Постанова № 30866463, 11.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/107/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Беспалова О.О., Парінова А.Б.,

при секретарі Трауті А.В.

за участю

представника позивача Шкабрія М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2013 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТМ Плюс» до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України про визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості товарів від 24.12.2012 року №100250000/2012/610307/2, та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товару № 100250000/2012/610307/2 від 24.12.2012 року Київської регіональної митниці, стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТМ Плюс» суму надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 11 211,71 грн. та податку на додану вартість у розмірі 24 666,76 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2013 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Київська регіональна митниця та Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві подали апеляційні скарги, в яких просили вказане рішення скасувати та постановити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити.

В судове засідання з'явився представник позивача, який проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а постанова частковому скасуванню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком суду в повній мірі, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Київською регіональною митницею було відмовлено позивачу у прийнятті вантажно-митної декларації № 100250000/2012/596184 від 18.12.2012 року, в якій позивачем було застосовано 1 метод визначення митної вартості товару, які імпортуються в Україну (а саме за ціною договору), згідно ст. 266 Митного Кодексу України, як наслідок, Головним управлінням Державної казначейської служби України було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів від 24.12.2012 року № 100250000/2012/610307/2 із застосуванням шостого (резервного) методу.

Вважаючи, що відповідачі дійшли до невірного висновку щодо заниження позивачем митної вартості товару та прийняття протиправного рішення про визначення митної вартості товарів із застосуванням 6 (резервного) методу, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати оскаржуване рішення.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач вірно визначив суму вартості товару, оскільки при поданні декларації надав митному органу повний пакет документів, який підтверджував дані, зазначені в митній декларації. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що відповідач, при винесенні оскаржуваного рішення не дотримався вимог митного законодавства, оскільки не витребовував у позивача додаткових документів, що призвело не вірного визначення вартості товару, в наслідок чого відмовив в митному оформленні товару.

Колегія суддів частково погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 08.08.2012 року між компанією «DRAGPOL Piotr Dragonski» (Польща) та позивачем ТОВ «СТМ Плюс» (Україна) було укладено договір № PL/UA-120808.

Предметом цього Договору було постачання (купівля-продаж) товару найменуванням, кількістю, в асортименті та за цінами, що зазначені у додатках, які є невід'ємною частиною Договору на умовах ЕХW - Вронкі (Польща), відповідно до правил «Інкотермс 2000».

На виконання умов Договору на адресу позивача було відвантажено партію товару - лопати совкові, виготовлені із гальванізованої сталі з дерев'яним держаком та пластиковою ручкою в розібраному стані (надалі - Товар) за інвойсом № 0003/12/ЕКS від 14.12.2012 р., СМR № 110511 від 14.12.2012 р.

Товар було доставлено до вантажного терміналу митного поста «Західний» відповідача 1 Київської регіональної митниці.

18.12.2012 року позивачем були заповнені та подані до митного оформлення вантажна митна декларація (далі - ВМД) № 100250000/2012/596184, у якій товар було задекларовано у митний режим «Імпорт» та додані до неї документи.

Разом з ВМД була заповнена та подана до митного оформлення декларація митної вартості за формою ДМВ-2 від 18.12.2012 р. (надалі - ДМВ).

Митна вартість товару була визначена позивачем виходячи з ціни договору (з урахуванням витрат на транспортування товару), тобто за основним (першим) методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України (далі - МК України) з урахуванням рішення Київської регіональної митниці від 21.09.2012 року №100200000/2012/111430/2, відповідно до якого вартість одиниці товару була збільшена, а саме не за ціною 2,91 Євро за одиницю товару, як вказано в інвойсі № 0003/12/ЕКS від 14.12.2012 р., а за ціною 3,60 Євро за одиницю товару.

На підтвердження митної вартості товару позивачем було надано митному органу пакет документів, передбачений ст. 335 МК України. Перелік наданих документів наведений у графі 44 ВМД № 100250000/2012/596184.

Однак, 24.12.2012 року Київською регіональною митницею було оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, а ВМД № 100250000/2012/596184 анульована, про що свідчать відповідні позначки на першому аркуші зазначеної ВМД.

24.12.2012 року Київською регіональною митницею було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № 100250000/2012/610307/2 (надалі - Рішення), яким Київською регіональною митницею було скориговано митну вартість товару, а саме: код товару 8201100000, опис товару: лопати совкові, виготовлені з гальванізованої сталі з дерев'яним держаком та пластиковою ручкою, в розібраному стані, Snow shovelgalvanized 5000 шт., призначені для прибирання снігу; виробник «DRAGPOL Piotr Dragonski»; країна - виробник РL; ціна товару 1 4550,00 (Євро), розрахована декларантом митна вартість товару: 18 000,00 (Євро); коригування: вартість за одиницю 5,2138 (Євро).

У зв'язку з коригуванням митної вартості та неможливістю внесення змін до ВМД № 100250000/2012/596184 від 18.12.2012 року, позивач в день прийняття оскаржуваного Рішення оформив ВМД № 100250000/2012/597127 на зазначений товар, проте вже за скоригованою відповідачем 1 вартістю товару, що склала 26 069,00 Євро, та відповідає вартості одної одиниці товару - 5,2138 Євро.

Таким чином, внаслідок коригування митної вартості на підставі оскаржуваного Рішення за ВМД № 100250000/2012/597127, декларантом додатково нараховані 11 211,71 грн. ввізного мита та 24 666,76 грн. податку на додану вартість.

Колегія суддів не може погодитись із такими діями митного органу, враховуючи наступне.

Так, відповідно до ст. 40 Митного кодексу України, усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відповідних відміток на митній декларації та товарно-супровідних документах.

Митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставлянням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ст. 260 Митного Кодексу, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом.

Відповідно до ст. 262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

У відповідності до ст. 266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Порядок та умови застосування та/або неможливості застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, встановлено статтею 267 МК України, згідно якої він використовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих. що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;

4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.

Також відповідно до ч.3 ст.265 Митного кодексу України, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення, якщо дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару.

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями ст. 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обгрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст. 268 і 269 Митного кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 7 ст. 266 Митного Кодексу України, у разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених ст. 273 цього Кодексу.

Відповідно до п. 13, 14 Постанови Кабінету міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставляння свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції, що при виявленні будь-яких неточностей при оформленні митної декларації чи при виникненні сумнівів щодо цінової політики декларуємих товарів, податковий орган повинен був провести процедуру консультацій з метою обгрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості.

При визначенні митної вартості товару за резервним методом митний орган вказав, що вона не може бути визначена за першим методом, оскільки в митного органу наявні сумніви щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, а за другим та третім методом - в зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари.

Колегія суддів не може погодитись з даними твердженнями, оскільки наявність у митного органу сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару за ціною договору, не є підставою для невизнання такої вартості та визначення її митним органом за резервним методом, оскільки така підстава не передбачена чинним законодавством.

Дані твердження спростовуються судом апеляційної інстанції, оскільки позивач надав митному органу всі без виключення документи, які підтверджують митну вартість товарів, передбачені чинним законодавством, а також додаткові документи на вимогу посадової особи митного органу, а саме документи, що містять відомості про вартість страхування (відповідно до приписів Інкотермс-2000 умовами постачання товару по контракту № PL/UA-120808 від 08.08.2012 року між «DRAGPOL Piotr Dragonski» ТОВ «СТМ Плюс» є ЕХW, відповідно до якого страхування вантажу не передбачено; транспортні (перевізні) документи: СМR № 110511 від 14.12.2012 року, за якою товар доставлено в Україну від постачальника; рахунок № 51 від 21.12.2012 року про надання транспортно експедиційних послуг; довідка про транспортно експедиційні витрати № 197 від 14.12.2012 року; виписку з бухгалтерської документації № 93 від 18.12.2012 року; виписка з бухгалтерської документації № 95 від 18.12.2012 р.; прайс-лист виробника б/н від 22.06.2012 року висновки про якісні та вартісні характеристики товару: експертний висновок Київської ТПП № Ц-700 від 18.09.2012 р.

Крім того, як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, митна вартість товару була визначена позивачем з урахуванням рішення відповідача 1 від 21 вересня 2012 року № 100200000/2012/111430/2, відповідно до якого вартість одиниці товару була збільшена, а саме не за ціною 2,91 Євро за одиницю товару, як вказано в інвойсі № 0003/12/ЕКS від 14.12.2012 р., а за ціною 3,60 Євро за одиницю товару.

Тобто, такими своїми діями позивач при визначені митної вартості задекларованого товару сумлінно керувався не тільки приписами митного законодавства України, але й відповідним рішенням митного органу, яким визначено належну вартість аналогічного товару, що на думку відповідача була обґрунтованою.

Відповідно до ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів правомірності оскаржуваного рішення та прийняття його в межах повноважень, що передбачені законами України. Так, в матеріалах справи відсутні документи, які надавались позивачем в процесі консультацій з приводу визначення митної вартості, також відсутні інші докази проведення консультацій митного органу з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо неправомірного визначення відповідачем митної вартості товарів за шостим (резервним) методом.

Що ж стосується стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві суму надмірно сплаченого податку на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 27 Митного кодексу України від 13.03.2012 р. № 4495- VI якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

Відповідно до пп. 5 п. 9 Розділу VI «Прикінцеві і перехідні положення» Бюджетного кодексу України списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України, Державна казначейська служба України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать - Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Відповідно до пп. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є, зокрема, митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.

Тобто, контролюючим органом стосовно стягнення митних платежів, вказаних Позивачем у позовній заяві, є митний орган України.

Згідно п. 2.2 Порядку «Розрахунково-касового обслуговування через органи Державної казначейської служби України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення», затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 № 25/44, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.01.2006 № 64/11938, для зарахування коштів, що вносяться платниками та громадянами до/або під час митного оформлення товарів, на балансі Головного управління Державного казначейства України у м. Києві відкриті на їм'я митних органів за балансовим рахунком 3734 «депозитні рахунки органів стягання».

Відповідно до п. 3.1, 3.3, 3.4 Порядку сплата коштів у національній валюті, призначених для забезпечення справляння митних та інших платежів, здійснюється платниками до/або під час митного оформлення товарів з рахунків, відкритих ними в банках, у вигляді передплати та/або доплати, а також готівкою через банки на депозитні рахунки 3734, відкриті на ім'я митних органів в ГУ ДКСУ у м. Києві. Кошти, що надійшли на депозитні рахунки 3734 митних органів згідно з цим Порядком, перераховуються митними органами виключно для здійснення таких операцій:

- зарахування до відповідних бюджетів України;

- повернення платникам помилково та/або надміру сплачених коштів.

Розпорядження коштами, що обліковуються на депозитних рахунках 3734 митних органів згідно з цим Порядком, здійснюється - виключно на підставі платіжних доручень, що оформленні митними органами в установленому порядку. Повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, що зараховані на депозитні рахунки митних органів 3734, зокрема, здійснюється відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за № 1097/14364.

Тобто, керуючись вказаним Порядком, основною умовою повернення коштів, є обов'язкова їх сплата та зарахування на рахунки відповідного бюджету.

Таким чином, повернення надмірно сплачених платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами можливо при наявності наступних чинників: наявність факту надмірної сплати коштів, звернення до митного органу платника податків, відповідно до якого останній визначається щодо напряму зарахування коштів.

Отже за умови того, що на час звернення до суду з вимогами про стягнення надмірно сплачених коштів, рішення про визначення митної вартості товару не було скасовано, факт надмірності сплати коштів був відсутній, а тому судове рішення в цій частині підлягає скасуванню.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що чинним законодавством чітко визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо задоволення позовної вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві суму надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, 212, 254, 267 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2013 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТМ Плюс» до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України про визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості товарів від 24.12.2012 року №100250000/2012/610307/2, та стягнення коштів - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві суму надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 11211,71 грн. - скасувати, та в задоволені позову в цій частині відмовити.

В решті Постанову Окружного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Суддя Беспалов О.О

Суддя Парінов А.Б.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Аліменко В.О.