Постанова № 30855604, 08.04.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2013 року /10:30/Справа № 808/2645/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Нестеренко Л.О., при секретарі Чорній В.С., за участю представника позивача Дємєнєвої О.В., представника відповідача Гончаренко А.І., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «С-Безпека»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.02.2013 року №00000312210 та № 00000322210,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «С-Безпека» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.02.2013 року №00000312210 та № 00000322210.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача висновки викладені в акті документальної невиїзної перевірки від 11.02.2013 № 17/22-10/32875417 є неправомірними, необґрунтованими та безпідставними. Зазначає, що по-перше, у податкового органу були відсутні підстави для проведення перевірки; по-друге, жодним нормативно-правововим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків - висновки податкового органу в даному випадку є передчасними. Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання його постачальниками вимог цивільного, господарського, податкового та іншого законодавства або через відсутність результатів зустрічних перевірок такого постачальника чи на підставі співставлення податкового кредиту/податкових зобов'язань зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з ПДВ.

Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позову наполягала, з підстав, викладених у позовній заяві, зазначила, що Товариство з обмеженою відповідальністю «С-Безпека» не мало жодних підстав вважати TOB «Юкка-Трейд» фіктивним підприємством, а його діяльність - протиправною, оскільки, не існує будь-яких судових рішень, якими TOB «Юкка-Трейд» було б визнано фіктивним, а його установчі документи - недійсними. Податкові накладні, виписані ВАТ «Юкка-Трейд» і які були досліджені під час перевірки, мають всі необхідні (обов'язкові) реквізити, передбачені ПК України.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, надав письмові заперечення на позов, в яких зазначено, що перевірку було проведено на підставі постанови слідчого СВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області старшого лейтенанта міліції Пантєлєєва С.М. від 07.12.2012 року в ході досудового розслідування по кримінальній справі, порушеній відносно засновника і директора одного з контрагентів позивача ТОВ «Юкка-Трейд», ОСОБА_4 Вказав, що в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у ТОВ «Юкка-Трейд». Послався на викладені в акті перевірки обставини, а саме на пояснення самої ОСОБА_4, згідно яких остання зазначала, що у фінансово-господарській діяльності ТОВ «Юкка-Трейд» вона участі не брала, підприємство було зареєстроване на її ім'я по проханню іншої особи - ОСОБА_5; за це ОСОБА_4 отримувала щомісячно грошові кошти та лише підписувала документи, які отримувала від ОСОБА_5. Чим займається підприємство та які саме документи вона підписує, ОСОБА_4 не знала та не запитувала. Таким чином, податковим органом було зроблено висновок, що підприємство ТОВ «Юкка-Трейд» було зареєстроване без наміру здійснення підприємницької діяльності, а з метою використання його реквізитів і розрахункових рахунків для перерахування безготівкових коштів в готівкові. Отже, метою реєстрації підприємства ТОВ «Юкка-Трейд» була незаконна діяльність, що відповідно не може породжувати жодних правових наслідків. Відповідач зазначає, що враховуючи встановлені обставини взаємовідносин ТОВ «С-Безпека» з ТОВ «Юкка-Трейд» можна зробити висновок, що вони не підтверджені відповідними первинними документами та не відповідають задекларованим даним учасників цієї господарської операції. Просить у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Розглянувши та дослідивши матеріли справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, в період з 29.01.2013 по 04.02.2013 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «С-Безпека» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на прибуток та податку на додану вартість під час взаємовідносин з ТОВ «Юкка-Трейд» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено Акт від 11.02.2013 року № 17/22-10/32875417.

З матеріалів справи вбачається, що документальна позапланова виїзна перевірка була здійснена на підставі пп. 78.1.11 ст. 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 78.1.11 ПКУ «Документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:

... отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону».

Згідно з матеріалами справи, судом встановлено, що на адресу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби надійшла постанова слідчого СВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області старшого лейтенанта міліції Пантєлєєва С.М. від 07.12.2012 року про призначення перевірки на підприємстві позивача, які слугувала причиною проведення перевірки, копію постанови надано до матеріалів справи. Отже, суд не може погодитися з посиланням представника позивача на відсутність у податкового органу підстав на проведення перевірки.

Як зазначено у висновках Акту перевірки, перевіркою встановлено порушення:

п. 138.1, п. 138.2, ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме: заниження податку на прибуток за 2 квартал 2011 р. в суму 3048,00 грн.

п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, 198.4, 198.6 ст.198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: завищення податкового кредиту за травень 2011 року у розмірі 2650,00 грн.

На підставі акту перевірки 20.02.2013р. податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 00000312210, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 3048,00 грн. (основний платіж).

№ 00000322210, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2651,00 грн. (основний платіж - 2650,00 грн., штрафні санкції - 1,00 грн.).

Висновки Акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, обґрунтовані тим, що ТОВ «С-Безпека» в порушення вимог чинного законодавства до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за другий квартал 2011 року віднесено суму в розмірі 13250,00 грн. по операціям з придбання товарів та надання послуг, укладених між позивачем та ТОВ «Юкка-Трейд» по якому не підтверджується поставка продукції та надання послуг, а також до складу податкового кредиту за травень 2011 року включено суми ПДВ по тим же операціям на загальну суму ПДВ - 2650,00 грн.

Суд вважає висновки, які викладені в акті перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятих податкових повідомлень-рішень виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено наданими до матеріалів справи документами, у перевіряємому періоді позивач отримував транспортні послуги та товари - лист металевий, від ТОВ «Юкка-Трейд» без укладання договору, на підставі усної домовленості, відповідно до наданих до перевірки рахунків-фактури від 26.05.2011 року № Ю-290507 та №Ю-260508 . Зазначені рахунки-фактури було досліджено під час перевірки. Зазначені документи також досліджено судом, копії надано до матеріалів справи. Загалом сума ПДВ по дослідженим рахункам склала 2650,00 грн.

Підприємством ТОВ «Юкка-Трейд» були виписані: видаткова накладна № Ю-260506 від 26.05.2011 року, податкові накладні № 260520 та № 260521 від 26.05.2011 року, та акт здачі-прийняття робіт № Ю-260513 від 26.05.2011 року. Зазначені документи також досліджено судом, копії надано до матеріалів справи.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту за травень 2011 року, суми витрат на придбання товару та надання послуг в розмірі 13250,00 грн. віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2 квартал 2011 року, 2-3 квартали 2011 року, 2-4 квартали 2011 року.

Позивач повністю розрахувався із ТОВ «Юкка-Трейд» за поставлені товари та надані послуги 27.05.2011 року, на доказ чого до матеріалів справи надано меморіальний ордер та реєстр до нього №3976713210.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено у ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Як зазначено у п.3.1. "Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів", затверджених 10.01.2007 наказом Міністерства фінансів України №2, надходження запасів на підприємство оформлюється відповідними документами, типові форми яких затверджуються Державним комітетом статистики України та іншими центральними органами виконавчої влади. Якщо для оформлення господарської операції типові форми первинних документів відсутні, то підприємство складає такі первинні документи, які б містили обов'язкові реквізити, передбачені законодавством та іншими нормативно-правовими актами.

Позивачем надано до матеріалів справи та досліджено судом первинні документи, а саме: рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 ст.201 ПКУ встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Із матеріалів справи вбачається, що безпосередній контрагент позивача на час здійснення відповідних господарських операцій був зареєстрований як платник ПДВ. Господарські правовідносини з ТОВ «Юкка-Трейд» оформлені позивачем належним чином, а фактичне здійснення операцій з постачання товарів підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності. Отже, ВАТ "Запоріжжяобленерго" мало належним чином оформлені податкові накладні, які одержані від ТОВ «Юкка-Трейд», та інші первинні документи, що підтверджують факт наявності господарських відносин між підприємствами.

Будь-які порушення щодо форми та змісту первинних документів, які підтверджують фактичне вчинення господарських операцій з постачання товару між позивачем та ТОВ ТПК «Юкка-Трейд» в актах перевірок відсутні.

Відповідно до п. 14.1.181, п. 14.1.18 Податкового кодексу України (далі ПКУ) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 98 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами вказаної статті встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать про те, що у позивача є в наявності необхідні первинні документи, що засвідчують наявність певних юридичних фактів.

Податковий кодекс України для платників податків не передбачає ані обов'язок, ані право вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, "податкових взаємовідносин" з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

Суд вважає за необхідне зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не завищено податковий кредит травня 2011 року у сумі 2650,00 грн.

Щодо висновку відповідача про порушення позивачем ст.138 Податкового Кодексу України, слід зазначити наступне.

Вимогами п. 138.1. ст.138 Податкового Кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Згідно п.п. 138.1.1. п. 138.1. ст.138 Податкового Кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати.

Пунктом 138.6. ст.138 Податкового Кодексу України встановлено, що собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

На підставі п. 138.8. ст.138 Податкового Кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; загальновиробничих витрат, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п.п. 138.8.1. п. 138.8. ст.138 Податкового Кодексу України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Згідно із п. г) п.п. 138.8.5. п. 138.8. ст.138 Податкового Кодексу України передбачено, що до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Згідно із п. е) п.п. 138.10.3. п. 138.10 ст.138 Податкового Кодексу України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки.

Приписами п. 138.2. ст.138 Податкового Кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

На підставі п. 138.4. та п. 138.5. ст.138 Податкового Кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення.

Окрім того, суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

З огляду на викладене, доводи відповідача про нібито допущені з боку позивача порушення вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами спростовані дослідженими у судових засіданнях доказами.

Отже враховуючи вищевикладені обставини суд приходить до висновку, що висновки про порушення вказаних норм по відношенню до позивача як до покупця товарів (замовника робіт), є неправомірними та безпідставними.

З посиланнями відповідача, як в акті перевірки так і в судовому засіданні, на порушення кримінальної справи відносно директора його безпосереднього контрагента ТОВ «Юкка-Трейд» ОСОБА_4, як на основну причину визнання господарських операцій між контрагентами безтоварними, суд погодитися не може, оскільки на момент проведення перевірки ТОВ «С-Безпека» у податкового органу відсутнє рішення суду, яке б давало оцінку укладеним між сторонами правочинам. Як встановлено судом, зазначене рішення відсутнє і на час винесення рішення по справі.

Слід врахувати і те, що якщо контрагент не виконував свої зобов'язання перед державою та податковим органом , то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні виконаних робіт сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконував усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, нормами Податкового кодексу України, не встановлена відповідальність платника податку за невідображення господарської операції в податковому і бухгалтерському обліку його контрагентів.

Факт виконання операцій засвідчується рядом первинних документів, які не викликають сумніву. Реальність господарських операцій з'ясована через дослідження у сукупності всіх первинних документів.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, податковим органом в ході судового розгляду всупереч вимогам частині 2 статті 71 КАС України не було доведено правомірності прийняття ним спірного податкового повідомлення рішення.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи, висновки фахівців відповідача є припущеннями, не доведеними належними засобами доказування, а податкові повідомлення - рішення від 20.02.2013 р. № 00000322210 та №00000312210, винесені Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «С-Безпека», є протиправним, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 11, 17, 94, 160, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 20.02.2013 р. № 00000322210 та №00000312210, винесені Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «С-Безпека».

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «С-Безпека» судовий збір в розмірі 114 грн. 70 коп. (сто чотирнадцять грн. 70 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.О.Нестеренко