Ухвала суду № 30861035, 19.03.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2013 р. справа № 2а-14599/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Дадим Ю.М. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання дій незаконними, скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2010 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати дії Головного управління юстиції у Дніпропетровській області щодо її звільнення 03.11.2010 року з посади старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби П'ятихатського районного управління юстиції незаконними, скасувати як незаконний наказ Головного управління юстиції у Дніпропетровській області № 1925-к від 03.11.2010 року «Про звільнення ОСОБА_1.», поновити її на посаді старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби П'ятихатського районного управління юстиції, та стягнути з Головного управління юстиції у Дніпропетровській області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.11.2010 року по час винесення судом рішення по даній справі.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нову про задоволення позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачка працювала на посаді старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби П'ятихатського районного управління юстиції. На підставі наказу Головного управління юстиції у Дніпропетровській області від 15.09.2010 року № 1296-в ОСОБА_1 перебувала у відпустці з 20.09.2010 року по 04.10.2010 року, яка продовжувалася у встановленому порядку у зв'язку з хворобою позивачки під час відпустки. Крім того, в період з 25.10.2010 року по 03.11.2010 року ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління юстиції у Дніпропетровській області від 04.10.2010 року № 1340-в перебувала у додатковій відпустці як мати, яка виховує дитину без батька.

27.10.2010 року до Головного управління юстиції у Дніпропетровській області надійшла заява ОСОБА_1, датована 20.10.2010 року, щодо звільнення її за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України та заява про направлення їй відповідно до п.4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудової книжки поштою за вказаною у заяві адресою.

Наказом Головного управління юстиції у Дніпропетровській області № 1925-к від 03.11.2010 року ОСОБА_1 звільнена за власним бажанням, на підставі ст.38 КЗпП України, з 03 листопада 2010 року. В цей же день позивачка ознайомилась з даним наказом, що підтверджено її підписом у відповідній графі, а також отримала особисто під підпис у відділі кадрової роботи та державної служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області трудову книжку, що також підтверджено відповідним записом у журналі реєстрації трудових книжок.

04.11.2010 року до Головного управління юстиції у Дніпропетровській області надійшла заява ОСОБА_1, датована 03.11.2010 року, про відкликання власної заяви від 20.10.2010 року про звільнення, оскільки її подано під тиском (примусом) посадових осіб Головного управління юстиції у Дніпропетровській області та ВДВС П'ятихатського районного управління юстиції та листки непрацездатності ОСОБА_1 серії АВЛ № 933338, згідно якого ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з 14.10.2010 року по 22.10.2010 року, та серії АБП № 179499, згідно якого ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з 25.10.2010 року по 03.11.2010 року (вхідні №№ згідно штампів реєстрації вхідної кореспонденції 54994 та 54990, відповідно, від 04.11.2010 року).

Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивачки було проведено за спливом двотижневого строку після подачі заяви про звільнення за власним бажанням, а також відсутності факту тиску на позивача щодо звільнення за власним бажанням.

Даний висновок суду першої інстанції узгоджується з обставинами справи та нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Заява позивачки про звільнення за власним бажанням датована 20.10.2010 року, а отже висновок суду першої інстанції, що двотижневий строк, за який працівник повідомляє роботодавця сплив 03.11.2010 року є обґрунтованим.

Також суд першої інстанції надав належну оцінку діям позивачки 03.11.2010 року як таким, що свідчать про небажання продовжувати трудові відносини, а саме отримання та заповнення обхідного листа, здача службового посвідчення, отримання наказу про звільнення та трудової книжки.

Обґрунтовано суд першої інстанції не прийняв в якості доказу копію заяви про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням від 03.11.2010 року як неналежний доказ, оскільки дана копія заяви не містила обумовлені Інструкцією з діловодства в Головному управлінні юстиції у Дніпропетровській області, затвердженої наказом начальника Головного управління юстиції у Дніпропетровській області № 414 від 20.06.2007 року штампу вхідної кореспонденції.

А подача заяви про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням 04.11.2010 року не має правового значення для вирішення питання про звільнення позивачки за власним бажанням.

Щодо доводів позивачки про вчинення на неї тиску для написання заяви про звільнення за власним бажанням, то суд апеляційної інстанції зазначає, що в обґрунтування такої позиції позивачка послалася лише на накази, якими вона притягнута до дисциплінарної відповідальності, та які є окремими предметами судового розгляду.

Крім того, суд апеляційної інстанції критично відноситься до тверджень позивача про написання заяви про звільнення за власним бажанням під тиском з огляду на те, що на час написання заяви про звільнення за власним бажанням позивачка знаходилася у відпустці протягом місяця, а отже при написанні заяви про звільнення мала можливість виважено підійти до вирішення питання щодо подальшого перебування на службі у ВДВС П'ятихатського районного управління юстиції.

Доводи позивача щодо невідповідності розміру виплаченої компенсації невикористаної відпустки не можуть бути прийняті судом, оскільки такі вимоги позивачем не заявлялися.

З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п. 1 ст. 198 ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту проголошення.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко