Постанова № 30860061, 17.04.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2013 р. Справа №805/3525/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 17 год. 17 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі

головуючий суддя: Куденков К.О.

при секретарі: Афоніній Г.Р.

за участю:

представника позивача: Щербак О.Г.

представника відповідача-1: Бондаренко К.В.

представника відповідача-2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» до Луганської митниці, Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області про стягнення сплаченої суми податку на додану вартість,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» (надалі - позивач, ТОВ «Лемтранс») звернулось до суду з адміністративним позовом до Луганської митниці (надалі - відповідач-1), Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області (надалі - відповідач-2) про стягнення надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 346 734,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність підстав для повернення сплачених за вантажними митними деклараціями №702190001/2012/000486, №702190001/2012/000499, №702190001/2012/000591, №702190001/2012/000765, №702190001/2012/000855, №702190001/2012/000858 сум податку на додану вартість у загальному розмірі 346 734,40 грн., яка є різницею між сумами податку на додану вартість, яка визначена в рішеннях відповідача-1 про визначення митної вартості та сумами податку на додану вартість за первинними вантажними митними деклараціями. Позивач зазначає, що рішення відповідача-1 про визначення митної вартості були скасовані за наслідками судового оскарження, проте суди дійшли до висновку про передчасність заявлених позовних вимог щодо повернення надміру сплачених сум податку на додану вартість через відсутність відповідних заяв до митного органу та відмови у задоволені таких заяв.

Також, згідно додаткових письмових пояснень позивача, позивач вважає, що суми сплаченого податку на додану вартість у загальному розмірі 346 734,40 грн. є надміру сплаченими згідно ст.264 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року №92-IV, який діяв на момент сплати цих коштів, а повернення вказаних коштів здійснюється згідно Митного кодексу України 13 березня 2012 року №4495-VI.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач-1 надав письмові заперечення на адміністративний позов, якими просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач-1 вважає, що сума сплаченого податку на додану вартість у розмірі 346 734,40 грн. у розумінні Податкового кодексу України не є надміру або помилково сплаченою. Судові рішення, якими скасовані рішення відповідача-1 про визначення митної вартості, не визначають суму надміру сплачених платежів, не підтверджують факт визнання сум помилково або надміру сплаченими та не зобов'язують повернути надміру сплачені платежі. Відповідач-1 зазначає, що під час митного оформлення декларант самостійно розрахував та сплатив митні платежі, у зв'язку із чим кошти за даними митними деклараціями не є надміру сплаченими.

Також, відповідач-1 вважає, що «Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами», який затверджений наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 р. №618 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 р. за №1097/14364, не поширюється на виконання судових рішень про повернення помилково або надміру сплачених до бюджету митних та інших платежів. Зазначає, що вантажні митні декларації, за якими здійснювалось нарахування та сплата податку на додану вартість, самостійно заявлялись позивачем до митного оформлення, що свідчить про узгодженість суми грошового зобов'язання.

Крім того, відповідачем-1 надані додаткові письмові пояснення проти позову, в яких зазначає, що позивач мав можливість спочатку оскаржити рішення відповідача-1 про визначення митної вартості товару, а вже потім здійснювати митне оформлення товару. Вказує, що позивач виявив бажання випустити товар у вільний обіг згідно Наказу Державної митної служби України від 17 березня 2008 року №230 - під гарантійне зобов'язання у вигляді сплати до Державного бюджету України суми податків та зборів згідно з митною вартістю товарів. Також, зазначає, що кошти, які підлягають поверненню з Державного бюджету України, є не надміру сплаченим податком на додану вартість, а є різницею між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні адміністративний позов не визнав та просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Відповідач-2 надав письмові заперечення на адміністративний позов, якими просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач-2 зазначає, що на теперішній час до нього не надходило відповідних документів, на підставі яких можливо здійснити повернення надміру сплаченого податку на додану вартість.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, про дату, місце й час розгляду справи був повідомлений належним чином, у наданих письмових запереченнях зазначив клопотання про розгляд справи без його участі.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

ТОВ «Лемтранс» зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код: 30600592, місцезнаходження: 83086, м. Донецьк, вул. Артема, б.7, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №301273 та довідкою АА №546265 з ЄДРПОУ від 16.02.2012р.

Позивач перебуває на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку Державної податкової служби, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 22.09.2009р. №106/10/29-014-2.

Відповідач-1 - Луганська митниця у відповідності до статті 14 Митного Кодексу України є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи.

Відповідач-2 - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області є суб'єктом владних повноважень, який у відповідності д ст. 25 Бюджетного кодексу України вправі здійснювати безспірне списання коштів державного бюджету України на підставі рішень суду.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06.09.2012р. у справі №2а/0570/9436/2012 задоволено частково адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» до Луганської митниці, Головного правління Державної казначейської служби України у Луганській області про скасування рішення Луганської митниці про визначення митної вартості від 10.02.2012р. №702190001/2012/000008/1, від 14.02.2012р. №702190001/2012/000012/1, від 16.02.2012р. №702190001/2012/000013/1; стягнення з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» надмірно сплачену за вантажними митними деклараціями від 15.02.2012р. №702190001/2012/000486, від 16.02.2012р. №702190001/2012/000499, від 21.02.2012р. №702190001/2012/000591 суму податку на додану вартість в загальному розмірі 97 105,41 грн. Скасовані рішення Луганської митниці про визначення митної вартості від 10.02.2012р. №702190001/2012/000008/1, від 14.02.2012р. №702190001/2012/000012/1, від 16.02.2012р. №702190001/2012/000013/1. У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

За наслідками апеляційного оскарження зазначена постанова залишена без змін Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012р.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06.09.2012р. у справі №2а/0570/9436/2012 встановлені наступні обставини.

Відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту № 7К1/70-11 від 23 червня 2011 року, укладеного між ТОВ «Лемтранс» (покупець) та ВАТ «Выксунский металлургический завод» (продавець, РФ) в особі ВАТ «ОМК-Сталь», продавець прийняв зобов'язання передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах DAР «Інкотермс 2010» (станція Соловей) залізничні колеса, кількість, строки поставки та ціна яких зазначаються у специфікаціях, що додаються до контракту та є його невід'ємною частиною.

13 січня 2012 року сторонами Контракту була підписана специфікація №13, відповідно до якої продавець зобов'язується передати у власність покупця товар «колеса суцільнокатані діаметром по колу катання 957 мм та з діаметром посадочного отвору у ступиці 190 мм» кількістю 1106 штук ціною 615 доларів США за штуку.

Вартість товару була оплачена на користь продавця в 100-відсотковому розмірі шляхом внесення передплати на підставі рахунку-проформи №36 від 20.01.2012р. та підтверджується меморіальним ордером № 1 від 24.01.2012р.

В межах виконання зазначеного вище Контракту та специфікації до нього у лютому 2012 позивачем на митну територію України в зоні діяльності Луганської митниці ввозився товар «колеса залізничні суцільнокатані». Для проведення митного оформлення цього товару позивачем через митного брокера - ПП „Фірма „Ліра-2007" до Луганської митниці були подані вантажні митні декларації типу «ІМ 40»: №702190001/2012/000339 від 08.02.2012р., №702190001/2012/000461 від 14.02.2012р., №702190001/2012/000511 від 16.02.2012р. Вартість товару у всіх випадках визначена декларантом за першим методом (за ціною угоди) щодо такого визначення.

Щодо кожного з митних оформлень за цими ВМД судом в постанові від 06.09.2012р. у справі №2а/0570/9436/2012 встановлено наступне.

1. До ВМД № 702190001/2012/000339 від 08.02.2012р. відповідно до відомостей графи 44 позивачем були надані: лист погодження на здійснення митного оформлення; транзитна декларація, транспортні накладні; зовнішньоекономічний контракт зі специфікацією № 13 та додатковими угодами № 3 та № 4; інвойси № 0200, 0198, 0199; паспорти якості №№500, 497, 499; експортна декларація країни відправлення №10408070/310112/0000319.

На декларації митної вартості (ДМВ-1) до цієї ВМД у графі «для відміток митного органу» посадовою особою Луганської митниці у декларанта були запитані наступні документи:1) інформація щодо підстав заниження ціни товарів (п.4.2 контракту); 2) інші документи за бажанням декларанта.

На зворотному боці декларації митної вартості 08.02.2012р. декларант позивача зробив написи «Надано додаткові документи: 1) рахунок-проформа № 36 від 20.01.2012р.; 2) меморіальний валютний ордер № 1 від 24.01.2012р., 3) угода б/н від 23.12.2011р. 4) лист ВАТ «ОМК-Сталь» № АКД-ТОР/84-02/26997 від 17.11.2011р.» та 10.02.2012р: «надати додаткові інші документи немає можливості».

10.02.2012р. Луганською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості №702190001/2012/000008/1, згідно якого митна вартість заявленого до митного оформлення товару «залізничні колеса» визначена за шостим (резервним) методом визначення митної вартості. Причиною відмови у застосуванні першого методу, заявленого декларантом, визначено неподання необхідних додаткових документів. Митну вартість визначено на підставі рівня митної вартості товару, митне оформлення яких вже здійснено за ВМД №110010000/2012/000430 від 24.01.2012р. із розрахунку 670 доларів США за шт.

Того ж дня відповідач-1 видав Картку відмови у митному оформленні чи пропуску товарів через митний кордон України №702190001/1/00052, у зв'язку з виданням зазначеного вище рішення про визначення митної вартості товару.

Після отримання відповідного дозволу митниці за заявою від 10.02.2012р. № 10/02-3 позивач подав нову ВМД №702190001/2012/000486 від 15.02.2012р. зі скоригованою згідно рішення митниці митною вартістю під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету суми ПДВ. Розрахунок сум ПДВ, що підлягали сплаті до держбюджету наведений в графі 47 ВМД.

2. До ВМД №702190001/2012/000461 від 14.02.2012р. відповідно до відомостей графи 44 були надані: лист погодження на здійснення митного оформлення; транзитна декларація, транспортні накладні; зовнішньоекономічний контракт зі специфікацією №13 та додатковими угодами №3 та №4; інвойси № 0263, 0264; паспорти якості №№ 561, 563; експортні декларації країни відправлення №10408070/050212/0000414, №10408070/050212/0000413.

На декларації митної вартості (ДМВ-1) до цієї ВМД у графі «для відміток митного органу» посадовою особою Луганської митниці у декларанта були запитані наступні документи: 1) інформація щодо підстав заниження ціни на товари відповідно до п.4.2 контракту; 2) інші документи за бажанням декларанта.

На зворотному боці декларації митної вартості 14.02.2012р. декларант позивача зробив напис «надати додаткові інші документи немає на даний час можливості».

14.02.2012р. Луганською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості №702190001/2012/000012/1, згідно якого митна вартість заявленого до митного оформлення товару «залізничні колеса» визначена за шостим (резервним) методом визначення митної вартості. Причиною відмови у застосуванні першого методу, заявленого декларантом, визначено неподання додаткових документів. Митну вартість визначено на підставі рівня митної вартості товару, митне оформлення яких вже здійснено за ВМД №110010000/2012/000430 від 24.01.2012р. із розрахунку 670 доларів США за шт.

Того ж дня відповідач-1 видав Картку відмови у митному оформленні чи пропуску товарів через митний кордон України №702190001/1/00056, у зв'язку з виданням зазначеного вище рішення про визначення митної вартості товару.

Після отримання відповідного дозволу митниці за заявою від 14.02.2012р. № 14/02-1 позивач оформив нову ВМД №702190001/2012/000499 від 16.02.2012р. зі скоригованою згідно рішення митниці митною вартістю під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету суми ПДВ. Розрахунок сум ПДВ, що підлягали сплаті до держбюджету наведений в графі 47 ВМД.

3. До ВМД №702190001/2012/000511 від 16.02.2012р. відповідно до відомостей у графі 44 були надані: лист погодження на здійснення митного оформлення; транзитна декларація, транспортні накладні; зовнішньоекономічний контракт зі специфікацією № 13 та додатковими угодами № 3 та № 4; інвойси № 0326, 0368; паспорти якості №630, №642; експортні декларації країни відправлення №10408070/050212/0000463, №10408070/050212/0000486.

На декларації митної вартості (ДМВ-1) до цієї ВМД у графі «для відміток митного органу» посадовою особою Луганської митниці у декларанта були запитані наступні документи: 1) інформацію щодо підстав заниження ціни на товари згідно п.4.2 контракту; 2) інші документи за бажанням декларанта.

На зворотному боці декларації митної вартості 16.02.2012р. декларант позивача зробив напис «надати інші додаткові документи на даний час немає можливості».

16.02.2012р. Луганською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості №702190001/2012/000013/1, згідно якого митна вартість заявленого до митного оформлення товару «залізничні колеса» визначена за шостим (резервним) методом визначення митної вартості. Причиною відмови у застосуванні першого методу, заявленого декларантом, визначено неподання додаткових документів. Митну вартість визначено на підставі рівня митної вартості товару, митне оформлення яких вже здійснено за ВМД №110010000/2012/000430 від 24.01.2012р. із розрахунку 670 доларів США за шт.

Того ж дня відповідач-1 видав картку відмови у митному оформленні чи пропуску товарів через митний кордон України №702190001/1/00058 у зв'язку з виданням зазначеного вище рішення про визначення митної вартості товару.

Після отримання відповідного дозволу митниці за заявою від 16.02.2012р. № 16/02-1 позивач оформив нову ВМД №702190001/2012/000591 від 16.02.2012р. зі скоригованою згідно рішення митниці митною вартістю під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету суми ПДВ. Розрахунок сум ПДВ, що підлягали сплаті до держбюджету наведений в графі 47 ВМД

В межах терміну дії гарантійних зобов'язань у заяві від 05.03.2012р. № 06-03/12 декларант позивача надав до Луганської митниці обґрунтування вартості товару з урахуванням п.4.2. Контракту та лист ВАТ «ВМЗ» від 27.03.2012р. № АКД-ТОР/84-02/10047, в якому виробник підтверджує дійсність ціни на товар та правила застосування п.4.2 Контракту.

Листами від 04.05.2012 року № 3-15/4389 та від 10.05.2012р. № 3-15/4540 відповідач-1 відмовив у застосуванні митної вартості, заявленої декларантом. Підставами для відмови стало неподання позивачем додаткових відомостей для підтвердження заявленої митної вартості.

У справі №2а/0570/9436/2012 суд дійшов до наступного висновку: вимоги посадових осіб відповідача-1 до декларанта позивача, викладені у графі «Для відміток митного органу», щодо надання додаткових відомостей для підтвердження заявленої митної вартості є безпідставними та не ґрунтуються на положеннях законодавства. Відтак у позивача на законних підставах не виник обов'язок з надання таких додаткових відомостей, а отже у відповідача-1 не виникло право на визначення митної вартості. Тому позовні вимоги про скасування рішень Луганської митниці про визначення митної вартості від 10.02.2012р. №702190001/2012/000008/1, від 14.02.2012р. №702190001/2012/000012/1, від 16.02.2012р. №702190001/2012/000013/1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Але щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» надмірно сплачену за вантажними митними деклараціями від 15.02.2012р. №702190001/2012/000486, від 16.02.2012р. №702190001/2012/000499, від 21.02.2012р. №702190001/2012/000591 суму податку на додану вартість в загальному розмірі 97 105,41 грн. суд зазначив наступне.

Із заявою про повернення з бюджету коштів у сумі 97 105,41 грн. позивач до відповідачів не звертався. Відповідно, висновок, який передбачений пунктом 7 Порядку повернення та пунктом 2 Порядку взаємодії, до органів державного казначейства не надходив.

Суд зазначив, що з боку відповідачів відсутня бездіяльність із неповернення позивачеві з державного бюджету сплачених ним коштів, оскільки підстав для такого повернення вони не отримували.

Також, в постанові зазначено, що стосовно податкових зобов'язань за спірними вантажними митними деклараціями, відсутні судові рішення, які набрали законну силу, щодо їх надмірної або помилкової сплати. Отже відсутні відповідні виконавчі документи, які б могли слугувати підставою для твердження про невиконання відповідачем-2 вимог законодавства.

У зв'язку із наведеним у справі №2а/0570/9436/2012 суд дійшов до висновку про передчасність вимог про стягнення з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» надмірно сплачену за вантажними митними деклараціями від 15.02.2012р. №702190001/2012/000486, від 16.02.2012р. №702190001/2012/000499, від 21.02.2012р. №702190001/2012/000591 суму податку на додану вартість в загальному розмірі 97 105,41 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25.10.2012р. у справі №2а/0570/11341/2012 задоволено частково адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» до Луганської митниці, Головного управління Казначейства у Луганській області про визнання протиправними дії та стягнення з державного бюджету України надмірно сплачену за вантажними митними деклараціями суму податку на додану вартість у загальному розмірі 249 628,99 грн. Визнано протиправними дії Луганської митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю «Лемтранс», за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Скасовані рішення Луганської митниці про визначення митної вартості від 29.02.2012 № 702190001/2012/000021/2, від 06.03.2012 № 702190001/2012/000029/2, від 06.03.2012 № 702190001/2012/000030/2. У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

За наслідками апеляційного оскарження зазначена постанова залишена без змін Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012р.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25.10.2012р. у справі №2а/0570/11341/2012 встановлені наступні обставини.

Відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту №7К1/70-11 від 23 червня 2011 року, укладеного між ТОВ «Лемтранс» (покупець) та ВАТ «Выксунский металлургический завод» (продавець, РФ) в особі ВАТ «ОМК-Сталь», продавець прийняв зобов'язання передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах DAР «Інкотермс 2010» (станція Соловей) залізничні колеса, кількість, строки поставки та ціна яких зазначаються у специфікаціях, що додаються до контракту та є його невід'ємною частиною.

24 серпня 2011 року між ВАТ «Выксунский металлургический завод» (продавець, РФ) в особі ВАТ «ОМК-Сталь» та ТОВ «Лемтранс» (покупець) було укладено додаткову угоду №3 до Контракту №7К1/70-11 від 23 червня 2011 року, відповідно до якої було внесено зміни до п.4.4 Контракту та викладено його у наступній редакції: «Общей стоимостью Контракта является сумма стоимостей всех подписанных Спецификаций и ориентировочно составляет 24 000 000,00 (двадцать четыре миллиона) доллара США».

30 січня 2012 року сторонами Контракту були підписані специфікації:

- № 14, відповідно до якої продавець зобов'язується передати у власність покупця товар «колеса суцільнокатані діаметром по колу катання 957 мм та з діаметром посадочного отвору у ступиці 190 мм» кількістю 1738 штук ціною 595,00 доларів США за штуку;

- №15, відповідно до якої продавець зобов'язується передати у власність покупця товар «колеса суцільнокатані діаметром по колу катання 957 мм та з діаметром посадочного отвору у ступиці 190 мм» кількістю 2528 штук ціною 595,00 доларів США за штуку та «колеса суцільнокатані діаметром по колу катання 957 мм та з діаметром посадочного отвору у ступиці 175 мм» кількістю 316 штук ціною 595,00 доларів США за штуку.

Вартість товару була оплачена на користь продавця в 100-відсотковому розмірі шляхом внесення передоплати на підставі рахунку-проформи № 62 від 07 лютого 2012 року та підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №2 від 10 лютого 2012 року, при цьому передоплата відбувалась відразу за двома Специфікаціями від 30 січня 2012 року №14 та №15 (рахунок-проформа №61 від 07 лютого 2012 року) на загальну суму 2 726 290,00 дол. США.

В межах виконання зазначеного вище контракту та специфікацій до нього протягом лютого-березня 2012 року позивачем на митну територію України в зоні діяльності Луганської митниці ввозився товар «колеса залізничні суцільнокатані». Для проведення митного оформлення цього товару позивачем до Луганської митниці були подані вантажні митні декларації: №702190001/2012/000723 від 29 лютого 2012 року, №702190001/2012/000833 від 06 березня 2012 року, №702190001/2012/000843 від 06 березня 2012 року. Вартість товару у всіх випадках визначена декларантом за першим методом такого визначення (за ціною угоди). До кожної ВМД був наданий комплект обов'язкових документів для визначення митної вартості товару, передбачений пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006р. Додатково до обов'язкових документів також були надані експортні декларації країни відправлення, паспорти якості, декларації митної вартості, транспортні (залізничні) накладні, дозвільні документи, угода про поставку колес на перше півріччя 2012 року, лист від контрагента за договором, експертний звіт.

Щодо кожного з митних оформлень за цими ВМД судом в постанові від 25.10.2012р. у справі №2а/0570/11341/2012 встановлено наступне.

1. До ВМД №702190001/2012/000723 від 29 лютого 2012 року відповідно до відомостей графи 44 позивачем були надані: додаткова угода №3 та №4, специфікація №15, лист ОАО «ОМК-Сталь» №АКД-ТО Р/84-02/26997, паспорт якості №836, розрахунок - проформа №61 та №62, угода б/н.

На декларації митної вартості (ДМВ-1) до цієї ВМД у графі «для відміток митного органу» посадовою особою Луганської митниці у декларанта були запитані додаткові документи, що підтверджують митну вартість відповідно до п.11 ПКМУ від 20 грудня 2006 року №1766; інформацію щодо факторів, що мали вплив на зниження цін на товари згідно п.4.2. контракту; інші документи за бажанням декларанта.

На зворотному боці декларації митної вартості 29 лютого 2012 року декларант позивача зробив написи «Надати інші додаткові документи у визначений законодавством 10-денний термін неможливо».

29 лютого 2012 року Луганською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості №702190001/2012/000021/2, згідно якого митна вартість заявленого до митного оформлення товару «залізничні колеса» визначена за шостим (резервним) методом визначення митної вартості. Причиною відмови у застосуванні першого методу, заявленого декларантом, визначено неподання необхідних додаткових документів. Митну вартість визначено на підставі інформації на ідентичні товари із розрахунку 1,77 дол. США/кг на умовах DAP кордон України.

Того ж дня відповідач-1 видав Картку відмови у митному оформленні чи пропуску товарів через митний кордон України №702190001/2/00074, у зв'язку з виданням зазначеного вище рішення про визначення митної вартості товару.

Після отримання відповідного дозволу митниці за заявою позивач подав нову ВМД №702190001/2012/000765 від 02 березня 2012 зі скоригованою згідно рішення митниці митною вартістю під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету суми ПДВ. Розрахунок сум ПДВ, що підлягали сплаті до держбюджету наведений в графі 47 ВМД.

2. До ВМД №702190001/2012/000833 від 06 березня 2012 року відповідно до відомостей графи 44 були надані: специфікація №15, додаткова угода №3 та №4, паспорт якості №854, рахунок-проформа №62, угода б/н, лист ОАО «ОМК-Сталь» №АКД-ТОР/84-02/26997, рахунок-проформа №61, паспорта якості №№ 887, 888, 899.

На декларації митної вартості (ДМВ-1) до цієї ВМД у графі «для відміток митного органу» посадовою особою Луганської митниці у декларанта були запитані додаткові документи, що підтверджують митну вартість відповідно до п.11 ПКМУ від 20 грудня 2006 року №1766; інформацію щодо факторів, що мали вплив на зниження цін на товари згідно п.4.2. контракту; інші документи за бажанням декларанта.

На зворотному боці декларації митної вартості 06 березня 2012 року декларант позивача зробив напис «Надати інші додаткові документи у визначений законодавством 10-денний термін неможливо».

06 березня 2012 року Луганською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості №702190001/2012/000029/2, згідно якого митна вартість заявленого до митного оформлення товару «залізничні колеса» визначена за шостим (резервним) методом визначення митної вартості. Причиною відмови у застосуванні першого методу, заявленого декларантом, визначено неподання додаткових документів. Митну вартість визначено на підставі інформації на ідентичні товари із розрахунку 1,77 дол. США/кг на умовах DAP кордон України.

Того ж дня відповідач-1 видав Картку відмови у митному оформленні чи пропуску товарів через митний кордон України №702190001/2/00082, у зв'язку з виданням зазначеного вище рішення про визначення митної вартості товару.

Після отримання відповідного дозволу митниці за заявою позивач оформив нову ВМД №702190001/2012/000855 від 07 березня 2012 року зі скоригованою згідно рішення митниці митною вартістю під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету суми ПДВ. Розрахунок сум ПДВ, що підлягали сплаті до держбюджету наведений в графі 47 ВМД.

До ВМД №702190001/2012/000843 від 06 березня 2012 року відповідно до відомостей у графі 44 були надані: додаткові угоди №3 та №4, паспорт якості №951, рахунок-проформа №62, угода б/н, лист ОАО «ОМК-Сталь» №АКД-ТОР/84-02/26997, рахунок-проформа №61.

На декларації митної вартості (ДМВ-1) до цієї ВМД у графі «для відміток митного органу» посадовою особою Луганської митниці у декларанта були запитані додаткові документи, що підтверджують митну вартість відповідно до п.11 ПКМУ від 20 грудня 2006 року №1766; інформацію щодо факторів, що мали вплив на зниження цін на товари згідно п.4.2 зовнішньоекономічного договору і інформацію щодо вартості ідентичних та/або подібних товарів у країні експортера, інші документи за бажанням декларанта.

На зворотному боці декларації митної вартості 06 березня 2012 року декларант позивача зробив напис «Надати інші додаткові документи у визначений законодавством 10-денний термін неможливо».

06 березня 2012 року Луганською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості №702190001/2012/000030/2, згідно якого митна вартість заявленого до митного оформлення товару «залізничні колеса» визначена за шостим (резервним) методом визначення митної вартості. Причиною відмови у застосуванні першого методу, заявленого декларантом, визначено неподання додаткових документів. Митну вартість визначено на підставі інформації на ідентичні товари із розрахунку 1,77 дол. США/кг на умовах DAP кордон України.

Після отримання відповідного дозволу митниці за заявою позивач оформив нову ВМД №702190001/2012/000858 від 07 березня 2012 року зі скоригованою згідно рішення митниці митною вартістю під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету суми ПДВ. Розрахунок сум ПДВ, що підлягали сплаті до держбюджету наведений в графі 47 ВМД.

В межах терміну дії гарантійних зобов'язань заявами від 05 березня 2012 року №05-03/12, від 07 травня 2012 року №07/05-03 та від 11 травня 2012 року №11/05-02 про необхідність здійснення перевірки, визначеної митним органом митної вартості товару за вказаними вантажно-митними деклараціями, та прийняття рішення про можливість застосування митної вартості заявленої декларантом при цьому до заяви були додані додатково витребувані відповідачем1 документи, а саме:

1- в якості обґрунтування підстави зниження ціни товару був наданий лист ВАТ «ВМЗ» від 27 березня 2012 року №АКД-ТОР/84-02/10047, в якому виробник підтверджує дійсність ціни на товар;

2- щодо надання інформації зовнішньоторговельних організацій про вартість товару та/або сировини. Листами-зверненнями від 05 квітня 2012 року декларант позивача просив відповідача роз'яснити, які зовнішньоторговельні організації є компетентні у наданні інформації про вартість товару та/або сировини. Проте, у листі від 11 квітня 2012 року за №2-15/36161 відповідь на поставлене запитання відсутня, у зв'язку з чим, підприємство звернулось до Методичних рекомендацій із застосуванням окремих положень Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для підтвердження, затверджених наказом ДМСУ від 19 жовтня 2010 року №1242. Даний наказ зазначає, що інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини вимагається лише у випадках, коли ціна оцінюваного товару визначається за формулою та/або товар чи сировина, з якого товар виготовлено, реалізуються в порядку біржової торгівлі.

Зважаючи на те, що товар «залізничні колеса суцільнокатані» не виготовляється та реалізується в порядку біржової торгівлі, ціна на даний товар не визначається за формулою, позивач вважає, що дана вимога не має до нього відношення.

3- щодо надання інформації про вартість ідентичних та/або подібних товарів у країні експортера. У листах-зверненнях від 05 квітня 2012 року позивач просив дати пояснення стосовно того яку конкретно інформацію в даному випадку мав на увазі інспектор та якими документами інформація має бути підтверджена. Проте, у листі від 11 квітня 2012 за № 2-15/3616 відповідь на запитання відсутня.

У пакеті документів при здійсненні митного оформлення був наданий експертний висновок № 37 від 16 лютого 2012 року «про незалежну оцінку товару - залізничні суцільнокатані колеса відповідно до специфікації № 15 від 30 січня 2012р. до Контракту №7К1/70-11 від 23 червня 2011р. поставку залізничних колес». Зазначений висновок, підготовлений уповноваженим експертом оцінки товарів, базується на порівняльному підході аналізу цін на залізничні колеса, пропонуються для продажу у країні експорту. З огляду на що, позивач вважає, що наданий експертний висновок відповідає запитуваній інформації.

4- щодо надання каталогів, прейскурантів, прас - листів фірми виробника товару. Під час здійснення митного оформлення під обидві ВМД був наданий лист від 17 листопада 2011 року за №АКД-ТОР/84-02/26997, в якому ВАТ «ОМК-Сталь» повідомлялось про те, що виробник не використовує прас - листи та каталоги у зв'язку з тим, що в умовах нестабільного ринку використання фіксованих цін є недоречним. У зв'язку з чим, підприємство виробник використовує Індивідуальний підхід до кожного окремого клієнта при формуванні ціни з урахуванням тривалості взаємовідносин, умов поставки та оплати. Погоджена сторонами ціна зазначена у Специфікації до контракту та сплачена 100%-ю передоплатою.

5- на вимогу митного органу був наданий сертифікат про походження товару форми СТ-І №RUUA 2005000082.

6- щодо надання інших документів за бажанням декларанта. Стаття 259 Митного кодексу України визначає митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, як ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Листами від 07 червня 2012 року № 2-15/5491, від 24 травня 2012 року №2-15/4986, а також відповіддю на скаргу від 19 червня 2012 року №2-15/5900 відповідач відмовив у застосуванні митної вартості, заявленої декларантом. Підставами відмови відповідач зазначив наявність сумнівну у поданому Звіті про оцінку вартості товару №37 від 14 лютого 2012 року, а також не надання інформації щодо факторів, які мали вплив на зниження ціни на товар згідно до пункту 4.2 Контракту.

У справі №2а/0570/11341/2012 суд дійшов до наступного висновку: вимоги посадових осіб відповідача-1 до декларанта позивача, викладені у графі «Для відміток митного органу», щодо надання додаткових відомостей для підтвердження заявленої митної вартості є безпідставними та не ґрунтуються на положеннях законодавства. Відтак у позивача на законних підставах не виник обов'язок з надання таких додаткових відомостей, а отже у відповідача-1 не виникло право на визначення митної вартості. Тому позовні вимоги про скасування рішень Луганської митниці про визначення митної вартості від 29.02.2012р. №702190001/2012/000021/2, від 06.03.2012 р. №702190001/2012/000029/2, від 06.03.2012р. №702190001/2012/000030/2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Але щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» надмірно сплачену за вантажними митними деклараціями від 02.03.2012р. №702190001/2012/000765, від 07.03.2012р. №702190001/2012/000855, від 07.03.2012р. №702190001/2012/000858 суму податку на додану вартість у загальному розмірі 249 628,99 грн. суд зазначив наступне.

Із заявою про повернення з бюджету коштів у сумі 249 628,99 грн. позивач до відповідачів не звертався. Відповідно, висновок, який передбачений пунктом 7 Порядку повернення та пунктом 2 Порядку взаємодії, до органів державного казначейства не надходив.

Суд зазначив, що з боку відповідачів відсутня бездіяльність із неповернення позивачеві з державного бюджету сплачених ним коштів, оскільки підстав для такого повернення вони не отримували.

Також, в постанові зазначено, що стосовно податкових зобов'язань за спірними вантажними митними деклараціями, відсутні судові рішення, які набрали законну силу, щодо їх надмірної або помилкової сплати. Отже відсутні відповідні виконавчі документи, які б могли слугувати підставою для твердження про невиконання відповідачем-2 вимог законодавства.

У зв'язку із наведеним у справі №2а/0570/11341/2012 суд дійшов до висновку про передчасність вимог про стягнення з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» надмірно сплачену за вантажними митними деклараціями від 02.03.2012р. №702190001/2012/000765, від 07.03.2012р. №702190001/2012/000855, від 07.03.2012р. №702190001/2012/000858 суму податку на додану вартість у загальному розмірі 249 628,99 грн.

Слід зазначити, що Донецький апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 11.12.2012р. у справі №2а/0570/11341 /2012 зазначив, що матеріалами справи, які досліджені судом апеляційної інстанції підтверджено, що декларантом позивача були надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості як при здійсненні митного оформлення так і після, протягом строку дії гарантійних зобов'язань, як обов'язкові, так і можливі додатково витребувані. Отже, оскільки позивачем були надані митному органу всі можливі документи, які були запитані для підтвердження митної вартості, у відповідача були відсутні підстави для відмови у застосуванні митної вартості, заявленої декларантом.

Із наведеного вбачається, що позивач намагався довести правомірність визначення митної вартості товарів за першим методом (ціною угоди) у досудовому порядку в межах строку дії гарантійних зобов'язань при випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання. Проте, позивачу було відмовлено у застосуванні митної вартості, заявленої декларантом, у зв'язку із чим ТОВ «Лемтранс» було вимушене звернутися до суду щодо оскарження рішень відповідача-1 про визначення митної вартості товарів.

За наслідками судового оскарження вказаних рішень було підтверджено неправомірність визначення відповідачем-1 митної вартості товарів, що було підставою для сплати позивачем податку на додану вартість у більшому розмірі ніж він сплатив би при застосуванні митної вартості, визначеної позивачем.

Позивач звернувся до відповідача-1 із заявою вих. №3759-К від 20.11.2012р. про повернення надмірно сплачених коштів за №702190001/2012/000486, №702190001/2012/000499, №702190001/2012/000591 у розмірі 97 105,41 грн.

Вказана заява підписана генеральним директором та головним бухгалтером позивача, та до неї додані оригінали відповідних вантажних митних декларацій, постанова Донецького окружного адміністративного суду від 06.09.2012р. та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012р. у справі №2а/0570/9436/2012, а також лист Державної митної служби України від 26.10.2012р. №15/1-15.1/1952 щодо повернення коштів.

Також, позивач звернувся до відповідача-1 із заявою вих. №4104-К від 27.12.2012р. про повернення надмірно сплачених коштів за №702190001/2012/000765, №702190001/2012/000855, №702190001/2012/000858 у розмірі 249 628,99 грн.

Вказана заява підписана генеральним директором та головним бухгалтером позивача, та до неї додані оригінали відповідних вантажних митних декларацій, постанова Донецького окружного адміністративного суду від 25.10.2012р. та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.11.2012р. у справі №2а/0570/11341/2012.

На вказані заяви позивачем отримані відповіді відповідача-1 від 11.12.2012р. №1-15/11837 та від 08.01.2013р. №13/1-15/221 відповідно, якими позивача повідомлено про відсутність законодавчих підстав для повернення коштів з Державного бюджету України.

Позивачем надані до суду вантажні митні декларації №702190001/2012/000486, №702190001/2012/000499, №702190001/2012/000591, №702190001/2012/000765, №702190001/2012/000855,№702190001/2012/000858, із яких вбачається, що загальна сума різниці між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною митним органом та за митною вартістю, визначеною декларантом становить 346 734,40 грн. (графа 47 вид 028/3 вказаних вантажних митних декларацій).

Також позивачем надана копія договору-доручення від 01.12.2011р. №913/11, укладеного між позивачем, у якості довірителя, та Приватним підприємством «Фірма «Ліра-2007», у якості повіреного, за яким та Приватне підприємство «Фірма «Ліра-2007» зобов'язується від імені та за рахунок позивача здійснити в Луганській митниці митне оформлення товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів позивача, що перетинають митний кордон України.

Згідно вказаних вантажних декларацій Приватне підприємство «Фірма «Ліра-2007» від імені позивача здійснювало декларування.

У судовому засіданні представником позивача надані пояснення, за якими необхідність випуску товарів у вільний обіг була обумовлена потребою використання імпортованого товару у господарській діяльності.

Відповідно до п.43.1 ст.43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Пунктом 43.3 ст.43 Податкового кодексу України встановлено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до п.43.4 та п.43.5 ст.43 Податкового кодексу України, платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Підпунктом 14.1.115 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату

Відповідно до пп.14.1.182 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, помилково сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань.

Згідно ст. 264 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року №92-IV, який діяв до 01.06.2012р., встановлено, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частин першої ст.301 Митного кодексу України 13 березня 2012 року №4495-VI, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Частинами 3 та 4 вказаної статті передбачено, що помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб митного органу, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Частиною 7 вказаної статті передбачено, що повернення сплачених сум митних платежів здійснюється у валюті України. Якщо сплата або стягнення митних платежів здійснювалася в іноземній валюті, повернення сум митних платежів здійснюється за курсом Національного банку України, встановленим на день, коли відбулася їх сплата.

Відповідно до п.3 розділу ХХІ Митного кодексу України 13 березня 2012 року №4495-VI, закони України, акти Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті на виконання законів України з питань державної митної справи до набрання чинності цим Кодексом, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів з питань державної митної справи (у тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.

Згідно п.8 вказаного розділу встановлено, що повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим Кодексом сум митних платежів здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України.

Відповідно до п.6 «Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України», затвердженого наказом Державної митної служби України від 17 березня 2008 р. №230 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 березня 2008 р. за №259/14950, який діяв на під час випуску товарів позивача під гарантійні зобов'язання, встановлено, що гарантійні зобов'язання надаються декларантом шляхом сплати до державного бюджету суми податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, або надання гарантії уповноваженого банку.

Пунктами 8 та 11 вказаного Порядку передбачено, що випуск товарів у вільний обіг здійснюється митним органом на підставі вантажної митної декларації, заповненої у звичайному порядку, а також інших документів, передбачених законодавством. При цьому в графі 47 ВМД зазначаються відповідні коди способу розрахунку.

При цьому, подання декларації митної вартості цих товарів є обов'язковим.

Строк дії гарантійних зобов'язань не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг.

Відповідно до п.13 вказаного Порядку, декларант повинен подати митному органу необхідні відомості для підтвердження заявленої митної вартості та забезпечити можливість їх перевірки.

Згідно п.14 «Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України», митний орган перевіряє надані декларантом відомості, а в разі необхідності вживає додаткових форм контролю, передбачених законодавством. На підставі результатів такої перевірки, але не пізніше 10 днів до завершення строку дії гарантійних зобов'язань митний орган приймає рішення та повідомляє декларанта про можливість/неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом.

Відповідно до п.16 вказаного Порядку, у разі прийняття митним органом рішення про застосування митної вартості товарів, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту в місячний строк з дня прийняття рішення в порядку, передбаченому законодавством.

При цьому, п.15 зазначеного Порядку передбачено, що декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду.

Тобто, декларант не позбавлений можливості оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості після випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України, про що зазначено в ч.1 ст.43 Бюджетного кодексу України.

Також, у вказаному положенні зазначено, що казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає: 1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; 2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями; 3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку; 4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

Згідно частини 2 ст.45 Бюджетного кодексу України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Відповідно до п.1 розділу ІІІ «Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами», затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 р. №618, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 р. за №1097/14364, встановлено, що для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Згідно п.8 розділу ІІІ вказаного Порядку, суми митних та інших платежів, перераховані митними органами на рахунки з обліку доходів, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які підлягають поверненню за рішенням суду, повертаються у порядку, визначеному Державною митною службою України та Державним казначейством України.

Пунктом 11 розділу ІІІ вказаного Порядку передбачено, що за відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь.

Таким чином, позивач скористався передбаченою законодавством можливістю доведення правомірності визначення позивачем суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України, за першим методом (ціною угоди) шляхом судового оскарження відповідних рішень відповідача-1 про визначення митної вартості товарів.

Постановами Донецького окружного адміністративного суду у справі №2а/0570/9436/2012 та у справі №2а/0570/11341/2012, які набрали законної сили, підтверджено неправомірність визначення відповідачем-1 митної вартості товарів, внаслідок чого, з метою випуску товарів у вільний обіг для використання в господарській діяльності, позивач був змушений сплатити податок на додану вартість у більшому розмірі.

При цьому, суд звертає увагу, що як було встановлено у вказаних постановах, після випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання відповідач-1 відмовив у застосуванні митної вартості товарів, заявленої декларантом.

На підставі наведеного, суд дійшов до висновку, що в межах справи №2а/0570/9436/2012 та справи №2а/0570/11341/2012 позивачем доведено неправомірність відмови відповідача-1 у застосуванні митної вартості товарів, визначеної позивачем. Внаслідок такої неправомірної відмови позивач був змушений сплатити різницю між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом.

У вказаних справах позовні вимоги про стягнення сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 346 734,40 грн. не були задоволені у зв'язку із передчасністю.

На момент розгляду цієї справи, відповідачем-1 відмовлено у поверненні вказаної суми.

З урахуванням викладеного суд вважає, що порушене право позивача на повернення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість у розмірі 346 734,40 грн., яка була сплачена через неправомірні рішення відповідача-1, які у наступному були скасовані, підлягає поновленню шляхом задоволення позовних вимог щодо стягнення такої суми з Державного бюджету України.

На підставі наведеного, суд вважає адміністративний позов обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно платіжного доручення №1883 від 12.03.2013р. позивачем сплачено 2 294,00 грн. судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» до Луганської митниці, Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області про стягнення сплаченої суми податку на додану вартість - задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» (ідентифікаційний код 30600592, місцезнаходження: 83096, м. Донецьк, вул. Артема, б.7) сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 346 734 (триста сорок шість тисяч сімсот тридцять чотири) гривні 40 (сорок) копійок.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» (ідентифікаційний код 30600592, місцезнаходження: 83096, м. Донецьк, вул. Артема, б.7) 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 копійок судових витрат

3. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошено у судовому засіданні 17 квітня 2013 року, складання постанови у повному обсязі - 22 квітня 2013 року.

4. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

5. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Куденков К.О.