Ухвала суду № 30870497, 16.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16331/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С.

У Х В А Л А

Іменем України

16 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Горяйнова АМ., Желтобрюх І.Л.,

при секретарі Гімарі Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у відповідності до положень ст.41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Флексограф» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Флексограф» до Державної податкової служби у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суд з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової служби у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 29 жовтня 2012 року №00005382220 та №0005372220.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 лютого 2013 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з прийнятою постанову, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову про задоволення адміністративного позову повністю, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Флексограф» зареєстровано як юридична особа та є платником податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинних на момент виникнення спірних правовідносин) та Податкового кодексу України.

Державною податковою службою у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Флексограф» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Консалтінвест» за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт від 03 жовтня 2012 року №328/1-22-20-30606306. Як встановлено судом першої інстанції в ході розгляду справи, дана перевірка проведена на виконання вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 18 січня 2012 року.

В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено заниження позивачем податку на прибуток у загальному розмірі 115132,00 грн., у тому числі за періоди: І півріччя 2010 року - 50004,00 грн., І-ІІІ квартали 2010 року - 38019,00 грн., 2010 рік - 21209,00 грн., І квартал 2011 року - 5900,00 грн., чим порушено підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду у загальному розмірі 93608,00 грн., у тому числі за: квітень 2010 року - 12187,00 грн., травень 2010 року - 10945,00 грн., червень 2010 року - 16706,00 грн., липень 2010 року - 10557,00 грн., серпень 2010 року - 11851,00 грн., вересень 2010 року - 9770,00 грн., жовтень 2010 року - 4733,00 грн., листопад 2010 року -4153,00 грн., грудень 2010 року - 8054,00 грн., січень 2011 року - 337,00 грн., лютий 2011 року - 530,00 грн., березень 2011 року - 3785,00 грн., чим порушено підпункти 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі даного акту 29 жовтня 2012 року відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення: № 0005372220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 115132,00 грн. за основним платежем та у розмірі 27309,00 грн. за штрафними ( фінансовими) санкціями (штрафами); № 00005382220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 93608,00 грн. за основним платежем та у розмірі 22240,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного до 01 квітня 2011 року) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п.5.2.1 п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного до 01 квітня 2011 року).

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного до 01 квітня 2011 року) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного до 01 січня 2011 року) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного до 01 січня 2011 року) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного до 01 січня 2011 року) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення викладені і у Податковому кодексі України.

З налізу наведених норм вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи, які повинні відповідати вимогам чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та повинні буди складені під час здійснення господарської операції.

Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

З матеріалі справи вбачається, що позивач в період, який перевірявся відповідачем мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Консалтінвест».

Вироком Солом'янського районного суду міста Києва від 18 січня 2012 року у справі № 1-20/2012 директора ТОВ «Консалтінвест» визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Під час судового розгляду кримінальної справи встановлено, що на початку 2010 року директор ТОВ «Консалтінвест» познайомився із невстановленою слідством особою, яка запропонувала йому за грошову винагороду зареєструвати на його ім'я юридичну особу, а саме ТОВ «Консалтінвест». Підсудний, не маючи наміру здійснювати будь-яку господарську діяльність та усвідомлюючи протиправний характер таких дій, спрямованих на прикриття незаконної діяльності, бажаючи при цьому отримати грошову винагороду, вступив у змову з невстановленою слідством особою, та в подальшому зареєстрував на своє ім'я ТОВ «Консалтінвест», зокрема, зареєстрував товариство у податковому органі та відкрив у банківській установі поточні рахунки. Усі установчі документи, печатку товариства та документи, необхідні для використання його банківських рахунків, підсудний передав невстановленій слідством особі.

Вказані дії стали підставою для використання ТОВ «Консалтінвест» з метою умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах шляхом мінімізації податкових зобов'язань товариства з ПДВ без здійснення господарської діяльності, пов'язаної з виготовленням та/або реалізацією товарів (робіт, послуг).

Крім того, у серпні 2010 році на банківські рахунки ТОВ «Консалтінвест» відповідними суб'єктами підприємницької діяльності перераховувались грошові кошти в якості оплати такими суб'єктами за придбані у ТОВ «Консалтінвест» товари (роботи, послуги), ціна яких містила у своєму складі ПДВ.

ТОВ «Консалтінвест», з метою прикриття своєї незаконної діяльності, до податкового органу подавалась відповідна податкова звідність за підписом підсудного, у якій містилась неправдива інформація та розрахунки сум податків, що призвело до фактичної несплати ТОВ «Консалтінвест» до бюджету податків у значному розмірі. Підсудний визнав себе винним у скоєнні інкримінованих йому злочинів.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19 квітня 2012 року у справі №1-20/2012 даний вирок суду скасовано у зв'язку перекваліфікацією злочинів, інкримінованих засудженому, а також невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. При цьому, факт скоєння засудженим інкримінованих йому злочинів та факт «фіктивності» ТОВ «Консалтінвест» судом апеляційної інстанції не спростовано.

Наведені вище обставини свідчать про відсутність реального характеру господарських операцій здійснених між позивачем та ТОВ «Консалтінвест» за період, що перевірявся. Отже, втрати позивача понесені ним під час здійснення даних господарських операцій не є його витратами, а податкові накладні, виписані ТОВ «Консалтінвест» не є підставою для виникнення у позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень - рішень від 29 жовтня 2012 року №00005382220 та №0005372220.

Суд першої інстанції дійшов правильного, внаслідок дотримання норм матеріального та процесуального права висновку про необгрунтованість адміністративного позову та про необхідність відмовити в його задоволенні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 41, 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Флексограф»- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мамчур Я.С.

Судді Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

Повний текст виготовлено 22.04.13р.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.