Ухвала суду № 30860334, 11.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2570/3991/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Заяць О.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

11 квітня 2013 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Чернігівської обласної державної адміністрації на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Земля і Воля" до Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування пункту розпорядження,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Земля і Воля", звернулось до суду з адміністративним позовом до Чернігівської обласної державної адміністрації, в якому просить визнати протиправним та скасувати пункт 3 Розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації №387 від 25 жовтня 2012 року «Про відведення земельних ділянок».

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 3 Розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації № 387 від 25 жовтня 2012 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Чернігівської обласної державної адміністрації подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Згідно п. 1 Розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації №387 від 25 жовтня 2012 року «Про відведення земельних ділянок» TOB «ЗЕМЛЯ І ВОЛЯ» було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду строком на 49 років загальною площею 4,7519 га ріллі для будівництва під'їзної внутрігосподарської залізничної колії за рахунок земель запасу за межами населеного пункту в межах Бобровицької міської ради Бобровицького району.

Оспорюваним пунктом 3 Розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації №387 від 25 жовтня 2012 року «Про відведення земельних ділянок» зобов'язано TOB «ЗЕМЛЯ І ВОЛЯ» відшкодувати вартість втрат сільськогосподарського виробництва у зв'язку з відведенням в оренду строком на 49 років земельних ділянок загальною площею 4,7519 га ріллі відповідно до чинного законодавства.

TOB «ЗЕМЛЯ І ВОЛЯ» не погоджуючись із покладеним на нього зобов'язанням, визначеним у п. 3 Розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації №387 від 25 жовтня 2012 року «Про відведення земельних ділянок», відносно відшкодування вартості втрат сільськогосподарського виробництва у зв'язку з відведенням в оренду строком на 49 років земельних ділянок загальною площею 4,7519 га ріллі, подало адміністративний позов.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку, що пункт 3 Розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації № 387 від 25 жовтня 2012 року, прийнятий з порушенням чинного Законодавства України, а отже є підстави для його скасування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕМЛЯ І ВОЛЯ» (код ЄДРПОУ 30866306) зареєстроване 29.03.2000 року в Бобровицькій районній державній адміністрації, свідоцтво про реєстрацію від 29.03.2000 року № 306 і є юридичною особою за законодавством України.

У відповідності до установчих та реєстраційних документів, які надавалися Товариством і знаходяться в матеріалах справи, TOB «ЗЕМЛЯ І ВОЛЯ» є суб'єктом господарювання та здійснює свою господарську діяльність у сфері сільськогосподарського товаровиробництва.

У відповідності до Розпорядження, земельна ділянка надається в оренду для будівництва під'їзної внутрігосподарської залізничної колії. Тобто, будівництва об'єкту не загального призначення, а виключно локального призначення для використання TOB «ЗЕМЛЯ І ВОЛЯ» у своїй господарській діяльності - сільгосптоваровиробника.

Згідно п. 1 ст. 207 Земельного кодексу України, втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршення якості земель.

Однак, Земельним кодексом України, а саме п. 2 ст. 207 передбачено, що відшкодуванню підлягають втрати внаслідок їх вилучення (викупу) для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.

Крім того, у відповідності до п.1 ст. 208 ЗК України від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва звільняються громадяни та юридичні особи у разі використання земельних ділянок для будівництва шкіл, дошкільних закладів, державних об'єктів охорони здоров'я, культури, фізкультури та спорту, соціального забезпечення, державних об'єктів дорожнього будівництва, культових споруд релігійних організацій, кладовищ, меліоративних систем, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд, під будівництво і обслуговування жилих будинків і господарських будівель, для розміщення внутрігосподарських об'єктів сільськогосподарських, рибогосподарських і лісогосподарських підприємств, організацій та установ, для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, видобування торфу за умови повернення земельних ділянок у стані, придатному для попереднього використання, під об'єкти і території природно-заповідного фонду, під будівництво і обслуговування об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, для залісення деградованих та малопродуктивних земель на підставі документації із землеустрою, а також всеукраїнські громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації, що фінансуються з Державного бюджету України, у разі використання земельних ділянок для будівництва реабілітаційних установ для інвалідів і дітей-інвалідів, об'єктів фізкультури, спорту та соціального забезпечення для інвалідів і дітей-інвалідів.

Пунктом 2 ст. 208 ЗК України здійснення внутрігосподарського будівництва сільськогосподарськими або лісогосподарськими підприємствами, організаціями, установами, а також громадянами провадиться без відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Частина друга цієї статті конкретизує положення частини першої про звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва у разі здійснення внутрігосподарського будівництва сільськогосподарськими, рибогосподарськими та лісогосподарськими підприємствами, установами та організаціями.

Ця пільга поширюється на всіх фізичних осіб і тільки на зазначених у цій статті юридичних осіб, тобто тих юридичних осіб, які відповідно до законодавства, статуту, довідки органів статистики про включення до ЄДРПОУ відносяться до сільськогосподарських, лісогосподарських чи рибогосподарських.

Судом першої інстанції встановлено, що TOB «ЗЕМЛЯ І ВОЛЯ» за своєю господарською діяльністю відноситься до сільгосптоваровиробників, крім того вказана обставина не оспорюється відповідачем.

Крім того, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що визначена «внутрігосподарська залізнична колія» є частиною господарського об'єкту TOB «ЗЕМЛЯ І ВОЛЯ», який згідно з проектною документацією, буде використовується Товариством для ведення сільгосптоваровиробництва, тобто без змін у категорійному та цільовому призначенню земельних ділянок, наданих товариству в оренду.

Під внутрігосподарським будівництвом слід розуміти будь-яке будівництво об'єктів, споруд, яке відповідає вимогам законодавства, землевпорядній документації (зокрема, проектам землеустрою) і здійснюється для ведення сільського, лісового, рибного господарства (тобто за якого не змінюється цільове призначення земельної ділянки, визначене у земельно-кадастровій документації).

У відповідності до Розпорядження від 26 жовтня 2011 року № 366 Чернігівська обласна державна адміністрація надала дозвіл TOB «ЗЕМЛЯ І ВОЛЯ» на розроблення проекту землеустрою для будівництва під'їзної внутрігосподарської залізничної колії від станції «Бобровиця» Південно-Західної залізниці до господарства TOB «ЗЕМЛЯ І ВОЛЯ».

Відповідно до Умов відведення земельної ділянки, виданих відділом держкомзему у Бобровицькому районі Чернігівської області від 13.08.2012 року за № 02-07/182-184, код цільового використання земельних ділянок, згідно Українського класифікатора цільового використання землі, затвердженого листом Держкомзему України від 24 квітня 1998 р. N 14-1-7/1205-2.7.

Під код 2.7. Українського класифікатора цільового використання землі підпадають земельні ділянки з цільовим призначенням - «Для іншого сільськогосподарського призначення».

У вищезазначених Умовах визначена мета використання - для будівництва під'їзної внутрігосподарської залізничної колії.

Згідно п. п. 1, 15, 16 договору оренди землі, зареєстрованого в відділі Держкомзему у Бобровицькому районі Чернігівської області 11.12.2012 року за № 74061014004199 (далі за текстом - «Договір»), земельна ділянка передається TOB «ЗЕМЛЯ І ВОЛЯ» в оренду строком на 49 років для будівництва внутрігосподарської залізної дороги.

У відповідності до п. 17 Договору, умовою використання земельних ділянок є умова збереження стану об'єкта оренди: використання земельних ділянок з дотриманням встановленого цільового призначення, вжиття заходів щодо збереження родючості ґрунтів та щодо зменшення шкідливого техногенного впливу на земельні ділянки.

Згідно п. 21 Договору, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельні ділянки у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав їх в оренду. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованих земельних ділянок, пов'язаних із зміною їх стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування, спір розв'язується у судовому порядку.

Отже, посилання Відповідача на те, що він не отримав від Позивача гарантії про відшкодування внаслідок погіршення стану земельних ділянок не відповідає дійсності, оскільки така домовленість передбачена у Договорі оренди землі, а стороною даного договору є уповноважена Розпорядженням № 387 особа від Чернігівської обласної державної адміністрації - Бобровицька районна державна адміністрація.

А від відшкодування витрат TOB «ЗЕМЛЯ І ВОЛЯ» звільнено внаслідок ст. 208 ЗК України, то збитки, як певна майнова відповідальність зберігає свою силу до закінчення договору оренди та передання земельної ділянки її власнику і стягнення збитків до настання події, що їх завдала є передчасним та неправомірним.

Також, суд першої інстанції вірно зазначає, що TOB «ЗЕМЛЯ І ВОЛЯ» у 2012 році замовлений проект землеустрою щодо надання земельних ділянок в оренду для будівництва під'їзної внутрігосподарської залізничної колії 4,7519 га в межах Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області, що також підтверджує мету створення даного господарського об'єкту та цільового використання земельних ділянок.

У відповідності до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №18 від 21.12.2012 року, затвердженого відділом містобудування та архітектури Бобровицької районної державної адміністрації, на земельних ділянках, наданих в оренду згідно Договору, буде збудований об'єкт II та III черги будівництва під'їзної внутрігосподарської залізничної колії до елеватора TOB «ЗЕМЛЯ І ВОЛЯ» по станції Бобровиця, Південно-Західної залізниці.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 14 січня 2013 року TOB «ЗЕМЛЯ І ВОЛЯ» направив до інспекції ДАБК у Чернігівській області Декларацію про початок виконання будівельних робіт по будівництву під'їзної залізничної колії до елеватора TOB «ЗЕМЛЯ І ВОЛЯ» по станції Бобровиця Південно-Західної залізниці.

У відповідності до Розділу 4 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою № 457 КМ України, залізнична колія може належати підприємствам, підприємцям, організаціям та установам незалежно від форм власності.

Під'їдні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

Таким чином, нормативні акти України не обмежують юридичних осіб, заснованих на приватній власності, бути власниками залізничних колій та включати їх до своєї господарської діяльності, з метою зменшення майнових витрат та оптимізації своєї сільськогосподарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що TOB «ЗЕМЛЯ І ВОЛЯ» займається сільгосптоваровиробництвом. Діяльність товариства у цій галузі є постійною та безперервною. Саме для своєї підприємницької вигоди та зменшення часових та матеріальних витрат на поставку сільськогосподарського товару з власних елеваторів до залізничної дороги автотранспортом, вирішив збудувати під'їзду колію. Використовувати дану під'їзду колію з іншою метою, товариство не планує, оскільки вона знаходиться, як зазначено в згаданих вище документах, поза межами населеного пункту та будується до елеватора, а тому перевезення там пасажирів або товару іншим особам є нелогічним та безперспективним.

Після завершення будівництва та прийняття в експлуатацію під'їзної колії, TOB «ЗЕМЛЯ І ВОЛЯ» прийме її на баланс, та буде її власником.

Таким чином, виходячи з технічної документації та фактичному використанню об'єкту, визначена «внутрігосподарська залізнична колія» є частиною господарського об'єкту TOB «ЗЕМЛЯ І ВОЛЯ», який згідно з проектною документацією, буде використовується Товариством для ведення сільгосптоваровиробництва, тобто без змін у категорійному та цільовому призначенню земельних ділянок, наданих товариству в оренду.

Також, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги твердження відповідача, стосовно того, що земельна ділянка на якій буде розташована колія, не буде відноситься до сільськогосподарських угідь, так у п. 1 ст. 208 Земельного кодексу України, передбачено не тільки будівництво внутрігосподарських об'єктів, як наприклад колій, але й шкіл, культових споруд та ін. але й такі громадяни і юридичні особи звільняються від відшкодування втрат.

Таким чином, виходячи з приписів п. 2 ст. 207 та п.п. 1, 2 ст. 208 Земельного кодексу України на TOB «ЗЕМЛЯ І ВОЛЯ» розповсюджується пільга відносно відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, а тому п. З Розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації № 387 від 25.10.2012 року є неправомірним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано докази на підтвердження правомірності своїх дій, в той же час позивачем надано достатньо доказів та обґрунтувань своїх позовних вимог.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Виходячи з наведеного, а також системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Чернігівської обласної державної адміністрації - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 16 квітня 2013 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

Є.О. Сорочко

.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Сорочко Є.О.