідно з УКТЗЕД, Законом України «Про митний тариф України» встановлена ставка ввізного мита - 5 %. Декларування означеного товару за ВМД: № 700030000/9/005466 від 28 грудня 2009 року, № 700000013/0/000212 від 02 березня 2010 року, № 700000013/0/000213 від 02 березня 2010 року, № 700030000/0/001835 від 27 квітня 2010 року, № 700030000/0/002589 від 02 червня 2010 року, № 700030000/0/005518 від 13 жовтня 2010 року, № 700030000/0/006646 від 06 грудня 2010 року, № 700000013/0/001689 від 09 грудня 2010 року, № 700030000/1/003351 від 05 серпня 2011 року, № 700030000/1/000787 від 06 березня 2012 року проведено всупереч статті 81 Митного кодексу України (в редакції Закону України від 11 липня 2002 року №92-ІV), внаслідок методологічної помилки заявлені неточні відомості про код товару згідно УКТЗЕД, що призвело до несплати ввізного мита у розмірі 242 347,80 грн., який підлягає перерахуванню до Державного бюджету України.

Позивач не погоджуючись із означеним актом документальної невиїзної перевірки звернувся до відповідача із запереченнями, які згідно висновку № 11-21/17246 від 24 грудня 2012 року залишені без задоволення, а оскаржуваний акт без змін (том 1 арк. справи 20-24).

26 грудня 2012 року на підставі вказаних висновків акту перевірки та згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України Східною митницею прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 199, яким за порушення статті 81 Митного кодексу України (в редакції Закону України від 11 липня 2002 року № 92-ІV), визначено суму податкового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності у розмірі 302 934,75 грн., у тому числі за основним платежем - 242 347,80 грн., за штрафними санкціями - 60 586,95 грн. (том 1 арк. справи 25).

Водночас, позивач не погодився із наведеним податковим-повідомленням рішеннями та звернувся із скаргою до Державної митної служби України, якою згідно рішення про результати розгляду скарги № 11.1/2-15.1/490 від 18 січня 2013 року податкове повідомлення-рішення № 199 від 26 грудня 2012 року залишено без змін, а скаргу - без задоволення (том 1 арк. справи 29-35).

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням 21 лютого 2013 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду, у тому числі із вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 199 від 26 грудня 2012 року.

Прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, правомірність винесення яких здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності викладеного у пункті 1 частини першої статті 9 КАС України.

За приписами пункту 2 Положення про Державну митну службу України, затвердженого Указом Президента України від 12 травня 2011 року № 582/2011 Держмитслужба України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністра, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

У відповідності до статті 8 Митного кодексу України державна митна справа здійснюється на основі принципів: виключної юрисдикції України на її митній території; виключних повноважень митних органів України щодо здійснення державної митної справи; законності та презумпції невинуватості; єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України; спрощення законної торгівлі; визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб'єктів господарювання незалежно від форми власності; додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб; заохочення доброчесності; гласності та прозорості; відповідальності всіх учасників відносин, що регулюються цим Кодексом.

Пунктом 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України визначено поняття митного контролю. Це - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно пункту 7 частини 1 статті 336 Митного кодексу України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

У частинах 1 та 3 статті 345 Митного кодексу України зазначено, що документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо: правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування; правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Положення частин 1-3 статті 351 Митного кодексу України визначають, що предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України. Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу.

Частиною 2 статті 345 Митного кодексу України встановлено, що документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, у пункті 102.1 якої визначено, що контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

У статті 69 цього ж Кодексу визначено, що товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо (частина 5 статті 69 Кодексу).

Отже, при здійсненні всіх митних процедур, в тому числі при визначенні коду товару за УКТ ЗЕД митні органи мають суворо дотримуватися вимог чинного законодавства і діяти виключно у встановлених законодавством межах.

Відповідно до преамбули Закону України «Про Митний тариф України» від 05 квітня 2001 року № 2371-ІІІ, митний тариф України - це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України.

Класифікація товарів для цілей митного оформлення проводиться згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), яка побудована на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів. УКТЗЕД є товарною номенклатурою митного тарифу України, який затверджений Законом України «Про Митний тариф України» з урахуванням Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, відповідних приміток до розділів та груп, текстового опису товарних позицій та тих характеристик товару, які є визначальними для класифікації.

Частиною 1 статті 68 Митного кодексу України визначено, що ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрі України.

Відповідно до Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 року № 1863, УКТЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України», що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі, здійснення митного оформлення товарів.

Класифікацію полімерних матеріалів та виробів з них наведено в групі 39 «Пластмаси, полімерні матеріали та вироби з них» Розділу 7 «Полімерні матеріали, пластмаси та вироби з них; каучук, гума та вироби з них» Митного тарифу, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України».

Лікарські засоби (за винятком товарів, включених до товарних позицій 3002, 3005, або 3006), що складаються із змішаних або незмішаних продуктів для терапевтичного або профілактичного застосування, у дозованому вигляді (включаючи лікарські засоби у вигляді трансдермальних) або розфасовані для роздрібної торгівлі класифікуються у товарній позиції 3004.

Полімери природні у первинних формах, крім кислоти альгінової, її солі та складні ефіри, декстрана, не включені до інших товарних позицій, класифікуються у товарній підкатегорії 3913900090.

Як зазначалося раніше, відповідно до вантажних митних декларацій № 700030000/9/005466 від 28 грудня 2009 року, № 700000013/0/000212 від 02 березня 2010 року, № 700000013/0/000213 від 02 березня 2010 року, № 700030000/0/001835 від 27 квітня 2010 року, № 700030000/0/002589 від 02 червня 2010 року, № 700030000/0/005518 від 13 жовтня 2010 року, № 700030000/0/006646 від 06 грудня 2010 року, № 700000013/0/001689 від 09 грудня 2010 року, № 700030000/1/003351 від 05 серпня 2011 року, № 700030000/1/000787 від 06 березня 2012 року позивачем здійснено митне оформлення товару «хондроїтин сульфат натрію» за кодами 3001909800, 3001909900 згідно з УКТ ЗЕД (ставка мита 0%), однак відповідачем при проведенні перевірки встановлено, що означений товар повинен класифікуватися у товарній підкатегорії 3913900090 згідно з УКТЗЕД, як природний полімер тваринного походження, в іншому місці УКТЗЕД не зазначений.

У висновку Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Держмитслужби № 17-444 від 11 липня 2012 року, яким також керувався відповідач при проведенні перевірки, зазначено, що хонроїтин сульфат натрію є природним (тваринного походження) лінійним полімером (полісахаридом) - глікозаміногліканом (том 1 арк. справи 82-87).

Як свідчать матеріали адміністративного позову та підтверджено представником позивача у судовому засіданні, позивачем означені висновки митного органу стосовно необхідності класифікації товару «хондроїтин сульфат натрію» у товарній підкатегорії 3913900090 згідно з УКТЗЕД, як природний полімер тваринного походження, в іншому місці УКТЗЕД не зазначений, не оскаржувались. Незгода позивача із спірним податковим повідомленням-рішенням полягає у тому, що класифікація позивачем імпортованого товару за кодом 3001909900 згідно з УКТ ЗЕД обумовлювалась прийняттям митним органом відповідного рішення про визначення коду товару № КТ-700-26/16-05 2386_05 від 18 березня 2005 року, яким визначалось класифікація даного товару саме за кодом 3001909900 згідно з УКТ ЗЕД (том 1 арк. справи 37-38). Стосовно цього суд зазначає наступне.

До 01 липня 2012 року засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначалися Митним кодексом України від 11 липня 2002 року № 92-IV (далі за текстом - МК України від 11 липня 2002 року № 92-IV або Кодекс).

Відповідно до статті 72 МК України від 11 липня 2002 року № 92-IV визначалось, що митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (стаття 81 МК України від 11 липня 2002 року № 92-IV).

Статтею 88 згаданого Кодексу на декларанта покладались наступні обов'язки: здійснювати декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'являти товари і транспорті засоби для митного контролю і митного оформлення; надавати митому органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додані всі необхідні документи, з моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення (стаття 86 МК України від 11 липня 2002 року № 92-IV).

Відповідно до статті 313 МК України від 11 липня 2002 року № 92-IV митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

Статтею 314 Кодексу передбачалось, що з метою встановлення достовірних відомостей про товари та їх відповідності опису класифікаційних групувань УКТЗЕД митні органи можуть вимагати від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та громадян зразки товарів та техніко-технологічну документацію на такі товари для проведення експертизи.

Згідно Інструкції про порядок заповнення ВМД, затвердженої наказом Держмитслужби України від 09 липня 1997 року № 307, що була чинною на момент декларування позивачем імпортованого товару, передбачалось, що зазначення в графі 33 ВМД достовірного коду товару є обов'язком декларанта, за невиконання якого він несе відповідальність.

Процедура контролю за правильністю класифікації товарів та прийняття митним органом рішень про визначення коду товару визначалася в період виникнення спірних правовідносин (прийняття митним органом рішення про визначення коду товару) Порядком роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженим наказом Державної митної служби України від 01 жовтня 2003 року № 646 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2003 року за № 996/8317), який діяв до 31 липня 2007 року.

Згідно із цим Порядком прийняття Рішення про визначення коду товару при митному оформленні та контроль правильності класифікації товарів здійснюються посадовою особою відділів номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці (далі - ВНК) й відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці (далі - ВКМВ та Н), на основі поданих до митного оформлення документів (пункти 2.1, 2.4 розділу 2).

Рішення про визначення коду товару оформлюється за встановленою формою (додаток 2), доводиться до підрозділу і є обов'язковим для виконання при митному оформленні товару.

У розділі 4 «Висновки» Рішення про визначення коду товару обов'язково зазначається інформація, яка має міститись у графі 31 ВМД згідно з вимогами нормативних актів Держмитслужби, та встановлений десятизначний код товару за УКТЗЕД.

Рішення про визначення коду товару підписує і проставляє на ньому відбиток номерного штампа посадова особа ВНК (ВКМВ та Н), яка готувала Рішення, та начальник ВНК (ВКМВ та Н), якщо Рішення складається безпосередньо у ВНК (ВКМВ та Н), або начальник підрозділу, якщо воно складається в підрозділі вповноваженою особою ВНК (ВКМВ та Н), чи підписується особами, що їх заміщують.

Якщо ВНК (ВКМВ та Н) приймається Рішення про визначення коду товару, яке не відповідає інформації, заявленій декларантом у ВМД, то ВМД не може використовуватися для митного оформлення класифікованого товару. ВМД скасовується у встановленому порядку, а для митного оформлення класифікованого товару може складатися нова ВМД, у якій у графі 44 у розділі «0» під кодом «0029» проставляються номер та дата Рішення про визначення коду товару, а інформація у графах 31 та 33 повинна відповідати інформації, зазначеній у Рішенні про визначення коду товару (пункт 2.11 розділу 2 Порядку).

З наведеного можна зробити висновок, що рішення про визначення коду товару є актом індивідуальної дії, що приймається на підставі дослідження товаросупровідних документів до певної ВМД, яке вичерпує свою дію в момент завершення митного оформлення товару та виписку даного товару у вільний обіг. У подальшому рішення про визначення коду товару носить інформативний характер.

Втім, обов'язок щодо декларування товарів у відповідності до правил УКТ ЗЕД згаданими приписами МК України покладався та покладається саме на декларанта, а на митні органи - здійснення контролю правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД, у тому числі шляхом проведення документальних перевірок щодо товарів в яких проведено митне оформлення.

Водночас, як вбачається із рішення про визначення коду товару № КТ-700-26/16-05 2386_05 від 18 березня 2005 року, останнє приймалося не за спірними ВМД.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з позицією відповідача, що товар - «хондроїтин сульфат натрію» слід класифікувати у товарній підкатегорії 3913900090 згідно з УКТЗЕД, як природний полімер тваринного походження, в іншому місці УКТЗЕД не зазначений. Докази на спростування означеної позиції під час розгляду справи позивачем не надані, а судом такі обставини не встановлені.

При цьому, згідно підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Митного кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Оскільки, позивачем у вантажних митних деклараціях класифіковано препарат за кодами 3001909900, 3001909800 згідно з УКТ ЗЕД зі ставкою ввізного мита 0 %, Східною митницею правомірно донараховано податкове зобов'язання зі сплати ввізного мита у розмірі 242 347,80 грн.

Відповідно до пункту 111.2 статті 111 Податкового кодексу України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Слід зазначити, що згідно пункту 11 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Згідно з абзацом 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

За даних обставин, митним органом також правомірно застосовано штрафну санкцію в сумі 60 586,95 грн., що складає 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання.

Суд зазначає, що відповідачем в ході судового розгляду доведено правомірність прийняття спірного рішення, тому суд вважає, що позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 грудня 2012 року № 199 на суму податкового зобов'язання 302 934,75 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, що понесла сторона, не на користь якої ухвалено судове рішення, їй не компенсуються.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 122-143, 151-154, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Фітофарм» до Східної митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 грудня 2012 року № 199 на суму податкового зобов'язання 302 934,75 грн., - відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 15 квітня 2013 року.

Постанова у повному обсязі складена 19 квітня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.