Рішення № 30871550, 23.04.2013, Рубіжанський міський суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2013 року 2/425/158/13

1224/980/12

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі

головуючого судді Мирошникової О.Ш.,

при секретарі Кулішовій О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний Банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

28 грудня 2012 року Публічне акціонерне товариство «Державний Ощадний Банк України» звернулося до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом. В обґрунтування позову ПАТ «Державний Ощадний Банк України» зазначає, що 27.02.2008 року між ПАТ «Державний Ощадний Банк України» та ОСОБА_2 було укладено договір про іпотечний кредит № 192/412, відповідно до якого банк зобов'язувався надати позичальнику кредит в сумі 178000,00 гривень під 15,3% річних строком на 240 місяців на придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1. Банк свої зобов'язання за договором виконав, проте відповідачем не виконувалися зобов'язання за договором, кредит в установлені строки не погашено, відсотки за його користування не сплачено, в зв'язку з чим виникла заборгованість, яка складається з: простроченого основного боргу в сумі 115546,78 гривень, прострочених процентів в сумі 7856,53 гривні, пені в сумі 735,04 гривень, а всього 124138,35 гривень, яку банк просить стягнути з відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, в позовній заяві та в заявах, надісланих до суду зазначив, що просить розглядати справу за відсутністю представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судовому засіданні заперечує проти задоволення позову, зазначає, що у 2008 році навчалася у медичному університеті м. Донецька, її друг попросив оформити кредит у банку, який будуть повертати інші особи. Відповідач погодилася, оскільки хотіла допомогти другу, та поїхала у місто Харцизьк Донецької області, де 27.02.2008 року підписала у нотаріальній конторі всі необхідні документи по оформленню кредиту, після цього повернулася у м. Донецьк та продовжила навчання. Погашення кредиту відповідачем не здійснювалося, 09.01.2009 року вона отримала лист з банку про наявність заборгованості за кредитним договором, у червні 2009 року отримала рішення Харцизського міського суду Донецької області про розірвання кредитного договору та звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру у м. Харцизьку. Після цього вона звернулася до ГУМВС в Донецькій області про притягнення осіб, які шахрайським шляхом оформили на відповідачку кредит на придбання квартири, проте відомостей щодо прийнятого рішення по її заяві відповідачка не має.

Суд, розглянувши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 лютого 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 укладено договір про іпотечний кредит № 192/412, за умовами якого кредитор надав позичальнику кредит у розмірі 178000,00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,30% річних на 240 місяців з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 26 лютого 2028 року на придбання двокімнатної квартири за договором купівлі-продажу від 27 лютого 2008 року, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 4-6, 70-74).

Відповідно до умов договору кредит надається одноразово з позичкового рахунку № НОМЕР_3, який відкрито у філії - Харцизькому відділенні № 5373 ВАТ «Ощадбанк» готівкою протягом одного робочого дня з моменту сплати позичальником комісійної винагороди у розмірі 890,00 гривень, укладення іпотечного договору, укладення договору страхування предмету іпотеки та сплати позичальником страхових платежів.

З метою забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань за кредитним договором, між сторонами 27 лютого 2008 року було укладено іпотечний договір № 7031, відповідно до якого ОСОБА_2 надала в іпотеку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належала їй на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 27 лютого 2008 року приватним нотаріусом Харцизького міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстром № 576 (а.с. 75-80).

Відповідно до п. 1.5. договору про іпотечний кредит позичальник зобов'язуться сплачувати проценти за користування кредитом щомісячно до 30 числа місяця, наступного за звітним, проводити погашення кредиту частинами в сумі 742,00 гривні та сплачувати проценти нараховані банком на залишок заборгованості за кредитом, шляхом внесення готівки до каси банку.

Згідно з п.п. 4.2.2 договору про іпотечний кредит банк у разі виникнення простроченої заборгованості за кредитом чи процентами має право вимагати дострокове повернення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за кредитним договором, та стягує заборгованість за кредитним договором в примусовому порядку, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Судом встановлено, що банк виконав умови договору про іпотечний кредит стосовно надання кредиту, проте відповідач порушила умови кредитного договору і має прострочену заборгованість у загальному розмірі 124138,35 гривень, яка складається з простроченого основного боргу в сумі 115546,78 гривень, прострочених процентів в сумі 7856,53 гривні та пені в сумі 735,04 гривень.

В судовому засіданні відповідач підтвердила, що особисто добровільно підписала у нотаріальній конторі 27.02.2008 року договір іпотечного кредитування, договір іпотеки та договір купівлі-продажу квартири (а.с. 69-80).

Таким чином, суд приходить до висновку, що між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотечного кредитування та договір іпотеки, які відповідно до цивільного законодавства укладені у належній формі.

Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 04.06.2009 року, яке набрало законної сили 15.06.2009 року, по цивільній справі № 2-1689/2009 за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, позовні вимоги банку задоволено та розірвано укладений 27.02.2008 року договір про іпотечний кредит № 194/412, звернено стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення кредиту в сумі 186430,32 гривень на користь банку(а.с. 95-97).

В судовому засіданні відповідач підтвердила, що отримувала зазначене рішення Харцизького міського суду, утім вона його не оскаржувала.

Під час проведення виконавчого провадження відділом державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції Донецької області предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить відповідачці було реалізовано на прилюдних торгах 29.05.2012 року торговельною організацією за 93809,60 гривень (а.с. 106).

В судовому засіданні відповідач підтвердила, що вона отримала у січні 2009 року лист банку про наявність заборгованості за кредитом, також підтвердила, що з листів державної виконавчої служби вона дізналася, що квартира - предмет іпотеки була продана, на підтвердження цього надала письмові пояснення та копії документів (а.с. 66-91).

З моменту підписання договору про іпотечне кредитування та іпотечного договору, відповідач не зверталася до суду з вимогами про визнання цих договорів недійсними, не оскаржувала дії державного виконавця.

До правоохоронних органів відповідачка звернулася тільки у січні 2013 року з заявою про

притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які шахрайським шляхом оформили кредитний та іпотечний договори від її імені, тобто після звернення банку до Рубіжанського міського суду Луганської області з цим позовом (а.с. 45, 46, 124).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона забов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Посилання відповідача на те, що вона не отримувала кредитних коштів за договором про іпотечне кредитування не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

Судом перевірено правильність розрахунку позовних вимог та встановлено, що позивачем при проведені розрахунку заборгованості були враховані кошти, що надійшли до банку за продаж квартири з прилюдних торгів під час проведення виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення Харцизького міського суду від 04.06.2009 року в загальній сумі 70881,36 гривень (57996,42 грн. + 12884,94 грн. = 70881,36 грн.) (а.с. 118-121).

Таким чином, позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у сумі 124138,35 гривень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати в сумі 1241,38 гривень.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 12-г, ідентифікаційний код юридичної особи 00032129, заборгованість за кредитним договором у розмірі 124138,35 гривень (сто двадцять чотири тисячі сто тридцять вісім гривень 35 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 12-г, ідентифікаційний код юридичної особи 00032129, судовий збір у сумі 1241,38 гривень (одна тисяча двісті сорок одна гривня 38 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.Ш. Мирошникова