Ухвала суду № 30833854, 15.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/58209/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Вербицької О.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби

на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2012

та постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29.02.2012

у справі № 2а/1770/5275/2011

за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми «Фіалка»

до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватна виробничо-комерційна фірма «Фіалка» звернулась до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби, № 0000982351 та № 0000992351 від 04.08.2011.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29.02.2012, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2012, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної виїзної планової перевірки ПВКФ «Фіалка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 01.07.2008 по 31.03.2011, складено акт № 498/90/23-141/30207687, в якому зафіксовані порушення: пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано податок на додану вартість на суму 257 508 грн., в т.ч.: за жовтень 2008 року - 38 333 грн., за листопад 2008 року - 32 333 грн., за грудень 2008 року - 53 333 грн. та за липень 2010 року - 133 508 грн.; пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого донараховано податку на прибуток - 356 260 грн., в т.ч.: за ІV квартал 2008 року на 155 000 грн., І квартал 209 року на 34 375 грн. та за ІІІ квартал 2010 року на 166 885 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 04.08.2011 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000982351 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 321 885 грн., в т.ч.: 257 508 грн. основного платежу та 64 377 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000992351 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 445 325 грн., в т.ч.: 356 260 грн. основного платежу та 89 065 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Донараховуючи грошові зобов'язання спірними податковими повідомленнями-рішеннями, податковий орган виходив з того, що позивачем до складу валових доходів не включено суму кредиторської заборгованості в розмірі 75 000 грн. згідно договору № ДГ-0000319 від 01.05.2005, укладеного між ПВКФ «Фіалка» та ПП «Агрофірма «Киянин» про надання рекламних послуг; до складу валових витрат віднесені суми витрат за придбані товари та отримані послуги, які не підтверджені документально та не підтверджено їх використання у власній господарській діяльності; до податкового кредиту включено суми податку на додану вартість, які не підтверджені податковими накладними та які не використані в господарській діяльності, у зв'язку з фактичним невиконанням господарських зобов'язань.

Судами обох інстанцій також встановлено, що 01.05.2005 між ПВКФ «Фіалка» та ПП «Агрофірма «Киянин» укладено договір № ДГ-0000319 про надання рекламних послуг на загальну суму 75 000 грн., на виконання умов якого 31.03.2006 складено акт прийому-передачі виконаних робіт, однак оплату позивачем не проведено.

25.12.2007 між зазначеними сторонами було підписано договір про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань в розмірі 75 000 грн. строком з 25.12.2007 по 25.12.2012.

02.01.2008 між ПВКФ «Фіалка» та ТОВ «Голдфін Компані» було укладено договір № 27-1831 про надання інформаційних (консультаційних) та маркетингових послуг.

На виконання умов зазначеного договору були складені акти здачі-приймання робіт (надання послуг), розрахунки було здійснено у вексельній формі.

12.07.2010 ПВКФ «Фіалка» укладено з ТОВ «Промоптторг-1» договір поставки вугілля, перелік якого зазначено позивачем в замовленнях на постачання.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що строк позовної давності щодо стягнення коштів у розмірі 75 000 грн. згідно договору № ДГ-0000319 від 01.05.2005 не закінчився, оскільки сплата грошових зобов'язань за ним була розстрочена (відстрочена) з 25.12.2007 по 25.12.2012 згідно договору 25.12.2007; суми витрат, віднесені позивачем до валових витрат підтверджені первинними документами, встановлено реальний характер господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача; всі суми податкового кредиту з ПДВ сформовані позивачем на підставі отриманих податкових накладних по оподатковуваних операціях та у межах його господарської діяльності.

Однак, висновки судів обох інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Так, статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Так, судами обох інстанцій не досліджено питання щодо причин ненадання документів позивачем під час проведення перевірки на підтвердження формування валового доходу та віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

По даній справі суд першої інстанції, на що не звернув уваги апеляційний адміністративний суд, не дослідив наявності можливостей у контрагентів позивача на реальне здійснення господарських операцій згідно укладених договорів та умови договору № ДГ-0000319 від 01.05.2005 щодо термінів проведення оплати за надані послуги, а також питання щодо укладення договору про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань у розрізі з встановленим граничним терміном їх сплати згідно договору № ДГ-0000319 від 01.05.2005.

Судами обох інстанцій також не досліджено питання щодо належного оформлення податкових накладних, виданих контрагентами позивача, на підставі яких останнім сформовано податковий кредит в спірному періоді, та наявності первинних документів, в тому числі і розрахункових, згідно яких позивачем сформовані валові витрати в спірному періоді, а також не встановлено факту пов'язаності придбаних товарів у контрагента із безпосередньою господарською діяльністю позивача.

Крім того, суди не взяли до уваги доводи податкового органу щодо наявності вироку по кримінальній справі № 1-481/10 від 21.06.2010 відносно засновника ТОВ «Промоптторг-1».

Однак, встановлення даних обставин є важливим для правильного застосування норм матеріального права та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2012 та постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29.02.2012 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)О.В. Вербицька (підпис)О.А. Моторний