Ухвала суду № 30862335, 08.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" квітня 2013 р. м. Київ К-31576/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКА Компани"

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2009

у справі № 22-а-7592/09 (2-а-8398/08/2070)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКА Компани"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про визнання протиправними та нечинними податкові повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2008 позов задоволено: визнано протиправними та нечинними податкові повідомлення-рішення від 27.03.2008 № 00006/2302/0, від 23.04.2008 № 00006/2302/1, від 06.06.2008 № 00006/2302/2 про визначення податкових зобов'язань по податку на прибуток підприємств; визнано протиправними та нечинними податкові повідомлення-рішення від 27.03.2008 № 0000622302/0, від 23.04.2008 № 0000622302/1, від 06.06.2008 № 0000622302/2 про визначення податкових зобов'язань по податку на додану вартість.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2009 скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2008, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2009 та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

У зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.09.2007, відповідачем складено акт від 11.03.2008 №1243/23-506/32763326, яким, крім іншого, встановлено порушення позивачем:

- п.1.31, п.1.32 ст.1, пп. 4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток за ІІІ квартал 2006 року в розмірі 43016,00 грн.;

- пп. 3.1.1 п.3.1. ст.3, пп. 7.3.1 п.7.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено податкове зобов'язання декларації з податку на додану вартість за липень 2006 року у розмірі 12413,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №00006/2302/0 від 27.03.2008 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в розмірі 64524,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 43016,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 21508,00 грн.;

- №0000622302/0 від 27.03.2008 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 18620,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 12413,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6207,00 грн.

Також, за результатами адміністративного оскарження вказаних повідомлень-рішень, позивачу були направлені податкові повідомлення-рішення № 0000622302/1 та № 00006/2302/1 від 23.04.2008, №00006/2302/2 та № 0000622302/2 від 06.06.2008.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено факту здійснення позивачем додаткових поставок нафтопродуктів АТЗТ "Гонг" та ПП "Еліта-Трейд" протягом перевіряємого періоду, крім тих, що належним чином відображені в бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «АРКА Компани», а також з того, що висновок відповідача про те, що оплата юридичних послуг, зокрема, послуг по складанню договорів, здійсненню їх правового аналізу, наданню консультацій та рекомендацій не пов'язана з господарською діяльністю позивача, є безпідставним, а факт надання відповідних юридичних послуг підтверджено належними первинними документами.

Суд апеляційної інстанції не погодився із таким висновком суду першої інстанції, враховуючи при цьому, що позивачем протягом перевіряємого періоду було здійснено додаткові поставки нафтопродуктів на користь АТЗТ «Гонг» та ПП «Еліта-Трейд» на підставі видаткових накладних №ГГА-17 від 12.07.06 на суму 48570,66 грн. та №ЕДА-3 від 14.07.06 на суму 25904,86 грн., які не знайшли своє відображення в складі валових доходів та податкових зобов'язань з ПДВ. На думку суду апеляційної інстанції, факт додаткової поставки нафтопродуктів підтверджується поясненнями представника позивача, наданими в судовому засіданні, та актом відмови від надання первинних документів від 29.02.08, відповідно до якого позивачем не надано під час перевірки копії певних первинних документів, серед яких були і вищезазначені видаткові накладні. Також, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість юридичних послуг, наданих ФОП ОСОБА_2, з огляду на те, що акти виконаних юридичних послуг не відображають змісту та обсягу господарської операції та одиницю виміру господарської операції.

Однак, колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що відповідають вимогам, передбачених ст. ст. 69, 159 КАС України.

Матеріали справи свідчать, що 04.01.2006 позивачем (постачальник) з ПП "Еліта-Трейд" та АТЗТ "Гонг" (покупеці) були укладені договори поставки нафтопродуктів №АА 49 та №АА 30, за умовами яких постачальник зобов'язується передати у встановлені даним договором строки нафтопродукти у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього грошові кошти.

Позивачем на виконання вищезазначеного договору поставки нафтопродуктів №АА 30 від 04.01.2006 в липні 2006 року здійснено продаж нафтопродуктів на користь АТЗТ "Гонг" по наступним видатковим накладним:

- №ГГА-15 від 06.07.06р. на загальну суму 25363,08 грн., в т.ч. ПДВ - 4227,18 грн.;

- №ГГА-16 від 11.07.06р. на загальну суму 22560,92 грн., в т.ч. ПДВ - 3760,15 грн.;

- №ГГА-17 від 12.07.06р. на загальну суму 24285,32 грн., в т.ч. ПДВ - 4047,55 грн.;

- №ГГА-17 від 12.07.06р. на загальну суму 48570,66 грн., в т.ч. ПДВ - 8095,11 грн.;

- №ГГА-18 від 13.07.06р. на загальну суму 24285,32 грн., в т.ч. ПДВ - 4047,55 грн.;

- №ГГА-19 від 20.07.06р. на загальну суму 22992,02 грн., в т.ч. ПДВ - 3832,00 грн.

В свою чергу, на виконання договору поставки нафтопродуктів №АА 49 від 04.01.2006 в липні 2006 року здійснено продаж нафтопродуктів на користь ПП "Еліта-Трейд" по наступним видатковим накладним:

- №ЕДА-2 від 10.07.06р. на загальну суму 29491,32 грн., в т.ч. ПДВ - 4915,22 грн.;

- №ЕДА-3 від 14.07.06р. на загальну суму 25904,86 грн., в т.ч. ПДВ - 4317,48 грн.;

- №ЕДА-4 від 14.07.06р. на загальну суму 29868,29 грн., в т.ч. ПДВ - 5028,05 грн.;

- №ЕДА-5 від 14.07.06р. на загальну суму 30152,09 грн., в т.ч. ПДВ - 5025,35 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що поставки по накладних № ГГА-17 від 12.07.2006 та № ЕДА-3 від 14.07.2006 не відбувалися.

При цьому, суд апеляційної інстанції, зазначає, що під час складання вказаних видаткових накладних, або безпосередньо перед цим, товар, що є предметом зазначених договорів, був переданий покупцям, що повинно було знайти своє відображення у бухгалтерському та податковому обліках. Зобов'язання з ПДВ у розмірі 12413,00 грн. у складі вартості нафтопродуктів, відпущених за видатковими накладними № ГГА-17 від 12.07.2006 та № ЕДА-3 від 14.07.2006, також, не були відображені позивачем в податковій декларації з ПДВ за липень 2006 року, що визнається сторонами по справі.

В касаційній скаржник посилається на те, що ні в акті перевірки, ні в процесуальних документах відповідача по справі, не наведено жодного обґрунтування факту здійснення підприємством додаткової поставки нафтопродуктів на користь ПП «Еліта-Трейд» та АТЗТ «Гонг». Крім того, у контрагентів позивача - ПП «Еліта-Трейд» та АТЗТ «Гонг», також, відсутні документи, на які посилається відповідач та які нібито підтверджують факт здійснення додаткових поставок нафтопродуктів протягом липня 2006 року, що підтверджується висновками Довідок за результатами зустрічних документальних перевірок.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач неправомірно включив до складу валових витрат вартість отриманих юридичних послуг, оскільки акти виконаних робіт не містять змісту та обсягу господарської операції та одиницю її виміру.

При цьому, судом апеляційної інстанції не заперечується факт пов'язання отриманих юридичних послуг з господарською діяльністю позивача, а вказується лише на недоліки первинних документів, як на підставу зменшення валових витрат підприємства.

Натомість, акт перевірки (стор. 15), на підставі якого було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, містить висновок про порушення позивачем, саме п.1.32 ст.1, п.5.1 та пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки, отриманні від ФОП ОСОБА_2 в III кварталі 2006 року юридичні послуги, не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Таким чином, позиція суду апеляційної інстанції є суперечливою, оскільки суд не спростовує пов'язаність юридичних послуг з господарською діяльністю підприємства, однак, скасовує постанову суду першої інстанції, яка також встановила, що позивач обґрунтовано включив до складу валових витрат вартість отриманих юридичних послуг, оскільки вони пов'язані з його господарською діяльністю.

За змістом ч. 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

За наведених обставин, судам слід врахувати наведені вище обставини та з'ясувати характер та зміст спірних операцій з поставки товарів, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій з поставки, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, зокрема, згідно накладних № ГГА-17 від 12.07.2006 та № ЕДА-3 від 14.07.2006.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКА Компани" задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2008 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2009 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль