Ухвала суду № 30855214, 23.04.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1813/5967/2012 Головуючий у суді у 1 інстанції - Верес Микола ФедоровичНомер провадження 11-кп/788/12/13 Суддя-доповідач - Філонова Ю. О. Категорія - Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Філонової Ю. О.,

суддів - Ященка В. А., Забари І. К.,

при секретарі - Сисенко Н.В.

з участю прокурора - Кравцової Л.М.

обвинуваченого - ОСОБА_3

потерпілої - ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07 лютого 2013 року, яким обвинуваченого

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кременчук, Полтавської області, громадянина України, з середньою-технічною освітою, працюючого водієм ПП «ОСОБА_5», одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки без позбавлення права керування транспортними засобами.

Постановлено стягнути із обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави витрати на лікування потерпілого ОСОБА_6 в сумі 66 грн. 97 коп., потерпілої ОСОБА_4 в сумі 2223 грн. 32 коп., потерпілого ОСОБА_7 в сумі 1456 грн. 53 коп.

Постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 в дохід держави, судові витрати за проведення експертиз по справі, в розмірі 2058 грн.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_3 не обирався.

Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст.100 КПК України.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з вироком суду, обвинуваченого ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за те, що він 08 жовтня 2012 року близько 17 години 15 хвилин, керуючи технічно справним автобусом марки „IVECO-PEGASSO", державний номер НОМЕР_1, що належить фізичній особі підприємцю «ОСОБА_5.», рухаючись на автодорозі Харків-Охтирка в напрямку м. Охтирка зі швидкістю 60 км на годину, на мокрій ділянці 106 км автодороги, порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме : пункти 12.1 та 2.3 «б» Правил дорожнього руху України, не обрав безпечної швидкості руху автобуса з урахуванням дорожньої обстановки, і допустив занос керованого ним автобусу вліво, що стало причиною перекидання його у лівий кювет.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_10, який перебував в салоні автобуса в якості пасажира, отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких помер на місці пригоди.

Потерпілі ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 які перебували в салоні автобусу в якості пасажирів отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Допущені обвинуваченим ОСОБА_3 порушення пункту 12.1 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП та наслідками, що настали.

В апеляції обвинувачений ОСОБА_3, посилаючись на суворість призначеного йому покарання, просить вирок суду змінити та застосувати ст.75 КК України, або скасувати вирок суду і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції. Свої вимоги мотивує тим, що суд не в повній мірі врахував всі пом'якшуючі вину обставини, а саме визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування моральної та матеріальної шкоди, притягнення до кримінальної відповідальності вперше, а також відсутність обтяжуючих покарання обставин. Крім того, зазначає, що є єдиним годувальником в сім'ї та має на утриманні малолітню доньку.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_3 на підтримку поданої апеляції, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції, думку потерпілої ОСОБА_4, яка підтримала апеляцію обвинуваченого, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція обвинуваченого ОСОБА_3 не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_3 у скоєнні злочину за обставин, зазначених у вироку та правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст.286 КК України в апеляції не оспорюються.

Що стосується доводів апеляції про обвинуваченого ОСОБА_3 про суворість призначеного йому покарання, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими.

Відповідно до ст.65 КК України, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

Обґрунтовуючи вирок щодо виду і міри покарання ОСОБА_3 суд першої інстанції, як вбачається із вироку, урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, обставин, що обтяжують покарання встановлено не було, та всі обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданих збитків, притягнення до кримінальної відповідальності вперше, позитивні характеристики за місцем роботи та наявність на утриманні малолітньої доньки.

Суд першої інстанції, врахувавши ці обставини в їх сукупності, призначив обвинуваченому покарання в мінімальних межах, передбачених санкцією ч.2 ст.286 КК України, яке він має відбувати реально, та врахувавши, що ОСОБА_3 працює водієм, його робота є основним джерелом доходу, визнав можливим не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Висновок суду про необхідність обрання засудженому покарання у виді реального позбавлення волі належним чином мотивований.

При цьому, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для призначення засудженому покарання із застосуванням ст.75 КК України.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_3 покарання є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання і підстав для його пом'якшення, застосувавши ст.75 КК України, як про це ставиться питання у апеляції обвинуваченого ОСОБА_3, колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав до задоволення апеляції та зміни чи скасування вироку суду першої інстанції .

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07 лютого 2013 року відносно ОСОБА_3 залишити без зміни, а його апеляцію - без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

Філонова Ю. О. Ященко В. А. Забара І. К.