Рішення № 30871001, 16.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/307/13 16.04.13

За позовомПершого заступника прокурора Деснянського району міста Києвадо1. Київської міської ради 2. Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороніпозивача:1. Кооперативу по експлуатації автостоянок "Дніпро" 2. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 3. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києвіпровизнання недійсними та скасування рішень Київради, визнання недійсною угоди про поновлення та про внесення змін та доповнень до договоруГоловуючий, суддя Бойко Р.В.

Судді: Босий В.П.

Баранов Д.О.

Представники сторін:

від позивача:Холявінська І.В.від відповідача 1:не з'явивсявід відповідача 2:Клименко О.А.від третьої особи 1:Меркулов А.М.від третьої особи 2:не з'явивсявід третьої особи 3:Вільгельм А.Д.

Обставини справи:

Перший заступник прокурора Деснянського району міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до Київської міської ради та Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" про визнання недійсним та скасування рішень Київради, визнання недійсним угоди про поновлення та про внесення змін та доповнень до договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що надання відповідачем 1 в оренду відповідачу 2 земельної ділянки площею 1,2579 га (кадастровий номер 8000000000:62:033:0024) для будівництва житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями для підприємств обслуговування і підземною автостоянкою було здійснено з порушенням норм чинного законодавства України, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для визнання п. 37 рішення позивача 1 від 29.05.2003 р. №486-2/646 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення користування землею", рішень позивача 1 від 15.03.2007 р. №330/991 та від 14.07.2011 р. №767/6154 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки акціонерному товариству холдинговій компанії "Київміськбуд" для будівництва житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями для підприємств обслуговування і підземною автостоянкою на вул. Кіото, 5-9 у Деснянському районі м. Києва", угоди про поновлення та про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки від 11.10.2011 р. недійсними, а також визнання відсутнім у відповідача 2 права користування такою земельною ділянкою.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.01.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 24.01.2013 р.

В судовому засіданні позивачем подано клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу 2 та будь-яким іншим особам вчиняти дії по підготовці до будівництва, будівництву будівель та споруд на земельній ділянці, що розташована на вул. Кіото, 5-9 у Деснянському районі м. Києва, площею 1,2579 га, кадастровий номер 8000000000:62:033:0024.

Судом розгляд наведених клопотань відкладено на більш пізню стадію розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.01.2013 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Кооператив по експлуатації автостоянок "Дніпро", Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, розгляд справи відкладено до 11.02.2013 р.

11.02.2013 р. через канцелярію суду представником відповідача 2 подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи №2а-13421/12/2670 та набрання законної сили постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2012 р.

Судом в задоволенні клопотання відповідача 2 про зупинення провадження у справі відмовлено, оскільки останнім не надано доказів з якими приписи ст. 79 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість зупинення провадження у справі (не надано доказів перебування справи №2а-13421/12/2670 в проваджені суду), а суб'єктний склад сторін даної та вказаної справи не є тотожним.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2013 р., залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2013 р., задоволено заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову та заборонено Публічному акціонерному товариству "Холдингова компанія "Київміськбуд" і будь-яким іншим особам вчиняти дії по підготовці до будівництва, будівництву будівель та споруд на земельній ділянці площею 1,2579 га, кадастровий номер 8000000000:62:033:0024, що розташована на вул. Кіото, 5-9 у Деснянському районі м. Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2013 р. відкладено розгляд справи до 21.02.2013 р.

В судовому засіданні представником відповідача 2 подано заяву про застосування строків позовної давності. Також, подано заперечення по справі за змістом якого в задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі, вказував на недоведеність доводів позивача.

Представником третьої особи 1 в судовому засіданні подано пояснення за змістом якого позовні вимоги підтримує, вказує на те, що п. 37 рішення позивача 1 від 29.05.2003 р. №486-2/646 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення користування землею" прийнято з порушенням положень ст. 123 Земельного кодексу України, оскільки проект відведення спірної земельної ділянки не було погоджено з Кооперативом по експлуатації автостоянок "Дніпро", який є землекористувачем такої ділянки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.02.2013 р. у зв'язку із неявкою представників відповідача 1 та третьої особи 2, необхідністю витребування додаткових документів розгляд справи відкладено до 04.03.2013 р.

04.03.2013 р. через канцелярію суду представником третьої особи подано пояснення за змістом якого позовні вимоги підтримує та просить здійснювати розгляд справи за відсутності представника Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.03.2013 р. у зв'язку із неявкою представників відповідача 1 та третьої особи 2, необхідністю витребування додаткових документів розгляд справи відкладено до 14.03.2013 р.

14.03.2013 р. через канцелярію суду представником відповідача 2 подано додаткові заперечення по справі за змістом яких вказує, що доводи позивача та третьої особи 1 про обов'язковість погодження проекту відведення спірної земельної ділянки з Кооперативом по експлуатації автостоянок "Дніпро" є безпідставними з огляду на недоведеність того, що вказана особа є землекористувачем спірної земельної ділянки (правонаступником - товариства "Автолюбитель УРСР").

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.03.2013 р. вирішено здійснювати розгляд справи колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 14.03.2013 р. для здійснення колегіального розгляду справи № 910/307/13 визначено наступний склад суду: суддя Бойко Р.В. (головуючий), судді: Босий В.П. та Баранов Д.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.03.2013 р. колегією суддів прийнято до провадження справу №910/307/13 та призначено її до розгляду на 01.04.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.04.2013 р. у зв'язку із неявкою представників відповідача 1 та третьої особи 2, невиконанням ними вимог ухвал суду розгляд справи відкладено до 16.04.2013 р.

Представники позивача та третьої особи 1 в судове засідання з'явилися, позовні вимоги підтримують, просять задовольнити їх повністю.

В судове засідання представник відповідача 2 з'явився, подав додаткові заперечення по справі за змістом яких проти позову заперечує, в його задоволенні просить відмовити повністю.

Представник третьої особи 3 в судове засідання з'явився, у вирішенні суду покладається на розсуд суду.

Відповідач 1 та третя особа 2, повідомлені про час і місце судового засідання належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду та повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень, своїх повноважних представників в судове засідання не направили, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Місцезнаходження відповідача 1 за адресою: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується наявними в матеріалах справи документами, інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка містить на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" за адресою http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html, та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач 1 повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач 1 та третя особа 2 були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 37 рішення Київської міської ради IV сесії ХХІV скликання від 29.05.2003 р. № 486-2/646 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" затверджено проект відведення земельної ділянки акціонерному товариству холдинговій компанії "Київміськбуд" для будівництва житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями для підприємств обслуговування і підземною автостоянкою на вул. Кіото, 5-9 у Деснянському районі м. Києва. Вирішено передати акціонерному товариству холдинговій компанії "Київміськбуд", за умови виконання п. 37.1 цього рішення, в короткострокову оренду на 2 роки земельну ділянку площею 1,26 га для будівництва житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями для підприємств обслуговування і підземною автостоянкою на вул. Кіото, 5-9 у Деснянському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

14.11.2003 р. між Київською міською радою (орендодавець) та акціонерним товариством холдингова компанія "Київміськбуд" (після зміни організаційно-правової форми та назви - Публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд") (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - "Договір"), відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Київради від 29.05.2003 р. за №486-2/646 передав, а орендар прийняв в короткострокову оренду на 2 роки земельну ділянку, місце розташування якої вул. Кіото, 5-9 у Деснянському районі м. Києва, розміром 1,2579 га для будівництва житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями для підприємств обслуговування і підземною автостоянкою у межах, які перенесені у натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід'ємною частиною цього договору.

Рішенням Київської міської ради IV сесії V скликання від 15.03.2007 р. № 330/991 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд" для будівництва житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями для підприємств обслуговування і підземною автостоянкою на вул. Кіото, 5-9 у Деснянському районі м. Києва" вирішено поновити на 3 роки з 15.11.2006 р. договір оренди земельної ділянки на вул. Кіото, 5-9 у Деснянському районі м. Києва від 14.11.2003 № 62-6-00090, укладений між Київською міською радою та акціонерним товариством холдингова компанія "Київміськбуд" на підставі пункту 37 рішення Київської міської ради від 29.05.2003 р. № 486-2/646 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею".

Рішенням Київської міської ради VІІ сесії VІ скликання від 14.07.2011 р. № 767/6154 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд" для будівництва житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями для підприємств обслуговування і підземною автостоянкою на вул. Кіото, 5-9 у Деснянському районі м. Києва" вирішено поновити на 5 років з 16.11.2009 р. договір оренди земельної ділянки від 14.11.2003 р. № 62-6-00090, із змінами, внесеними відповідно до договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 14.11.2003 р. № 62-6-00090, укладений між Київською міською радою та акціонерним товариством холдингова компанія "Київміськбуд" для будівництва житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями для підприємств обслуговування і підземною автостоянкою на вул. Кіото, 5-9 у Деснянському районі м. Києва на підставі пункту 37 рішення Київської міської ради від 29.05.2003 р. № 486-2/646 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" та рішення Київської міської ради від 15.03.2007 р. № 330/991 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд" для будівництва житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями для підприємств обслуговування і підземною автостоянкою на вул. Кіото, 5-9 у Деснянському районі м. Києва".

11.10.2011 р. між Київською міською радою та акціонерним товариством холдингова компанія "Київміськбуд" (після зміни організаційно-правової форми та назви - Публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд") укладено угоду про поновлення та про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки (надалі - "Угода"), відповідно до умов якої вирішено поновити на підставі рішення Київської міської ради від 14.07.2011 р. № 767/6154 та Закону України "Про оренду землі" до 16.11.2014 р. Договір.

Спір у справі виник у зв'язку із оспоренням позивачем законності рішень Київської міської ради від 29.05.2003 р. № 486-2/646, від 15.03.2007 р. № 330/991, від 14.07.2011 р. № 767/6154, Договору та Угоди.

Підставою для недійсності рішення Київської міської ради від 29.05.2003 р. № 486-2/646 та Договору позивачем визначається наступне:

- порушення положень п. 5 ст. 123 Земельного кодексу України та ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", що полягає у відсутності рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку проекту відведення спірної земельної ділянки;

- порушення положень ст. 123 Земельного кодексу України, що полягає у відсутності погодження проекту відведення спірної земельної ділянки з землекористувачем та органом по земельних ресурсах;

- відсутність висновків визначених ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України органів, оскільки наявні в проекті відведення спірної земельної ділянки висновки таких органів носять лише попередній характер та надані як вихідні дані для розробки проекту землеустрою;

- порушення ст. 39 Земельного кодексу України, ст. 13 Закону України "Про планування і забудову території", ст. 17 Закону України "Про основи містобудування", що полягає у відсутності розроблення детального плану території та відомостей стосовно відповідності спірного проекту землеустрою та розміщення об'єкту будівництва детальному плану території;

- невиконання встановлених ст. 5 Закону України "Про основи містобудування" вимог щодо здійснення містобудівної діяльності при затвердженні спірного проекту;

- порушення положень ст. 113 Земельного кодексу України, що полягає у відсутності відомостей щодо встановлення зони санітарної охорони навколо насосної станції північного водо парку.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для їх розгляду, господарський суд міста Києва дійшов висновку, що позов прокурора не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

По-перше, посилання позивача положення п. 5 ч. 123 Земельного кодексу України та ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", які, на його думку, передбачали обов'язковість прийняття органом місцевого самоврядування рішення про надання дозволу на розробку проекту відведення спірної земельної ділянки є безпідставним, оскільки чинне як на момент звернення відповідача 2 листом №225-1283 від 12.02.2001 р. до відповідача 1 з проханням про надання дозволу на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування жилих будинків на земельних ділянках, так і на момент надання такого дозволу, оформленого листом від 26.02.2001 р. №225-КР-1077/2, законодавство України, а саме, Земельний кодекс України від 18.12.1990 р. № 561-ХІІ, не передбачало прийняття уповноваженим органом відповідного рішення щодо надання такого дозволу.

Більш того, відсутня вказівка на такий обов'язок і в положеннях ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент надання спірного дозволу), яка встановлювала перелік питання, що підлягають вирішенню виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

По-друге, частиною шостою ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент погодження спірного проекту) встановлено, що проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Із наявного в матеріалах справи проекту відведення земельної ділянки акціонерному товариству холдингової компанії "Київміськбуд" для будівництва жилих будинків на вул. Кіото, 5-9 у Деснянському районі м. Києва, вбачається, що він був належним чином погоджений визначеними ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України органами, що підтверджується висновком Головного управління містобудування та архітектури від 05.02.2003 р. №18-254, листом Головного державного санітарного лікаря м. Києва від 13.02.2003 р. №844, листом Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві від 20.02.2003 р. №08-8-20/849, листом управління охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища від 21.02.2003 р. №775, актом №81 обстеження земельних насаджень (дерев, чагарників, парків, лісопарків, санітарно-захисних зон), що підлягають знесенню чи пересадці в зв'язку з забудовою та впорядкуванням земельних площ та території м. Києва, затвердженого Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Деснянського району м. Києва 13.09.2002 р. та погодженого Державним управлінням земельних ресурсів в м. Києві 01.10.2002 р.

Зміст наведених документів також спростовує твердження позивача про те, що такі висновки носять попередній характер та надані як вихідні дані для розробки проекту землеустрою. До того ж, таке твердження не ґрунтується на застосуванні норм законодавства України, що регулює земельні відносини, оскільки жодним положенням не передбачено можливості надання визначеними ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України органами попередніх висновків при погодженні проекту відведення земельної ділянки.

Отже, на виконання вимог ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України проект відведення спірної земельної ділянки було належним чином погоджено з всіма визначеними законодавством органами.

Щодо твердження позивача та третьої особи 1 на відсутність доказів погодження проекту відведення спірної земельної ділянки з землекористувачем такої ділянки, яким на їх думку є Кооператив по експлуатації автостоянок "Дніпро", суд відзначає наступне.

За змістом ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент погодження спірного проекту) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

З огляду на викладене положення вбачається, що землекористувачем є громадянин або юридична особа, яким органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування шляхом прийняття відповідного рішення передано земельну ділянку у користування.

Доказів прийняття органом місцевого самоврядування рішення щодо передачі Кооперативу по експлуатації автостоянок "Дніпро" спірної земельної ділянки у користування матеріали справи не містять, а позивачем та третьою особою 1 не надано.

Посилання позивача та третьої особи 1 на те, що до Кооперативу по експлуатації автостоянок "Дніпро" перейшло право користування спірною земельною ділянкою у зв'язку із перетворенням та реорганізацією районного товариства "Автолюбитель УССР", якому було передано спірну земельну ділянку у користування згідно рішення виконкому Дніпровської районної ради народних депутатів від 26.10.1981 р. №619 "Про організацію тимчасових стоянок для індивідуальних транспортних засобів в районі", є необґрунтованим з огляду на відсутність доказів того, що Кооператив по експлуатації автостоянок "Дніпро" є правонаступником такої особи.

Таким чином, посилання позивача на те, що проект відведення спірної земельної ділянки не було погоджено з визначеними ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України органами та землекористувачем є безпідставним.

По-третє, згідно із ч. 1 ст. 113 Земельного кодексу України зони санітарної охорони створюються навколо об'єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання, водозабірні та водоочисні споруди, водоводи, об'єкти оздоровчого призначення та інші, для їх санітарно-епідеміологічної захищеності.

Тобто, в силу положень наведеної норми у випадку знаходження на території об'єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання, водозабірні та водоочисні споруди, водоводи, об'єкти оздоровчого призначення та інші, для їх санітарно-епідеміологічної захищеності створюються зони санітарної охорони.

В той же час, в матеріалах справи відсутні докази того, що на спірній земельній ділянці знаходяться об'єкти де, є підземні та відкриті джерела водопостачання, водозабірні та водоочисні споруди, водоводи, об'єкти оздоровчого призначення, а відтак правові підстави для визначення в проекті відведення спірної земельної ділянки зони санітарної охорони відсутні.

По-четверте, посилання позивача на невиконання встановлених ст. 5 Закону України "Про основи містобудування" вимог щодо здійснення містобудівної діяльності при затвердженні спірного проекту як на підставу для визнання пункту 37 рішення Київської міської ради IV сесії ХХІV скликання від 29.05.2003 р. № 486-2/646 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" незаконним є безпідставним, оскільки вимоги наведеної норми мають бути виконані після відведення відповідної земельної ділянки (прийняття рішення), а не на стадії погодження проекту відведення такої земельної ділянки.

З аналогічних підстав також відхиляються твердження позивача щодо необхідності погодження проекту землеустрою санітарно-епідеміологічною службою та проведення громадських слухань для визначення громадської думки щодо майбутнього будівництва до прийняття органом місцевого самоврядування відповідного рішення про виділення такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, позивачем не доведено, а судом не встановлено порушень Київською міською радою положень ст.ст. 39, 113, 123 Земельного кодексу України, ст.ст. 5, 17 Закону України "Про основи містобудування", ст. 13 Закону України "Про планування і забудову територій" при прийнятті рішення від 29.05.2003 р. № 486-2/646 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" в частині затвердження проекту відведення спірної земельної ділянки та передачу її відповідачу 2, а відтак, вимоги позивача про визнання такого рішення в наведеній частині недійсним є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи не встановлення судом підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним п. 37 рішення Київської міської ради від 29.05.2003 р. № 486-2/646, то вимога позивача про визнання недійсним Договору, яка обґрунтована незаконністю наведеного рішення, задоволенню не підлягає.

Стосовно посилання позивача на невідповідність рішень Київської міської ради від 15.03.2007 р. № 330/991 та від 14.07.2011 р. № 767/6154 положенням ст. 33 Закону України "Про оренду землі", що полягає у безпідставному поновлені строку оренди спірної земельної ділянки на більший ніж було визначено умовами Договору строк суд відзначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 140, 142, 143 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Відповідно до частин 1,5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Статтею 9 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема: розпорядження землями територіальної громади міста; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент прийняття рішення від 15.03.2007 р. № 330/991) встановлено, що у разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Аналогічні положення встановлені і частиною 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" редакції, чинній на момент прийняття рішення від 14.07.2011 р. № 767/6154.

Враховуючи положення наведених норм, Київська міська рада, як суб'єкт права комунальної власності, яка наділена правом розпоряджатися землями територіальної громади міста Києва та надавати їх в користування, правомірно в силу положень ст. 33 Закону України "Про оренду землі" скористалася своїм правом управління таким майном та поновила строк дії Договору на новий строк, а тому посилання позивача на те, що рішення Київської міської ради від 15.03.2007 р. № 330/991 та від 14.07.2011 р. № 767/6154 прийнятті з порушенням положень ст. 33 Закону України "Про оренду землі" є безпідставним.

Таким чином, вимоги позивача про визнання недійсними та скасування рішень Київської міської ради від 15.03.2007 р. № 330/991, від 14.07.2011 р. № 767/6154 та Угоди, що укладена на виконання рішення Київської міської ради від 14.07.2011 р. № 767/6154, є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Матеріалами справи підтверджується перебування спірної земельної ділянки у користуванні відповідача 2 згідно рішень Київської міської ради від 29.05.2003 р. № 486-2/646, від 15.03.2007 р. № 330/991, від 14.07.2011 р. № 767/6154, Договору та Угоди, наявність підстав для визнання яких недійсними позивачем не доведено, а тому посилання позивача на відсутність у відповідача 2 права користування спірною земельною ділянкою є необґрунтованим, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог з викладених у позові прокурора правових підстав необхідно відмовити.

Статтею 68 Господарського процесуального кодексу України визначено, що питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Згідно із п. 10 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 р. №16 враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Враховуючи, що судом не встановлено підстав для задоволення позову прокурора, то потреба у забезпеченні позову шляхом заборони вчиняти певні дії відпала.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність скасування раніше вжитих заходів до забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 68, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Першого заступника прокурора Деснянського району міста Києва відмовити повністю.

2. Скасувати заходи до забезпечення позові, які вжиті ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2013 р. у справі №910/307/13.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 22.04.2013 р.

Головуючий, суддя Р.В. Бойко

Судді: В.П. Босий

Д.О. Баранов