Рішення № 30857075, 15.04.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2013 року справа № 919/93/13-гза позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

(01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)

до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Севастопольгаз»

(99003, м. Севастополь, вул. Гідрографічна, 1)

про стягнення 48666,99 грн,

суддя Щербаков С.О.

за участю:

представника позивача - Пількевича В.В., довіреність № 14-353 від 16.03.2012;

представника відповідача - Кірієнка С.В., довіреність №34 від 03.01.2013

Суть спору:

15.01.2013 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Севастопольгаз», в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 30692,88 грн., суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 11158,58 грн. та 3% річних у розмірі 6815,53 грн., а всього 48666,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 14/2120/11 від 30.09.2011 про купівлю-продаж природного газу в частині своєчасного та повного здійснення розрахунків за поставлений природний газ.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 16.01.2013 порушено провадження у справі, призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.02.2013 (суддя Альошина С.М.).

В порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11.02.2013 оголошувалась перерва до 06.03.2013 та 06.03.2013 до 14.03.2013. В судовому засіданні 14.03.2013 розгляд справи відкладався на 25.03.2013.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Севастополя № 96 від 20.03.2013, у зв'язку із перебуванням судді Альошиної С.М. у відпустці, відповідно до пункту 3.3 Рішення зборів суддів від 28.12.2010 був призначений повторний автоматичний розподіл справи №919/93/13-г.

За результатами автоматичного розподілу справа №919/93/13-г передана до провадження судді Щербакову С.О.

Ухвалою суду від 22.03.2013 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.04.2013.

У судове засідання 15.04.2013 з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити. Також в судове засідання з`явився представник відповідача, який заперечував проти задоволення позовних вимог, раніше надав письмовий відзив на позов, в якому зокрема посилався на те, що оплата за отриманий газ пов'язана з рівнем оплати реалізованого газу споживачами, а також на те, що в даному випадку має місце невідповідність застосованих до відповідача санкцій наслідкам вчиненого ним правопорушення, зважаючи на повне погашення заборгованості за отриманий газ ще до звернення позивача до суду із даним позовом. Крім того вказував на неправильне визначення позивачем періодів прострочення та відсутність доказів понесення ним збитків внаслідок неправомірних дій відповідача. У доповненнях до відзиву зазначав, що кошти, які надходять на поточний рахунок з спеціальним режимом використання відповідача від відповідних споживачів, розподілялись та перераховувались на поточний рахунок позивача безпосередньо банком, в зв`язку із чим відповідач не мав можливості контролювати своєчасність та розмір оплати за послуги по Договору.

Заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

30.09.2011 між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (Продавець) та публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Севастопольгаз» (Покупець) укладений Договір купівлі-продажу природного газу № 14/2120/11 (далі - Договір), за яким Продавець зобов'язався передати у власність покупцю у четвертому кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору (а.с. 9-13).

Пунктом 2.1. Договору, в редакції додаткової угоди №2 до Договору встановлено, що продавець передає покупцеві з 01.10.2011 по 31.12.2012 газ в обсязі до 2592,597 тис. куб м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.).

У пункті 5.3. Договору зазначено, що у разі зміни НКРЕ ціни на природний газ Сторони вносять зміни до пункту 5.2. цього Договору з дати набрання чинності встановленої НКРЕ ціни.

Так, у пунктах 5.2, 5.4. Договору в редакції додаткової угоди №2 від 31.01.2012 до Договору встановлено, що ціна за 1000 куб м. природного газу становить 3509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3509,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 4210,80 грн.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (арк. с 15).

Згідно з пунктом 6.1 Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

Цей Договір набирає чинності з дати його укладення і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011 до 31.12.2012, а у частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості (п.11.1 Договору).

На виконання умов Договору протягом жовтня 2011 - лютого 2012 позивач поставив, а відповідач отримав природний газ обсягом 1493,428 тис. куб. м. на загальну суму 6181405,12 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2011, 30.11.2011, 31.12.2011, 31.01.2012 та від 29.02.2012 (а.с. 17-21), проте відповідач умови Договору належним чином не виконав щодо своєчасного внесення плати за отриманий природний газ.

Зазначене стало підставою звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення пені, 3% річних та суми інфляційних втрат.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та ст.174 ГК України.

Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині першій статті 193 ГК України.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення прав та обов'язків.

Як установлено судом, 30.09.2011 між сторонами укладено Договір № 14/2120/11, який за своєю правовою природою та ознаками є різновидом договору купівлі-продажу - договором поставки.

Так, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України).

Отже, саме договір № 14/2120/11 від 30.09.2011 є підставою виникнення у відповідача перед позивачем обов'язку оплатити отриманий товар - природний газ.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина сьома статті 193 Господарського кодексу України).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як встановлено судом, відповідно до п.6.2. Договору, Покупець зобов'язаний сплачувати вартість обсягів газу в термін до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця.

Отже, остання поставка газу (за лютий 2012 року) мала бути оплачена відповідачем в строк до 10.03.2012 включно.

Проте заборгованість, яка утворилась за жовтень 2011 була погашена лише 16.11.2011; за листопад 2011 - 22.12.2011; за грудень 2011 - 18.01.2012; за січень 2012 - 27.03.2012 та за лютий 2012 року - 17.04.2012, що підтверджується, серед іншого, наданим позивачем Реєстром операцій по контрагенту (ПАТ по газопостачанню та газифікації «Севастопольгаз») /а.с. 88-107/.

Таким чином, аналізуючи сукупність встановлених обставин, вищенаведені приписи матеріального закону, судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за отриманий природний газ по договору № 14/2120/11 від 30.09.2011.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати в сумі 11 158,58 грн, 3% річних в сумі 6815,53 грн. та пеню - 30692,88 грн.

Що стосується вимог відповідача щодо стягнення пені в розмірі 30692,88 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 610, ч.3 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Згідно з частиною першою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною другою статті 217 Господарського кодексу України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 549 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Також, відповідно до частини другої статті 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зважаючи на те, що судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за Договором, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов пунктів 6.1, 6.2. цього Договору останній зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується Продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (а.с.22-24), суд зазначає, що в цілому він є вірним, але має недоліки в частині визначення початку періоду нарахування штрафних санкцій та бази для їх нарахування.

Так, у пункті 6.2 Договору зазначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків Покупця, а тому період прострочення виконання зобов'язання по оплаті за отриманий газ починається з 11 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, а не з 10 числа як зазначено позивачем.

Судом був проведений власний перерахунок пені (за формулою: сума боргу х ставку пені у відсотках за день прострочення х кількість днів прострочення виконання зобов'язання), відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 29304,88 грн/ за наступні періоди:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення133114.6811.01.2012 - 17.01.201277.7500 %0.042 %*394.621353800.0811.02.2012 - 21.02.2012117.7500 %0.042 %*6306.64882455.2122.02.2012 - 28.02.201277.7500 %0.042 %*2616.02869486.8329.02.2012 - 04.03.201257.7500 %0.042 %*1841.13855623.9705.03.2012 - 05.03.201217.7500 %0.042 %*362.35854820.2706.03.2012 - 06.03.201217.7500 %0.042 %*362.01841687.6907.03.2012 - 11.03.201257.7500 %0.042 %*1782.26508008.4612.03.2012 - 12.03.201217.7500 %0.042 %*215.14502337.8312.03.2012 - 12.03.201217.7500 %0.042 %*212.74387650.0214.03.2012 - 14.03.201217.7500 %0.042 %*164.17387599.5015.03.2012 - 18.03.201247.7500 %0.042 %*656.59272486.1219.03.2012 - 19.03.201217.7500 %0.042 %*115.40267909.2920.03.2012 - 20.03.201217.7500 %0.042 %*113.46263119.2721.03.2012 - 21.03.201217.7500 %0.042 %*111.43257437.7522.03.2012 - 22.03.201217.7500 %0.042 %*109.02234783.0323.03.2012 - 25.03.201237.5000 %0.041 %*288.67224155.7126.03.2012 - 26.03.201217.5000 %0.041 %*91.871789627.9011.03.2012 - 22.03.2012127.7500 %0.042 %*9094.831789627.9023.03.2012 - 26.03.201247.5000 %0.041 %*2933.82291184.2727.03.2012 - 27.03.201217.5000 %0.041 %*119.34269710.2328.03.2012 - 28.03.201217.5000 %0.041 %*110.54264425.6329.03.2012 - 29.03.201217.5000 %0.041 %*108.37252596.2230.03.2012 - 01.04.201237.5000 %0.041 %*310.57238130.9202.04.2012 - 09.04.201287.5000 %0.041 %*780.7683257.3310.04.2012 - 12.04.201237.5000 %0.041 %*102.37465.0013.04.2012 - 16.04.201247.5000 %0.041 %*0.76

Всього29304.88Таким чином, загальний розмір пені за грудень-лютий 2012 року становить 29304,88 грн., а не 30692,88 грн., як вказує позивач.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 29304,88 грн.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 6815,53 грн. та інфляційних втрат в сумі 11158,58 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає вимогу про стягнення інфляційних втрат такою, що підлягає задоволенню повністю, а вимогу про стягнення 3% річних - частково, виходячи з наступного.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат (а.с.22-23) суд вважає вірним, а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат від простроченої суми у розмірі 11158,58 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних (а.с.22-23) суд зазначає, що в цілому він є вірним, але має недоліки в частині визначення початку періоду прострочення та недоліки в загальних сумах процентів в окремих періодах.

Так, у пункті 6.2 Договору зазначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків Покупця, а тому період прострочення виконання зобов'язання по оплаті за отриманий газ починається з 11 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, а не з 10 числа як зазначено позивачем.

З огляду на викладене, судом здійснений власний розрахунок, за яким 3% річних за неналежне виконання Покупцем грошових зобов'язань за жовтень 2011 - лютий 2012 становить 6404,92 грн, а саме:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів55866.0711.11.2011 - 13.11.201133 %13.7855825.4814.11.2011 - 15.11.201123 %9.18933084.1911.12.2011 - 11.12.201113 %76.69797296.9813.12.2011 - 13.12.201113 %65.53794699.5014.12.2011 - 14.12.201113 %65.32794561.5115.12.2011 - 18.12.201143 %261.23790285.8219.12.2011 - 19.12.201113 %64.95787189.1420.12.2011 - 21.12.201123 %129.40133114.6811.01.2012 - 17.01.201273 %76.591353800.0811.02.2012 - 21.02.2012113 %1223.98882455.2122.02.2012 - 28.02.201273 %507.71869486.8329.02.2012 - 04.03.201253 %357.32855623.9705.03.2012 - 05.03.201213 %70.32854820.2706.03.2012 - 06.03.201213 %70.26841687.6907.03.2012 - 11.03.201253 %345.90508008.4612.03.2012 - 12.03.201213 %41.75502337.8313.03.2012 - 13.03.201213 %41.29387650.0214.03.2012 - 14.03.201213 %31.86387599.5015.03.2012 - 18.03.201243 %127.43272486.1219.03.2012 - 19.03.201213 %22.39267909.2920.03.2012 - 20.03.201213 %22.02263119.2721.03.2012 - 21.03.201213 %21.62257437.7522.03.2012 - 22.03.201213 %21.16234783.0323.03.2012 - 25.03.201233 %57.89224155.7126.03.2012 - 26.03.201213 %18.421789627.9011.03.2012 - 22.03.2012123 %1765.111789627.9023.03.2012 - 26.03.201243 %588.37291184.2727.03.2012 - 27.03.201213 %23.93269710.2328.03.2012 - 28.03.201213 %22.17265425.6329.03.2012 - 29.03.201213 %21.81252596.2230.03.2012 - 01.04.201233 %62.28238130.9202.04.2012 - 09.04.201283 %156.5883257.3310.04.2012 - 12.04.201233 %20.53465.0013.04.2012 - 16.04.201243 %0.15

Всього:6404.92А отже, суд вважає що вимоги позову в частині стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 6404,92 грн.

Що стосується доводів відповідача про невідповідність застосованих до нього позивачем санкцій наслідкам вчиненого відповідачем правопорушення, зважаючи на повне погашення заборгованості за отриманий газ ще до звернення позивача до суду із даним позовом, суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною першою статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Як вже зазначалось, статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічне положення містить і процесуальне законодавство.

Так, згідно з пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

У пункті 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (зі змінами та доповненнями від 16.01.2013) зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В силу статті 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Санкції за прострочку виконання грошових зобов'язань передбачені статтями 217, 230, 231 Господарського кодексу України.

При цьому, частиною першою статті 229 Господарського кодексу України встановлено виняток із загального правила статей 218 Господарського кодексу України та 614 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника: за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Окрім того, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Отже, повне погашення відповідачем боргу ще до звернення позивача до суду із даним позовом, не є винятковим випадком, за наявності якого можливо зменшити розмір пені, а повне звільнення судом від сплати штрафних санкцій чинним законодавством України взагалі не передбачено.

Також суд зауважує, що відповідно до ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Доводи відповідача із посиланням на Постанову НКРЕ «Про затвердження порядку розрахунків за спожитий природний газ» та на Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу, затверджений Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 02.08.2012 за №1000 (далі -Алгоритм), відносно того, що оплата за отриманий природний газ пов'язана з рівнем оплати реалізованого газу споживачами також не можуть бути прийняті судом з огляду на таке.

Вищевказаною Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 02.08.2012 затверджено Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств.

Так, у пункті 1.2. Алгоритму визначено, що дія цього Алгоритму не поширюється на відносини, пов'язані з остаточним розрахунком гарантованого постачальника природного газу та його структурних підрозділів із власником природного газу, газотранспортними, газорозподільними підприємствами відповідно до умов укладених договорів та погашенням заборгованості споживачів за спожитий природний газ.

В той же час, відповідно до умов Договору, зокрема п.6.2. встановлено, що за наявності заборгованості за попередні періоди Покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Слід також зазначити, що вказаний Договір відповідає вимогам Типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу), затвердженого Постановою НКРЕ від 10.02.2011 №212 (яка діяла на час укладення Договору).

Крім того, як вже зазначалось, згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином відповідно до умов цього Договору, який відповідає вимогам Закону та нормам ЦК України, відповідач в будь-якому випадку повинен був сплачувати кошти у встановлені Договором строки, що також не суперечить ані Алгоритму розподілу коштів, ані Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу».

Враховуючи викладене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 46868,38 грн, з яких: 11158,58 грн - інфляційні втрати; 6404.92 грн - 3% річних; 29304,88 грн - пеня. В частині стягнення 3% річних в сумі 410,61 грн та пені в сумі 1388,00 грн позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України, враховуючи що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, понесені позивачем при зверненні з даним позовом до суду витрати зі сплати судового збору відшкодовуються йому за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1656,91 грн. (46868,38 х 1720,50)/48666,99), з яких 46868,38 грн. - задоволена сума штрафних санкцій, 1720,50 грн. - сплачений позивачем судовий збір при подачі позову, 48666,99 грн. - заявлена сума позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 49, 82- 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Севастопольгаз» (ЄДРПОУ 03358305; 99003, м. Севастополь, вул. Гідрографічна,1; п/р 2603430111302 у Філії Севастопольського міського відділення 4548 ВАТ «Ощадбанк», МФО 384027, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (ЄДРПОУ 20077720; 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; п/р 26002301921 в ПАТ „Державний ощадний банк України", МФО 300465) 46868,38 грн (сорок шість тисяч вісімсот шістдесят вісім грн 38 коп.), з яких: 11158,58 грн - інфляційні втрати; 6404.92 грн - 3% річних; 29304,88 грн - пеня.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Севастопольгаз» (ЄДРПОУ 03358305; 99003, м. Севастополь, вул. Гідрографічна,1; п/р 2603430111302 у Філії Севастопольського міського відділення 4548 ВАТ «Ощадбанк», МФО 384027, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (ЄДРПОУ 20077720; 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; п/р 26002301921 в ПАТ „Державний ощадний банк України", МФО 300465) судовий збір у сумі 1656,91 грн (одна тисяча шістсот п'ятдесят шість грн 91 коп.).

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 22.04.2013

Суддя С.О. Щербаков