Ухвала суду № 30862298, 10.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" квітня 2013 р. м. Київ К-15993/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Іллічівську на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.04.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2010 по справі №2-а-92/08 (№22а-13853/08) за позовом Комунального підприємства «Іллічівськтеплоенерго» до Державної податкової інспекції у місті Іллічівську про скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.04.2008, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2010, позовні вимоги Комунального підприємства «Іллічівськтеплоенерго» (далі-КП «Іллічівськтеплоенерго», позивач) до Державної податкової інспекції у місті Іллічівську (далі-ДПІ у м. Іллічівську, відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000022301/3 від 18.07.2007, яким позивачу визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 1289955,00грн.

Рішення судів мотивовано правомірністю формування податкового кредиту за належним чином оформленими податковими накладними, виданими контрагентами позивача, з огляду на виконання позивачем всіх законодавчих умов для віднесення відповідних сум до податкового кредиту.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач 19.03.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 14.04.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.04.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2010, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», аб. 9 ч.2 ст.17,ч.1 та ч.3 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», п.2 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування», пп.7.4.1, пп. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту №3608/23-204/31619819 від 27.12.2006, складеного за результатом перевірки КП «Іллічівськтеплоенерго» щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 30.06.2006, та за результатом адміністративного оскарження, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000022301/3 від 18.07.2007, яким позивачу визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 1289955,00грн., у тому числі 859970,00грн. основного платежу та 429985,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями з ПП. «Археос» та ПП. «Велес Трейд» щодо придбання мокросольних шкір великої рогатої худоби і шкіряних напівфабрикатів «ВЕТ БЛУ», які в подальшому було експортовано за договорами комісії, укладеними позивачем з ПП «Гранада» та ПП «Сан-Прайд». При цьому, податковий орган виходив з того, що КП «Іллічівськтеплоенерго» придбало товар, що не призначений для господарської діяльності підприємства, тобто здійснювало нетипову для підприємства, яке надає комунальні послуги теплопостачання, діяльність окремо не визначену в статутних документах.

Згідно з п.п. 7.4.1 та п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість») (абзац перший п.п. 7.4.5 п. 7.4 цієї статті).

Задовольняючи позовні вимоги, попередні судові інстанції дійшли висновку, що наявність у платника податку - позивача - виданих йому продавцем товару податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, є достатньою підставою для визначення податкового кредиту.

До того ж, одним з основних мотивів задоволення цього позову судами зазначено принцип персональної відповідальності платника податків, з урахуванням якого власне порушення порядку обчислення та сплати податку контрагентом платника не тягне для останнього жодних негативних наслідків.

Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

З'ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції слід ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції -умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Зокрема, факт відсутності здійснення господарської операції може підтверджуватись обліком для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій.

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність зменшення в податковому обліку позивача сум податкового кредиту, відповідач, крім обставини щодо придбання товарів не пов'язаних з господарською діяльністю, звертав увагу, що в бухгалтерському обліку позивача не здійснено оприбуткування мокросольних шкір великої рогатої худоби і шкіряних напівфабрикатів «ВЕТ БЛУ» та не відображено суми від здійснення операцій по експорту мокросольних шкір великої рогатої худоби і шкіряних напівфабрикатів «ВЕТ БЛУ» та вказав, що на момент укладення договорів комісії, контрагенти позивача були визнані банкрутами.

Наведеним доводам податкового органу суди попередніх інстанцій оцінки не дали, тоді як обставини, на які посилається податковий орган входять до предмету доказування у справі.

Отже, факт поставки позивачу КП «Іллічівськтеплоенерго» товарів (мокросольних шкір великої рогатої худоби і шкіряних напівфабрикатів «ВЕТ БЛУ»), суми ПДВ в ціні за які позивач включив до податкового кредиту, не може вважатися встановленим з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Крім того, обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами ст. 7, частин 4 та 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Іллічівську задовольнити частково.

Скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.04.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2010, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв