Постанова № 30864536, 26.03.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 р. Справа № 804/3029/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.,

при секретарі Салюк Л.Ю.,

за участі:

представника позивача Слєпкової М.М.,

представників відповідача Шевченко Н.О., Щепеткова С.В.,

представника третьої особи Юрченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дніпропетровська міська рада, про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Міське комунальне виробниче підприємство "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради (далі - МКВП «Дніпроводоканал», позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби (далі - Спеціалізована ДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську, відповідач), в якому просить:

- зобов'язати відповідача застосувати податкову заставу на частину активів платника податків, що відповідає сумі податкового боргу в розмірі 19 729 200,00 грн.;

- зобов'язати відповідача подати відповідні дані до Державного реєстру обтяжень рухомого майна про застосування податкової застави на частину активів платника податків, що відповідає сумі податкового боргу в розмірі 19 729 200,00 грн.

За клопотанням позивача в судовому засіданні 19.03.2013 року до участі у справі було залучено третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дніпропетровську міську раду (далі - третя особа).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до Спеціалізованої ДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську про заміну предмету податкової застави та внесення відповідних змін до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, з одночасним наданням переліку майна, що надається у податкову заставу. Проте, на звернення позивача були надані відповіді щодо неможливості звільнення майна з-під податкової застави. Позивач не погоджується з відмовою відповідача, у зв'язку тим, що станом на 01.01.2012 року статутний фонд МКВП «Дніпроводоканал» становить 408 942 000,00 грн., що значно перевищує суму податкового боргу. Позивач спирається на рішення Конституційного Суду України від 24.03.2005 року № 1-9/2005, яким визначено, що поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків, яка перевищує суму податкового зобов'язання чи податкового боргу, може призвести до позбавлення такого платника податків не тільки прибутків, а й інших активів, ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність аж до її припинення. З огляду на викладене, визнано неконституційним п.п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181) в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу. Позивач вказує на те, що Державна податкова адміністрація України 16.06.2005 року наказом № 206 затвердила податкове роз'яснення положень ст. 8 Закону № 2181 (далі - роз'яснення № 206), п. 1 якого визначено, що у разі, якщо активи платника податків потрапили у податкову заставу до 24.03.2005 року, право податкової застави на такі активи продовжує існувати в тому обсязі, який був до 2005 року, оскільки відповідно до Закону України «Про Конституційний Суд України» у випадку, коли акти або окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони оголошуються недіючими і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином, позивач вважає, що податкова застава повинна бути застосована лише на частину майна позивача, що відповідає сумі податкового боргу. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позову, надали суду письмові заперечення, посилаючись на те, що 08.08.2001 року у Державний реєстр застав рухомого майна внесено запис за № 974-170, відповідно до якого в податковій заставі перебуває все майно та майнові права позивача.08.02.2011 року термін дії обтяження продовжено до 08.02.2016 року. Відповідач зазначає, що протягом дії Закону № 2181 МКВП «Дніпроводоканал» самостійно не визначав перелік активів, на які розповсюджується право податкової застави і які в подальшому можуть бути реалізовані в рахунок погашення податкового боргу. Відповідач протягом 2008-2009 років звертався до власника підприємства - Дніпропетровської міської ради, з проханням прийняти рішення щодо виділення майна, яке не приймає участі у виробничому процесі, та надання згоди для його подальшого продажу в рахунок погашення податкового боргу. Позивач в листі від 09.11.2012 року № 9281/28-06 в якості заставленого майна запропонував будівлі і споруди, які безпосередньо використовуються підприємством у фінансово-господарській діяльності та фактично не можуть бути використані в рахунок погашення податкового боргу. Крім того, вказаний позивачем перелік майна не було погоджено з власником майна, що передбачено в статуті МКВП «Дніпроводоканал». Також, у відповідача відсутні передбачені п. 93.1 ст. 93 ПК України підстави звільнення майна позивача з податкової застави. З огляду на викладене, відповідач вважає дії Спеціалізованої ДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську правомірними і обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, та просила суд задовольнити позов в повному обсязі.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що МКВП «Дніпроводоканал» (ідентифікаційний код 03341305) зареєстровано 14.08.2003 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, перебуває на обліку платників податків у Спеціалізованій ДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську.

08.08.2001 року реєстратором Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України внесено у Державний реєстр обтяжень рухомого майна запис 1 про застосування податкової застави на все майно і майнові права МКВП «Дніпроводоканал».

Зазначене обтяження було застосовано у відповідності до п.п.8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону № 2181, який діяв на час внесення запису про застосування податкової застави в наступній редакції: з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

Рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 року у справі № 1-9/2005 щодо відповідності Конституції України положень п. 1.7 ст. 1, ст. 8 Закону № 2181 (справа про податкову заставу) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), крім іншого, п.п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону № 2181 в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу.

Листом від 09.11.2012 року № 9281/28-06 позивач звернувся до відповідача з проханням замінити предмет податкової застави - всі активи або все майно, на майно, вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків.

Листом від 25.01.2013 року № 850/28-06 позивач звернувся до відповідача з проханням звільнити з-під податкової застави майно та активи МКВП «Дніпроводоканал» на суму 316 464 100,00 грн. та внести відповідні зміни до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Суд зазначає, що роз'яснення № 206, на яке спирається позивач, скасовано наказом ДПА України від 30.12.2008 року № 826.

Наказом ДПА України № 385 від 06.07.2006 року затверджено податкове роз'яснення положень ст. 8 Закону № 2181, яким визначено, що відповідно до підпункту 8.9.1 п. 8.9 ст. 8 Закону № 2181 за запитом платника податків, який має податковий борг, податковий орган може видати письмове повідомлення про звільнення окремих видів активів такого платника податків з-під податкової застави, якщо такий податковий орган визнає, що звичайна вартість інших активів, які залишаються у податковій заставі, більше суми податкового боргу, забезпеченого такою податковою заставою, у два чи більше разів, з урахуванням сум будь-яких інших прав дійсних вимог до активів такого платника податків, які мають пріоритет над таким правом податкової застави.

Відповідно до п.89.3. ст.89 ПК України, чинного з 01.01.2011 року, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Відповідно до п. 1.2 статуту МКВП «Дніпроводоканал», затвердженого рішенням міської ради від 25.07.2012 року № 36/26, власником підприємства є територіальна громада м. Дніпропетровська, в особі Дніпропетровської міської ради.

Згідно п. 3.1 статуту майно комунального підприємства знаходиться у комунальній власності і закріплюється за підприємством на праві господарського відання.

Відповідно до п. 3.7 статуту відчуження засобів виробництва, які є комунальною власністю територіально громади міста, здійснюється за рішенням власника, за ініціативою та погодженням з Департаментом житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради. Відчуження нерухомого майна, яке є комунальної власністю територіальної громади міста, здійснюється за рішенням власника, за ініціативою та погодженням з Департаментом житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради в порядку, передбаченому чинним законодавством.

В судовому засіданні встановлено, що в якості заставленого майна позивачем запропоновані будівлі та споруди, які безпосередньо використовуються підприємством у фінансово-господарській діяльності та фактично не можуть бути використані в рахунок погашення податкового боргу. Крім того, зазначений позивачем перелік не погоджений з власником майна - Дніпропетровською міською радою, чим порушено п. 3.7 статуту МКВП «Дніпроводоканал».

Аналізуючи вищенаведені норми, в судовому засіданні встановлено, що позивач, звертаючись до відповідача з запитом про заміну предмета застави, не дотримався вимог законодавства, що надає право на проведення заміни предмета застави для МКВП «Дніпроводоканал».

Крім того, пунктом 93.1 ст. 93 ПК України визначено, що майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: 93.1.1. отримання органом державної податкової служби підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; 93.1.2. визнання податкового боргу безнадійним; 93.1.3. набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; 93.1.4. отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

Згідно з п. 93.2 ст. 93 ПК України підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.

З огляду на викладене, обставини, які зумовлюють звільнення майна та майнових прав позивача з податкової застави, на день розгляду справи судом відсутні.

Судом також встановлено, матеріалами справи підтверджено, що запис реєстратора ДП «Інформаційний центр» про застосування податкової застави на все майно і майнові права КП «Дніпроводоканал» від 08.08.2001 року позивачем не оскаржувався і на час розгляду цієї справи, є чинним.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Таким чином, позивач передчасно звернувся з відповідними позовними вимогами, оскільки суд не має права повторного частково застосування податкової застави на майно платника податків, яке на час розгляду справи судом перебуває в податковій заставі відповідно до запису 1 від 08.08.2001 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Також суд зазначає, що позовній вимозі про зобов'язання вчинити певні дії має передувати вимога про визнання протиправними дій або скасування рішення суб'єкта владних повноважень, що спричинили порушення прав позивача.

Отже, звертаючись до суду з вимогами про зобов'язання застосувати податкову заставу на частину активів платника податків та подати відповідні дані до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, позивачем обрано неналежний засіб правового захисту.

В позовній заяві позивачем заявлено клопотання про стягнення судових витрат з відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Таким чином, з огляду на відсутність підстав для задоволення позову, вимога про стягнення судового збору з відповідача не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 01 квітня 2013 року.

Суддя М.В. Бондар