Ухвала суду № 30870695, 17.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2013 р.Справа № 2а-405/12/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Логистик М» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Логистик М» до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000122300 від 10.01.2012 року,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Логистик М» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000122300 від 10.01.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що податковий кредит з податку на додану вартість був ним сформований у відповідності до вимог законодавства; реальність здійснення господарських операцій з контрагентами підтверджена наявністю документів первинного обліку.

Відповідач проти адміністративного позову заперечував, надав до суду першої інстанції докази на підтвердження своєї позиції.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Логистик М» звернулося з апеляційною скаргою на зазначену постанову, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов повністю та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000122300 від 10.01.2012 року Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Згідно з п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, про те про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки органами Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва у період з 22.12.2011 року по 23.12.2011 року ТОВ «Логистик М» з питань взаємовідносин з ТОВ «ВТБ «Аграрій» за період жовтень 2011 року встановлено порушення абз. «а» п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: завищено податковий кредит в жовтні 2011 року на суму 189028,00 грн. в частині включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, отриману від ТОВ «ВТБ «Аграрій».

За результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки складено Акт № 1517/23-00/35890511 від 26.12.2011 року, на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення №0000122300 від 10.01.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 236285,00 грн., у тому числі 189028,00 грн. за основним платежем та 47257,00 грн. за штрафними санкціями.

За висновками Акту перевірки № 1510/23-00/3233509 від 23.12.2011 року відносно ТОВ «ВКБ «Аграрій», встановлено відсутність останнього за юридичною адресою, що також підтверджується довідкою від 07.12.2011 року.

Підтверджень достовірності факту податкових зобов'язань ТОВ «ВТБ«Аграрій» за жовтень 2011 року з контрагентами-покупцями не має місця, у зв'язку з відсутністю будь-якої інформації щодо наявності складських приміщень, наявності автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, необхідного для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Документи щодо оренди офісних, виробничих, торгівельних. Складських приміщень також відсутні. Звітів за формою 1-ДФ в 2011 році з боку ТОВ «ВТБ«Аграрій» до органів ДПІ також не надавались, з чого вбачається відсутність в зазначеному періоді трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

З пояснень, наданих директором ТОВ «Логистик М» ВПМ ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва та надані листом ВПМ ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 15.12.2011 року №13813/1/15-023 вбачається здійснення господарської операції в жовтні 2011 року між ТОВ «Гарбол» та ТОВ «Логистик М» щодо надання транспортних послуг, проте, будь-яких підтверджуючих документів відносно дійсності проведення вказаної господарської операції директором ТОВ «Логистик М» надано не було, що дає змогу зробити висновок щодо безпідставного включення суми ПДВ до складу податкового кредиту ТОВ «Логистик М» в жовтні 2011 року в деклараціях з ПДВ у розмірі 189028,33 грн..

З Акту перевірки вбачається, що згідно додатку 5 до декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року ТОВ «Логистик М» задекларував у складі податкового кредиту тільки двох постачальників: ТОВ «ВКБ «Аграрій» та ФОП ОСОБА_2, але серед них відсутній постачальник ТОВ «Гарбол».

Задеклароване придбання ТОВ «Логистик М» у ТОВ «ВТБ «Аграрій» на суму 189028,33 грн., згідно додатку 5 до декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року є необґрунтованим, оскільки відсутні будь які документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджуючи взаємовідносини в жовтні 2011 року на придбання від ТОВ «ВТБ «Аграрій», що унеможливлює встановлення якого роду товари, роботи, послуги було придбано ТОВ «Логистик М» у контрагента.

З Акту перевірки від 23.12.2011 р. № 1510/23-00/32333509 ТОВ «ВТБ«Аграрій» також вбачається відсутність підтверджуючих документів щодо здійснення господарської операції у жовтні 2011 року з ТОВ «Логистик М».

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно до вимог до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Тому, судова колегія не приймає доводи апеляційної скарги про наявність у ТОВ «Логистик М» підстав для включення сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам Податкового кодексу України та вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та вважає, що відповідачем правомірно та обґрунтовано прийняте податкове повідомлення-рішення від 10.01.2012 року №0000122300.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність будь-яких первинних документів та журналу-ордеру, відомостей по рахункам бухгалтерського обліку та інших документів, які б підтверджували правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ та пов'язання даної суми податку на додану вартість з підготовкою, організацією, веденням виробництва та з метою її подальшого використання у власній господарській діяльності не дає права позивачу на включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Логистик М» залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2012 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький