Постанова № 30862453, 18.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 року Справа № 5015/4568/12 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіПершикова Є.В.,суддівДанилової Т.Б., Ходаківської І.П.(доповідач),розглянувши касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця"на постанову від 20.02.2013 Львівського апеляційного господарського суду у справі№5015/4568/12 господарського суду Львівської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал-Інвест" до Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця"простягнення заборгованості в сумі 2 089 736,24грн. За участю представників сторін:

Від позивача - не з'явились

Від відповідача - не з'явились

17.04.2013 від касатора надійшло електронне повідомлення про неможливість забезпечити явку його представника та про те, що ДТГО "Львівська залізниця" доводи касаційної скарги підтримує.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Львівської області від 21.12.2012 позов задоволено частково, стягнуто з ДТГО "Львівська залізниця" на користь позивача 2 040 676,38 грн. основного боргу, 23 061,67 грн. пені, 41 274,76 грн. судового збору та 25492,35 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Постановою колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду від 20.02.2013 у складі: Михалюк О.В., Новосад Д.Ф., Мельник Г.І. рішення господарського суд першої інстанції залишено без змін.

ДТГО "Львівська залізниця" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати в частині стягнення 25 492,35грн. оплати за послуги адвоката, прийняти нове рішення, яким в позові в цій частині відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 33, 43, 44 Господарського процесуального кодексу України, ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Судами встановлено, що 02 жовтня 2012 року між адвокатом Козій Тарасом Васильовичем, Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1201 від 19.07.2006 року, виконавець, з однієї сторони та ТОВ "Індастріал-Інвест", в особі директора Товариства Дармороз Івана Сергійовича, який діє на підставі статуту, замовник, з іншої сторони, укладено Договір №2/10-12 про надання юридичних послуг. В п.4.1 договору передбачено, що замовник оплачує послуги виконавця, передбачені в розділі 1 договору шляхом передоплати у розмірі, визначеному в Актах про надання послуг, що підписується сторонами та є невід"ємною частиною цього договору, протягом 10 банківських днів з дня отримання замовником ухвали про призначення справи до розгляду. 19.11.2012 року сторони підписали Акт №1, у якому погодили, що вартість наданих послуг становить 25 000,00 грн. без ПДВ та що кошти за надані послуги замовник перераховує виконавцю на його банківський рахунок №26008010811351 у ПАТ "МІБ", МФО 380582. Платіжним дорученням №122 від 23 листопада 2012 року позивач перерахував адвокату Козій Т.В. 25500,00 грн. згідно договору про надання юридичних послуг за договором №2/10-12 від 2.10.2012 року.

Судами також встановлено, що відповідно до свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю стаж адвокатської діяльності адвоката Козія Т.В. складає більше шести років.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 5 статті 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 3 ст. 48 ГПК України витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в Законі України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування, склала присягу адвоката, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

У даній справі задоволено вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу та пені на суму 2 063 738,05 грн.; розмір адвокатських витрат в сумі 25500,00 грн. від задоволеної суми складає 1,23 %.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову в цій частині.

Колегія суддів звертає увагу касатора, що статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, постанова апеляційного господарського суду, якою, залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ДТГО "Львівська залізниця" залишити без задоволення.

Постанову від 20.02.2013 Львівського апеляційного господарського суду у справі №5015/4568/12 господарського суду Львівської області залишити без змін.

Головуючий суддя Є.Першиков

Судді Т.Данилова

І.Ходаківська