Ухвала суду № 30865743, 18.04.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/76/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Боднарюк О.В.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Військової частини А- 0264 про виплата грошової компенсації , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Військової частини А- 0264 про зобов'язання вчинити дії.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2013 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: стягнуто з військової частини А-0264 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію замість належного речового майна в сумі 715,90 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, а також задовольнити його позовні вимоги повністю.

Аргументуючи доводи апеляційної скарги апелянт посилається на те, що постанова суду першої інстанції винесена при неправильному застосуванні норм матеріального права, а також при неповному з'ясуванні судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Позивача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився . Про причини своєї неявки суд не повідомив .

Представник Війської частини А-0264 в судове засідання не з'явився, проте 08.04.2013 року вх. № 153592/13 надав заперечення на апеляційну скаргу та заяву про розгляд даної справи за їх відсутності.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2013 року - скасувати виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, згідно витягу з Наказу командира військової частини А-0264 від 12 жовтня 2012 року №231, прапорщика ОСОБА_2, начальника сховища взводу забезпечення роти тилового забезпечення, звільненого наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 21.06.2012 року №107-ПМ з військової служби у запас за ст.26 п.6 п.п. "В" - за віком з правом носіння військової форми одягу відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з 12 жовтня 2012 року вважати таким, що здав справи та посаду і з 12 жовтня 2012 року виключити зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направити для зарахування на військовий облік до Чернівецького МВК м. Чернівці(а.с. 8).

03 січня 2013 року відповідач 2 надіслав на адресу позивача лист, в якому зазначив, що затверджених паспортів бюджетних програм на 2013 рік, якими передбачено програмну класифікацію державного бюджету України та відповідно видатки державного бюджету в Міністерстві Оборони України на виплату грошової компенсації взамін речового майна у Міністерстві оборони України та відповідно у військовій частині А-0264 на даний час не має, тому виплатити грошову компенсацію за речове майно згідно чинного законодавства не має можливості (а.с. 9).

Згідно довідки начальника речової служби військової частини А-0264 від 07 лютого 2013 року на отримання грошової компенсації взамін належного до видачі речового майна, звільненому в запас прапорщику ОСОБА_2 належить до 11.03.2000 року - 715,90 грн., після 11.03.2000 року - 6639,77 грн.

Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що право на отримання військовослужбовцями грошової компенсації замість речового майна після 11.03.2000 року законодавством України не передбачене, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення тільки в частині стягнення на користь позивача грошової компенсації взамін неотриманого речового майна в загальній сумі 715,90 грн., право на яке зберігалось за позивачем до 11.03.2000р.

Суд першої інстанції також зазначив, що обов'язок щодо забезпечення військовослужбовців речовим майном законодавством України покладено не на Міністерство оборони України, а на військові формування, в яких проходять військову службу військовослужбовці. В даному випадку це військова частина А-0264.

Колегія суддів апеляційної інстанції частково погоджується з даним рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 4 КАС України, правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій (ч.1 ст. 17 КАС України).

Статтею 18 КАС України встановлені правила предметної підсудності адміністративних справ, відповідно до яких, зокрема, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам, що визначені частиною 1 цієї ж статті.

Таким чином, справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання речового майна, пайків або грошової компенсації замість них не підсудні загальному місцевому суду як адміністративному, і тому суд першої інстанції порушив правила предметної підсудності, розглянувши вказаний позов.

Таке порушення правил предметної підсудності є підставою для висновку про розгляд справи неповноважним складом суду, що у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України обумовлює скасування судового рішення судом апеляційної інстанції та ухвалення нового рішення.

Частиною 1 ст. 195 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині визнання протиправною відмову відповідача у виплаті позивачу вартості речового майна на загальну суму 4575,00 грн. та зобов'язання відповідача виплатити позивачу вартість речового майна на загальну суму 4575,00 грн. з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року, держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють зацікавленість громадян України у військовій службі. Військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.

Однак, Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» було призупинено дію частини 2 статті 9 вказаного Закону, в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них. Закон набув чинності з 11 березня 2000 року. Тобто, до вказаної дати позивач мав право на отримання грошової компенсації замість речового майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444 визначено, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації. У разі звільнення у запас військовослужбовцю видається речовий атестат, який додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення військовослужбовець буде призваний із запасу, до його забезпечення зараховується раніше отримане речове майно. Постанова набула чинності в день її прийняття.

З огляду на вищевикладене, грошова компенсація замість речового майна була передбачена законодавством України в період з 20 грудня 1991 року по 11 березня 2000 року та з 28 жовтня 2004 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції також зазначає, що згідно ч.1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до норм ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, ч. 3 ст. 99 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

В даному випадку предметом спору є виплати, які пов'язані зі звільненням позивача з публічної служби та як встановлено з матеріалів справи, позивач проходив військову службу у Збройних Силах України по 12.10.2012 року.

Разом з тим, з адміністративним позовом до суду першої інстанції звернувся тільки 16.01.2013 року, отже з пропуском місячного строку на звернення до суду.

За змістом ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, а відтак вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови та залишенню позовної заяви без розгляду.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст.205 КАС України за наслідками розгляду апеляційних скарг на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 155, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Військової частини А- 0264 про виплата грошової компенсації, - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Військової частини А- 0264 про виплата грошової компенсації, - залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Смілянець Е. С.

Сторчак В. Ю.