Ухвала суду № 30863038, 09.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/55867/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Кобилянського М.Г., Мойсюка М.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Малиновському районі м. Одеси до Публічного акціонерного товариства «Одеський завод поршневих кілець» про стягнення страхових внесків за касаційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Малиновському районі м. Одеси на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року,

в с т а н о в и л а :

В лютому 2012 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Малиновському районі м. Одеси звернулось до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Одеський завод поршневих кілець» з позовними вимогами про стягнення страхових внесків.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Одеський завод поршневих кілець» на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального захисту страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Малиновському районі м. Одеси страхові внески у сумі 40001,12 грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Одеський завод поршневих кілець» (ідентифікаційний код 00235878) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та з 2003 року перебуває на обліку у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Малиновському районі м. Одеси як страхувальник відповідно до ст. ст. 6, 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

З 22 грудня 2011 року по 26 грудня 2011 року позивачем проведена перевірка правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Публічним акціонерним товариством «Одеський завод поршневих кілець», за результатами якої складений Акт № 435/1 від 26 грудня 2011 року (далі також Акт, Акт перевірки), в якому зафіксовано, що з 2003 року по 01 жовтня 2010 року Публічне акціонерне товариство «Одеський завод поршневих кілець» сплачувало страхові внески по страховому тарифу класу ризику підприємства « 51», однак під час перевірки встановлено відхилення даних у відомості розподілу за 2007-2009 роки щодо основного виду діяльності та даних у звіті ф. № 1-підприємництво за 2007-2009 роки, а саме, відповідач сплачував страхові внески по тарифу класу ризику « 51» (страховий тариф 2,37% у 2008 році, 2,27% у 2009 році), в той час як фактично клас ризику за основним видом діяльності був «58» (страховий тариф 2,92% у 2008 році, 2,82% у 2009 році), що призвело до недоїмки по страхових внесках у сумі 41538,19 грн. та пені у сумі 5801,94 грн.

В обґрунтування такого висновку позивач послався на подані Публічним акціонерним товариством «Одеський завод поршневих кілець» до статуправління Звіти про основні показники діяльності підприємства форми №1-підприємництво за 2007-2009 роки, в яких відповідач зазначив основний вид своєї діяльності за кодом 29.32.1 - «Виробництво (без ремонту) машин для рослинництва», якому відповідає клас ризику виробництва 58.

В установлений в Акті перевірки строк сплати недоїмки по страхових внесках та пені (05 січня 2012 року) відповідач останні не сплатив та станом на день вирішення спору в суді першої інстанції його заборгованість склала 40001,12 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Акт перевірки № 435/1 від 26 грудня 2011 року, в якому зафіксовано заборгованість Публічного акціонерного товариства «Одеський завод поршневих кілець» зі сплати страхових внесків до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Малиновському районі м. Одеси, відповідачем у встановленому законодавством порядку не оскаржувався, і сума донарахованих страхових внесків та пені залишається не погашеною, це є безумовною підставою для стягнення з Публічного акціонерного товариства «Одеський завод поршневих кілець» визначеної цим актом заборгованості.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Виконання Публічним акціонерним товариством «Одеський завод поршневих кілець», як роботодавцем, визначеного Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» обов'язку по сплаті страхових внесків у 2007-2009 роках повинно було здійснюватись з урахуванням приписів Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2000 року №1423 (чинного на час виникнення спірних правовідносин).

Стаття 1 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції, чинній до 01 січня 2011 року) визначала ставки страхових тарифів у відсотках до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників в залежності від класу професійного ризику виробництва.

Відповідно до п. 1 Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2000 року №1423 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), з метою визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання галузі економіки та види робіт диференціюються за класами професійного ризику виробництва згідно з додатком.

В додатку до зазначеного Порядку види економічної діяльності за кодами (КВЕД) віднесені до відповідних класів ризику виробництва з 1 по 67.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що сам факт невідповідностей в звітних документах, поданих відповідачем до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Малиновському районі м. Одеси та до статуправління щодо визначення коду своєї економічної діяльності не може бути достатнім та безумовним доказом заниження Публічним акціонерним товариством «Одеський завод поршневих кілець» страхових внесків без встановлення правильного коду економічної діяльності відповідача, який повинен був відображатися у поданих до позивача звітах.

Визначення правильного коду економічної діяльності підприємства залежить від тієї продукції, яка ним виготовляється.

Як зазначено відповідачем та не заперечувалось позивачем, за час свого існування Публічне акціонерне товариство «Одеський завод поршневих кілець» займається виробництвом лише одного виду продукції - поршневих кілець різних модифікацій, що відповідає ДСТУ 288394 «Двигуни внутрішнього згорання. Кільця поршневі».

Згідно Національного класифікатору України «Класифікація видів економічної діяльності», прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 року № 375, підклас коду КВЕД 29.11.1 включає: виробництво поршневих двигунів внутрішнього згоряння та їх частин (крім авіаційних, автомобільних та мотоциклетних двигунів): суднових двигунів, двигунів для залізничного та іншого рейкового транспорту, двигунів промислового типу тощо; виробництво турбін та їх частин: водяної та іншої пари, гідравлічних турбін, їх робочих коліс та керувальних механізмів (напрямного апарату), виробництво газових турбін.

Цей підклас не включає: виробництво та ремонт повітряних двигунів: виробництво та ремонт електродвигунів та генераторів змінного та постійного струму; виробництво електроустатковання для запалювання та запуску двигунів внутрішнього згоряння; виробництво двигунів для автомобілів, мотоциклів, літаків; виробництво та ремонт турбоґвинтових та турбореактивних двигунів.

Таким чином, діяльність відповідача по виготовленню поршневих кілець відповідає коду економічної діяльності за КВЕД 29.11.1.

Згідно з додатком до Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2000 року №1423 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), економічна діяльність за КВЕД 29.11.1 відповідає 53 класу професійного ризику виробництва.

На усунення допущених помилок у визначенні коду КВЕД відповідач подав до Головного управління статистики в Одеській області змінену звітність за формою №1П-НПП - «Звіт про виробництво промислової продукції» за 2007-2011 роки, в якій зазначив код своєї економічної діяльності за КВЕД 29.11.1.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що нарахування Публічному акціонерному товариству «Одеський завод поршневих кілець» згідно Акту перевірки № 435/1 від 26 грудня 2011 року недоїмки та пені, виходячи з коду економічної діяльності за КВЕД 29.32.1 із застосуванням ставки страхових тарифів, що відповідають 58 класу ризику виробництва, є неправомірним, а відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача страхових внесків задоволенню не підлягають.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду апеляційної інстанції є законним, обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи допущено порушення норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Малиновському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: З оригіналом згідно помічник судді Н.В. Мостова Я.Л. Іваненко М. Г. Кобилянський М.І. Мойсюк