Постанова № 30863232, 15.04.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/7955/12

категорія 8.2.6

15 квітня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сичової О.П. ,

при секретарі - Шевчук Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Коростенський завод хімічного машинобудування"

до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.11.2012 р. №0000013501, №0000023501 та №0000033501,-

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Коростенський завод хімічного машинобудування" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби від 08.11.2012 року №0000013501, №0000023501, №0000033501. Вимоги мотивує тим, що підприємством вимоги податкового законодавства не порушувались, а висновки, що викладені в акті перевірки є необґрунтованими, прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними. Позивач посилається на безпідставність висновків Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби щодо порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.4.1, п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», під час вчинення господарських операцій у період з 01.07.2009 року по 31.12.2011 року з Приватним підприємством "Універсал Н". Позивач стверджує, що дані господарські операції виконувались належно про що свідчать надані для перевірки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з тих підстав, що внаслідок порушення Публічним акціонерним товариством "Коростенський завод хімічного машинобудування" вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.4.1, п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платником податків у період з 01.07.2009 року по 31.12.2009 року завищено валові витрати у розмірі 282685,00 грн., занижено суму податку на додану вартість у розмірі 31764,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в декларації за грудень 2009 року в сумі 12077,00 грн. Порушення допущено по взаємовідносинах з контрагентом ПП "Універсал Н" за рахунок відображення в обліку з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість показників господарських операцій у період з 01.07.2009 року по 31.12.2009 року, котрі не спричиняють реального настання правових наслідків.

В судовому засіданні також був допитаний свідок ОСОБА_1, який працює водієм в Публічному акціонерному товаристві "Коростенський завод хімічного машинобудування".

Свідок в судовому засіданні пояснив, що він здійснював перевезення металопродукції придбаної в ПП "Універсал Н", щодо відсутності його підпису в журналі реєстрації виданих довіреностей за 2009 рік зазначив, що довіреність на отримання товару від ПП "Універсал Н" йому передав начальник відділу матеріально-технічного забезпечення ОСОБА_2 разом з іншими транспортними документами і саме ОСОБА_2 розписався в журналі реєстрації виданих довіреностей за 2009 рік.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та свідка, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство "Коростенський завод хімічного машинобудування" знаходиться на податковому обліку в Коростенській об'єднаній державній податковій інспекції Житомирської області Державної податкової служби, є платником податку на додану вартість.

Коростенькою ОДПІ з 14.09.2012 року по 17.10.2012 року була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Публічного акціонерного товариства "Коростенський завод хімічного машинобудування" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово - господарських операцій з ПП "Універсал Н" за період з 01.07.2009 року по 31.12.2009 року за результатами якої складено акт №1507/16-11/00217679 від 23.10.2012 року.

На підставі висновків акту перевірки Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцією Житомирської області Державної податкової служби були прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.11.2012 року №0000023501, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 282685,00 грн., №0000033501, яким Публічному акціонерному товариству "Коростенський завод хімічного машинобудування" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 12077,00 грн. та №0000013501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 39705,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 31764,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 7941,00 грн.

Фактичною підставою для винесення спірних повідомлень - рішень слугували відображені в акті №1507/16-11/00217679 від 23.10.2012 року посилання суб'єкта владних повноважень про порушення Публічним акціонерним товариством "Коростенський завод хімічного машинобудування" вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.4.1, п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» при здійсненні господарських операцій з ПП "Універсал Н" за рахунок відображення в обліку з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість показників господарських операцій згідно нікчемного правочину.

В судовому засіданні безспірно встановлено, що мотивами, на підставі яких суб'єкт владних повноважень дійшов такого висновку, слугувало наступне:

- подорожній лист вантажного автомобіля №203090 від 11.11.2009 року, в якому вказано, що водій ОСОБА_3, автомобіль марки КАМАЗ-5410 державний номер НОМЕР_1, причеп - державний номер НОМЕР_2, виїхав в рейс з м.Коростень в м.Дніпропетровськ 11.11.2009 року, а повернувся до м.Коростень 17.11.2009 року здійснивши перевезення металу, однак згідно з накладною №191111 труби у ПП "Універсал Н" позивач отримав 19.11.2009 року.

- подорожній лист вантажного автомобіля №203142 від 02.12.2009 року, в якому вказано, що водій ОСОБА_1, автомобіль марки МАЗ-5334 державний номер НОМЕР_3, причеп - державний номер НОМЕР_4, виїхав в рейс з м.Коростеня в м.Запоріжжя 02.12.2009 року. Труби перевозилися з м.Нікополя до м.Коростень, однак згідно договору поставки №0506/01 від 05.06.2009 року позивач повинен був отримати товар (труби) зі складу продавця - ПП "Універсал Н" у м.Дніпропетровську.

- документів на перевезення труб, отриманих згідно накладної №200701 від 20.07.2009 року позивачем не надано.

- постановою Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 05.08.2011 по справі №1-301/11 встановлено, що організована група під керівництвом ОСОБА_4 у складі членів групи ОСОБА_5, ОСОБА_6, а з листопада 2009 року також ОСОБА_7, маючи в розпорядженні статутні, реєстраційні документи, печатку, поточні банківські рахунки СПД, використовувала ПП "Універсал Н" для здійснення незаконної діяльності з переведення грошових коштів з безготівкової в готівкову форму.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також висновків, відображених в акті №1507/16-11/00217679 від 23.10.2012 року, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

З метою здійснення своєї господарської діяльності, позивачем (покупець) з Приватним підприємством "Універсал Н" (постачальник) було укладено договір поставки №0506/01 від 05.06.2009 року (а.с.10-11), відповідно до якого, постачальник зобов'язується відвантажити, а покупець оплатити металопродукцію у відповідності з додатком, який є невід'ємною частиною договору. Відповідно до додатків зазначеного договору (специфікацій №№ 02, 03, 04) Приватним підприємством "Універсал Н" було поставлено позивачу труби на загальну суму 339222,36 грн., в тому числі податок на додану вартість 43840,89 грн.

Виконання зазначеного договору підтверджується накладними №200701 від 20.07.2009 року, №191111 від 19.11.2009 року, №041211 від 04.12.2009 року, податковими накладними №170701 від 17.07.2009 року, №191101 від 19.11.2009 року, №041201 від 04.12.2009 року, платіжними дорученнями №498 від 17.07.2009 року, №1296 від 19.11.2009 року, №1453 від 04.12.2009 року, №1505 від 07.12.2009 року.

Факт транспортування товарно-матеріальних цінностей (труб) підтверджується договором про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів (а.с.30-32), заявкою на перевезення вантажу автомобільним транспортом (а.с.33), актом здачі-прийманням робіт (а.с.34), подорожніми листами (а.с.35-36).

Отримання Публічним акціонерним товариством "Коростенський завод хімічного машинобудування" товарно-матеріальних цінностей за договором поставки №0506/01 від 05.06.2009 року підтверджується картками складського обліку матеріалів (а.с.38-45).

Крім того, в подальшому частина отриманих товарно-матеріальних цінностей була видана працівником позивача (комірником) у виробництво для виготовлення замовлень, що підтверджується маршрутними листами (а.с.46-49) та лімітною карточкою (а.с.50-51), які були реалізовані ВАТ "Укрнафта", ВАТ "Єнаківський металургійний завод" (а.с.52-59) та Республіканському унітарному підприємству "Гомельтранснафта Дружба"(а.с.91-95).

Вищезазначені первинні документи не визнані недійсними, а тому в силу ст.70 КАС України вважаються належними доказами по справі, які свідчать про реальність здійснення господарської операції.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач здійснював операції з придбання товарно-матеріальних цінностей (труб) в ПП "Універсал Н" з метою реального настання правових наслідків.

Щодо посилання в акті перевірки на нікчемність договору поставки №0506/01 від 05.06.2009 року укладеного між позивачем та ПП "Універсал Н" суд зазначає наступне.

Згідно ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до вимог ст.ст. 205, 206 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України, передбачено, що зміст правочину, не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, моральним засадам суспільства. Правочин, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами податкового органу, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях (дана позиція підтверджена постановою Вищого адміністративного суду України по справі №к/9991/50772/12 від 14.11.2012 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню. Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети, зазначеної в диспозиції ст.228 ЦК України, у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком суду.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ПП "Універсал Н" правочину.

Таким чином, відповідачем не доведено наявність мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним, та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування. Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є вірним, виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Вказані висновки підтверджуються ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Судом встановлено, що позивачем та ПП "Універсал Н" було укладено правочини у письмовій формі, які були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Тож, посилання відповідача на доведеність факту фіктивного характеру господарської діяльності позивача постановою Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 05.08.11 року є безпідставним, оскільки: 1) постановою не встановлена фіктивність господарської діяльності безпосередньо підприємства позивача, і у постанові взагалі не йдеться про вказане підприємство; 2) встановлені під час розгляду кримінальної справи обставини стосуються лише злочинних дій посадових осіб підприємства-контрагента позивача; 3) викладені у постанові обставини не спростовують реальність господарських операцій позивача з вказаним контрагентом та не доводять порушення позивачем податкового законодавства; 4) вказаною постановою закрито провадження по справі у відношенні ОСОБА_4 за амністією 5) вказаною постановою директор ПП "Універсал Н" ОСОБА_5 в здійсненні злочинів не обвинувачувався.

Зазначена позиція щодо встановлених порушень та їх впливу на визнання правочинів нікчемними (фіктивними) узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною, зокрема, в ухвалі від 11.07.12 року у справі № К 9991/81451/11.

Судом також враховано, що в постанові Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 05.08.11 року не зазначено, що ПП «Універсал Н» будь-якою господарською діяльністю не займалося, за юридичною адресою не знаходилось, а печатка та документи використовувались для незаконного оформлення безтоварних операцій та складання фіктивних документів по операціях з Публічним акціонерним товариством "Коростенський завод хімічного машинобудування".

Крім того, обставини, встановлені в інших процесуальних актах у кримінальній справі, зокрема, як в зазначеній справі в постанові загального суду про закриття кримінальної справи, не можуть розглядатись як обов'язкові відповідно до тлумачення диспозиції норми ч.4 ст. 72 КАС України. Аналогічна правова позиція викладена у листі Вищого Адміністративного суду України від 14.11.2012 року №2379/12/13-12.

Щодо подорожнього листа вантажного автомобіля №203090 від 11.11.2009 року, судом встановлено, що він був наданий перевіряючим помилково замість подорожнього листа №20311 від 18.11.2009 року та стосується господарських операції вчинених з іншим контрагентом, що стверджується письмовими поясненнями заступника головного бухгалтера позивача (а.с.138) та договором поставки (а.с.125-127).

Щодо отримання товарно-матеріальних цінностей за договором поставки №0506/01 від 05.06.2009 року в м.Нікополі, судом встановлено, що своїм листом ПП "Універсал Н" було повідомлено позивача, що металопродукція, яка поставляється згідно даного договору в подальшому буде поставляться зі складу Нікопольського южно-трубного заводу.

Оскільки, для покупця товару, яким є позивач, не має істотного значення питання стосовно місця зберігання придбаного товару, вирішальним є ціна придбаного товару та умови переходу права власності на придбаний товар, суд вважає, що позивачем правомірно було отримано товарно-матеріальні цінності за договором поставки №0506/01 від 05.06.2009 року в м.Нікополі.

Щодо не надання документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей, отриманих згідно накладної №200701 від 20.07.2009 року, суд зазначає, що сам по собі факт відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність господарських операцій з придбання товару без врахування умов виконання договору щодо поставки товару та передачі його у власність покупця. При цьому необхідно врахувати, що договір поставки товару не є договором про перевезення вантажу, а тому його реальне виконання не обов'язково має бути підтверджено товарно-транспортними накладними. З метою дослідження фактичного придбання товару необхідно аналізувати умови поставки такого товару.

Зазначена позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною, зокрема, в ухвалі від 01.02.2012 року по справі № К/9991/52426/11.

Не співпадання підписів на накладних з підписами у журналі реєстрації виданих довіреностей за 2009 рік не спростовують факту постачання товарно-матеріальних цінностей згідно договору поставки №0506/01 від 05.06.2009 року, а отримання них належною особою підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_3 (а.с.139) та поясненнями свідка ОСОБА_1

Згідно норм пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 року платник податку включає до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Разом з тим, в пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 року вказано, що будь-які витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, не включаються до складу валових витрат.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, в тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, відповідачем не правомірно зроблено висновок про безпідставне, не підтверджене первинними документами віднесення до складу валових витрат, понесених позивачем в процесі господарської діяльності по операціях з вказаним контрагентом.

Суд вважає, що валові витрати, по яким згідно акту перевірки встановлено завищення, відповідають витратам, передбаченим у п. 5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підтверджені первинними документами (договори, видаткові (товарні) накладні, податкові накладні, складання яких відповідає вимогам законодавства).

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість", не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт.

Контрагентом позивача були надані відповідні податкові накладні, які мають всі необхідні реквізити та відповідають приписам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»

Судом також враховано, що період господарської діяльності позивача з 01.07.2009 року по 31.12.2009 року попередньо перевірявся Коростенською ОДПІ, однак актами складеними за їх результатом ( № 361/23-01/00217679 від 21.03.2011 року, № 27/23-01/00217679 від 04.02.2010 року) порушень при проведенні фінансово - господарських операцій з ПП "Універсал Н" встановлено не було.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що Публічним акціонерним товариством "Коростенський завод хімічного машинобудування" підтверджено здійснення спірних господарських операцій наявними у товариства первинними документами.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено суду правомірність та обґрунтованість своїх рішень.

Таким чином, суд вважає позов Публічного акціонерного товариства "Коростенський завод хімічного машинобудування" обгрутнованим та задовольняє його в повному обсязі.

Керуючись ст. ст.2-6, 9, 11, 69-71, 159-163 КАС України, суд, -

постановив:

Позовні вимоги задоволити.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби від 08.11.2012 р. №0000013501.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби від 08.11.2012 р. №0000023501

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби від 08.11.2012 р. №0000033501.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.П. Сичова

Повний текст постанови виготовлено: 22 квітня 2013 р.