Рішення № 30861954, 23.04.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 429/4732/12 Головуючий у 1 інстанції - Боженко Л.В.

Справа № 22-ц/774/4766/13р. Доповідач - Черненкова Л.А.

Категорія - 5

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2013 року м. Дніпропетровськ

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Черненкової Л.А.

суддів - Петешенкової М.Ю., Дерев`янка О.Г.

при секретарі - Солод О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права користування та проживання у житловому будинку та усунення перешкод у користуванні спільним майном, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності, визнання права власності на частину у сумісній власності, -

В С Т А Н О В И Л А:

28 квітня 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, який уточнила 25 липня 2012 року, та просила суд визнати за нею право користування та проживання у домоволодінні АДРЕСА_1; зобов'язати відповідача ОСОБА_1 не чинити їй перешкоди у користуванні спільним частковим майном - домоволодінням АДРЕСА_1; зобов'язати відповідача ОСОБА_1 надати їй ключі від замків на дверях літнього душу, водяної свердловини, сараю та погребу у вказаному домоволодінні; стягнути з відповідача судові витрати на її користь - 107,30 грн. В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 Після її смерті залишилась спадщина у вигляді житлового будинку по АДРЕСА_1. Вказана спадщина була прийнята нею - 1\5 її частини, та її сестрою ОСОБА_1 - 4\5 її частини. Ці обставини підтверджуються свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданому 21 грудня 2011 року державним нотаріусом Першої Павлоградської державної нотаріальної контори. 01 лютого 2012 року позивач зареєструвалася за адресою вищезазначеного спадкового майна. На теперішній час в цьому будинку мешкає позивач. Однак відповідач не визнає її права на проживання, створює несприятливі умови для проживання позивача та вважає, що у неї більше прав на розпорядження цим спадковим майном, тому що її 4\5 частини більше. Більш того, відповідач вважає, що у неї немає права користування та проживання у даному будинку. Відповідач здійснила примусове виселення її, викинувши з будинку на вулицю речі позивача, меблі, одяг та змінила замки на будинку з 23.04.2012 року на 24.04.2012 року, чим порушила право на користування та проживання позивача. В липні 2012 року відповідач без її згоди навісила замки на двері: літнього душу, водяної свердловини, на двері сараю та погребу спірного домоволодіння, тому відповідач у порушення ст. 358 ЦК України чинить їй перешкоди у користуванні спільним частковим майном.

28 травня 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом про поділ будинку та земельної ділянки, яку уточнювала 13 грудня 2012 року та 03.01.2013 року та просила суд в остаточній редакції позову припинити право власності ОСОБА_2 на 1\5 частину будинку АДРЕСА_1 визнати за нею право власності на 1\5 частину вказаного будинку; стягнути з ОСОБА_2 2000 грн. за проведення експертизи, 180,56 грн. за послуги банку за депозит, судовий збір - 104,22 грн., а всього 2284,78 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданому 21 грудня 2011 року державним нотаріусом Першої Павлоградської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в КП «Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації» в книзі 3, номер запису 36, їм з відповідачем належить на праві власності жилий будинок, загальною площею 63,1 кв.м, житловою площею 30,4 кв.м, який знаходиться в АДРЕСА_1 а саме: їй належить 4\5 частини, відповідачу - 1\5 частини вказаного жилого будинку. Відповідно до висновку № 30 судової будівельно-технічної експертизи на 1\5 частини приходиться 12,62 кв.м, а на 4\5 - 50,48 кв.м загальної площі будинку АДРЕСА_1. Також висновок вказує, що зазначений будинок не можливо поділити. Вартість будинку становить 90 281 грн., з яких вартість 1\5 частини становить 18 056 грн.; вартість 4\5 частин становить 72 225 грн. Пропозиції вирішення спору мирним шляхом були відхилені ОСОБА_2 Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 вказує, що після смерті матері між нею та ОСОБА_2 виникли неприязні відносини. ОСОБА_2 постійно провокує скандали, безпідставно звинила її в тому, що вона вкрала її речі. Ці обставини змусили її звернутися до міліції. Неправомірна поведінка ОСОБА_2 також є причиною неможливого сумісного володіння і користування спільним майном. ОСОБА_2 належала 1\2 частина жилого будинку АДРЕСА_2 після поділу майна з її колишнім чоловіком ОСОБА_4 Вважає, що у зв'язку з тим, що згідно рішення суду від 02.11.2012 року за позовом ОСОБА_2 на її користь було стягнуто 60 011,50 грн., які вона одержала, то вона мала можливість поліпшити свої житлові умови. Відповідно до вимог ч.2 ст. 365 ЦК України вона поклала на депозитний рахунок суду суму 18 056 грн. для подальшого одержання цієї суми ОСОБА_2 Вважає, що її частка у праві власності є незначною і не може бути виділена в натурі, майно є неподільним, загальне володіння і користування майном є неможливим, припинення права власності не причинить значної шкоди інтересам ОСОБА_2 та членів її сім`ї.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2013 року ухвалено: позов ОСОБА_2 - задовольнити; визнати за ОСОБА_2 право користування та проживання у житловому будинку АДРЕСА_1; зобов'язати ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод у користуванні спільним майном - будинком № 54 та господарськими спорудами, розташованими по АДРЕСА_1; зобов'язати ОСОБА_1 надати ключі від замків на дверях літнього душу, водяної свердловини, сараю та погребу, розташованих по АДРЕСА_1; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 - відмовити; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 107,30 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове по суті, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 і задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачу ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, після померлої ОСОБА_3, належить 1\5 частина будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, 4\5 частини даного будинку належить відповідачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. З акту, складеного Вербківською сільською радою вбачається, що проживає в будинку за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 Між сторонами склалися неприязні стосунки, як особисті, так і щодо порядку користування квартирою. Вони друг другу створювали на протязі 2012 року несприятливі умови для проживання та користування спірним будинком та господарськими спорудами. В добровільному порядку сторонами не визначений порядок користування житловим будинком та господарськими спорудами і не вирішено порядок по розподілу будинку та господарських будівель. Сторони не звертались до суду з такими позовами. ОСОБА_2 обґрунтовувала свої вимоги неможливістю спільного володіння та користування майном, оскільки між нею та відповідачем склалися недоброзичливі стосунки, що перешкоджають один одному у повному здійсненні прав володіння та користування, однак відповідач ОСОБА_1 не мешкає у спірному будинку, має інше житло. ОСОБА_1 без згоди ОСОБА_2 навісила замки на двері літнього душу, водяної свердловини, на двері сараю та погребу, розташованих за адресою: АДРЕСА_1. Це вбачається з показань свідків та фотографій споруд.

Задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_2, міськрайонний суд виходив з того, що ОСОБА_1 перешкоджає в користуванні ОСОБА_2 господарськими спорудами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок припинення права спільної часткової власності колишній співвласник буде позбавлений житла, враховуючи пояснення ОСОБА_2 щодо того, що вона не має іншого житла, мешкає у спірному будинку тривалий час, коштів на придбання іншого житла не має, тому будуть істотні порушення її інтересів, оскільки позбавлення її частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок призведе до істотних матеріальних втрат через необхідність придбання житла. Суду не надано належних та допустимих доказів того, що спільне володіння і користування спірною квартирою є неможливим та не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача, оскільки іншого житла у ОСОБА_2 не має, а компенсація за її частку в житловому будинку є незначною, що не дасть їй змоги придбати собі інше житло, можливості для придбання іншого житла у неї не має, тобто завдасть істотної шкоди інтересам інших співвласників даного житлового будинку - позивачу ОСОБА_2, тому підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 365 ЦК України відсутні.

Але з висновками суду погодитись не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи; недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; суд неправильно застосував норми матеріального права; неповно суд з'ясував обставини, що мають значення для справи.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте зазначеним вимогам ухвалене судом рішення не відповідає.

Суд узагалі належним чином не з'ясував характер та суть заявлених вимог, норми права, якими вони регулюються; не зазначив, чи мали місце обставини, якими позивач обґрунтовувала свої вимоги; не дав належної правової оцінки зібраним доказам, мотиви суду є суперечливими.

Не ґрунтуються на вимогах закону висновки суду щодо задоволення позовних вимог.

Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п.п.1-4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення із наступних підстав.

Спірні правовідносини виникли щодо спадкового права спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 сторін у справі в частині його порушення, та в частині його припинення.

Відповідно до частини першої статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім ' ї.

За змістом зазначеної норми закону припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених пунктами 1 - 3 частини першої статті 365 ЦК України випадку, але в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

Згідно з частиною другою статті 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Судова колегія встановила і це підтверджується матеріалами справи, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 грудня 2011 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області та зареєстрованого в реєстрі за № 1248, і зареєстрованого Колективним підприємством «Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації» за реєстраційним номером 35188629 від 28.12.2011 року сторонам у справі належить на праві власності: 1/5 частина спадкового майна - ОСОБА_2, 4\5 частина спадкового майна - ОСОБА_1, яке складається з житлового будинку АДРЕСА_1 який за планом земельної ділянки позначено літерою «А, а, а1» - будинок, цегла, житловою площею 30,4 кв.м, загальною площею 63,1 кв.м, з господарчими будівлями і спорудами, позначеними за планом земельної ділянки наступними літерами: «Б» - сарай, цегла, «В» - убиральня, цегла, № 1 тр. Колодязь, мет.тр., № 2,3,4 - огорожа, дер.зал.. Вартість майна на 18.11.2011 року - 52 109 грн. Згідно вказаного свідоцтва про право на спадщину за законом сторони у справі за адресою спадкового житлового будинку не зареєстровані (а.с.6-7, 20-21).

Згідно ст. 1278 ЦК України, частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розділив спадщину між ними; кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Судова колегія встановила, і це підтверджено сторонами у справі, що право на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді спірного житлового будинку з господарчими будівлями і спорудами, мали п'ятеро дітей спадкодавця, троє з яких відмовились від права на свою частку у спадщині на користь сестри ОСОБА_1 Таким чином, ОСОБА_1 має право власності на 4\5 частини спадкового майна, а ОСОБА_2 на 1\5 частину цього спадкового майна.

Сторони у справі зареєструвалися за адресою спадкового спірного будинку, а саме: ОСОБА_2 - 01.02.2012 року (а.с.8), ОСОБА_1 - 15.02.2012 року (а.с.19), що підтверджується їх паспортами.

Після смерті матері у спірному будинку проживає ОСОБА_2

Ці обставини підтверджені актом на предмет проживання ОСОБА_2 в будинку АДРЕСА_1 від 22 червня 2012 року, складений комісією виконкому Вербківської сільської ради на виконання заяви ОСОБА_1 від 22.06.2012 року (а.с.10).

Ці обставини підтверджуються позовними заявами ОСОБА_2

Таким чином, тривалий час проживання ОСОБА_2 у спірному будинку, встановлений судом першої інстанції, є недоведеним.

Сторони у справі підтвердили у судовому засіданні апеляційної інстанції та це встановлено судом і першої інстанції, що між сторонами склалися неприязні стосунки, як особисті, так і щодо порядку користування спірним спадковим будинком, що виключає можливість спільного користування цим майном сумісно.

Однак, суд першої інстанції допустив суперечність своїх доводів щодо можливості сумісного користування спірним будинком з господарчими будівлями і спорудами, зазначивши, що сумісно користуватися будинком сторони не можуть, так і те, що не надано суду належних та допустимих доказів того, що спільне володіння і користування спірною квартирою є неможливим.

Зазначені порушення суду першої інстанції призвели до неправильного вирішення спору, який взагалі судом фактично між сторонами не вирішено.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 30 від 12 жовтня 2012 року встановлено, що поділ житлового будинку, господарських будівель та споруд домоволодіння АДРЕСА_1 на 1\5 та 4\5 частини неможливо. Ринкова вартість житлового будинку та прилеглих до нього господарських будівель вказаного домоволодіння на 12 жовтня 2012 року становить 90 281 грн. (а.с. 58-90).

Суд першої інстанції всупереч вимогам ст.ст. 189, 212-214 ЦПК України висновок експертизи не дослідив та цьому доказу не надано оцінки у рішенні суду.

Висновок експертизи не спростований сторонами у справі.

Аналізуючи висновки експертизи, судова колегія дійшла висновку про те, що реальний виділ часток сторін у спірному домоволодінні та спільне користування ним усіма співвласниками є неможливим; єдиним варіантом поділу спірного домоволодіння є грошова компенсація однієї сторони на користь іншої, частка відповідача ОСОБА_2 у спільному майні є незначною й не може бути виділена їй у натурі, крім того, спірний будинок з господарчими будівлями і спорудами є неподільним, що також підтверджено відповідним висновком судової будівельно-технічної експертизи; крім того, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 перерахувала на депозитний рахунок суду грошові кошти в сумі 18 056 грн.(а.с.98), призначені для оплати визначеної висновком експертизи суми грошової компенсації, яка підлягає сплаті відповідачу ОСОБА_2 за належну її 1\5 частку у спірному майні - спірному житловому будинку з господарчими будівлями і спорудами.

Між сторонами існують стійки неприязні стосунки, що унеможливлює спільне володіння та користування спірним майном.

Судова колегія встановила і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 мала право власності на 1/2 частину домоволодіння в АДРЕСА_2 та за її позовом до ОСОБА_4 про виділ частки з майна, яке знаходиться у спільній частковій власності було ухвалено рішення суду від 02 листопада 2010 року, за яким стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1\2 частини домоволодіння АДРЕСА_2 у розмірі 60 011,50 грн. Рішення суду набрало законної сили 12.11.2010 року (а.с.95). Присуджена грошова компенсація отримана ОСОБА_2, що підтверджується її заявою до виконавчої служби від 01.02.2011 року (а.с.96-97) та не заперечувалось нею за розглядом цієї справи.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що ОСОБА_2 мала житло та сама проявила своє волевиявлення щодо позбавлення себе цього житла.

Судом першої інстанції не надана оцінка вказаним доказам у зв'язку з чим невірно визначено, що припинення права власності на 1\5 частку у спірному майні завдасть істотної шкоди ОСОБА_2 за причиною відсутності у неї житла.

Судова колегія встановила та це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 разом з чоловіком, дочкою, зятем та двома онуками (а.с.91). Доводи ОСОБА_1 про те, що вона не має належних житлових умов для проживання складом сім`ї шість осіб, середня забезпеченість становить менше 8 кв.м (а.с.106-108), - судом першої інстанції не досліджувалися, тому висновок суду про те, що ОСОБА_1 має інше житло є безпідставним для вирішення спору про припинення права власності на 1\5 частину у спільному майні у спірному будинку, належної ОСОБА_2

Судова колегія вважає на підставі встановлених обставин справи, що припинення права власності на незначну 1\5 частку у спільному майні спірного домоволодіння не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача ОСОБА_2

Таким чином, наявні усі чотири підстави, визначені ст. 365 ЦК України, які необхідні для вирішення питання про припинення права власності на частку у спільному майні з виплатою відповідної грошової компенсації вартості цієї частки.

Судова колегія вважає доведеним зустрічний позов ОСОБА_1 про припинення права власності, визнання права власності на частину у сумісній власності і тому задовольняє цей позов у повному обсязі.

Щодо первісного позову ОСОБА_2 про визнання права користування та проживання у житловому будинку та усунення перешкод у користуванні спільним майном, то судова колегія вважає ці позовні вимоги безпідставними та недоведеними.

По-перше: право користування та проживання у житловому будинку ОСОБА_2 не заперечувалось зі сторони ОСОБА_1 в межах належної їй на праві власності 1/5 частини спірного житлового будинку з господарчими будівлями і спорудами. Це право не оспорювалась у встановленому законом порядку і підтверджено правовстановлюючим документом - свідоцтвом про право на спадщину за законом та реєстрацією за місцем проживання.

По-друге: чинення ОСОБА_1 перешкоди у користуванні спільним майном ОСОБА_2 - будинком № 54 та господарськими спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 спростовується встановленими судом обставинами, а саме: фактично у вказаному домоволодінні проживає саме ОСОБА_2, а ОСОБА_1 не проживає, що також встановлено комісією сільради, і за висновком Павлоградського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 27.12.2012 року (а.с.109), яким встановлено, що саме ОСОБА_2 перешкоджає ОСОБА_1 користуватися її власністю у спірному будинку. Крім того, зобов'язання ОСОБА_1 надати ОСОБА_2 ключі від замків на дверях літнього душу, водяної свердловини, сараю та погребу, розташованих по АДРЕСА_1, - спростовуються не тільки вищенаведеними доказами, а ще й правовстановлюючим документом на будинок, в якому всі вказані позивачем та судом першої інстанції будівлі і споруди не зазначені, в наявності лише сарай «Б» (а.с.6), а згідно технічному паспорту (а.с.23-26) ще й погріб.

В матеріалах справи відсутні докази про те, що відповідач ОСОБА_1 здійснила примусове виселення ОСОБА_2, викинувши з будинку на вулицю речі позивача, меблі, одяг та змінила замки на будинку з 23.04.2012 року на 24.04.2012 року, чим порушила право на користування та проживання позивача, та ці обставини спростовуються матеріалами справи, у тому числі: вищезазначеним висновком міліції.

Судова колегія, аналізуючи докази у справі, дійшла висновку про те, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 необхідно відмовити.

На підставі ст. 88 ЦПК України ч.5, - якщо суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення то відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1, який задоволено, сплатила судовий збір у розмірі 104,22 грн. (а.с.15) за ціною позову - 18056 грн., однак відповідно до вимог закону судовий збір повинен бути сплачений у розмірі 180,56 грн. (1% від ціни позову), то недосплачений судовий збір у розмірі 76,34 грн. (180,56 - 104,22 = 76,34) на користь держави та понесені позивачем ОСОБА_1 судові витрати по справі на користь вказаного позивача у сумі 104,22 грн. стягуються з відповідача ОСОБА_2

Інші судові витрати ОСОБА_1, які нею зазначені у зустрічному позові, а саме 2000 грн. за проведення експертизи, 180,56 грн. за послуги банку за депозит - не підтверджені належними доказами (квитанціями, чеками, іншими фінансовими документами в оригіналі), тому судова колегія не вбачає підстав для стягнення вказаних сум.

Керуючись ст.ст.303,307, п.п.1-4 ч.1 ст.309, ст.316, ч.1 ст.218 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2013 року - скасувати з ухваленням нового рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права користування та проживання у житловому будинку та усунення перешкод у користуванні спільним майном.

Задовольнити зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності, визнання права власності на частину у сумісній власності.

Припинити право власності ОСОБА_2 на 1\5 частки житлового будинку АДРЕСА_1, що належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області від 21 грудня 2011 року та зареєстрованого в реєстрі за № 1248, зареєстрованого Колективним підприємством «Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації» за реєстраційним номером 35188629 від 28.12.2011 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частки житлового будинку АДРЕСА_1, на підставі припинення право власності на цю частку ОСОБА_2.

Сплатити з депозитного рахунку НОМЕР_1 МФО: 805012 Обласної Судової адміністрації на користь ОСОБА_2 компенсацію в сумі 18 056,00 гривень (вісімнадцять тисяч п'ятдесят шість гривень) за 1/5 частку житлового будинку АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у сумі 104,22 гривні (сто чотири гривні 22 копійки) та на користь держави недосплачений судовий збір у сумі 76,34 гривень (сімдесят шість гривень 34 копійки).

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді