Постанова № 30855041, 22.04.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2013 року Справа № 904/713/13-г

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого Прокопенко А.Є. - доповідача

суддів: Дмитренко А.К., Крутовських В.І.

При секретарі судового засідання Лазаренко П.М.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Керамброк" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2013р. у справі №904/713/13-г

за позовом приватного підприємства "ДЦ Арт-Салон", м. Кіровоград

до товариства з обмеженою відповідальністю "Керамброк", м. Дніпропетровськ

про повернення грошових коштів за невиконання договору поставки товару в розмірі 64 538 грн. 32 коп.

У відповідності із ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва до 22.04.2013р.

Приватне підприємство "ДЦ Арт-Салон" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Керамброк" заборгованості в розмірі 64 538 грн. 32 коп., із яких: 62 568 грн. коп. - основний борг, 1 191 грн. 90 коп. - пеня, 125 грн. 32 коп. - інфляційні збитки, 653 грн. 10 коп. 3% річних. Позовні вимоги мотивовані порушенням з боку відповідача господарського зобов’язання, встановленого умовами договору поставки товару № 1707-1 від 17.06.2012р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2013р. у справі №904/713/13-г (суддя Ліпінський О.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Керамброк" на користь приватного підприємства "ДЦ Арт-Салон" 62 568 грн. основного боргу, 125 грн. 32 коп. інфляційних збитків, 653 грн. 10 коп. три проценти річних, 1 688 грн. 73 коп. витрат по сплаті судового збору, в задоволенні решти позову відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Керамброк" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким розстрочити сплату заборгованості терміном на 6 (шість) місяців із наступним графіком сплати:

- до 30 квітня 2013 року – 10839 грн. 19 коп.;

- до 30 травня 2013 року - 10839 грн. 19 коп.;

- до 30 червня 2013 року - 10839 грн. 19 коп.;

- до 30 липня 2013 року -10839 грн. 19 коп.;

- до 30 серпня 2013 року - 10839 грн. 19 коп.;

- до 30 вересня 2013 року -10839 грн. 19 коп.

У відзиві на апеляційну скаргу приватне підприємство "ДЦ Арт-Салон" просить рішення господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.06.2012р. між приватним підприємством "ДЦ Арт-Салон" (покупцем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Керамброк", (постачальником) був укладений договір на поставку товару №1701-1.

Згідно п. 1.1. договору постачальник поставляє у власність покупця наступну продукцію: цеглу будівельну керамічну М100 в кількості 57 000 шт. цегли, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість постачальнику в порядку, строки та на умовах, встановлених договором.

Відповідно до п. 5.1. договору товар відпускається за ціною 1 грн. 32 коп. за 1 шт. цегли, в тому числі ПДВ. Загальна сума договору орієнтовно складає 75 240 грн., в тому числі ПДВ - 12 540 грн.

Пунктом 5.2. договору сторони передбачили, що покупець зобов'язаний здійснити 100% оплату за товар в безготівковій формі в національній валюті України - гривні, на протязі 5 днів з моменту виставлення постачальником рахунку на оплату товару, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, згідно реквізитів, вказаних у договорі.

17.07.2012р. відповідачем був виставлений рахунок-фактура №К-00000150 на оплату товару (цегла керамічна М100 в кількості 57000 шт.).

На виконання умов договору позивач здійснив попередню оплату товару визначеного в рахунку, перерахувавши відповідачу грошову суму в розмірі 71 280 грн. (а.с. 12).

Згідно видаткової накладної №К-2708-4 від 27.08.2012р., що міститься в матеріалах справи (а.с. 13), відповідач поставив позивачу товар на суму 8 712 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач виконав свої зобов’язання лише частково, поставку товару на решту отриманої попередньої оплати в сумі 62 568 грн., в обумовлений договором строк (протягом п'яти днів з моменту отримання попередньої оплати в розмірі 100%), не здійснив.

На час розгляду справи в суді першої інстанції, доказів виконання відповідачем зобов’язання в натурі, або повернення заборгованості в сумі 62 568 грн. суду не надано.

Відповідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач свій обов'язок щодо поставки товару на суму отриманої попередньої оплати не виконав, тому висновки господарського суду щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та відповідають нормам діючого законодавства.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення 125 грн. 32 коп. інфляційних збитків та 653 грн. 10 коп. 3% річних від простроченої суми, оскільки відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відповідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 1 191 грн. 90 коп. за несвоєчасну поставку товару за період з 28.08.2012р. по 31.12.2012р., оскільки сторонами у договорі не передбачено умов забезпечення виконання зобов’язання у вигляді обов’язку сплати неустойки.

Апеляційний господарський суд вважає доводи скаржника необґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із доводів скаржника, господарський суд порушив норми процесуального права, не задовольнивши його клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з чим суд позбавив відповідача можливості надати відповідні докази для встановлення фактичних обставин справи, що є порушенням прав відповідача, визначених у ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, як зазначає скаржник, він не мав змоги надати до суду докази про своє тяжке фінансове становище, які господарський суд міг взяти до уваги при розгляді спору, оскільки відповідно до п.п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

У прохальній частині скарги відповідач просить скасувати рішення господарського суду та постановити нове рішення, яким розстрочити сплату заборгованості терміном на шість місяців з квітня 2013р. по вересень 2013р. в сумі 10839 грн. 19 коп. щомісячно.

Колегія суддів вважає доводи скаржника щодо порушення господарським судом норм процесуального права безпідставними, оскільки відповідач у разі неможливості бути присутнім в судовому засіданні вправі був завчасно направити до суду поштою додаткові докази та пояснення. Поважні причини, які б унеможливлювали надання таких пояснень, у апеляційній скарзі не наведено.

Також колегія суддів не вбачає підстав для надання розстрочки виконання рішення господарського суду.

Відповідно ч.1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Отже згідно приписів ст. 121 Господарського процесуального кодексу України задоволення заяви про розстрочку виконання рішення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо); в даному випадку відсутні виняткові випадки, які мали б своїм наслідком розстрочення виконання судового рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Наведені відповідачем підстави для розстрочення виконання судового рішення, зокрема, тяжке фінансове становище та нерентабельність господарської діяльності, не є тими виключними обставинами, які дають підстави для розстрочення виконання судового рішення, оскільки важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об’єктивних, незалежних від відповідача обставин.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.

Керуючись ст.ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Керамброк" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2013р. у справі № 904/713/13-г залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.

Головуючий А.Є. Прокопенко

Суддя А.К. Дмитренко

Суддя В.І. Крутовських