Рішення № 30857433, 18.04.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" квітня 2013 р. Справа № 906/179/13-г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

при секретарі Ковальчуку Є.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Єфременко О.О. дов. №14-3 від 08.01.2013р. (брав участь в судовому засіданні 19.03.2013р.), Гусак Б.М. дов. №14-5 від 08.01.2013р.;

від відповідача: Окушко О.В. дов. №225/7 від 19.03.2013р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м.Київ)

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" (м. Коростишів, Житомирська область)

про стягнення 35474,51грн.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 19.03.2013р. оголошувалась перерва до 04.04.2013р., 04.04.2013р. оголошувалась перерва до 18.04.2013р.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача на його користь 35474,51грн., з яких: 22809,82грн. пені, 7327,54грн. інфляційних нарахувань, 5337,15грн. 3% річних.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором №14/2073/11 про купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011р., в частині сплати позивачу фактично отриманого відповідачем природного газу.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.03.2013р. подав відзив на позовну заяву (а.с. 96-98), в якому заперечив щодо позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 04.04.2013р. подав письмові пояснення по справі (а.с. 110-112).

Представник відповідача в судовому засіданні 04.04.2013р. подав суду додатковий відзив на позовну заяву (а.с. 115-117), в якому просить суд відмовити позивачу в частині стягнення пені та відповідно зменшити розмір судового збору.

10.04.2013р. представник відповідача подав суду письмове клопотання (а.с. 165) в якому просить суд застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені.

В судовому засіданні 18.04.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.04.2013р. заперечив щодо позову з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву; просив застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - продавець (позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" - покупець (відповідач у справі) договору №14/2073/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011р. та додатковими угодами: №1 від 30.09.2011р., №2 від 31.01.2012р. (а.с. 6-11), позивач протягом жовтня 2011 року - лютого 2012 року поставив відповідачу товар (природний газ) на загальну суму 5067786,69грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу: від 31.10.2011р., від 30.11.2011р., від 31.12.2011р., від 31.01.2012р., від 29.02.2012р. (а.с. 12-16), оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Відповідно до п.6.1 вищезазначеного договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

В пункті 6.2 вищезазначеного договору, сторони погодили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків відповідача.

Відповідач станом на червень 2012 р. здійснив повний розрахунок за одержаний від позивача природний газ, що не заперечують сторони.

Разом з тим, відповідач свої зобов'язання за договором виконував неналежним чином, оскільки сплачував вартість природного газу з порушенням строків, встановлених умовами п.6.2 договору, що підтверджується реєстром прийнятих платежів на користь позивача від відповідача (а.с.78-87).

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача 7327,54грн. інфляційних нарахувань та 5337,15грн. 3% річних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 17-20) 3% річних за період з 10.11.2011р. по 22.03.2012р. становить 5337,15грн., інфляційних нарахувань за період з жовтня 2011р. по березень 2012р. - 7327,54грн.

Крім того, в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором позивач просить стягнути з відповідача 22809,82грн. пені за загальний період з 10.01.2012р. по 11.06.2012р.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

В пункті 7.2 вищезазначеного договору сторони встановили, що у разі невиконання відповідачем умов пунктів 6.1 та 6.2 цього договору відповідач зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується позивачем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, суд звертає увагу на те, що зазначена норма надає сторонам за договором право змінити лише строк, протягом якого управнена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане, що, відповідно, кореспондується з положенням ст.ст. 260, 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу, встановленого ч.2 ст.260 ЦК України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.

Згідно з ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 259 ЦК України надає сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом, а не визначати початок перебігу позовної давності, що врегульовано ст. 261 ЦК України.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, ч. 2 ст. 260 ЦК України закріплено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Слід зазначити, що в даному випадку, виходячи із змісту п.6.2 договору, початок перебігу позовної давності за вимогами, що випливають з даного договору починається з 10 числа наступного за місяцем поставки, який неоплачений, тобто від дня, коли позивач дізнався про порушення свого права, а відтак, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, саме з 10 числа місяця + 6 місяців повинна обчислюватися пеня.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що частиною 2 пункту 7.2 договору сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (штрафу, пені) на прострочену суму, оскільки, застосовуючи вказаний пункт договору у спірних правовідносинах сторони фактично визначили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення постачальника з претензією або позовом, що не відповідає положенням ч. 2 ст. 260 ЦК України.

Отже, умови частини 2 пункту 7.2 договору №14/2073/11 від 30.09.2011р. суперечать нормам ст. ст. 260, 261 ЦК України та положенням ч. 6 ст. 232 ГК України, а отже суд не приймає до уваги частину 2 пункту 7.2 договору.

Водночас, частиною 1 пункту 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем умов пунктів 6.1 та 6.2 цього договору відповідач зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Як зазначено в статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

В ч. 2 ст. 217 ГК України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання з оплати отриманого газу мало виконуватись відповідачем до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.2 договору), а отже прострочення платежу за кожний неоплачений місяць починається з 10 числа відповідного місяця. При цьому, позивачем нараховується пеня в загальний період з 10.01.2012р. по 11.06.2012р., протягом шести місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано з врахуванням норм законодавства.

Слід також зазначити, що відповідачем заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності до вимог про стягнення пені (клопотання від 10.04.2013р. (а.с. 165).

Як вбачається з відтиску штампу на конверті, в якому надійшли позовні матеріали до суду, позивач передав позовну заяву у відділення зв'язку для направлення до суду 29.01.2013р. (а.с.60).

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.258 цього ж Кодексу до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Як вбачається із розрахунку пені, позивач нараховує її за неналежне виконання зобов'язань:

- за грудень 2011 р. за період з 10.01.2012р. по 17.01.2012р. у сумі 732,24грн.;

- за січень 2012 р. за період з 10.02.2012р. по 15.03.2012р. у сумі 6464,56грн.;

- за лютий 2012 р. за період з 10.03.2012р. по 11.06.2012р. у сумі 15613,02грн.

Оскільки, позивач направив до суду позовну заяву 29.01.2013 р., то вимоги щодо стягнення пені за грудень 2011 р. нараховані за період з 10.01.2012р. по 17.01.2012р. у сумі 732,24грн. заявлені після спливу строку позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Таким чином, беручи до уваги вимоги вищенаведених правових норм, враховуючи часткову оплату відповідачем природного газу, період нарахування пені, заявлений позивачем, строк позовної давності, вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а також те, що відповідно до умов договору відповідач у справі повинен був провести остаточний розрахунок за фактично спожиті та транспортовані обсяги газу на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.2 договору), господарський суд здійснює перерахунок нарахування пені:

- за зобов'язанням січня 2012 року за період з 10.02.2012р. по 15.03.2012р. сума пені складає 6464,54грн.;

- за зобов'язанням лютого 2012 року за період з 10.03.2012р. по 11.06.2012р. сума пені складає 15613,01грн.

Отже, загальна сума пені складає 22077,55грн.

Щодо заяви відповідача про зменшення розміру пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для застосування зазначеного права, оскільки вважає, що вказані відповідачем обставини щодо скрутного фінансового становища не являються винятковими.

За вказаних обставин суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 34742,24грн., з яких: 22077,55грн. пені, 7327,54грн. інфляційних нарахувань, 5337,15грн. 3% річних. В частині стягнення 732,27грн. пені необхідно відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз", 12501, Житомирська область, м. Коростишів, вул. Більшовицька, 55, ідентифікаційний код 20413052 на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720 - 22077,55грн. пені, 7327,54грн. інфляційних нарахувань, 5337,15грн. 3% річних, 1684,98грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення 732,27грн. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 23.04.13

Суддя Шніт А.В.

1-до справи;

2-позивачу (рек. з повід.).