Ухвала суду № 30854287, 17.04.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 30

головуючий в I інстанції Бескровна О.Л.

суддя доповідач Безрученко Ю. О.

_______________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Краснощокової Н.С.,

суддів Безрученко Ю.О., Никифоряка Л.П.

при секретарі Папченко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Оникс», третя особа ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Оникс» на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 20 березня 2013 року,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 20 березня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «ВКФ «Оникс», код 02074346, р/р 26005132876000 в ДОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 335076, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Куйбишева буд. 200 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 53 209,90 грн., моральної шкоди 4 000,00 грн. В іншій частині позов залишено без задоволення та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням ТОВ «ВКФ «Оникс» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки шкода, завдана ДТП не була спричинена внаслідок виконання ОСОБА_2 службових обов'язків, що вказує. на відсутність підстав для відшкодування ТОВ «ВКФ «Оникс» шкоди, завданої їхнім працівником.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ТОВ «ВКФ «Оникс» Фінк О.Е., діюча за довіреністю (а.с.55), підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

В засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином листом і телефонограмою №5926, зареєстрованою у відповідному порядку від 10 квітня 2013 року (а.с.130), відповідно до заяви просив справу розглядати без його участі, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_5, діючий на підставі договору та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 41-42), заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив її відхилити.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 просив розглянути справу на розсуд суду.

Заслухавши доповідача, сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції стягуючи саме з ТОВ «ВКФ «Оникс» та стягуючи в рахунок відшкодування майнової, моральної шкоди та понесених судових витрат в розмірі 57 849,30 грн. на користь ОСОБА_1, виходив з того, що таку відповідальність товариство повинно нести як власник автомобіля, оскільки водій ОСОБА_2, який винен у дорожньо-транспортній пригоді, правомірно використовував автомобіль під час виконання своїх трудових обов'язків.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону рішення суду в оскаржуваній його частині відповідає.

Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що 06 грудня 2010 року о 18.20 год. по вулиці Рослого на перехресті з вулицею Кірова у м. Донецьку мала місце ДТП за участю третьої особи ОСОБА_2, який керував автомобілем ЗАЗ 110307 державний номер НОМЕР_3 та позивача ОСОБА_1, який керував автомобілем «Ніссан Альмера Классік» державний номер НОМЕР_1. Як наслідок у даній дорожньо-транспортній пригоді автомобілі отримали механічні ушкодження (а.с.3).

ОСОБА_2, з вини якого сталася ДТП, керував автомобілем ЗАЗ 1103, державний номер НОМЕР_3 на підставі дорожнього листа №011739 від 06 грудня 2010 року, виданого йому ТОВ ВКФ «Оникс» як головному інженеру з ненормованим режимом роботи і вказаний автомобіль знаходився у його розпорядженні 24 години на добу (а.с.68, 75).

З матеріалів перевірки слідчої комісії ТОВ ВКФ «Оникс» за фактом настання нещасного випадку невиробничого характеру, дорожньо-транспортна пригода мала місце на шляху повернення ОСОБА_2 з робочого місця додому (а.с.76-80).

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України підставами для відповідальності юридичної особи за шкоду, завдану її працівником, є завдання такої під час виконання працівником своїх трудових обов'язків.

Отже, доводи апеляційної скарги, що зазначену відповідальність повинен нести саме водій,оскільки робочий час ОСОБА_2 триває з 09.00 години до 18.00 години, а дорожньо-транспортна пригода сталася на шляху до дому 0 18.20 годині, є необґрунтованими з наступних підстав.

Згідно графіку виходів робочий час ОСОБА_2 з 9.00 години до 18.00 години (а.с. 74). Дорожня транспортна пригода сталася по дорозі ОСОБА_2 до дому о 18.20 годині, що встановлено постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, яка є обов'язковою для суду, що судом першої інстанції враховано при ухваленні рішення.

Більш того, представник апелянта в судовому засіданні апеляційного суду пояснив, що відсутні будь-які розпорядження щодо зобов'язання ОСОБА_2 після закінчення робочого дня залишати автомобіль на території товариства та ОСОБА_2 було дозволено усно користуватися автомобілем як при виконанні трудових обов'язків так і в особистих цілях.

Але, в матеріалах справи відсутні будь-які докази в обґрунтування апеляційної скарги, що ОСОБА_2 вчинив будь-які дії щодо припинення виконання ним трудових обов'язків, про що свідчить дорожній лист, з якого вбачається, що він лише виїхав з гаражу о 6.30 годині, час повернення не зазначений (а.с. 75).

Відповідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в абз.3 п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 р. № 6 володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини.

Отже, судом першої інстанції установлено, що володільцем автомобіля є ТОВ «ВКФ «Оникс», з яким водій ОСОБА_2 на час вчинення ДТП перебував у трудових відносинах. Він керував службовим автомобілем, наданим йому ТОВ «ВКФ «Оникс», і обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 учинив противоправні дії з заволодіння автомобілем ні судом першої інстанції не встановлено та це не спростовано в апеляційному суді.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо покладення обов'язку відшкодування шкоди саме на ТОВ «ВКФ «Оникс», оскільки на момент аварії ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із відповідачем, так як він саме з дозволу власника заволодів автомобілем і використовував його на підставі дорожнього листа від 06 грудня 2010 року (а.с. 75).

Інші доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не є такими, що є підставою для скасування судового рішення.

Задовольняючи частково позов про відшкодування шкоди, суд першої інстанції врахував усі обставини справи, доказам, що надані сторонами, дав належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права, а тому його рішення є законним і обґрунтованим, а тому, апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, Апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Оникс» відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 20 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді: