Постанова № 30869347, 01.04.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2013 р. Справа №805/634/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15ч 20м

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Ушенка С.В.,

при секретарі - Ромашовій О.О.,

за участю

представника позивача - Ахтімірової М.Г. (за довіреністю),

представника відповідача - Романченко Л.І.,Сафонової С.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Сініат» до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про часткове визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.10.2012р. № 0000902342, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Сініат» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про часткове визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.10.2012р. № 0000902342.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що за результатами проведення планової виїзної перевірки ТДВ «Лафарж Гіпс» (правонаступником якого є позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року встановлено, зокрема, порушення п. 185.1. ст. 185; п. 186.4 ст. 186; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 500 573 грн. За результатами зазначеної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.08.2012 року №0000492342, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 663 664 грн., з яких 500 573,00 грн. - сума основного платежу та 163 091 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення, рішеннями ДПС в Донецькій області і ДПС України скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.08.2012 року № 0000492342 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 60 106,50 грн. і відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.10.2012р. № 0000902342, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 603 557,50 грн., з яких 500 573,00 грн. - сума основного платежу та 102 984,50 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач вважає, що посилання відповідача на відсутність факту реєстрації податкових накладних є помилковим оскільки на момент включення сум ПДВ до складу податкового кредиту вони вже були зареєстровані, що підтверджує право на податковий кредит. Крім того, посилання відповідача на непов'язаність маркетингових послух із господарською діяльністю є хибним та не відповідає нормам Податкового кодексу України.

Таким чином, позивач вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем не у відповідності до норм законодавства, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин.

Письмовою заявою від 01.04.2013р. позивач зменшив розмір позовних вимог і просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 23.10.2012р. №0000902342 в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 600904,50 грн., з яких 498451,00 грн. - за основним платежем, 102453,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з урахуванням зазначеної вище заяви, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, та просить позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, надали суду письмові заперечення, в яких зазначили, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Податковим кодексом України та Положенням «Про державну податкову службу в Україні» у зв'язку з порушенням позивачем законодавства під час здійснення господарських операцій, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення є правомірним. У зв'язку з викладеним просять у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши в судовому засіданні всі обставини справи та оцінивши їх наявними доказами в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з додатковою відповідальністю «Лафарж Гіпс» було перейменовано у Товариство з додатковою відповідальністю «Сініат», яке є його правонаступником, що підтверджується витягом із Статуту.

Позивач - Товариство з додатковою відповідальністю «Сініат» (ідентифікаційний код юридичної особи 00290601, 84500, Донецька область, м. Артемівськ, 2-й провулок Ломоносова, 3) зареєстровано 08.02.1995 року Виконавчим комітетом Артемівської міської ради Донецької області, як платник податків знаходиться на обліку у Артемівській ОДПІ Донецької області ДПС з 13.08.1994 р. за № 25 та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 22.07.1997р. № 200083889.

На підставі направлення на перевірку, згідно з пп.20.1.4. п.20.1. ст.20, п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 15.05.2012р. № 250 відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з додатковою відповідальністю «Лафарж Гіпс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року, про що складено відповідний акт №865/22/00290601 від 23.07.2012р.

Перевіркою встановлено порушення, зокрема, п. 185.1. ст. 185; п. 186.4 ст. 186; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 500 573,00 грн.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.08.2012 року № 0000492342, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 663 664 грн., з яких 500 573,00 грн. - сума основного платежу та 163 091 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Не погодившись із висновками зазначеного акту та прийнятим податковим повідомленням-рішенням 17 серпня 2012 року позивач звернувся до Державної податкової служби у Донецькій області зі скаргою, за результатом розгляду якої винесено рішення про результати розгляду скарги №16534/10/102-12-5 від 17.10.2012р., яким скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.08.2012 року №0000492342 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 60 106,50 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

23.10.2012р. з урахуванням рішення ДПС в Донецькій області про результати розгляду скарги відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000902342, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 603 557,50 грн., з яких 500 573,00 грн. - сума основного платежу та 102 984,50 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

ТДВ «Сініат» було направлено до Державної податкової служби України повторну скаргу на податкове повідомлення-рішення Артемівської ОДПІ від 23.10.2012р. № 0000902342.

19 листопада 2012 року Державною податковою службою України прийнято рішення №5462/0/61-12/10-2415 про результати розгляду скарги, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення Артемівської ОДПІ від 23.10.2012р. №0000902342, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 603 557,50 грн., з яких 500 573,00 грн. - сума основного платежу та 102 984,50 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій, з урахуванням рішення ДПС в Донецькій області, прийнятого за результатом розгляду первинної скарги, а скаргу без задоволення. Повідомлено, що згідно з п.56.10, пп.56.17.3 п.56.17 і п.56.18 ПКУ рішення ДПС України, прийняте за результатом розгляду скарги, та податкове повідомлення-рішення Артемівської ОДПІ від 23.10.2012р. №0000902342 не підлягає адміністративному оскарженню, але з урахуванням строків давності може бути оскаржене до суду в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Дане податкове повідомлення-рішення в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 600904,50 грн., з яких 498451,00 грн. - за основним платежем, 102453,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, є предметом спору в даній справі.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 зазначеного Кодексу, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

20 грудня 2010 року між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (Постачальник) та ТДВ «Лафарж Гіпс» (Покупець) укладено договір поставки природного газу № 06/10-1976 та додаткові угоди до Договору поставки.

Відповідно до актів прийому - передачі природного газу ДК «Газ України» (Постачальник) передала, а ТДВ «Лафарж Гіпс» (Покупець), який є кінцевим споживачем та платником податку на додану вартість, прийняв у липні 2011 року імпортований природний газ згідно договору №06/10-1976 від 20.12.2010р., який отриманий ДК «Газ України» за договором поставки природного газу між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та ДК «Газ України» №06/11-184 від 28.01.2011р.

ТДВ «Лафарж Гіпс» до складу податкового кредиту за липень 2011 року віднесено суму податку на додану вартість згідно податкових накладних, які були виписані ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», у розмірі 548 633,64 грн.

На виконання умов договору від 20.12.2010р. №06/10-1976 на поставку природного газу ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» в липні 2011 року було здійснено поставку природного газу ТДВ «Лафарж Гіпс», у зв'язку з чим виписані податкові накладні від 31.07.2011р. №843 на загальну суму 1325643,89 грн., у тому числі ПДВ 220940,65 грн. та від 31.07.2011р. №844 на загальну суму 1966157,96 грн., у тому числі ПДВ 327692,99 грн.

Також, ТДВ «Лафарж Гіпс» до складу податкового кредиту за липень 2011 року віднесено суму податку на додану вартість згідно податкової накладної, яка була виписана ТОВ «Лафарж Гіпс Україна» у розмірі 101600 грн.

На виконання умов договору від 01.11.2008р. про оренду обладнання ТОВ «Лафарж Гіпс Україна» в липні 2011р. було надано послуги з оренди ТДВ «Лафарж Гіпс», у зв'язку з чим було виписано податкову накладну від 31.07.2011р. №7 на загальну суму 609600,00 грн., у тому числі ПДВ 101600,00 грн.

19 серпня 2011 року ТДВ «Лафарж Гіпс» подано до Артемівської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2011 року, у якій до складу податкового кредиту було віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 650233,64 грн. згідно податкових накладних від 31.07.2011р. №7, №843, №844.

Згідно з пп.14.1.181. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до розділу V Податкового кодексу України, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

З аналізу положень розділу V (податок на додану вартість) Податкового кодексу України, яким визначені правила формування податкового кредиту у спірний період часу, вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Як вбачається з п.198.1. ст. 198 ПКУ, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.6. ст. 198 ПКУ передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до пункту 201.8. статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

На час видачі 31 липня 2011 року ТОВ «Лафарж Гіпс Україна» податкової накладної №7 та ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» податкових накладних №843 і №844 вони у Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровані не були.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова накладна від 31.07.2011р. №843 була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 15.08.2011р. о 13:25:27, податкова накладна від 31.07.2011р. №844 - 15.08.2011р. о 13:25:27, податкова накладна від 31.07.2011р. №7 - 02.08.2011р. о 10:28:24.

31 липня 2011 року діяла редакція п.201.10. ст.201 ПКУ України, згідно з яким податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Нова редакція п.201.10 ст.201 ПКУ, на яку в своїх поясненнях посилався представник позивача, почала діяти з 06 серпня 2011 року, тобто вже після видачі ТОВ «Лафарж Гіпс Україна» податкової накладної №7 та ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» податкових накладних №843 і №844.

Суд вважає, що 31 липня 2011 року, коли позивач отримав податкові накладні №7, №843, №844, він діяв не у спосіб, визначений п.201.10. ст.201 ПКУ України в редакції, яка діяла станом на 31 липня 2011 року, оскільки прийняв податкові накладні №7, №843, №844 без їх реєстрації продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних, не виконав вимог вказаного пункту ПКУ, та, відповідно, не отримав права на включення до податкового кредиту за липень 2011 року вказаних у податкових накладних №7, №843, №844 сум.

Стосовно надання позивачем консультаційних послуг та завищення податку на суму 88 639 грн., суд зазначає наступне.

У березні 2011 року ТДВ «Лафарж Гіпс» отримано від компанії «Lafarge Platre» (Франція) за договором № 2/2010-FR від 01.05.2010р. та актом виконаних робіт №1649 від 09.03.2011р. послуги з питань дослідження ринку гіпсокартону на суму 40 017,43 євро (курс валюти 11,075019), що складає 443193,80 грн. (ПДВ 88 638,76 грн.)

Згідно пп.14.1.108 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, згідно п. 186.4 ст. 184 Податкового кодексу України, місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 цієї статті. Оскільки маркетингові послуги не зазначені у п.186.2 і 186.3 ПК України, то місцем постачання даних послуг є місце реєстрації постачальника» тобто місце реєстрації нерезидента - компанія «Lafarge Platre» (Франція).

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Щодо посилання позивача на те, що послуги, отримані від компанія «Lafarge Platre» (Франція) відповідно до договору № 2/2010-FR від 01.05.2010 є консультаційними, а тому їх постачання визначається абз. в) п. 186.3 ст. 186 ПК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу «в» пункту 186.3 статті 186 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент здійснення операції) місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать, зокрема, консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні та інші подібні послуги консультаційного характеру, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем.

Водночас, відповідно до підпункту 196.1.14 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, послуги, зазначені в підпункті «в» пункту 186.3 статті 186 цього Кодексу (консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні та інші подібні послуги консультаційного характеру, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем), було визначено Податковим кодексом як такі, що не є об'єктом оподаткування.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові або службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України; місцем постачання даних послуг є місце реєстрації постачальника, а саме, місце реєстрації нерезидента - компанія «Lafarge Platre» (Франція); послуги, зазначені в абзаці «в» пункту 186.3 статті 186 цього Кодексу не були об'єктом оподаткування на час здійснення операції суд приходить до висновку про завищення позивачем податкового кредиту за квітень 2011р. у сумі 88639,00 грн. і про правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення в цій частині.

На підставі викладеного, позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Сініат» не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись ст.ст. 2-14, 17, 18, 21, 24, 71, 72, 86, 94, 121, 122, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з додатковою відповідальністю «Сініат» до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про часткове визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.10.2012р. № 0000902342 - відмовити в повному обсязі.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в судовому засіданні «01» квітня 2013 року.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 05.04.2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ушенко С. В.