Рішення № 30867431, 15.04.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.13 Справа№ 914/722/13-г

За позовом: Комунального підприємства Львівської обласної ради "Нерухомість та майно", м. Львів

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Зубра Пустомитівського району Львівської області

про стягнення 24 776, 12 грн.

Суддя П. Манюк

при секретарі Н. Чорній

За участю представників:

від позивача: Огнівенко П.П. - представник

від відповідача: не з'явився

Зміст ст. 22 ГПК України представнику позивача роз'яснено.

Суть спору: Розглядається справа за позовом Комунального підприємства Львівської обласної ради "Нерухомість та майно" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 24 776, 12 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 20.02.2013 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.03.2013 року.

Розгляд справи відкладався з підстав зазначених у відповідних ухвалах суду.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити з підстав зазначених у позовній заяві та в додаткових поясненнях до позову.

Відповідач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, отриманого відповідачем 06.03.2013 року, вимог суду не виконав.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи в порядку ст. 75 ГПК України, суд встановив наступне:

Комунальне підприємство Львівської обласної ради "Нерухомість та майно" (надалі - позивач) звернулося з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення 24 776, 12 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 01.10.2003 року між позивачем та Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» (надалі - енергопостачальна організація) укладено договір № 3649/Г про постачання теплової енергії в гарячій воді у будинку АДРЕСА_1.

Позивач, як балансоутримувач будинку АДРЕСА_1, забезпечує надання комунальних послуг з теплопостачання та приєднання теплової енергії шляхом доставляння цих послуг від енергопостачальної організації до користувача (відповідача), а користувач відшкодовує витрати балансоутримувачу за вказані послуги згідно з виставленими останнім рахунками. Позивач не проводить розрахунків розміру плати за теплопостачання та приєднання теплової енергії вказаних приміщень, а лише скеровує користувачу рахунок згідно із щомісячно отриманим від енергопостачальної організації вже розгорнутих рахунків у розрізі орендарів/користувачів приміщень даного будинку.

Між позивачем та відповідачем 22.10.2007 року було укладено договір № 44/07, відповідно до якого останній відшкодовував витрати позивача на забезпечення надання комунальних послуг з теплопостачання. Згідно вказаного договору позивач забезпечував відповідача послугами теплопостачання в орендованих ним нежитлових приміщеннях у будинку АДРЕСА_1, загальною площею 115, 9 кв.м. Згодом вказані приміщення були придбані відповідачем у власність на підставі договору купівлі-продажу частки нежитлових приміщень від 25.02.2011 року № 03/11 та акту приймання передачі нежитлових приміщень від 27.04.2011 року, що стало підставою для припинення договору від 22.10.2007 року № 44/07.

Незважаючи на припинення договору від 22.10.2007 року № 44/07, відповідач і надалі отримував послуги з теплопостачання.

Позивач неодноразово надавав відповідачу проект нового договору щодо відшкодування витрат балансоутримувача на забезпечення надання комунальних послуг та наголошував про необхідність його укладення, але вказаний договір відповідачем не підписаний та позивачу не повернутий.

Факт надання позивачем відповідачу комунальних послуг з теплопостачання підтверджується актами про включення системи теплоспоживання від 11.10.2010 року, 18.10.2011 року та 06.11.2012 року.

Позивач звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості, надсилав щомісячні рахунки на оплату допущеної заборгованості, які залишені відповідачем без задоволення.

Відповідач за період з 01.06.2011 року по 31.01.2013 року отримував послуги з теплопостачання та приєднання теплової енергії, які як і іншим наймачам приміщень по АДРЕСА_1 надавав позивач, як балансоутримувач, проте відповідач не оплачував такі послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить 24 776, 12 грн. та яку позивач просить стягнути з відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи із наступних мотивів:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються на договірних засадах.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановленні договором або законом.

Згідно ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Як встановлено судом, незважаючи на відсутність договору між позивачем та відповідачем, останній, в період з 01.06.2011 року по 31.01.2013 року отримував послуги з теплопостачання приміщень, належних йому на праві власності. В той же час відповідач не здійснював оплати за надані йому позивачем послуги з теплопостачання.

В свою чергу, позивач здійснював оплату ЛМКП «Львівтеплоенерго» за спожиту теплоенергію та приєднане теплове навантаження по будинку в цілому, включно з належними відповідачу на праві власності нежитловими приміщеннями, що підтверджується копіями рахунків виставленими ЛМКП «Львівтаплоенерго» за теплову енергію та приєднане теплове навантаження, які долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг. В свою чергу, згідно ст. 21 Закону, виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Таким чином, обов'язок укласти договір про надання житлово-комунальних послуг лежить як на споживачеві, так і на виконавцеві, тобто є двостороннім.

Приписами ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що основними обов'язками споживача теплової енергії є, зокрема, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії. Стаття 1 вказаного Закону містить поняття балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу), яким є власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами.

Як вбачається з акту від 20.06.2011 року, складеного представниками позивача, 20.06.2011 року працівниками КП ЛОР «Нерухомість та майно» було передано на підпис представнику відповідача - ОСОБА_3 підготовлений проект договору на відшкодування витрат за теплову енергію в двох примірниках. Однак, на час розгляду даної справи договір залишився не підписаним та позивачу не повернутий.

У відповідності до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки особи;

2) шкідливого результату такої поведінки (шкоди);

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4) вини.

Протиправність поведінки - це невиконання юридичного обов'язку, встановленого нормою права. Відповідно до форм юридичних обов'язків протиправність виступає у формі дії або бездіяльності. Протиправна дія - це поведінка, заборонена законом. Протиправна бездіяльність - це невчинення особою дії, до якої вона зобов'язана нормами права.

Відповідач - ФО-П ОСОБА_1 не уклала договору з позивачем внаслідок своєї бездіяльності, однак фактично споживала послуги з теплопостачання без укладеного договору, чим завдала позивачу збитків в сумі 24 776, 12 грн. (сума сплачена позивачем замість відповідача на користь ЛМКП «Львівтаплоенерго» - виробника теплової енергії).

Протиправна бездіяльність відповідача є причиною, а шкода, яка завдана позивачу - наслідком такої протиправної поведінки.

Виною відповідача у формі умислу є свідоме ухилення від укладення відповідного договору та споживання послуг, не оплачуючи їх. Доказів, які б свідчили про відсутність вини, відповідачем не представлено, хоча відповідно до основ цивільного права обов'язок спростування припущення (презумції) вини правопорушника покладений на нього.

Таким чином, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем послуг з теплопостачання до приміщення за адресою: АДРЕСА_1, що належать на праві власності відповідачу, тому у відповідача, на підставі вказаних норм закону, виникло зобов'язання з оплати вартості фактично наданих позивачем послуг з теплопостачання.

Враховуючи, що відповідач в судові засідання документально та нормативно обґрунтованого відзиву на позовну заяву не представив, факту надання йому житлово-комунальних послуг не заперечив, будь-яких претензій щодо кількості чи якості наданих комунальних послуг не надав, тому суд вважає за можливе позовні вимоги задоволити повністю.

Оскільки, спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судовий збір покладаються на нього повністю.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 11, 22, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 19, 20, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 19, 24 Закону України «Про теплопостачання», ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, суд , -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства Львівської обласної ради «Нерухомість та майно» (79008, м. Львів, вул. Винниченка, 8, код ЄДРПОУ 33358550) суму в розмірі 26 496, 62 грн. з них:

- 24 776, 12 грн. - заборгованості за фактично надані послуги теплопостачання;

- 1 720, 50 грн. - судового збору.

3. Наказ видати відповідно ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 23.04.2013 року.

Суддя Манюк П.Т.