Постанова № 30863856, 22.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 квітня 2013 року 08:30 № 826/3844/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Іщука І.О. , суддів Погрібніченка І.М., Шулежка В.П. в письмовому провадженні вирішила адміністративну справу

за позовом Товариства з обмежено відповідальністю "Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД" до Державної податкової служби України проскасування рішення № 3661/6/1-2115 від 07.03.2013

ВСТАНОВИЛА:

Позовні вимоги заявлені про скасування рішення Державної податкової служби України від 07.03.2013 № 3661/6/10-2115.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз України ЛТД» (надалі - позивач) просив розглядати справу в письмовому провадженні, позовні вимоги підтримував з наведених у позовній заяві підстав. Представник Державної податкової служби України (надалі - відповідач) не визнав позов, надав письмові заперечення та просив відмовити в його задоволенні.

Позов обґрунтовано невідповідністю та порушенням зі сторони відповідача вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, абз. 5 п. 15 «Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби» (затверджений Наказом Міністерства фінансів України № 1203 від 19.11.2012), п.п. 56.4, 56.8, 56.9, 56.6, 56.7 ст. 56 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі -ПК України) при винесенні оскаржува ного рішення про залишення скарги позивача на податкові повідомлення - рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС від 31.01.2013 № 0000042310 та № 0000032310 від 14.02.2013 № 230 без задоволення. Також представник позивача стверджував про невмотивованість такого рішення у зв'язку з відсутністю в мотивувальній частині результатів дослідження матеріалів скарги та доказів, на яких ґрунтується висновки ДПС, а також посилання на конкретні статті та пункти ПК України та інших нормативно - правових актів, якими обґрунтовано відповідь на скаргу.

Представник відповідача заперечував проти позову, посилаючись на правомірність оскаржуваного рішення відповідача та відповідність п. 15 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 23.12.2010 №1001, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.01.2011 за №10/18748 (далі - Положення №1001), за результатами проведення процедури адміністративного оскарження приймається рішення, яке оформляється відповідно до вимог законодавства про мови. Зміст рішення складається із вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин.

Згідно з ч. 6 ст. 128 КАС суд, заслухавши пояснення представника відповідача, продовжив розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судова колегія дійшла висновку, що позов задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

05.02.2013 позивач отримав від відповідача податкові повідомлення-рішення від 31.01.2013 № 0000042310 та № 0000032310 (надалі - ППР). Відповідно до вказаних ППР позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 284 грн. та штрафні санкції у розмірі 142 грн. ( згідно ППР № 0000042310) та зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 96 125 грн. та штрафні санкції в розмірі 672 459 грн. (відповідно до ППР № 0000032310).

Підставою для визначення податкових зобов'язань стали висновки Акта від 16.01.2013 № 20/40-50/23-20/30307207 (надалі - Акт) про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань правомірності нарахування бюджетних відшкодувань з податку на додану вартість за 2010-2012 роки.

Позивач, не погоджуючись з висновками вказаного Акту подав свої Заперечення від 23.01.2013 № 83, за наслідками розгляду яких, відповідач надав Відповідь на заперечення від 31.01.2013 № 1436/10/23-129, якою Заперечення позивача залишив без задоволення, а висновки Акту - без змін.

Не погоджуючись з Відповіддю на заперечення, позивач подав скаргу на податкові повідомлення-рішення від 31.01.2013 № 0000042310 та № 0000032310 за вихідним № 230 від 14.02.2013 ( за вхідним № 3271/6 ДПС України від 18.02.2013). За результатом розгляду відповідачем постановлене оскаржуване Рішення № 3661/6/10-2115 від 07.03.2013 (за вхідним позивача № 66 від 11.03.2013), яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення Окружної ДПС - Центрального офісу з обслуговування ВПП ДПС від 31.01.2013 № 0000042310 та № 0000032310.

Суд погоджується з відсутністю підстав для скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Пунктом 56.2 статті 56 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня зі скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідно до пункту 56.3, скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Скарги на рішення державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі подаються до Державної податкової адміністрації України.

Пунктом 56.6 встановлено, що у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Відповідно до пункту 56.18 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 8.1 ч. 8 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1203 від 19.11.2012 (надалі - Положення) якщо платник податків вважає, що орган державної податкової служби неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень органів державної податкової служби, встановлених Податковим кодексом України або іншими законами України, такий платник податків має право звернутися до органу державної податкової служби вищого рівня зі скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Орган державної податкової служби зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів, що настають за днем отримання скарги платника податків, на адресу платника податків (п. 13 Положення).

Суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи відповідач отримав скаргу позивача на податкові повідомлення-рішення від 31.01.2013 № 0000042310 та № 0000032310 18.02.2013 та надіслав на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення оскаржуване рішення 08.03.2013, що свідчить про дотримання строків надання відповіді згідно вищевказаної норми Положення.

Відповідно до п. 14 Положення орган державної податкової служби при розгляді скарги платника податків перевіряє правомірність нарахування, здійсненого органом державної податкової служби, у випадках, визначених Податковим кодексом України, або прийняття будь-якого рішення органу державної податкової служби, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень:

а) залишає податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення органу державної податкової служби, яке оскаржується, без змін, а скаргу без задоволення;

б) скасовує у певній частині податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення органу державної податкової служби, яке оскаржується, і не задовольняє скарги платника податків у певній частині;

в) скасовує податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення органу державної податкової служби, яке оскаржується, і задовольняє скаргу платника податків повністю;

г) збільшує суму грошового зобов'язання або податкового боргу;

ґ) залишає у випадках, передбачених статтею 8 Закону України "Про звернення громадян", скаргу без розгляду та повертає автору.

Суд зазначає, що за результатами проведення процедури адміністративного оскарження приймається рішення, яке оформляється відповідно до вимог законодавства про мови. Зміст рішення складається зі вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин.

Рішення оформляється на бланку органу державної податкової служби, який розглядав скаргу.

У вступній частині рішення зазначаються повне найменування юридичної особи, яка подала скаргу, прізвище та ініціали посадової особи платника податків - юридичної особи або фізичної особи - платника податку, відомості про предмет оскарження, дата прийняття скарги до розгляду (дата і номер зазначаються за даними журналу реєстрації вхідної кореспонденції).

Описова частина рішення повинна містити перелік документів, які були взяті до уваги при розгляді скарги, дату і номер податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-якого іншого рішення органу державної податкової служби і найменування органу державної податкової служби, який видав зазначені документи, та стисле викладення вимог і клопотання, зазначених у скарзі.

У мотивувальній частині рішення мають бути наведені результати дослідження матеріалів скарги та докази, на яких ґрунтуються висновки органу державної податкової служби, який розглядав скаргу, а також посилання на конкретні статті та пункти Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів, якими обґрунтовано відповідь на скаргу.

Резолютивна частина рішення повинна містити висновок про задоволення чи часткове задоволення скарги або про відмову в задоволенні вимог чи клопотання, викладених у скарзі, про збільшення суми податкового зобов'язання або податкового боргу або залишення скарги без розгляду.

У рішенні також зазначається, що в разі незгоди особи, яка подала скаргу, з прийнятим рішенням, таке рішення може бути оскаржене до органу державної податкової служби вищого рівня у строки, визначені в цьому Положенні, або в судовому порядку (п.15 Положення).

Судова колегія наголошує, що оскаржуване Рішення по змісту відповідає вказаним нормам Положення.

Також із Рішення вбачається, що працівники Державної податкової служби України при розгляді скарги позивача використовували копію акту перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз України ЛТД» з контрагентами щодо питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за 2010-2011-2012 роки від 16.01.2013 № 20/40-50/23-20/30307207 та податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до Рішення, податківці, що здійснювали перевірку дійшли висновку, що актами перевірок контрагентів позивача, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не встановлено руху фактичного товару, відсутні об'єкти, які підпадають під визначення статей 3, 4 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 185, ст. 187, ст. 188 Податкового кодексу, неможливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з надання послуг; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, транспортних засобів; порушення ч. 1 ст. 203, ч.І ст.207, ст. 215, п 1 ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Тому відповідач погодився з висновками акту перевірки Окружної ДПС - Центральним офісом з обслуговування ВПП ДПС, відповідно до яких визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 284 грн. та штрафні санкції у розмірі 142 грн. ( згідно ППР № 0000042310) та зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 96 125 грн. та штрафні санкції в розмірі 672 459 грн. (відповідно до ППР № 0000032310).

Колегія наголошує, що дослідивши оскаржуване Рішення, можна зробити висновки про його форму і зміст, які відповідають нормам чинного законодавства. Адже в ньому зазначено, які саме документи досліджувались при перегляді ППР з посиланням на відповідні норми законодавчих актів, також відповідач дотримався Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, з зазначенням в Рішенні всіх необхідних реквізитів, відповідно до правил складання такого рішення, а саме: наявності вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин.

Рішення оформлене на бланку органу ДПС та засвідчене підписом керівника вказаного органу.

Також в Рішенні зазначалось, що в разі незгоди особи, яка подала скаргу, з прийнятим рішенням, таке рішення може бути оскаржене в судовому порядку.

Відповідно до абзацу другого п. 56.9 ст. 56 ПК України посилання на обов'язок відповідача приймати вмотивоване рішення, щодо цього судова колегія наголошує, що вмотивованість вказаного Рішення не може бути оцінена судом з огляду на диспозитивність рішення, яке приймається за результатами розгляду скарги в процесі адміністративного оскарження.

Колегія суддів доходить висновків, що термін "вмотивоване" є оціночним поняттям, і суд не може визначати повноту оцінки тих чи інших доводів скаржника, оскільки їх оцінка в процедурі адміністративного оскарження є виключною компетенцією податкового органу.

Отже, суд не може оцінювати повноту розгляду заперечень позивача при розгляді скарги. Натомість доводи платника податків, викладені у скарзі, мають оцінюватися судом під час розгляду справи про скасування податкових повідомлень -рішень, які і оскаржувалися в адміністративному порядку. Саме такий засіб захисту порушеного права передбачено нормами Податкового кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 2, 70, 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И ЛА:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» до Державної податкової служби України відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий Суддя І.О. Іщук

Судді І.М. Погрібніченко

В.П. Шулежко