Постанова № 30855508, 02.04.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 року /16:39/Справа № 808/1606/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Нестеренко Л.О., при секретарі Чорній В.С., за участю представників позивача Сколибога О.С., Могилевської Л.О., представників відповідача Лактіонової О.М., Виноградова О.В., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за заявою Приватного підприємства «Зябкін»

до Запорізької митниці

про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Зябкін» звернулося до суду із адміністративним позовом до Запорізької митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови від 11.01.2013 року №112050000/2013/00015 та рішення про визначення митної вартості від 11.01.2013 року №112050000/2013/000013/2, стягнення грошової застави в розмірі 10504,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає протиправними рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості за шостим методом, оскільки відповідно до наданих документів позивач вважає, що митна вартість повинна була бути визначена за першим методом, у зв'язку з чим просить визнати протиправними та скасувати рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості за шостим методом від 11.01.2013 року №112050000/2013/000013/2, та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 11.01.2013 року №112050000/2013/00015 за ВМД №112050000/2013/000037 від 03.01.2013 року, а також стягнути на користь позивача грошову заставу в розмірі 10504,77 грн., яка здійснена позивачем з урахуванням визначеної митним органом митної вартості.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі, оскільки вважає, що Запорізькою митницею обґрунтовано прийнято картки відмови та рішення про визначення митної вартості, у зв'язку з чим просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що на час митного оформлення позивачем було надано документи, які мали розбіжності щодо вартості товару, на підставі чого представником митниці було запропоновано позивачу подати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, однак зазначені документи також містили розбіжності, із раніше поданими документами, що підтверджують митну вартість. Також у митного органу була наявна інформація щодо митної вартості подібних товарів за більш високою ціною, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Вислухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.04.2011 року між Відкритим акціонерним товариством «Брестській електроламповий завод» (продавець) і Приватним підприємством «Зябкін» (покупець) було укладено контракт №21-2048 на закупівлю продукції заводу - електричні лампи в асортименті (а.с. 14).

На виконання Контракту №21-2048 контрагентом була відвантажена партія товару, яка ввезена на територію України.

Для проведення митного оформлення поставленого позивачем товару - електричні лампи в асортименті, на виконання умов наведеного контракту № 21-2048 позивачем до митного органу шляхом електронного декларування подана вантажна митна декларація №112050000/2013/000037 від 03.01.2013 року (а.с. 12).

При поданні ВМД № 112050000/2013/000037 позивачем на підставі ст. 53 Митного кодексу України задекларовані наступні документи: INVOCE/рахунок-фактура №21-2048/31 від 29.12.2012 р.; Контракт №21-2048 від 11.04.2011р. з додатковими угодами до цього контракту №№1-5; Довідка перевізника про транспортні витрати від 28.12.2012р. Протокол узгодження цін від 29.12.2012 р. (додаток до контракту№21-2048); Специфікація №31 від 29.12.2012 р. (додаток до контракту№21-2048); Товарно-транспортна накладна №0870660 від 29.12.2012 р. з додатком; транспортна накладна СМR. №517 от 29.12.2012р. (гр.44 ВМД та доповнення до декларації ф.МД-6).

Як пояснив представник позивача, митна вартість ввезеного товару була визначена відповідно до ст-51 Митного кодексу України за ціною купівлі цього товару, вказаної у INVOCE/рахунку-фактурі №21-2048/31 від 29.12.2012 р. - 42734,44 ам.дол. (за курсом 7,993грн. за 1 ам.дол. - 341576,38грн.), а також витрат на транспортування товару до кордону України, які складають 8000грн., що підтверджено Довідкою перевізника про транспортні витрати від 28.12.2012р.

Таким чином представником Позивача була заявлена митна вартість товару, який ввезено на митну територію України - 349576,38грн.( або 43735,32 ам.дол. за вище зазначеним валютним курсом).

Відповідно до даної ВМД платежі повинні становити ввізного мита - 69915,28 грн. Ці дані підтверджені та відображені в гр. 47 «Нарахування платежів» декларації.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару «лампи розжарювання електричні загального призначення на напругу понад 100 Вольт, потужністю не більш як 200 Ватт (ТУ РБ200007197.053-2003) Б 230-40-5-12000шт, напруга 230 Вольт, потужність 40 Ватт, Б 230-60-5-34080шт, напруга 230 Вольт, потужність 60 Ватт, Б 230-95-5-9960шт, напруга 230 Вольт, потужність 95 Ватт, Б 230-95-6-40204шт, напруга 230 Вольт, потужність 95 Ватт, Б 230-100-5-31920шт, напруга 230 Вольт, потужність 100 Ватт, Б 230-100-6-59464шт, напруга 230 Вольт, потужність 100 Ватт, Б 230-150-1-33480шт, напруга 230 Вольт, потужність 150 Ватт, Б 230-200-2-16000шт, напруга 230 Вольт, потужність 200 Ватт, Б 230-75-6-7392шт, напруга 230 Вольт, потужність 75 Ватт, Б 230-100-2-30954 шт., напруга 230 Вольт, потужність 100 Ватт, Б 230-40-6-12012шт, напруга 230 Вольт, потужність 40 Ватт. 2281 картон коробок», заявленого до митного оформлення за ВМД №112050000/2013/000037 від 03.01.2013 року, посадовою особою митного органу була проаналізована наявна у митного органу цінова інформація на такий товар та виявлено, що заявлена митна вартість товару значно відрізнялась від наявної у митного органу інформації щодо митної вартості товару. При перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно вимог ст.53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності. Крім того, п.3.3. Р.З контракту від 11.04.11 № 21-2048 між ВАТ «Брестський електроламповий завод» та ПП «Зябкін» передбачено умовою оплати 100% передплату за товар, проте жодного документа щодо сплати до митного оформлення не надавалося.

Тому, відповідно до ст.53 МКУ, декларантові електронним повідомленням № 19863 від 03.01.2013 року (а.с. 42) запропоновано надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме:

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товарів або сировини;

- виписку з бухгалтерської документації.

Як зазначено митним органом при витребуванні додаткових документів, при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України були наявні наступні розбіжності в поданих до митного оформлення документах:

- у рахунку фактурі 21-2048/31 від 29.12.12 (а.с. 25) та у графі 22 митної декларації відправника (а.с. 68) різна вартість товару.

Запис про ознайомлення представником декларанта Могилевською зроблено 03.01.2013 (а.с.42).

11.01.2013 р. представником Позивача до митного органу, було надано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме:

- Платіжне доручення №207 від 21.12.2012 р.;

- Прайс-лист ввезеного товару від виробника;

- Видаткові накладні: №44 від 08.01.2013 р, №15245 від 11.12.2012 р., №15229 від 11.12.2012 р., №16017 від 27.12.2012 р.;

- Калькуляція від виробника на виготовлення ввезеного товару від 29.12.2012 р.;

- Експертний висновок ДП «Держзовнішінформ» №12/3 від 09.01.2013 р.

Також у повідомленні є відмова декларанта від надання інших документів.

За результатами розгляду наданих представником Позивача документів, митним органом 11.01.2013р. було прийняте Рішення про коригування митної вартості №112050000/2013/000013/2 (а.с. 7), відповідно до якого митну вартість товару було відкориговано з 43735,32 ам.дол. до 50306,55 ам.дол. за резервним шостим методом. Підставою для такого коригування вартості товару стала наявність у митного органу інформації щодо вартості подібних товарів на більш високому рівні, а саме в середньому 0,175 ам.дол. за шт. (одиницю товару) проти заявленої середньої вартості - 0,153 ам.дол. за шт. (одиницю товару).

Зазначене рішення обґрунтовано тим, що додаткові документи які надані декларантом до митного оформлення товару містять розбіжності із раніше поданими документами, що підтверджують митну вартість (у платіжному дорученні в іноземній валюті №207 від 21.12.12 року (а.с.35) дата інвойсу відрізняється від заявленої у митній декларації, відрізняються номери контракту та інвойсу, сума не відповідає заявленій у митній декларації та рахунку фактурі на товар). Тобто неможливо ідентифікувати це платіжне доручення до заявленого товару по якому повинна бути 100% передплата за товар відповідно до умов контракту.

Також у митного органу була наявна інформація щодо митної вартості подібних товарів на рівні 0,175 ам.дол. за шт., що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), не міг бути застосований через те, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально, не визначені достовірно. Декларант відмовився від надання інших документів, що підтверджують митну вартість.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не міг бути прийнятий, тому що не було даних за вартістю операцій з ідентичними товарами (однаковими по всіх ознаках з оцінюваними товарами).

Метод визначення митої вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не міг бути прийнятий, тому що не було даних за вартістю операцій з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінювальних товарів або є максимально наближеним до нього.

Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не міг бути прийнятий, тому що не було даних за ціною одиниці товару, по якій найбільша партія оцінюваних, ідентичних або подібних (аналогічних) імпортних товарів продається на території України покупцеві, а також немає відомостей по відповідних витратах (витрати на виплату комісійних, сум прибутку й загальних витрат, до яких належать прямі й непрямі витрати, зв'язані зі збутом зазначених товарів, витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи, транспортування, страхування, і т.п.).

Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості (обчислена вартість) не міг бути прийнятий, тому що не було інформації щодо вартості матеріалів і витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, тобто немає калькуляції виробника за вартістю товарів, обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються І виробниками у країні експорту для експорту в Україну; загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до місця ввезення на митну територію України, на страхування цих товарів та інших витрат, пов'язаних із ввезенням цих товарів в Україну.

Митна вартість товару була визначена із застосуванням резервного методу згідно з наявної у митного органу інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги 12 ст.64 МКУ використана наявна в митниці інформація щодо раніше визначених митних вартостей за методом 1-6 (з розрахунку 0,175 ам.дол. за шт. МД №112050000/2012/018229 від 14.08.12, №112050000/2012/020583 від 17.09.12, №112050000/2012/028117 від 10.12.12). Згідно вимог ч.4 ст. 57 МКУ проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час консультації митний орган та декларант здійснили обмін наявною у кожного з них інформацією. За результатами проведеної консультації узгоджено та прийнято рішення про визначення митної вартості за резервним методом згідно вимог ст. 64 МКУ.

11.01.2013 митним органом видано картку відмови у митному оформленні товару №112050000/2013/00015 за поданою ВМД №112050000/2013/000037 від 03.01.2013 року (а.с. 8).

У вищевказаній картці відмови як причину у відмові вказано те, що відповідно до Рішення про коригування митної вартості товару від 11.01.2013 № 112050000/2013/000013/2 на підставі положень ст. 54,55 МКУ від декларанта не надійшло відповідної заяви про проведення дій, передбачених пунктами 33-36 Постанови КМУ № 450 від 21.05.2012 «Питання, пов'язані із застосуванням митних декларацій».

В картці відмови також зазначено про вимогу, виконання якої забезпечить митне оформлення та пропуск товарів через митний кордон України, а саме - коригування митної вартості відповідно до Рішення про визначення митної вартості від 11.01.2013 року № 112050000/2013/000013/2 та подання нової ВМД органу, який здійснює митне оформлення товарів в строки відповідно до cт. 263 МКУ.

14.01.2013р. позивач подав митному органу нову електронну митну декларацію №112050000/2013/000416, за якою товар було випущено у вільний обіг під гарантію в розмірі 10 504,77 грн. відповідно до розділу 10 МКУ (а.с. 10).

Платежі за ВМД №112050000/2013/000416 з ввізного мита становлять 80420 грн. 05 коп. Тобто на 10 504,77 грн. більше, ніж за раніше поданою ВМД.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з частиною 1 статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з пунктом другим частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів щодо заявленого митного режиму, даних про товар, відомості про митну та фактурну вартість, відомості про документи, що надаються для митного контролю разом з митною декларацією відповідно до статті 335 цього Кодексу.

Статтею 335 Митного кодексу України передбачено подання документів та відомостей необхідних для митного контролю. Разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених кодексом, декларація митної вартості. У встановленому Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються окрім іншого відомості: у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів; у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу.

Відповідно до статті 266 Митного кодексу України декларант зобов'язаний: 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; 2) на вимогу митного органу пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; 3) надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей, тощо. У випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, декларант має право вимагати від митного органу випуску товарів, за умови забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу.

Як встановлено судом, при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митним органом виявлені розбіжності в поданих до митного оформлення документах,а саме: у рахунку фактурі 21-2048/31 від 29.12.12 та у графі 22 митної декларації відправника різна вартість товару - у рахунку - 42734,44 грн., а у МД відправника 42704,44 грн.; у зв'язку з чим, відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, від декларанта письмово вимагалось подати додаткові документи, про що повідомленням № 19863 від 03.01.2013 року було повідомлено декларанта.

Документи, які надав декларант для підтвердження митної вартості товару в свою чергу містили розбіжності з документами, поданими раніше, зокрема,

- у платіжному дорученні в іноземній валюті №207 від 21.12.12 року дата інвойсу відрізняється від заявленої у митній декларації: у платіжному дорученні дата інвойсу - 20.12.2012, а сам INVOCE/рахунок-фактура №21-2048/31 від 29.12.2012 р.

- сума не відповідає заявленій у митній декларації та INVOCE/рахунку-фактурі на товар: у платіжному дорученні зазначена сума 27178,68 грн., а у INVOCE/рахунку-фактурі - 42 734,44грн. Тобто неможливо ідентифікувати це платіжне доручення до заявленого товару по якому повинна бути 100% передплата за товар відповідно до умов контракту.

Також у митного органу була наявна інформація щодо митної вартості подібних товарів на рівні 0,175 ам.дол. за шт. по МД №112050000/2012/018229 від 14.08.12, №112050000/2012/020583 від 17.09.12, №112050000/2012/028117 від 10.12.12, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, у зв'язку з чим митну вартість товарів визначено з використанням наявної в митниці інформації щодо раніше визначених митних вартостей за МД №112050000/2012/018229 від 14.08.12, №112050000/2012/020583 від 17.09.12, №112050000/2012/028117 від 10.12.12.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні, при визначенні митної вартості товару митним органом проводились консультації з декларантом.

Крім того, Рішення про визначення митної вартості товарів містить висновки митного органу про неможливість визначення митної вартості шляхом послідовного застосування першого методу, у зв'язку з відмовою декларанта надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а також про неможливість використання за наслідками проведених консультацій з декларантом методів №2а, 2б через відсутність інформації щодо вартості операцій з ідентичними/подібними товарами, у зв'язку з чим митна вартість товарів визначена з урахуванням наявної у митного органу інформації щодо раніше визначених митних вартостей та застосовано резервний метод (№ 2г).

Відповідно до статті 64 Митного кодексу України, яка передбачає умови для застосування резервного методу, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

При цьому, згідно з частиною 2 вказаної статті, митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Як вбачається з досліджених судом витягу з Єдиної Автоматизованої Інформаційної Системи Держмитслужби (а.с. 117) та копій МД №112050000/2012/018229 від 14.08.12, №112050000/2012/020583 від 17.09.12, №112050000/2012/028117 від 10.12.12., при визначенні митної вартості товару лампочок розжарювання електричних в асортименті, митним органом враховано інформацію про митну вартість товару з тієї ж країни, експорт з якої за часом збігається з часом експорту оцінюваних товарів, що міститься у ВМД від 14.01.2013р. №112050000/2013/000416, митна вартість за якою визнана митним органом.

Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митним органом дотримано процедуру визначення митної вартості імпортованого товару та його митного оформлення відповідно до вимог митного законодавства, у зв'язку з чим рішення про визначення митної вартості товарів за резервним методом від 11.01.2013 року № 112050000/2013/000013/2 та відповідно картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №112050000/2013/00015 від 11.01.2013 року прийняті правомірно, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом, а відтак позовні вимоги про визнання їх протиправними та скасування задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги про повернення на користь позивача суми грошової застави ввізного мита у розмірі 10504,77 грн. суд також вважає необґрунтованими, оскільки рішення про корегування заявленої митної вартості прийняті правомірно, а відтак переплата ввізного мита у позивача відсутня.

Таким чином, дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватному підприємству «Зябкін» до Запорізької митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 11.01.2013 року № 112050000/2013/000013/2 та картки відмови №112050000/2013/00015 від 11.01.2013 року та зобов'язання повернути грошову заставу в розмірі 10504,77 грн. - відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.О.Нестеренко