Ухвала суду № 30866288, 11.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-16244/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

11 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Беспалова О.О., Парінова А.Б.,

при секретарі Трауті А.В.

за участю

представника позивача Карпенко О.В.

представника відповідача Цюрупи О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернотранс-К» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення №0012642202 від 19.11.2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва №0012642202 від 19.11.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 110070,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 січня 2013року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

В судове засідання з'явився представник позивача, який проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача до суду з'явився, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернотранс-К» (код ЄДРПОУ 31406764) з питань правильності обчислення податкового кредиту по податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Мідзар газ» та ПП «НВП Таврія» за період діяльності з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 01.11.2012 року №943/22-2/31406764.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.7, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 110069,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.11.2012 року №0012642202, яким позивачу за порушення п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.7, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 110070,00 грн. з яких за основним платежем - 110069,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки ДПІ, викладені в Акті перевірки - є безпідставними, оскільки згідно первинних документів та даних бухгалтерського обліку підприємства фінансово-господарська діяльність відбувалась на законних підставах, що підтверджує дії платника податку в правовому полі.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (покупець) та ПП «НВП «Таврія»(продавець) було укладено договір №01 від 01.03.2011 року поставки дизельного палива, відповідно до вимог п.1.1 якого «продавец обязуется в порядке и на условиях данного договору поставить покупателю нефтепродукты, а покупатель обязуется принять их в ассортименте и количестве согласно заявок (устным или письменным), согласованных с продавцом и оплатить их стоимость».

Відповідно до п.2.1. договору «поставка товара осуществляется на условиях (франко-перевозчик на эстакаде налива, г. Кременчук, ул. Свиштовская, 3) за правилами толкования международных торговых терминов согласно Инкотермс 2000».

На підтвердження умов виконання договору №01 від 01.03.2011 року контрагентом позивача було виписано податкові накладні №7 від 23.05.2011 року з постачання товару - дизельне паливо на загальну суму 330600,00 грн., рахунок-фактуру №СФ-0000020 від 23.05.2011 року на суму 330600,00 грн., видаткову накладну №РН - 0000026 від 23.05.2011 року на суму 330600,00 грн., рахунок-фактуру №СФ-0000018 від 04.05.2011 року на суму 328700,40 грн., видаткову накладну №РН-0000019 від 04.05.2011 року на суму 328700,00грн.

Разом з тим судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Мідзар газ» (продавець) було укладено договір №9 від 01.05.2011 року, відповідно до п.1.1 якого «продавец обязуется в порядке и на условиях данного договору поставить покупателю нефтепродукты, а покупатель обязуется принять их в ассортименте и количестве согласно заявок (устным или письменным), согласованных с продавцом и оплатить их стоимость».

Відповідно до п.2.1. договору «поставка товара осуществляется на условиях (франко-перевозчик на эстакаде налива, г. Кременчук, ул. Свиштовская,3) за правилами толкования международных торговых терминов согласно Инкотермс 2000»».

На підтвердження умов виконання договору №09 від 01.05.2011 року контрагентом позивача було виписано податкові накладні №6 від 06.05.2011 року з постачання товару - дизельне паливо на загальну суму 331716,00 грн., рахунок-фактуру №СФ-0000140 від13.05.2011 року на суму 331716,00 грн., видаткову накладну №РН - 0000045 від 06.05.2011 року на суму 331716,00 грн.

Згідно з ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, зокрема: документи, що підтверджують факт отримання товару від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Всі зазначені вище первинні бухгалтерські документи оформлені у відповідності до вимог законодавства та повністю відображають реальність проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами ПП «НВП «Таврія» та ТОВ «Мідзар газ».

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно із п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні.

Наявність таких податкових накладних, які відповідають вимогам Податкового кодексу України була вірно встановлена судом першої інстанції, тому у позивача були законні підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи те, що було встановлено наявність всіх підтверджуючих проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентами первинних бухгалтерських документів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір закупівлі нафтопродуктів з ПП «НВП «Таврія» №01 від 01.03.2011 року, та договір з ТОВ «Мідзар газ» №9 від 01.05.2011 року, створили реальні юридичні наслідки для позивача. Крім того, судом встановлено факт оплати поставлених позивачу товарів, позивачем на виконання вимог Податкового кодексу України отримано належним чином оформлені податкові накладні, які є підставою для зарахування сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Крім того, позивачем підтверджено передачу та транспортування придбаного палива. Оскільки останній не є власником ні транспортних засобів, ні місць зберігання, на підтвердження чого позивачем було надано акти оприбуткування нафтопродуктів від 04.05.2011 року, 23.05.2011 року та від 06.05.2011 року, які складені у присутності представників перевізників в підтвердження видаткових накладних про передачу та прийняття дизельного пального від ТОВ «Таврія» та ТОВ «Мідзар Газ» до ТОВ «Укрзернотранс-К»; договір власника (ТОВ «Формула-Агро») №4 від 13.04.2011 року про купівлю-продаж транспортного засобу ГАЗ-53, та акт приймання-передачі даного майна від 15.04.2011 року, які в подальшому були надані в оренду ТОВ «Укрзернотранс-К» для транспортування дизельного палива; договір №16/04 від 16.04.2011 про оренду транспортного засобу та суборенди ємкостей та установки для перекачування рідини між ТОВ «Укрзернотранс-К» та ТОВ «Формула-Агро» та Акт №1 від 16.04.2011 про прийом-передачу вищезазначеного майна в оренду; Акти оприбуткування нафтопродуктів від 11.05.2011 року та 13.05.2011 року, які складені у присутності представників перевізників в підтвердження видаткових накладних про передачу та прийняття дизельного пального від ТОВ «Укрзернотранс-К» до ТОВ «Формула-Агро»; додаток №7 від 11.05.2011 року та №9 від 13.05.2011 року до Договору поставки №315 ДТ від 15.03.2011 між ТОВ «Укрзернотранс-К» та ТОВ «Формула-Агро» про обсяг поставок на травень 2011 року та Сертифікат відповідності на паливо дизельне підвищеної якості марки F виду II Серії ВВ №181950, виданий Комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики та паспорт №204 на даний вид палива, виданий ПАТ «Укртатнафта».

Також матеріалами справи встановлено, що подальша реалізація товару відбувалась на підставі договорів купівлі-продажу №317 ДТ2 від 17.03.2011 року, №317 ДТ від 15.03.2011 року, укладеного між позивачем та контрагентами ТОВ «Верес» та ТОВ «Формула-Агро», відповідно до умов яких відбувалась подальша реалізація позивачем дизельного палива.

Враховуючи, що органом державної податкової служби не доведено законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та не було спростовано факт вчинення позивачем господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» та Постанови Верховного Суду України від 13 січня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678 не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернотранс-К» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення №0012642202 від 19.11.2012 року - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Суддя Беспалов О.О.

Суддя Парінов А.Б.

Повний текст постанови виготовлено 16 квітня 2013 року

.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.