Постанова № 30872564, 19.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2013 року Справа № 28076/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Губач Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державного комунального підприємства «Чернівціводоканал» на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2010 року у справі за позовом Державного комунального підприємства «Чернівціводоканал» до Державної податкової інспекції в м.Чернівці про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

25.09.2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів про скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем 06.05.2009 року за результатом проведеної невиїзної документальної перевірки з питань своєчасності узгоджених податкових зобов'язань до бюджету податку на додану вартість, плати за землю та збору за забруднення навколишнього природного середовища складено акт №1783/15-2/03361780 за несвоєчасно проведену оплату земельного податку. На основі цього акту винесено податкові повідомлення - рішення від 19.05.2009 року про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань у гранично встановлені терміни: №0002690153/0 за затримку плати за землю на 28 календарних днів у розмірі 10% в сумі 14702,89 грн.; №0002700153/0 за затримку плати за землю на 83 календарних днів у розмірі 20% в сумі 16083,95 грн. За результатом їх оскарження до ДПІ в м.Чернівці дані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін і направленні на їх адресу податкові повідомлення-рішення від 17.07.2009 року №0002690153/1 на суму 14702,89 грн., №0002700153/1 на суму 16083,95 грн. Вважає дані податкові повідомлення-рішення незаконними та такі які підлягають скасуванню.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2010 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі покликається на те, що за спірний період по якому їм нараховані штрафні санкції, відсутня заборгованість по узгодженим податковим зобов'язанням , зазначених в акті №1783/15-2/03361780 від 06.05.2009 року.

У ході апеляційного розгляду представник відповідача Мазурок Ю.О. надала пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (йог частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушення: зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої сум: на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Проте, колегія суддів вважає, що даний висновок суду першої інстанції не можна визнати обґрунтованим.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що 06.05.09 р. працівниками ДПІ у м.Чернівці проведено невиїзну документальну перевірку з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету, в ході перевірки виявлено ряд порушень, в тому числі несвоєчасно проведено оплату земельного податку, чим порушено ст. 17 Закону №2535. За результатами перевірки складено акт №1783/15-2/03361780 (а.с.6-9), який став підставою для винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень від 19.05.09р. про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань у гранично встановлені терміни:

- №0002690153/0 за затримку плати за землю на 28 календарних днів у розмірі 10% в сумі 14702,89 грн.;

- №0002700153/0 за затримку плати за землю на 83 календарних днів у розмірі 20% в сумі 16083,95 грн.

Не погоджуючись із застосуванням штрафних санкцій позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення до ДПІ у м.Чернівці, однак оскаржувані податкові-повідомлення рішення були залишені без змін (а.с.12-16) та на адресу позивача були направленні податкові повідомлення-рішення від 17.07.09р. №0002690153/1 на суму 14702,89 грн. (10%), №0002700153/1 на суму 16083,95 грн. (20%).

Не погоджуючись із цими рішеннями, позивач оскаржив їх ДПА у Чернівецькій області, однак оскаржувані податкові-повідомлення рішення також були залишені без змін (а.с. 17-21) та направлені податкові повідомлення-рішення від 10.09.2009р. № 0002690153/2 на суму 14702,89 грн. (10%), № 0002700153/2 на суму 16083,95 грн. (20%) (а.с.10-11).

20.03.09р., 08.12.08р., 21.05.08р. позивач звертався до відповідача про стан заборгованості по податках ДКП «Чернівціводоканал» для отримання кредиту, на що відповідачем надавались відповідні довідки (а.с.31-36).

Протягом 02.12.08 р. по 23.03.09 р. позивачем сплачувались суми земельного податку, в реквізиті «Призначення платежу» зазначалось «земельний податок за відповідний звітний період».

Відповідно до довідки ДКП «Чернівціводоканал» за період з 01.12.08р. по 10.09.09р. позивачем було укладено 459 договорів на реструктизацію на суму 637 991, 13 грн. (долучено в судовому засіданні).

Згідно п. 5.3.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» N 2181-III від 21.12.2000 р. (далі - Закон N 2181) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004 за N 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону №2181-ІІІ слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом №2181-ІІІ який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, оскільки у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Беручи до уваги вищевикладене, позивач має право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.3, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державного комунального підприємства «Чернівціводоканал» задовольнити, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2010 року у справі №2а-203/10/2470 скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.07.09 р. №0002690153/1 та №0002700153/1, про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань у гранично встановлені терміни.

Зобов'язати орган Державної казначейської служби України стягнути в користь позивача Державного комунального підприємства «Чернівціводоканал» судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп. сплаченого судового збору із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І. Довга

І.І.Запотічний