Ухвала суду № 30865679, 11.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-15522/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

11 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Беспалова О.О., Парінова А.Б.,

при секретарі Трауті А.В.

за участю

представника позивача Мельника Д.М.

представника відповідача Лудан І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» до Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області треті особи Хоньковецька сільська рада Могилів-Подільського району Вінницької області, Вендичанська селищна рада Могилів-Подільського району Вінницької області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області від 04.10.2012 року №0002681500.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2013 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання з'явився представник відповідача, який проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Представник позивача до суду з'явився, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу №793 від 05.09.2012 року податковим органом проведено документальну невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (ПАТ «Укртелеком») з питання правильності нарахування орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема в частині розміру орендної плати за землю за період січень - грудень 2011 року та січень - липень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт №731/15/21560766 від 18.09.2012 року (далі - Акт), яким встановлено, що позивачем занижено суму податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 рік по Вендичанській селищній раді на 272,63 гривень, по Хоньковецькій сільській раді на 136,36 гривень, та відповідно за січень - липень 2012 року по Вендичанській селищній раді на 158,98 гривень, по Хоньковецькій сільській раді на 173,11 гривень.

На підставі даного Акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04 жовтня 2012 року №0002681500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на загальну суму 369,78 гривень.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням від 04.10.2012 року №0002681500, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив вказане рішення скасувати.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно донараховано суму обов'язкового платежу з податку на землю, оскільки мінімальний розмір плати за землю чітко визначений Податковим кодексом України, а тому повідомлення-рішення від 04.10.2012 року № 0002681500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «орендна плата з юридичних осіб» у розмірі 369,78 грн. є правомірним, а тому підстави для його скасування відсутні.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Хоньковецькою сільською радою Могилів-Подільського району Вінницької області укладено договір оренди землі №225-28 від 16 червня 2007 року, який зареєстровано у Вінницькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» від 24 липня 2007 року №040787400001.

Згідно з п. 1 Договору оренди землі №225-28, Хоньковецька сільська рада (Орендодавець) надає, а позивач (Орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі зв'язку і телекомунікацій, яка знаходиться в селі Хоньківці, вулиця Жовтнева, 80.

Відповідно до п. 2 Договору оренди землі №225-28, в оренду передається земельна ділянка загальною площею - 324,0 кв. м. в тому числі під частиною капітальної одноповерхової будівлі - 46,0 кв. м, під проїздами - 278,0 кв. метрів.

Крім того, між позивачем та Вендичанською селищною радою Могилів-Подільського району Вінницької області, укладено договір оренди землі №219-28 від 19.04.2007 року, який зареєстрований у Вінницькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» від 13.12.2007 року №040755500408.

Відповідно до п. 1 Договору оренди землі №219-28, Вендичанська селищна рада (Орендодавець) надає, а позивач (Орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі зв'язку і телекомунікацій, яка знаходиться в смт. Вендичани, вул. Леніна, 52.

Згідно з п. 2 Договору оренди землі №219-28, в оренду передається земельна ділянка загальною площею - 1029 кв. м. в тому числі під капітальні одно - та двоповерхову будівлі - 344,0 кв. м, під проїздами - 685,0 кв. метрів.

Відповідно до вимог чинного законодавства України, земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю - Податковим кодексом України.

Згідно зі ст.ст. 125,126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Законом України «Про оренду землі» регулюються орендні відносини, а ст. 1 даного Закону визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно ст. 269 Податкового кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються Податковим кодексом України.

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності. Базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XІІІ Податкового кодексу України.

Згідно з п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності - обов'язковий платіж , який орендар вносить орендодавцю за користування земельною ділянкою.

Пунктом 36.1 ст. 36 ПК України визначено обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та сплатити суму податку та збору в порядок і строки, визначені Податковим кодексом України.

У відповідності до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України.

Пунктом 36.3 ст.36 ПК України визначено, що податковий обов'язок є безумовним та першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків.

Розмір орендної плати за землю визначається ст. 288 ПК України.

Пунктом 288.5 ст. 288 ПК України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: - для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу; - для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Статтею 274 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативні грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 % від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у ст. ст. 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

Згідно з п.288.4 ст.288 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ із змінами та доповненнями розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, але річна сума платежу, відповідно до п.288.5 ст.288 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755- VІ із змінами та доповненнями, не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ Кодексу.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що необхідність перегляду розміру орендної плати у разі зміни розміру земельного датку є не правом, а обов'язком сторін, оскільки стосується сплати загальнодержавного податку, розмір якого не може визначатися за домовленістю сторін, відносини оподаткування не можуть регулюватися на засадах угоди між учасниками правочину і не передбачають укладання договорів стосовно виконання податкового обов'язку.

Такі відносини регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави і не можуть допускати засобів диспозитивності. Хоча розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди, разом із тим, орендна плата є формою податку на землю, а справляння плати за землю є сферою регулювання податкового законодавства, плата обов'язкових платежів, до яких згідно із ст..9 ПК України відноситься і плата за землю, не може залежати від умов договору і в той чи інший спосіб підмінятися ними.

Отже, оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку із волевиявленням сторін, а у зв'язку із зміною ставки податку відповідно до закону, необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що обов'язок платників податків керуватися вимогами чинного законодавства України не залежить від договірних правовідносин суб'єктів господарювання, та сторони зобов'язані самостійно врегульовувати умови договору у відповідності до вимог чинного законодавства, а отже сплата орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності у розмірі, встановленому п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України має здійснюватися орендарем незалежно від внесення змін до договору оренди за ініціативою сторін, оскільки внесення змін до договору є правом договірних сторін, проте як сплата належних податків та платежів, згідно вимог чинного законодавства, є обов'язком суб'єктів господарювання.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» до Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області треті особи Хоньковецька сільська рада Могилів-Подільського району Вінницької області, Вендичанська селищна рада Могилів-Подільського району Вінницької області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Суддя Беспалов О.О.

Суддя Парінов А.Б.

Повний текст ухвали виготовлено 12 квітня 2013 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.