Рішення № 30871675, 22.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6025/13 22.04.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біна ЛТД"

до Антимонопольного комітету України

про скасування рішення Антимонопольного комітету України від 26.12.2012 р.

№ 1040-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та

накладення штрафу"

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Скачко А.А. за довіреністю б/н від 01.02.2013 р.

від відповідача: Логінова О.А. за довіреністю № 300-122/08-9609 від 13.09.2012 р.

Волосович С.К. за довіреністю № 300-122/08-11655 від 08.11.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.03.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Біна ЛТД" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (відповідач) про скасування рішення Антимонопольного комітету України від 26 грудня 2012 року № 1040-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

Разом з позовом позивачем подано до Господарського суду міста Києва клопотання про відновлення строку на оскарження рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду, оскільки позивач в межах строку, передбаченого частиною 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", звернувся з відповідним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва, відкриття провадження та розгляд справи яким зумовило пропуск позивачем строку для звернення до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2013 р. було порушено провадження у справі № 910/6025/13 та призначено її до розгляду на 22.04.2013 р. на 10:40 год.

22.04.2013 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву № 300-29/03-3914 від 18.04.2013 р., відповідно до якого просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки останнім було пропущено встановлений частиною першою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" двомісячний строк оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України до господарського суду. При цьому до відзиву додано копію повідомлення про вручення поштового відправлення № 0303506064840, відповідно до якого уповноважений представник позивача одержав супровідний лист та оскаржуване рішення Антимонопольного комітету України 02.01.2013 р.

22.04.2013 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав клопотання, відповідно до якого просив долучити до матеріалів справи додані до цього клопотання документи, які позивач надав на виконання вимог ухвали суду від 02.04.2013 р. В наведеному клопотанні також повідомлено ідентифікаційний код Антимонопольного комітету України (00032767) та зазначено про отримання рекомендованого листа з оскаржуваним рішенням уповноваженим представником позивача 02.01.2013 р., тоді як керівництво позивача отримало даний лист з рішенням лише 11.01.2013 р. (з урахуванням новорічних та різдвяних святкових днів).

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 22.04.2013 р., підтримав подане ним разом з позовною заявою клопотання про відновлення строку на оскарження рішення органів Антимонопольного комітету України.

Представник відповідача заперечував проти задоволення клопотання позивача про відновлення строку на оскарження рішення органів Антимонопольного комітету України.

Наведене клопотання позивача суд відхиляє, оскільки строк оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, встановлений частиною першою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", є присічним, т.т. він не може бути відновлений. Більш того, посилання позивача на "дуалізм підсудності даної категорії спорів з Антимонопольним комітетом України", у зв'язку з чим він звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва, який в подальшому залишив позов без розгляду, суд взагалі вважає безпідставними, оскільки приписами статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено оскарження рішень Антимонопольного комітету України до господарського суду міста Києва, а рівно, про можливість оскарження рішення до господарського суду міста Києва було безпосередньо зазначено в абз. 3 п. 2 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 26.12.2012 р. № 1040-р.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 22.04.2013 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 22.04.2013 р., проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 22.04.2013 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Антимонопольний комітет України, розглянувши подання Управління контролю за концентраціями та узгодженими діями від 9 квітня 2012 року № 24-26.13/167-11/115 спр з попередніми висновками у справі № 24-26.13/167-11 і матеріали справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції Товариством з обмеженою відповідальністю "Біна ЛТД" у вигляді придбання частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркатор АЗС", що забезпечує досягання 50 відсотків голосів у вищому органі управління товариства без отримання відповідного дозволу органів Антимонопольного комітету України, наявність якого необхідна, 26.12.2012 року виніс рішення № 1040-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (надалі - Рішення), яким постановив:

"1. Визнати, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Біна ЛТД" (м. Харків, податковий номер 33675131) вчинило порушення, передбачене пунктом 12 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді придбання частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркатор АЗС" (м. Кременчук, Полтавська обл., податковий номер 31328131), що забезпечило досягання 50 відсотків голосів у вищому органі управління товариства без отримання відповідного дозволу органів Антимонопольного комітету України, наявність якого необхідна.

2. За порушення, зазначене у пункті 1 резолютивної частини цього рішення накласти на Товариство з обмеженого відповідальністю "Біна ЛТД" штраф у розмірі 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень.

Штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання цього рішення. Відповідно до частини восьмої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", документи, що підтверджують сплату штрафу, необхідно надіслати до Антимонопольного комітету України протягом п'яти днів з дня сплати штрафу."

Рішення може бути оскаржене до Господарського суду міста Києва у двомісячний строк з дня його одержання".

Спір в даній справі виник внаслідок того, що позивач не погоджується з прийнятим відповідачем Рішенням, оскільки вважає, що дане рішення прийнято всупереч вимогам діючого законодавства при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи; недоведенні обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; в порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Наведені обставини, на думку позивача, є підставами для скасування Рішення відповідача.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з огляду на таке.

В оскаржуваному Рішенні відповідач посилається на вчинення позивачем порушення, передбаченого пунктом 12 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді придбання частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Меркатор АЗС" (м. Кременчук, Полтавська обл., податковий номер 31328131), що забезпечило досягання 50 відсотків голосів у вищому органі управління товариства без отримання відповідного дозволу органів Антимонопольного комітету України, наявність якого необхідна.

Так, згідно з пунктом 12 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, концентрація без отримання відповідного дозволу органів Антимонопольного комітету України, у разі якщо наявність такого дозволу необхідна.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 22 Закону України "Про захист економічної конкуренції" безпосереднє або опосередковане придбання, набуття у власність іншим способом чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення чи перевищення 25 або 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного суб'єкта господарювання, визнається концентрацією.

Частиною 1 статті 24 "Про захист економічної конкуренції" визначено, що концентрація може бути здійснена лише за умови попереднього отримання дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України.

Згідно частини 4 статті 24 "Про захист економічної конкуренції" концентрація, яка потребує дозволу відповідно до частини першої цієї статті, забороняється до надання дозволу на її здійснення. До надання такого дозволу учасники концентрації зобов'язані утримуватися від дій, які можуть призвести до обмеження конкуренції та неможливості відновлення початкового стану.

Частиною 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Отже, приписами вищевказаної норми передбачено строк оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України до господарського суду, який не може бути відновлено.

З матеріалів справи вбачається, що копія рішення Антимонопольного комітету України від 26.12.2012 р. № 1040-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" була надіслана відповідачем на адресу позивача листом від 28.12.2012 р. № 24-26/03-13638.

Судом встановлено, що позивач отримав Рішення 02.01.2013 р., що підтверджується підписом уповноваженої особи позивача на повідомленні про вручення поштового відправлення № 0303506064840, копія якого наявна в матеріалах справи. До того ж, позивач не заперечував отримання оскаржуваного Рішення його представником за довіреністю 02.01.2013 р., про що безпосередньо зазначив у поданому до Господарського суду міста Києва клопотанні від 22.04.2013 р.

Таким чином, двомісячний строк з дня одержання позивачем Рішення для його оскарження закінчився 04.03.2013 р. (02.03.2013 р. припадає на вихідний день).

При цьому позивач вважає, що двомісячний строк для оскарження Рішенням Антимонопольного комітету України від 26.12.2012 р. № 1040-р до господарського суду був пропущений ним з поважних причин, зокрема, оскільки він звернувся з відповідним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва, відкриття провадження та розгляд справи яким зумовило пропуск позивачем строку для звернення до Господарського суду міста Києва. А тому позивач просив відновити йому пропущений строк в порядку статті 53 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання позивача про відновлення строку на оскарження рішення органів Антимонопольного комітету України судом було відхилено.

Як зазначено у п. 2 Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", у застосуванні припису частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також частини другої статті 47 цього Закону господарським судам слід враховувати таке.

За цими приписами передбачені ними строки оскарження рішень органу Антимонопольного комітету України не може бути відновлено.

Таким чином, зазначені строки є присічними.

Закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення (розпорядження) Антимонопольного комітету України та його органів.

В п. 34 Листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009, № 01-08/530 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" у відповідь на питання, яким чином має діяти господарський суд, якщо позовну заяву про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України подано після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зазначено, що пропуск позивачем зазначеного строку є підставою для відмови в задоволенні позову про визнання рішення органу Антимонопольного комітету України недійсним.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява про скасування рішення Антимонопольного комітету України від 26.12.2012 р. № 1040-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" була подана позивачем через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 29.03.2013 р., що підтверджується реєстраційним штампом № 6025/13 від 29.03.2013 р. А отже, дана позовна заява подана позивачем до суду з пропуском встановленого частиною 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" двомісячного строку для оскарження до господарського суду рішення органу Антимонопольного комітету України.

Таким чином, враховуючи те, що позивач пропустив двомісячний строк для оскарження рішення Антимонопольного комітету України від 26.12.2012 р. № 1040-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", а пропущений строк не може бути відновлено, він є присічним, то у задоволенні заявлених позовних вимог про скасування наведеного рішення Антимонопольного комітету України позивачу слід відмовити.

Всі інші доводи та заперечення сторін та надані на їх підтвердження докази судом не приймаються на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.04.2013 р.

Суддя Гумега О.В.