Рішення № 30857020, 15.04.2013, Господарський суд Донецької області

Господарський суд Донецької області

83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157 тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.04.2013 Справа № 905/1335/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"до Публічного акціонерного товариства "по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" простягнення 61 544,40 грн.

за участю представників:

від позивача Єфременко О.О. - представник за довіреністю від відповідача Рубан Д.М. - представник за довіреністю

Рішення прийняте 15.04.2013, оскільки 26.03.2013 в судовому засіданні оголошено перерву відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" пені у розмірі 41 672,67 грн., 3% річних у розмірі 8 204,09 грн., інфляційних втрат в сумі 11 667,65 грн.

Позовні вимоги мотивовані простроченням зі сторони відповідача оплати поставленого протягом листопада 2011 року - серпня 2012 року позивачем природного газу за Договором № 14/2146/11/1 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011, що є підставою для стягнення з відповідача нарахованих сум пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що станом на дату звернення позивача з позовом до суду заборгованості у відповідача за Договором № 14/2146/11/1 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 не має. Розрахунки з позивачем здійснювались з простроченням через несвоєчасну оплату позивачем послуг з транспортування природного газу. Відповідач вважає, що позивачем пропущено строки позовної давності для звернення з вимогами про стягнення штрафних санкцій та просить застосувати строк позовної давності. Також відповідач заперечує проти стягнення інфляційних втрат, оскільки існування заборгованості відповідача за спірний період було менше місяця. Крім того, відповідач просить зменшити розмір пені до 1 000,00 грн. та надати відстрочку виконання рішення терміном на 1 рік.

Позивач проти зменшення розміру пені та відстрочки виконання рішення заперечив, а також вважає, що ним не пропущено строк позовної давності, оскільки він починає перебіг з моменту припинення нарахування штрафних санкцій.

Відповідачем надано суду статут Публічного акціонерного товариства "по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" та довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, з яких вбачається, що позивачем у позовній заяві невірно зазначено найменування відповідача. Відповідно до вказаних документів вірне найменування відповідача: Публічне акціонерне товариство "по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз".

При цьому, суд приймає до уваги, що невірне зазначення позивачем найменування відповідача не призвело до неможливості розгляду справи, оскільки в судові засідання від відповідача з'являвся представник, який надав суду копію статуту Публічного акціонерного товариства "по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на Публічне акціонерне товариство "по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (ідентифікаційний код 03361075), а також подавав заперечення проти позову і клопотання по справі.

Виходячи з викладеного, а також приймаючи до уваги зміст наданих відповідачем до матеріалів справи довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та статуту Публічного акціонерного товариства "по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз", суд дійшов висновку про необхідність змінити найменування відповідача, а саме замість Публічного акціонерного товариства "Донецькоблгаз" вірним є Публічне акціонерне товариство "по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз".

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В:

30.09.2011 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством "по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (покупець, відповідач) укладено договір № 14/2146/11/1 на купівлю-продаж природного газу (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для потреб суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (в обсягах природного газу, який використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями), надалі споживачам, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується споживачами покупця виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Відповідно до п. 11.1 Договору даний Договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011 до 31.12.2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

Обсяг природного газу, що належить до поставки з 01.10.2011 по 31.12.2012, погоджено сторонами у п. 2.1 Договору.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що ціна за 1 000 куб.м природного газу становить 724,41 грн., без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 724,41 грн., крім того ПДВ - 20%, а всього з ПДВ - 869,29 грн.

До ціни газу додається тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 302,30 грн., крім того ПДВ - 20%, а всього з ПДВ - 362,76 грн.

Сторони домовились, що ціна за 1000,0 куб.м газу у відповідному періоді споживання газу встановлюється на рівні граничної ціни, затвердженої НКРЕ.

В подальшому сторонами укладалися додаткові угоди № 1 від 30.09.2011, № 2 від 11.10.2011, № 3 від 31.01.2012 до Договору № 14/2146/11/1, якими вносилися зміни до розділу 5 Договору щодо ціни газу.

Згідно з п. 3.3 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати підписані та скріплені печаткою покупця продавцеві два примірники акту приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до актів приймання-передачі природного газу за Договором, підписаних уповноваженими представниками постачальника та покупця, скріплених їх печатками, позивач передав, а відповідач прийняв природній газ:

- у листопаді 2011 року в обсязі 1 605,470 тис. куб.м на суму 1 978 025,99 грн. (акт від 30.11.2011);

- у грудні 2011 року в обсязі 1 695,228 тис. куб.м на суму 2 088 612,70 грн. (акт від 31.12.2011);

- у січні 2012 року в обсязі 1 784,087 тис. куб.м на суму 2 198 230,33 грн. (акт від 31.01.2012);

- у лютому 2012 року в обсязі 2 009,816 тис. куб.м на суму 2 476 358,20 грн. (акт від 29.02.2012);

- у березні 2012 року в обсязі 1 470,523 тис. куб.м на суму 1 811 878,16 грн. (акт від 31.03.2012);

- у квітні 2012 року в обсязі 377,961 тис. куб.м на суму 465 697,77 грн. (акт від 30.04.2012);

- у травні 2012 року в обсязі 8,147 тис. куб.м на суму 10 038,16 грн. (акт від 31.05.2012);

- у червні 2012 року в обсязі 7,065 тис. куб.м на суму 8 705,00 грн. (акт від 30.06.2012);

- у липні 2012 року в обсязі 6,942 тис .куб.м на суму 8 553,47 грн. (акт від 31.07.2012);

- у серпні 2012 року в обсязі 6,773 тис. куб.м на суму 8 345,24 грн. (акт від 31.08.2012),

а всього на суму 11 054 445,02 грн.

Таким чином, виконання позивачем договірних зобов'язань підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу.

Згідно з п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

В платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер Договору, дату його підписання та призначення платежу, із зазначенням періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору (п. 6.3 Договору).

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та підпадає під правове регулювання норм статей 655-697 Цивільного кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 6.1 Договору відповідач зобов'язаний оплатити отриманий газ в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Визначені у п. 6.1 Договору строки проведення розрахунків при виконанні Договору відповідачем порушувались, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями банківських виписок, реєстром прийнятих платежів за період з 30.09.2011 по 04.12.2012.

Судом встановлено, що остаточні розрахунки були проведені відповідачем з порушенням строків, встановлених договором, а саме:

- за природний газ, поставлений у листопаді 2011 року, відповідач остаточно розрахувався 27.12.2011;

- за природний газ, поставлений у грудні 2011 року, відповідач остаточно розрахувався 27.01.2012;

- за природний газ, поставлений у січні 2012 року, відповідач остаточно розрахувався 27.02.2012;

- за природний газ, поставлений у лютому 2012 року, відповідач остаточно розрахувався 26.03.2012;

- за природний газ, поставлений у березні 2012 року, відповідач остаточно розрахувався 25.05.2012;

- за природний газ, поставлений у квітні 2012 року, відповідач остаточно розрахувався 20.06.2012;

- за природний газ, поставлений у травні 2012 року, відповідач остаточно розрахувався 26.06.2012;

- за природний газ, поставлений у червні 2012 року, відповідач остаточно розрахувався 25.07.2012;

- за природний газ, поставлений у липні 2012 року, відповідач остаточно розрахувався 15.08.2012;

- за природний газ, поставлений у серпні 2012, відповідач остаточно розрахувався 25.09.2012.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно приписів ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 Договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

З огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати отриманого природного газу виконав неналежним чином, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання передбачена Договором, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу встановлений судом та відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних також визнаються судом обґрунтованими.

Відповідачем у клопотанні від 26.03.2013, а також в письмових поясненнях від 10.04.2013 заявлено про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення штрафних санкцій за прострочення оплати газу за період листопад 2011 року - січень 2012 року включно.

10.04.2013 від позивача надійшли заперечення на відзив на позовну заяву, в яких позивач вказує, що строк позовної давності на звернення до суду не минув. Вважає, що строк позовної давності для звернення з вимогами про стягнення штрафних санкцій починається з моменту, коли нарахування штрафних санкцій було припинено.

Відповідно до положень ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ст. 258 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України).

Отже, перебіг позовної давності щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення оплати природного газу, отриманого в листопаді 2011 року, грудні 2011 року, січні 2012 року розпочався відповідно з 15.12.2011, з 15.01.2012 та з 15.02.2012.

Пеня нараховується за кожен день прострочення платежу і за період, що не перевищує шість місяців з дня виникнення простроченого зобов'язання.

У п. 11 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів" № 01-6/438 від 16.04.1993 зазначено, якщо відповідно до чинного законодавства або за договором неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочки виконання зобов'язання, строк позовної давності необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо.

Проте позивач звернувся з даним позовом до господарського суду Донецької області 18.02.2013 (згідно штампу поштової установи на конверті). Таким чином, позивачем пропущено спеціальний строк позовної давності, який застосовується до вимог про стягнення пені, в частині нарахування пені за прострочення грошового зобов'язання у листопаді 2011 року, грудні 2011 року, а також у січні 2012 року за період з 15.02.2012 по 17.02.2012.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 5 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі, коли суд визнає поважними причини пропущення позовної давності порушене право підлягає захисту.

Позивачем клопотання про поновлення пропущеного строку давності не заявлено.

Жодних поважних причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки обґрунтованих причин звернення до суду з вимогами про стягнення пені за прострочення оплати природного газу, отриманого в листопаді 2011 року, грудні 2011 року, січні 2012 року поза межами строку давності не наведено, а відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності, суд прийшов висновку, що у задоволенні вимог про стягнення пені за прострочення грошового зобов'язання у листопаді 2011 року, грудні 2011 року, а також у січні 2012 року в частині нарахування за період з 15.02.2012 по 17.02.2012, слід відмовити.

З наданого позивачем розрахунку пені та 3% річних вбачається, що позивач нараховував вказані суми на заборгованість за листопад 2011 року, починаючи з 14.12.2011, за грудень 2011 року, починаючи з 14.01.2012, за січень 2012 року, починаючи з 14.02.2012, за лютий 2012 року, починаючи з 14.03.2012, за березень 2012 року, починаючи з 14.04.2012, за квітень 2012 року, починаючи з 14.05.2012, за травень 2012 року, починаючи з 14.06.2012, за червень 2012 року, починаючи з 14.07.2012, за липень 2012 року, починаючи з 14.08.2012, за серпень 2012 року, починаючи з 14.09.2012.

Судом вище встановлено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Слід зазначити, що норма ст. 253 Цивільного кодексу України передбачає, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, враховуючи, що п. 6.1 Договору останнім днем оплати за отриманий газ є 14 число місяця наступного за місяцем поставки газу, тому прострочення виконання зобов'язання за Договором починається з 15 числа відповідного місяця.

У зв'язку з викладеним, нарахування пені та 3% річних необхідно здійснювати на прострочену заборгованість починаючи з 15 числа відповідного місяця.

За здійсненим судом перерахунком пені та 3% річних з урахуванням вищенаведеного, а також того, що у 2012 році 366 днів, сума пені становить 29 786,77 грн., а сума 3% річних складає 7 648,38 грн.

Вимоги про стягнення пені та 3% річних в залишковій сумі задоволенню не підлягають у зв'язку з безпідставністю заявлення.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення пені до 1 000,00 грн. Вказане клопотання мотивовано тим, що підприємство відповідача знаходиться у важкому матеріальному становищі, а також тим, що на момент звернення позивача до суду основна заборгованість відповідачем була погашена.

Позивач проти вказаного клопотання також заперечив.

Відповідно до приписів п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Клопотання Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" про зменшення розміру пені судом відхилено, оскільки відповідачем не наведено виняткових підстав для такого зменшення.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат у розмірі 11 667,65 грн.

Рекомендаціями Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачається, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, тому сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права").

З розрахунку суми інфляційних втрат заявлених до стягнення вбачається, що інфляційні втрати нараховувались позивачем на заборгованість за поставлений природний газ з листопада 2011 року по лютий 2012 року, а також за серпень 2012 року.

Заборгованість відповідача перед позивачем, яка виникла внаслідок несвоєчасної оплати отриманого природного газу у період з листопада 2011 року по лютий 2012 року, а також серпень 2012 року, існувала менше ніж 15 календарних днів.

В даному випадку до прострочених платежів не може бути застосована індексація, у зв'язку з тим, що прострочка за цими платежами мала місце за період менший, ніж місяць. Таким чином, на суми заборгованості за вказаними періодами інфляційні втрати не нараховуються.

Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України №15/021-12 від 30.08.2012, № 5002-13/561-2012 від 13.12.2012.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 11 667,65 грн. задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з частковим задоволенням позову судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідачем заявлено клопотання про відстрочення виконання рішення терміном на один рік, у зв'язку з важким фінансовим становищем підприємства, а також відсутністю вини відповідача у простроченні платежів газ. Відповідач зазначає, що його основним видом діяльності, від якої відповідач отримує основний дохід, є діяльність з транспортування (розподілу) природного газу. Зважаючи на високу ціну за газ відповідач не в змозі компенсувати його вартість доходами від інших видів діяльності. Згідно порядку та умов здійснення розрахунків за спожитий природний газ відповідач не отримує у власність коштів, які надходять від споживачів природного газу, та не має жодного впливу на порядок розподілу коштів, що надійшли від споживачів. Також відповідач просить врахувати, що за спожитий природний газ він у повному обсязі розрахувався з позивачем, а граничний термін затримки становив не більше 27 календарних днів, тобто у той самий термін, коли відповідачем отримувались кошти за договорами на транспортування (розподіл) природного газу.

Позивач проти вказаного клопотання заперечив.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду при прийнятті рішення надано право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Виходячи із змісту п.п. 7.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Відповідно до п. 7.2 зазначеної постанови підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Враховуючи доводи заяви, а також те, що основна заборгованість за спірний період відповідачем погашена, суд вважає за можливе частково задовольнити заяву відповідача та відстрочити виконання рішення суду на шість місяців до 15.10.2013.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (83050, м. Донецьк, вул. Рози Люксембург, 23-А, ідентифікаційний код 03361075, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) пеню у розмірі 29 786 (двадцять дев'ять тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 77 коп., 3% річних у розмірі 7 648 (сім тисяч шістсот сорок вісім) грн. 38 коп. та судовий збір у розмірі 1 046 (одна тисяча сорок шість) грн. 58 коп., відстрочивши виконання рішення господарського суду Донецької області № 905/1335/13-г від 15.04.2013 до 15.10.2013.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складення повного рішення 22.04.2013.

Суддя М.В. Сажнева