Постанова № 30863241, 18.04.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/600/13-a

категорія 8.2

18 квітня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Попової О. Г.,

при секретарі - Коваль О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Баранівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просить визнати протиправними дії Баранівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби, пов'язані з проведенням документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період діяльності з січня по лютий 2012 р., в результаті якої був складений Акт від 27 листопада 2012 р. № 567/17-НОМЕР_1 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (ід. н. НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Укравтоматизація" за період січень, лютий 2012 р." та зобов'язати відповідача вилучити з Автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" інформацію про результати перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, оформленої Актом від 27 листопада 2012 р. № 567/17-НОМЕР_1 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (ід. н. НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Укравтоматизація" за період січень, лютий 2012 р." В обґрунтування позовних вимог зазначив, що обов"язковою передумовою для проведення позапланової документальної перевірки, з підстав, визначених підпунтом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, є направлення платнику податків письмового запиту. В позові вказав, що отриманий лист за вих. № 1147/7/17 та № від 10 вересня 2012 р. складений з порушенням абзацу 1 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, а тому позивач не зобов"язаний надавати будь-які документи та інформацію. Таким чином вважає незаконними дії відповідача щодо проведення та оформлення документальної позапланової перевірки, за результатами якої складений акт від 27 листопада 2012 р. № 567/17-НОМЕР_1. Зазначає, що ним правомірно сформовано податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних і за наявності первинних документів по господарським операціям з контрагентом ПП "Укравтоматизація". Правочин, укладений з вказаним контрагентом не має ознак нікчемності та є укладеним відповідно до норм чинного законодавства.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали в повному обсязі, просили його задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у письмовому запереченні на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідка, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Підстави проведення документальних позапланових виїзних перевірок встановлені п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України. Підпунктом 78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України визначено, що підставою для проведення перевірки є: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Встановлено, що 10 вересня 2012 р. Баранівською міжрайонною державною податковою інспекцією Житомирської області Державної податкової служби фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 направлено лист за вих. № 1147/7/17 з вимогою надати, у зв"язку з проведенням невиїзної документальної перевірки ПП "Укравтоматизація" (код 37287248) Ленінською МДПІ у м. Луганську, на підставі п. 72.1 ст. 72, п. 73.3 ст. 73 та п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ, копії первинних документів, які свідчать про взаємовідносини ПП ОСОБА_1 з ПП "Укравтоматизація" (код 37287248) за період січень-лютий 2012 р., а також копії первинних документів, що підтверджують подальшу реалізацію товарів, які придбані у ПП "Укравтоматизація" (а.с.72).

Відповідь на обов"язковий запит податкового органу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не надано.

Суд вважає безпідставними доводи позивача щодо невідповідності письмового запиту податкового органу вимогам законодавства з наступних підстав.

Механізм отримання податкової інформації органами державної податкової служби від платників регулюється правовими нормами ст.73 Податкового кодексу України та Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. № 1245.

За приписами п.73.3 ст.73 ПК України органи державної податкової служби мають право звернутись до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до вимог абзацу 4 цього ж пункту 73.3 ст.73 ПК України, платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

Разом з тим, дана правова норма прямо зазначає, що у разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

В ході дослідження у судовому засіданні обов'язкового письмового запиту відповідача від 10 вересня 2012 р. за вих. № 1147/7/17, суд дійшов висновку, що він відповідає вимогам, викладеним в абзацах першому та другому пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, а тому позивач зобов'язаний був надати податковому органу запитувану ним інформацію.

На даний запит, у встановлений податковим органом строк, позивач запитуваних документів не надав і вказана обставина була підставою для прийняття керівником податкового органу правомірного рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки у відповідності до вимог п. 78.1.1 ст. 78 ст. 78 Податкового кодексу України.

Встановлено, що на підставі наказу № 233 від 14 листопада 2012 р. (а.с. 140), відповідно до направлення на перевірку № 153 від 14 листопада 2012 р., посадовою особою Романівського відділення Баранівської МДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (ід. н. НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Укравтоматизація" (код ЄДРПОУ - 37287248) за період січень, лютий 2012 р., про що складено акт № 567/17-НОМЕР_1 від 27 листопада 2012 р. (а.с. 18-48).

Відповідно до абзацу 1 та 2 пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22 грудня 2010 р. № 984 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Встановлено, що наказ про проведення позапланової перевірки № 233 від 14 листопада 2012 р. реалізований у встановленому порядку і законодавством встановлений порядок оскарження висновків такої перевірки, а тому вимога про визнання незаконними дій відповідача щодо оформлення позапланової перевірки у вигляді акту № 567/17-НОМЕР_1 від 27 листопада 2012 р. є безпредметною. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимога позивача про визнання протиправними дій Баранівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби, пов'язаних з проведенням документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період діяльності з січня по лютий 2012 р., в результаті якої був складений акт від 27 листопада 2012 р. № 567/17-НОМЕР_1 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (ід. н. НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Укравтоматизація" за період січень, лютий 2012 р." задоволенню не підлягає.

В акті перевірки № 567/17-НОМЕР_1 від 27 листопада 2012 р. контролюючим органом встановлені наступні порушення:

- абз. "а", "б" п. 185.1 ст. 185, п. 186.1, п. 186.2 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (зі змінами і доповненнями), в результаті чого завищено суму податкових зобов"язань всього у сумі 171752 грн., в тому числі: за січень 2012 року у сумі 73024 грн., лютий 2012 року у сумі 98728 грн.;

- абз. "а" п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (зі змінами і доповненнями), в результаті чого завищено суму податкового кредиту всього у сумі 162383 грн., в тому числі: за січень 2012 року у сумі 69041 грн., за лютий 2012 року у сумі 93342 грн.

Не погодившись із викладеними в акті перевірки висновками податкового органу, ФОП ОСОБА_1 06 грудня 2012 р. направив до Баранівської МДПІ заперечення за вих. № 01-12/2012. (а.с. 49-60)

За результатами розгляду заперечень, відповідач надав відповідь за вих. № 1801/7/17 від 25 грудня 2012 р., у якій відмовила у запереченні позивача, а висновки акту № 567/17-НОМЕР_1 від 27 листопада 2012 р. залишила без змін (а.с. 61-71).

Листом за вих. № 462/7/17 від 11 березня 2012 р. Романівське відділення Баранівської МДПІ повідомило, що висновки акту № 567/17-НОМЕР_1 від 27 листопада 2012 р. про результати документальної позапланової виїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (ід. н. НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Укравтоматизація" за період січень, лютий 2012 р. внесено до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов"язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (а.с. 181).

Згідно акту перевірки, підставою для висновку про завищення позивачем суми податкових зобов"язань у сумі 171752 грн. та про завищення суми податкового кредиту у сумі 162383 грн. було визнання операцій позивача з ПП "Укравтоматизація" по договору поставки № УК-9 від 04 січня 2012 р. нікчемним правочином. Нікчемність вказаного договору обумовлювалась тим, що контрагент позивача має ознаки сумнівності та не перебуває за зареєстрованим місцезнаходженням, що встановлено актами Ленінської МДПІ у м. Луганську від 19 червня 2012 р. № 465/15-300/37287248 та від 17 липня 2012 р. № 628/15-300/37287248, а тому операції з купівлі-продажу автозапчастин не спричиняють реального настання правових наслідків. Крім того, під час перевірки позивачем не надано документів з транспортування придбаного товару у ПП "Укравтоматизація", замовлень та актів приймання-передачі ТМЦ.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Встановлено, що 04 січня 2012 р. між ПП "Укравтоматизація" (Постачальник) та позивачем (Покупець) укладено договір поставки № УК-9.

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 даного договору, Постачальник зобов"язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором поставляти Покупцю (передавати у власність/повне господарське відання Покупця) визначений цим Договором товар, а Покупець зобов"язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором, приймати названий товар та оплачувати його. Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна за одиницю товару визначаються у рахунках - фактурах та остаточно узгоджується сторонами у видаткових накладних, що є невід"ємною частиною договору.

На виконання умов договору у січні та лютому 2012 року ПП "Укравтоматизація" було здійснено ряд поставок автозапчастин, що підтверджується видатковими накладними та платіжними дорученнями, які надавалися позивачем під час перевірки та описані у акті.

Також позивачем були надані документи щодо подальшої реалізації автозапчастин, придбаних у ПП "Укравтоматизація", що відображено на сторінках акту 17-41.

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача ПП "Укравтоматизація" було зареєстроване як платник податку на додану вартість та перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 145-146).

Щодо посилань в акті перевірки на обставини, встановлені актом Ленінської МДПІ у м. Луганську від 19 червня 2012 р. № 465/15-300/37287248 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Укравтоматизація" з питань взаємовідносин з контрагентами за січень 2012 р. (а.с. 165-171) та актом Ленінської МДПІ у м. Луганську від 17 липня 2012 р. № 628/15-300/37287248 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Укравтоматизація" з питань взаємовідносин з контрагентами за лютий 2012 р., то суд зазначає наступне.

Встановлено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 р. за позовом ПП "Укравтоматизація" визнано протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби по проведенню зустрічної звірки ПП "Укравтоматизація", за результатами якої було складено акт від 17.07.2012 року № 628/15-300/37287248 (а.с.88-95).

ПП "Укравтоматизація" також оскаржувало дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби по проведенню зустрічної звірки, яка оформлена актом № 465/15-300/37287248 від 19.06.2012 р. і постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07.11.2012 року позов був задоволений та дії Ленінської МДПІ у м.Луганськ щодо проведення зустрічної звірки, яка оформлена актом № 465/15-300/37287248 від 19.06.2012 р. визнані протиправними.

Однак, постановою Донецького апеляційного адміністративного суду постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2012 р. скасовано (а.с. 147-151). Підставою для скасування судом апеляційної інстанції постанови Луганського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2012 р. стало неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Не погодившись із постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2012 р. ПП "Укравтоматизація" звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду (а.с. 193-202).

Щодо зазначеного у акті перевірки, що ФОП ОСОБА_1 не надав до перевірки документів по операціям з транспортування придбаного у постачальника - ПП "Укравтоматизація" товару (робіт, послуг), то суд зазначає наступне.

Згідно з висновком Міністерства юстиції України від 15 травня 2006 р. №10/68 з Державного реєстру нормативно-правових актів виключено наказ Мінстату і Мінтрансу №228/253 "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи", яким визначалась типова форма товарно-транспортної накладної та порядок її заповнення.

Також, слід зазначити, що дію п.11.2 "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" затверджених від 14 жовтня 1997 р. №363 у відповідності до якого, - "Товарно-транспортні накладні і дорожні листи вантажного автомобіля належать до документів суворої звітності, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією та номером. Форма і порядок заповнення цих документів замовником і перевізником визначаються відповідними нормативними актами." зупинено з 25 квітня 2006 р. згідно з повідомленням Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, опублікованим у газеті "Урядовий кур'єр" від 28 квітня 2006 р. № 81. Нового порядку заповнення ТТН чинним законодавством не передбачено.

Крім цього, листом Державної адміністрації автомобільного транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України від 21 квітня 2010 р. №1802-04/09/19-10 було відмічено, що - "Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затверджена спільним наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 7 серпня 1996 р. № 228/253, не є обов'язковою для виконання. Вона носить рекомендаційний характер до прийняття нового порядку організації обліку перевезення вантажів автомобільним транспортом".

В листах Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011р. №742/11/13-11 та від 01 листопада 2011р. №1936/11/13-11 проаналізовано відповідні законодавчі акти щодо формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами та наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом встановлено, що позивач отримував у ПП "Укравтоматизація" товари особисто і здійснював їх перевезення власним транспортом, тому оформлення товаро-транспортних накладних у такому випадку не потрібно. Дані обставини підтверджуються копією свідоцтва ОСОБА_1 про реєстрацію транспортного засобу - "Mitsubishi Outlander 2.4" та витягом з інтернету про технічні характеристики даного автомобіля, які містяться у матеріалах справи (а.с.204-212).

Також у акті перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_1 не надано на перевірку документів, передбачених договором поставки продукції: замовлень та актів приймання-передачі ТМЦ.

Дані обставини спростовуються пунктом 2.1 договору поставки, згідно якого поставка здійснюється на підставі отриманого Постачальником замовлення. Замовлення виконується у письмовій або усній формі. Допускається оформлення замовлення шляхом факсимільного зв"язку та електронною поштою. Оформлення актів прймання-передачі ТМЦ не передбачений умовами договору.

Щодо посилань в акті перевірки на пояснення ФОП ОСОБА_1, відібрані оперуповноваженим ВПМ Бердичівсько ОДПІ майором податкової міліції Пономарьовим В.В., згідно яких позивач не орендує складські приміщення, то суд зазначає наступне.

У судовому засідання встановлено, що позивач проживає у приватному будинку із сараєм, тому не має необхідності орендувати будь-які інші складські приміщення. Дана обставина підтверджується випискою із будинкової книги, яка міститься у матеріалах справи.

Суд вважає, твердження відповідача щодо нікчемності договору безпідставним, виходячи з наступного.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Однією з ознак, яка згідно з Цивільним кодексом України впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваного правочину є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

Договір поставки № УК-9 від 04 січня 2012 р., укладений між ПП "Укравтоматизація" та ФОП ОСОБА_1 спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ним, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Реальне настання правових наслідків за визначеним відповідачем нікчемним договором, підтверджено тим, що за цим договором контрагент ФОП ОСОБА_1 виконав повністю взяті на себе зобов'язання по виконанню робіт, що також підтверджується довідкою ПП "Украатоматизація" за вих. № 01-12-12 від 01 грудня 2012 р. (а.с.77-87)

Крім того, згідно з статтею 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На думку суду, при визнанні угоди нікчемною податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Згідно із абзацами "а", "б" пункту 185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із пунктами 198.1, 198.2 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що позивач на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів формував податковий кредит .

В той же час висновки перевіряючих, викладені в акті, на підставі якого внесені дані до автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов"язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", щодо нікчемності договору ґрунтуються лише на припущеннях перевіряючих та не підтверджені первинними документами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність включення позивачем до складу податкових зобов"язань та податкового кредиту суми податку на додану вартість по отриманим податковим накладним від ПП "Укравтоматизація".

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів щодо умислу укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Усі господарські операції підтверджені первинними документами ФОП ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV та Податкового кодексу України, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що податковим органом безпідставно внесено до автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов"язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" інформацію про результати перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Укравтоматизація" за період січень, лютий 2012 року, а тому вимога позивача про зобов"язання Баранівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби вилучити із автоматизованої системи дану інформацію є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Зобов"язати Баранівську міжрайонну державну податкову інспекцію Житомирської області Державної податкової служби вилучити із автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов"язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" інформацію про результати перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Укравтоматизація" за період січень, лютий 2012 року.

В іншій частині відмовити за безпідставністю позов вимог.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

Уразі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.Г. Попова

Повний текст постанови виготовлено: 23 квітня 2013 р.