Рішення № 30857627, 18.04.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.04.2013 Справа № 901/458/13-гза позовом Кримського Республіканського виробничого підприємства «Кримтролейбус»

(вул. Київська, 78, м. Сімферополь, АР Крим, 95034)

до приватного підприємства «Скайд»

(пер. Лукомського, 4, м. Ялта, АР Крим, 98612)

(ЮБШ, 1, м. Ялта, АР Крим, 98600)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

Фонду майна АР Крим

(вул. Севастопольська, 17, м . Сімферополь, АР Крим, 95015)

про розірвання договору оренди

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Від позивача: Герасименко Любов Олексіївна, представник, довіреність № 378/01-26/11 від 18.02.13, Кримське Республіканське виробниче підприємство «Кримтролейбус»;

Від відповідача: Багіров Шахсувар Булудхан - огли, представник, довіреність № 14 від 21.11.12, ПП «Скайд»;

Від третьої особи: Афанасьєва Олександра Олегівна, представник, довіреність № 58-Д від 19.12.12, Фонд майна АР Крим;

Суть спору: Кримське Республіканське виробниче підприємство «Кримтролейбус» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до приватного підприємства «Скайд» та просить суд розірвати договір оперативної оренди нежитлового приміщення, укладений між сторонами 01 березня 2002 року.

У якості підстав для розірвання договору позивач визначив систематичні та численні порушення відповідачем своїх зобов'язань. Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на статтю 180 Господарського кодексу України та статті 10, 19, 24, 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Ухвалою господарського суду АР Крим від 06 лютого 2013 року у даній справі залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонд майна АР Крим (т. 1, а.с. 1-2).

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав з посиланням на відсутність доказів порушення ним умов договору, а щодо тверджень позивача в частині затримань сплати оренди пояснив, що така ситуація відбувається не через його небажання платити, а у зв'язку із затримкою у наданні позивачем відомостей щодо розміру платежів, які необхідно вносити. Також, представник відповідача посилався на неістотність порушень, зазначених позивачем у якості підстав для розірвання договору, та на відсутність заборгованості з орендної плати на час розгляду справи.

Представник третьої особи надав письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що позовні вимоги підлягають задоволенню, у зв'язку з невідповідністю змісту договору вимогам законодавства (т. 1, а.с. 49-50).

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 19 березня 2013 року за клопотанням представників відповідача та третьої особи в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України було продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів (т.2, а.с. 77, 81-82).

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін та третьої особи роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням учасників судового процесу, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд -

встановив:

01 березня 2002 року між Кримським Республіканським виробничим підприємством «Кримтролейбус» (орендодавець) та приватним підприємством «Скайд» (орендар) укладений договір оперативної оренди державного майна № 06-171/02-В (т. 1, а.с. 13-16).

Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець передає нерухоме майно, яке належить Ялтинському тролейбусному парку та розташоване за адресою : м. Ялта, вул. Московська (пункт харчування водіїв), а орендатор приймає його у оперативну оренду за актом приймання - передачі та використовує у якості магазину - кафе.

Вартість об'єкту визначається у відповідності до експертної оцінки складеної на підставі вимог Методики оцінки вартості об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 629 від 10.08.95р., зі змінами, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України № 683 від 27.07.96р., № 699 від 18.05.98р. та № 75 від 19.01.2000 р. та дорівнює на 11 вересня 2000 року 69 500.00 грн. (пункт 1.2 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору вступ орендаря у користування майном настає з моменту підписання сторонами договору та акту приймання - передачі зазначеного майна.

Передача майна в оперативну оренду не тягне передачу орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається Ялтинський тролейбусний парк, а орендар користується ним протягом строку оренди (пункт 2.2 договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Базова ставка оренди з врахуванням ПДВ складає 555.00 грн..

Відповідно до пункту 3.3 договору оплата орендних платежів здійснюється орендодавцю щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з пунктом 4.2.3 договору орендар має право передавати орендоване майно в суборенду.

Пунктом 6.2.1 договору передбачено право орендодавця виступати з ініціативою відносно внесення змін до договору оренди або його розірвання у випадку погіршення стану орендованого майна внаслідок його неналежного використання орендатором.

Строк дії договору визначений пунктом 8.1 договору та становить з 01 березня 2002 року по 01 березня 2012 року з наступною пролонгацією ще на 5 років.

Представниками сторін у судовому засіданні було надано пояснення, згідно з якими вони вважають договір пролонгованим автоматично відповідно до пункту 8.1 договору на 5 років та кінцевий строк його дії становить - 01 березня 2017 року.

Згідно з пунктом 8.4 договору він може бути розірваний за вимогою однієї зі сторін за рішенням Арбітражного суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Орендодавцем у наступному передано майно орендарю, про що свідчить складений сторонами акт приймання-передачі від 01 липня 2003 року (т. 1, а.с. 17).

01 січня 2007 року сторони уклали додаткову угоду, якою були внесені зміни до договору оренди від 01 березня 2002 року, та пункт 1 якого був викладений в наступній редакції: «орендодавець передає, а орендатор приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно нежитлові приміщення, площею 75.5 кв.м., розташоване за адресою : м. Ялта, вул. Московська, 61, яке знаходиться на балансі орендодавця, вартість якого визначена у відповідності з актом оцінки та складає за експертною оцінкою на 11 вересня 2000 року 69 500.00 грн. ». Також вказаною додатковою угодою з січня 2007 року був встановлений розмір орендної плати в сумі 665.72 грн. з врахуванням ПДВ (т. 1, а.с. 19).

Так, позивач зазначає, що відповідачем систематично порушуються взяті на себе обов'язки за договором оренди, вимоги про його розірвання, за твердженням позивача, відповідачем залишаються поза увагою, що з'явилося підставою для звернення Кримського Республіканського виробничого підприємства «Кримтролейбус» до господарського суду із даним позовом.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд визнав позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Оскільки за своєю правовою природою спірний договір є договором оренди, правовідносини, що виникли між сторонами у зв'язку з його виконанням повинні регулюватися положеннями глави 53 Цивільного кодексу України з урахуванням положень Господарського кодексу України, що регулюють укладення, виконання та розірвання договорів, а також норм Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України та статтею 283 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк для здійснення господарської діяльності.

Як вже зазначалося, 01 березня 2002 року між Кримським Республіканським виробничим підприємством «Кримтролейбус» (орендодавець) та приватним підприємством «Скайд» (орендар) укладений договір оперативної оренди державного майна № 06-171/02-В (т. 1, а.с. 13-16).

Підставою для звернення Кримського Республіканського виробничого підприємства «Кримтролейбус» до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до приватного підприємства «Скайд» про розірвання договору оренди на думку позивача з'явилося систематичне порушення останнім умов договору оренди.

Статтею 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», зокрема, передбачено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін; на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до частини 3 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний як за згодою сторін, так і на вимогу однієї зі сторін з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього кодексу.

Зокрема, Кримським Республіканським виробничим підприємством «Кримтролейбус» як одну з підстав для розірвання договору оренди визначено порушення відповідачем свого обов'язку в частині своєчасного та повного внесення орендної плати за договором.

Однак, суд вважає за необхідне зауважити про неможливість позивача протягом тривалого часу під час розгляду справи визначитися із періодом створення та розміром боргу, що існує за відповідачем за договором оренди.

Так, незважаючи на неодноразові вимоги суду, викладені в ухвалах, представник позивача посилався на відсутність у нього обов'язку подавати докази щодо наявності та розміру боргу та на обов'язок відповідача доводити відсутність у нього боргу по наявних у нього за договором зобов'язаннях.

Однак, суд визнав такі доводи неспроможними з огляду на положення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Так, із позовною заявою про розірвання договору позивач звернувся до господарського суду 05 лютого 2013 року, тоді як лише 19 березня 2013 року на численні вимоги суду представником позивача були надані пояснення, з яких вбачається, що заборгованості на час подання цих пояснень за відповідачем не обліковується (а.с. 66-73, т.2).

При цьому, представник позивача неодноразово посилався на наявність за відповідачем боргу за договором за 2008 рік в сумі 5 179.67 грн., однак одночасно пояснював, що такі відомості є непідтвердженими, а отже підприємство не наполягає на стягненні цих коштів та не вимагає їх сплати відповідачем.

В свою чергу представником відповідача було надано докази внесення орендної плати за договором в повному обсязі.

Отже, протягом розгляду справи судом було підтверджено та не заперечувалося представниками сторін, що за відповідачем заборгованості за договором оренди № 06-171/02-В не обліковується.

Твердження представника позивача про несвоєчасне виконання відповідачем такого свого обов'язку не були підтверджені посиланнями на конкретні періоди, цифри, а також спростовуються наданими представником відповідача доказами, зокрема, оборотно-сальдовою відомістю та банківськими витягами про сплату орендної плати за зазначені періоди (т. 1, а.с. 81-104).

Крім того, судом було прийнято до уваги посилання представника відповідача на те, що за загальним правилом, яке склалося під час дії спірного договору, позивачем виставлялися рахунки на оплату оренди, у зв'язку з чим відповідач був обізнаний про реальний розмір плати з урахуванням індексації, що підлягає сплаті. Дані обставині підтверджуються матеріалами справи (а.с. 9-23, т.2) та не заперечувалися представником позивача. Однак, як стверджує представник відповідача, останнім часом позивачем затримуються, або взагалі не виставляються рахунки, що утруднює визначення суми, що підлягає до сплаті, та, як слід, створює розбіжності у взаємних розрахунках сторін.

Неможливість позивача визначитися із станом своїх розрахунків та, як слід заборгованості, була підтверджена не тільки під час розгляду даної справи, але і вбачається з ухвал господарського суду АР Крим від 06 березня 2012 року та від 14 серпня 2012 року, якими позов Кримським Республіканським виробничим підприємством «Кримтролейбус» до приватного підприємства «Скайд» про розірвання договору був залишений без розгляду з підстав неподання позивачем витребуваних судом документів, у тому числі розрахунку заборгованості (№ 5002-7/1774-2012, 02-21/728-2012) (т. 2, а.с. 106-115).

Суд, з огляду на вказане, погоджується із обґрунтованістю посилань представника відповідача на утрудненість у здійснені розрахунків за договором з позивачем, що викликає певне затримання у межах декількох днів під час реалізації їм такого обов'язку.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд визнав посилання представника позивача на порушення відповідачем свого обов'язку щодо оплати оренди такими, що не доведені.

Крім того, судом прийнято до уваги положення статті 651 Цивільного кодексу України, згідно з якою договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідних доказів позивачем суду надано не було.

У якості іншої підстави для розірвання договору оренди позивачем також було визначено порушення орендарем свого обов'язку щодо страхування об'єкту, визначеного у пункті 4.1.4 договору.

Однак, такі твердження не відповідають дійсності, що підтверджується наявним у матеріалах справи договором добровільного страхування майна від 29 грудня 2012 року, яким було застраховано об'єкт оренди, переданий відповідачу (а.с. 72-73, т.1).

Одночасно, оскільки договір оренди (пункт 4.1.4) не містить зобов'язання відповідача здійснити страхування об'єкту у певні строки, то й безпідставними є посилання позивача на несвоєчасне виконання такого обов'язку відповідачем.

Крім того, як на підставу розірвання договору позивач посилався на порушення відповідачем пунктів 4.1.6 та 3.3 договору щодо ухилення останнього від здійснення розрахунку орендної плати.

Однак, доказів ухилення відповідача від здійснення розрахунку орендної плати позивачем суду також надано не було, у зв'язку з чим суд визнав такі доводи неспроможними.

Також, у якості підстави для розірвання договору позивач вказав про недотримання відповідачем загальних вимог законодавства, зокрема, у частині його неповідомлення відповідачем про зміну поштової адреси.

Однак, суд погоджується із необґрунтованістю таких вимог позивача з огляду як на відсутність в укладеному між сторонами по справі договору оренди такого обов'язку орендаря, так і враховуючи той факт, що доказів зміни адреси орендаря позивачем суду надано не було. Більш того, судова кореспонденція отримувалася відповідачем саме за адресою, вказаною у договорі та витягу з ЄДРПОУ, що побічно свідчить про помилковість таких тверджень представника позивача.

Враховуючи вищевикладене та відсутність на момент розгляду справи в господарському суді доказів допущення з боку відповідача істотних порушень умов договору, наведених позивачем, підстави для його розірвання відсутні.

Аналогічну позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 20 липня 2006 року у справі № 16/725.

Водночас щодо посилань представника третьої особи, Фонду майна АР Крим, на невідповідність деяких положень спірного договору вимогам чинного законодавства суд вказує на те, що така обставина не може слугувати підставою для розірвання договору, тоді як сторони не позбавлені можливості скористатися своїм правом на внесення відповідних змін до змісту правочину, або, у разі недосягнення згоди з цього приводу, зацікавлена особа має право звернутися до суду із метою захисту своїх прав та законних інтересів відповідним шляхом.

У зв'язку з відмовою в позові, судові витрати покладаються на позивача згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 23 квітня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. У позові відмовити в повному обсязі.

Суддя Ю.А. Радвановська