Ухвала суду № 30855780, 16.04.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/444/13 16.04.2013 16.04.2013 16.04.2013

Провадження 22ц-784/729/13 Категорія 55 Головуючий по 1 інстанції Кривенко О.В.

Доповідач апеляційного суду Колосовський С.Ю.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

16 квітня 2013р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Базовкіної Т.М.,

суддів: Яворської Ж.М., Колосовського С.Ю.,

при секретарі судового засідання - Богуславській О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства „АІСЕ Україна" (далі - ПАТ „АІСЕ Україна")

на рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 24 грудня 2012р.

за позовом ОСОБА_2 до ПАТ „АІСЕ Україна" про визнання недійсним правочину та стягнення грошової суми,

встановила:

У жовтні 2012р. ОСОБА_2 пред'явив позов до ПАТ „АІСЕ Україна" про визнання недійсним договору про надання послуг з придбання автомобіля, який було укладено 20 жовтня 2006р., у зв'язку з відсутністю у відповідача ліцензії на надання фінансових послуг та стягнення 11606 грн. 97 коп., які було сплачено за цим правочином, який є нікчемним.

Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 24 грудня 2012р. позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ПАТ „АІСЕ Україна" на користь ОСОБА_2 11606 грн. 97 коп., які було сплачено за нікчемним договором. У задоволенні решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ „АІСЕ Україна", посилаючись на незаконність рішення суду в частині задоволених вимог просило його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в їх задоволенні.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про визнання недійсним договору не є предметом перевірки на його законність і обґрунтованість в апеляційному порядку (ч.1 ст.303 ЦПК).

Відповідно до ч.1,2 ст.215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правові наслідки недійсності правочину передбачено ст.216 ЦК.

За положеннями ст.19 Закону „Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Судом встановлено, що 20 жовтня 2006р. ОСОБА_2 уклав з ПАТ „АІСЕ Україна" договір з двома додатками за умовами якого товариство взяло на себе зобов'язання надати споживачу послуги, спрямовані на придбання автомобіля ВАЗ 2107і вартістю 31850 грн. через систему АВТОПЛАН.

На виконання умов ст.4 договору ОСОБА_2 вніс ПАТ „АІСЕ Україна" 11606 грн. 97 коп., які є платою не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару. При цьому ПАТ „АІСЕ Україна" без залучення власних коштів формувало групи клієнтів за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи.

Враховуючи те, що зазначений Закон встановив недійсність правочинів, здійснених з використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про нікчемність укладеного між сторонами договору. У зв'язку з чим обґрунтовано ухвалив рішення про стягнення з відповідача отриманих від позивача коштів за цим нікчемним договором.

Аргументи апелянта щодо строку позовної давності є безпідставними, так як відповідно до ч.4 ст.258 ЦК (в редакції чинній на час укладення договору) до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину передбачено застосування спеціальної позовної давності у десять років.

Посилання апелянта на порушення судом ч.1 ст.11 ЦПК теж не заслуговують на увагу, тому що в позовній заяві ОСОБА_2 посилався на невідповідність умов договору положенням ст.19 Закону „Про захист прав споживачів" та просив про застосування наслідків нікчемного правочину.

Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, то апеляційна скарга в силу ч.1 ст.308 ЦПК підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.303,307,308,315 ЦПК, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ПАТ „АІСЕ Україна" відхилити, а рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 24 грудня 2012р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: