Рішення № 30872853, 09.04.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції - Березніков О.В.

Доповідач - Смєлік С.Г.

Категорія 51

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Осипчук О.В.

суддів Смєлік С.Г., Алексєєва А.В.

при секретарі Трибраті О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в місті Донецьку апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства «Донецька залізниця» на рішення Червоногвардійського районного суду міста Макіївки Донецької області від 18 січня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного Підприємства «Донецька залізниця», третя особа ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Червоногвардійським районним судом міста Макіївки Донецької області 18 січня 2013 року ухвалено рішення, яким наказ 1544/ОС від 25 вересня 2012 року про припинення трудового договору визнано незаконним, ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді провідника пасажирських вагонів резерву провідників дільниці 1 групи вагонного депо Донецьк Державного підприємства « Донецька залізниця» з 9 жовтня 2012 року; з відповідача на її користь стягнуто середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 17668,44 грн., компенсацію моральної шкоди у розмірі 1000 грн, витрати на правову допомогу в сум 2000 грн. Вирішено питання про негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітку за один місяць в розмірі 4245, 91грн

З рішенням суду не погодився відповідач - Державне підприємство «Донецька залізниця» , подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Апелянт зазначив, що відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про залізничний транспорт» від 04.07.1996 р. № 273 - робітники залізничного транспорту загального користування, які здійснюють обслуговування пасажирів, працевлаштовуються на підприємства пасажирського залізничного транспорту загального користування за контрактною формою трудового договору. Перелік категорій робітників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно Переліку категорій і посад робітників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору, затвердженого Постановою КМУ № 764 от 15.07.1997 р. (зі змінами та доповненнями) - провідники пасажирських вагонів відносяться до категорії «Робітники», які підлягають працевлаштуванню за контрактною формою трудового договору.

Відповідно до п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 р. у справі щодо офіційного тлумачення ч. 3 ст. 21 КЗпП України „Контракт як особлива форма трудового договору повинен спрямовуватися на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності її професійні навички, його правову і соціальну захищеність. Умови контракту, які погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсним. Незважаючи на ці та інші застереження, що містяться в Кодексі законів про працю та інших актах трудового законодавства і спрямовані на захист прав громадян під час укладання ними трудових договорів у формі контрактів, сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови: зокрема, це, як правило, тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору тощо ".

За результатом перевірки працівниками ЦІК Укрзалізниці поїзду № 48 сполученням Севастополь-Донецьк від 25.09.2012 року було виявлено провезення 70 безквиткових пасажирів та 400 кг. надлишкової ручної поклажі.

У вагоні №17 (черговий провідник ОСОБА_1) було виявлено перевезення 7 безквиткових пасажирів, складений акт № 006792.

Вказане стало можливим внаслідок порушення провідником пасажирського вагона ОСОБА_1 п. 3.9.5 Інструкції № ЦЛ- 0038 та п. 18 «а» контракту № 7617 від 09.09.2011 року.

Згідно п. 4 «а» контракту № 7617 від 09.09.2011 року укладеного між позивачем та відповідачем зазначено, що працівник зобов'язаний чесно та сумлінно виконувати вимоги діючої інструкції начальника поїзда та інші нормативні документи, що регламентують порядок роботи. З умовами контракту ОСОБА_1 була ознайомлена про що свідчить особистий підпис.

На виконання п. 20 контракту № 7617 від 09.09.2011 року "При достроковому розірванні контракту у разі невиконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань передбачених контрактом, він розривається з попередженням відповідної сторони за два тижні ", адміністрація вагонного депо Донецьк ДП "Донецька залізниця" попередила ОСОБА_1 про розірвання контракту з дотриманням встановленого строку.

Наказом № 1544/ ОС від 09.10.2012 р. ОСОБА_1 була звільнена з роботи на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України, з підстав передбачених контрактом.

Позивачка при прийомі на роботі в порядку ст. 29 КЗпП України була ознайомлена з Правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором, про що зроблено відмітку в карточці П-2. Відносно знання Інструкції провідника пасажирського вагону № ЦЛ-0038 та інших локальних актів, здавав іспити кожні два роки, була ознайомлена з посадовою інструкцією ЦЛ-0038, про що свідчить особистий підпис.

ОСОБА_1 у своєму позові вказувала дві підстави згідно з якими вона з наказом про звільнення погодиться не може, однак вказані підстави були необгрунтованими та не знаходять свого підтвердження, а саме:

Позивачка у позові вказує, що безквиткових пасажирів в вагоні № 17 не перевозила, оскільки даний факт не підтверджений письмовими доказами, однак на підтвердження провозу безквиткових вказують наступні документи:

Акт ревізії № 006792, в якому вказана кількість виявлених безквиткових, вказано, що було оформлено квит. ГУ- 57 та підстави не оформлення квитанції ЛУ-9. Вказані порушення акту ревізії позивачем не знаходять свого підтвердження згідно самого акту № 006792, який складений з чітким дотриманням існуючих норм та погоджений з начальником поїзду та позивачем, про що свідчить їх особистий підпис.

Письмове пояснення ОСОБА_1 від 25.09.2012 року, факт провозу безквиткових підтверджує власноручно.

Копія з рейсового журналу поїзду № 48 сполученням Севастополь- Донецьк від 25.09.2012 року, запис ревізорів результатів перевірки.

Позивач у позові вказує, що наказ про звільнення підписала не уповноважена особа, однак згідно довіреності на ОСОБА_2 від 25.06.2012 року та Положення про вагонне депо Донецьк п. 5.5 наказ підписала уповноважена особа, тому ця підстава є необгрунтованою та не знаходить свого підтвердження. Від вказаної підстави позивач відмовився на судовому слуханні.

Відповідно до положень ст. 235 КЗпП України підставами для поновлення на роботі працівника на попередньому місці роботи є встановлений органом, який розглядає трудовий спір, факт незаконного звільнення працівника або незаконного його переводу на іншу роботу.

В свою чергу необхідно відмітити, що підставою для звільнення позивача послугували додаткові підстави для розірвання контракту, а саме: п.18 «а» та положення п. 8 ст. 36 КЗпП України - звільнення з підстав, передбачених контрактом.

В порушення вимог ст. 213- 215 ЦПК України, суд в своєму рішенні не зазначив норми Законів на підставі яких, ним було прийнято рішення:

про те, що при розгляді спірних трудових правовідносин необхідно керуватися нормами цивільного, а не трудового законодавства (ст. 9 ЦК України).

правові наслідки, передбачені цивільним законодавством України, у випадках визнання трудових договорів недійсними.

Як вбачається з рішення суду від 18.01.2013 року та матеріалів справи з одного боку Червоногвардійський суд вказує, що факт провозу безквіткових встановлений - це підтверджується поясненнями свідка, а саме ОСОБА_3, яка надала розпорядження взяти 7 безквіткових, пасажирів, що ОСОБА_1 зробила, а відповідно до ст. 60 Конституції України за виконання явно злочинного розпорядження настає юридична відповідальність, ОСОБА_1 знала про порушення умов контракту, але знехтувала цим. На підтвердження факту провозу також вказує особисте пояснення ОСОБА_1, та інші докази, що є в матеріалах справи. Тобто, суд факт провозу встановив та вказав в рішенні суду.

З другого боку суд бере до уваги акт перевірки № 006792 від 25.09.2012 року, в якому знаходить порушення, які не знаходять свого підтвердження (акт є в матеріалах справи) та вказуючи на них при задоволенні позовних вимог.

Якщо звернути увагу на позовні вимоги та предмет спору по справі ОСОБА_1, то в них чітко вбачається питання про законність звільнення, а не порядок проведення перевірки при складенні акту, суд сам в і першій частині рішення вказав на встановлення факту провозу безквіткових, а тим самим підтвердив законність звільнення за п. 8 ст. 36 КЗпП України, за порушення п. 18 „а" контракту ОСОБА_1, а в другій вказав надумані порушення акту, який є не єдиним доказом по вказаній справі.

Тобто, при винесенні рішення суд порушив вимоги ст. 213 ЦПК України, в ; частині обґрунтованості рішення.

Керуючись наведеним апелянт просить рішення Червоногвардіського районного суду м. Макіївки від 18.01.2013 р. скасувати повністю і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1, відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача - Державного Підприємства «Донецька залізниця» підтримав доводи апеляційної скарги і пояснив, що провідник ні за яких підстав не має права провозити безквиткових пасажирів, оскільки це передбачено контрактом. Просив задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 відмовити.

ОСОБА_1 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, посилалась на те, що фактичної перевірки не було, у штабному вагоні вона просто підписала пустий бланк акту. Просила відхилити апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Третя особа - ОСОБА_2 повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи в судове засідання не з»явився, що відповідно до частини 2 ст.305 ЦПК України не є перешкодою у розгляді справи.

Вислухавши суддю-доповідача. учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги і дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 01.11.2012 року до Червоногвардійського районного суду м. Макіївка надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного Підприємства «Донецька залізниця», третя особа ОСОБА_2, про поновлення на роботі стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Позивач мотивувала свої позовні вимоги тим, що 26.05 1995 р. по безстроковому договору була прийнята на посаду провідника пасажирських вагонів, вагонного депо станції Донецьк ДП «Донецька залізниця». 06.06.2000 р. з нею був укладений строковий трудовий договір (контракт) зі строком дії до 06.06.2005 р., а 09.09.2011 р. знову був укладений контракт зі строком дії до 05.05 2013 року, однак 09.10.2012 року наказом №1544/ос в.о. начальника вагонного депо Донецьк ОСОБА_2 з нею достроково розірвано трудовий контракт № 7617 від 09.09.2011 р. за п.8 ст.36 КЗПП України у зв»язку з порушенням нею п. 3.9.5 Інструкції провідника пасажирських вагонів № 0038 та п.п. 18.20 контракту. Наказ про звільнення вважає безпідставним, оскільки безквиткових пасажирів не провозила і даний факт не підтверджується письмовими доказами. Просила суд поновити її на посаді провідника пасажирського вагону резерву провідників дільниці 1 групи вагонного депо ст. Донецьк Державного підприємства «Донецька залізниця» з 25 09.2012 р.. а також стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, моральну шкоду у розмірі 2000 грн., завдану їй в наслідок незаконного звільнення, а також просить стягнути 2000 грн.. на відшкодування витрат, понесених нею в зв'язку зі зверненням за юридичною допомогою.

Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді провідника з 25.05.1995 року, між позивачкою та відповідачем було укладено два контракти : від 06.06.2000 року та № 7617 від 09.09.2011 р., строком дії до 05.05.2013 р„ за якими вона була прийнята на роботу до резерву провідників дільниці 1 групи .

Пунктом 18 контракту № 7617 від 9т вересня 2011 року ( а.с.39-43 ) передбачені додаткові підстави припинення та розірвання контракту, не передбачені чинним законодавством, а саме: встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів та надлишкової ручної поклажі, допущення порушення прикордонних та [митних правил при перетині державного кордону України; встановлення факту повторноговикористання постільної білизни; внесення недостовірних даних щодо обліку пасажирів та комплектів постільної білизни, бланк № ЛУ-72/В; незабезпечення своєчасних та безпечних умов проїзду пасажирів, їх посадки і висадки, що привело до травмування або смерті пасажира; допущення випадків пожежі в пасажирських вагонах внаслідок недбалого ставлення до своїх службових обов'язків.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 р. № 9 (зі змінами) передбачено, що вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.8 ст.36 КЗпП, судді повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір за наявності умов, визначених сторонами в контракті, для його розірвання.

Згідно акту №006792 від 25 вересня 2012 року ревізорами ЦІК Укрзалізниці було проведено перевірку поїзду № 48 сполученням Севастополь - Донецьк (ЛНП ОСОБА_3), на дільниці Синельникове - Донецьк, в результаті якої в вагоні № 17, де працювала ОСОБА_1 було виявлено 7 безквиткових пасажирів, (а.с. 26).

З акту вбачається, що акт складений у присутності начальника поїзду ОСОБА_3 та чергового провідника ОСОБА_1, зазначені їх службові посвідчення. Окрім того, зазначено, що безквитковим пасажирам, які їхали від ст. Сімферополь до ст. Донецьк оформлено проїзд квитанціями ГУ-57. Від сплати штрафу пасажири відмовились через відсутність коштів. Черговий провідник відмовився надати письмові пояснення. Акт підписаний перевіряючими, начальником поїзду та черговим провідником ОСОБА_1

Таким чином, посадові особи, що складали вищевказаний акт, діяли відповідно до Положення про Інспекцію з контролю обслуговування пасажирів на вокзалах та поїздах. Вказаним Положенням передбачено, що працівниками інспекції при проведенні перевірок надаються повноваження з питань виявлення фактів перевезення безквіткових пасажирів.

Як вбачається з наказу в.о. начальника вагонного депо Донецьк від 09.10.2012 р. за № І 1544/ОС. за результатами перевірки поїзду № 48 сполученням Севастополь - Донецьк (ЛНП І ОСОБА_3) ревізорами ЦІК Укрзалізниці, що проводилась 25.09.2012 року за порушення п. 3.9.5 «Інструкції провідника пасажирських вагонів № ЦЛ- 0038», що виразилась у провезенні сімох безквіткових пасажирів, провідника пасажирських вагонів ОСОБА_1 09 10.2012 року звільнити з посади І провідника пасажирських вагонів резерву провідників дільниці 1 групи., на підставі п.8 ст.36 КЗпП України, (а.с. 3).

Пунктами 6.8.1 та 6.82 Інструкції про проведення контрольно-ревізійної роботи на залізничному транспорті України для контролерів ревізорів, ревізорів-інструкторів та громадських ревізорів, затвердженої наказом першого заступника Міністра транспорту України - Генерального директора Укрзалізниці від 30 червня 1999 року № 196-Ц передбачений порядок складання актів про результати ревізії поїздів, зокрема, що при виявленні у вагонах далекого сполучення та місцевих поїздах пасажирів, які проїжджають без квитків, особи, які виконують контроль, зобов'язані встановити й викласти у акті обставини безквиткового проїзду, прізвища винних провідників, номери документів, що засвідчують їх особи, а також, по можливості, прізвища та адреси безквиткових пасажирів. Акт підписують: особи, які контролювали поїзд, начальник поїзда, провідник вагона. До акту додаються пояснювальні записки винних осіб. У випадках відмови від підпису начальника поїзда, провідників та інших осіб, винних у порушеннях, в акті проводиться запис «від підпису відмовився». Цей факт реєструється в рейсовому журналі.

Суд першої інстанції задовольняючи позов ОСОБА_1 про поновлення її на роботі дійшов висновку, що єдиним доказом, що підтверджує факт перевезення позивачем безквиткових пасажирів, що було підставою для розірвання з нею контракту, є вказаний вище акт, який, на погляд суду, не відповідає вимогам вказаної вище Інструкції та не є належним доказом.

Зокрема, як зазначив суд, в акті відсутні викладені обставини перевезення пасажирів, які проїжджають без квитків, прізвища та адреси безквиткових пасажирів. Це свідчить про те, що вказаний акт не є належним чином оформлений і не може бути прийнятий як належний доказ.

Далі, суд посилаючись на п.п.7.21. «Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України» затвердженої Наказом Міністерства транспорту7 та зв'язку України від 27 грудня 2006 року N 1196 року, та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 4 квітня 2007 р. за N 310/13577, що діяла на момент проведення перевірки - « у виняткових випадках з дозволу начальника поїзда дозволяється посадка пасажирів у поїзд, якщо вони не встигли придбати проїзні документи в касі. При цьому посадка дозволяється тільки в штабний вагон з подальшим оформленням проїзду: протягом 1 години з моменту відправлення поїзда з пункту формування (обороту) і протягом 30 хвилин - з проміжних станцій. Штрафи при цьому не стягуються.

В акті № 006792 від 25.09.2012 року відсутні будь-які відомості про те на якій станції було взято безквіткових пасажирів, чи було оформлено проїзд відповідно до вищевказаних Правил, що позбавляє можливості визначити законність перебування вказаних пасажирів у вагоні, та прямо суперечить «Інструкції про проведення контрольно-ревізійної роботи на залізничному транспорті України» в частині викладення в акті обставин безквіткового проїзду.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що акт № 006792 від 25.09.2012 року форми ЛУ-4 складено з суттєвими порушеннями, що дає підстави вважати недоведеним факт перевезення позивачем безквиткових пасажирів, а тому, як наслідок вищезазначеного, відсутні підстави для розірвання контракту ОСОБА_1

Відповідно до розкладу руху пасажирських поїздів, поїзд № 48 прибуває на станцію Синельникове о 03 годині 14 хвилин та відправляється о 03 годині 16 хвилин (а.с. 60), а згідно з графіком чергування в вагоні № 17 /13622 провідник ОСОБА_1 з 02 години 55 хвилин знаходилась на відпочинку.

Проте, з висновками суду першої інстанції погодитися неможливо через наступне.

Акт №006792 від 25 вересня 2012 року, який суд визнав неналежним доказом містить в собі практично всі реквізити, які передбачені п.п. 6.8.1 та 6.82 Інструкції про проведення контрольно-ревізійної роботи на залізничному транспорті України для контролерів ревізорів, ревізорів-інструкторів та громадських ревізорів. Як зазначалося вище, він складений повноважними особами, які відповідно до Інструкції мали право проводити перевірку провозу безквіткових пасажирів; складений у присутності начальника поїзду ОСОБА_3 та чергового провідника ОСОБА_1, зазначені їх службові посвідчення. Окрім того, зазначено, що безквитковим пасажирам, які їхали від ст. Сімферополь до ст. Донецьк оформлено проїзд квитанціями ГУ-57. Від сплати штрафу пасажири відмовились через відсутність коштів. Черговий провідник відмовився надати письмові пояснення. Акт підписаний перевіряючими, начальником поїзду та черговим провідником ОСОБА_1

Відсутність у акті відомостей про прізвища безквіткових пасажирів, не є підставою вважати, що він є єдиним, окрім того, неналежним доказом з огляду на те, що прізвища таких осіб, як зазначено в Інструкції, вказуються « по можливості».

Судом не встановлено, що акт складався у відсутності начальника поїзду чи чергового провідника і підписи в акті № 006792 від імені начальника поїзду та чергового провідника вчинені не ними, а іншими особами.

В суді першої інстанції свідок- ОСОБА_3, яка 25 вересня 2012 року працювала начальником поїзду № 48 сполученням Сімферополь- Донецьк пояснила, що вона на одній з зупинок дала розпорядження провіднику вагона № 17 ОСОБА_1 взяти сім безквиткових пасажирів.

На а.с.49 міститься пояснювальна записка ОСОБА_1 від 25 вересня 2012 року на ім»я в.о. начальника депо ст. Донецьк ОСОБА_2 про те, що вона по наказу начальника поїзду ОСОБА_3 взяла 7 безквиткових пасажирів з Сімферополю до м. Донецька.

В судовому засіданні в апеляційному суді ОСОБА_1 підтвердила, що вона писала таку пояснювальну в день прибуття поїзду, тобто 25 вересня 2012 року і безквіткові пасажири їхали від станції Сімферополь до станції Донецьк.

З розкладу руху пасажирських поїздів на період 2012-2013 року, поїзд 48П сполученням Севастополь - Донецьк зі станції Сімферополь-пас. відправляється о 21 годині 42 хвилини.

Час прибуття на ст. Синельникове -1 о 03 годині14 хвилин. час відправлення - 03 години 16 хвилин.

Станції Синельникове-1 передує станція Запоріжжя-1. куди поїзд прибуває о 02 годин 11 хвилин і відправляється о 02годині 16хвилин.

Таким чином, між станціями Запоріжжя-1 - Синельникове -1 - одна година руху.

Згідно графіку чергування провідників вагонів поїзду № 47/48, що знаходився у рейсі з 23 по 25 вересня 2012 року,провідник ОСОБА_1, яка обслуговувала вагон №13622 чергувала з 19 годин 30 хвилин до 02 годин 55хвилин, тобто на час посадки пасажирів на ст. Симферополь- та станції Запоріжжя - працювала.

Посилання суду першої інстанції на те, що « у виняткових випадках з дозволу начальника поїзда дозволяється посадка пасажирів у поїзд, якщо вони не встигли придбати проїзні документи в касі. При цьому посадка дозволяється тільки в штабний вагон з подальшим оформленням проїзду: протягом 1 години з моменту відправлення поїзда з пункту формування (обороту) і протягом 30 хвилин - з проміжних станцій, а також посилання на те, що ОСОБА_1 з 2 годин 55 хвилин відпочивала, тобто на час перевірки була відсутня, не має жодного значення, оскільки в акті перевірки є її підпис. Безквіткові пасажири їхали від станції Сімферополь, у вагоні № 17,черговою якого була ОСОБА_1, чого вона не заперечувала.

Посилання ОСОБА_1 на те, що вона взяла у свій вагон безквиткових пасажирів оскільки так розпорядилася начальник поїзду ОСОБА_3, не скасовує її відповідальності, оскільки згідно п.п.3.9, 3.9.5 Інструкції на шляху прямування, у пунктах формування та обороту провідникам забороняється допускати у вагон сторонніх осіб, у тому числі безквиткових пасажирів та осіб з надлишковою ручною поклажею і, відповідно, вчинення такого порушення є підставою для розірвання укладеного контракту.

Згідно п.8 ст.36 підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

25 вересня 2012 року ОСОБА_1 була повідомлена, що за порушення нею п.18 контракту № 7617 від 09.09.2011 року, вона буде звільнена 09 довтня 2012 року.

Оскільки ОСОБА_1 відмовилася від підпису про її повідомлення щодо розірвання контракту, був складений акт ( а.с. 48 )

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 відмовилася від частини позову про винесення наказу про її звільнення особою, яка не мала на то повноважень.

Аналізуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції встановлено факт порушення провідником ОСОБА_1 умов - п.18 «а» укладеного контракту, в матеріалах справи з цього приводу є переконливі письмові докази,окрім того, не спростовано поясненнями самої позивачки та свідків.

Акт № 006792 є чинним, не скасований, містить в собі всю інформацію щодо вчиненого порушення контракту.

Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим у відповідності до вимог процесуального судочинства та основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та поновлюючи її на роботі, дійшов помилкового висновку, який не відповідає фактичним обставинам. Посилання суду на недоліки оформлення ревізорами проїзду безквиткових пасажирів, не спростовують факту допущення таких пасажирів у вагон і, відповідно, їх перевезення.

На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам матеріального закону, тому наявні підстави про його скасування і відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про поновлення її на роботі.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд

В И РІ Ш И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька залізниця» задовольнити.

Рішення Червоногвардійського районного суду міста Макіївки Донецької області від 18 січня 2013 року скасувати.

У задоволені позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька залізниця», третя особа ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді