Ухвала суду № 30853071, 09.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4987/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

09 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.

за участю секретаря: Присяжної Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Український кольоровий прокат» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Український кольоровий прокат» звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 12.10.2012 року № 0000282202 про визначення ТОВ «Торговий дім «Український кольоровий прокат» податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 150 661,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 12.10.2012 року № 0000292202 про визначення ТОВ «Торговий дім «Український кольоровий прокат» податкового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в сумі 120 529,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року даний позов задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, службовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - Броварська ОДПІ Київської області) було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Торговий дім «Український кольоровий прокат» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Т енд Т Укр» за лютий 2011 року.

В ході перевірки було встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого було занижено податок на прибуток за І квартал 2011 року на суму 150 660,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого було занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за лютий 2011 року на суму 120 528,00 грн.;

- п. 1, п.5 ст. 203, п.п. 1-2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.ст. 228, 626, 629, 650, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог даних статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з постачальником ТОВ «Т енд Т Укр» за лютий 2011 року.

За результатом перевірки відповідачем було складено акт від 24 вересня 2012 року №628/22-2/32669001, на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 12 жовтня 2012 року №0000282202, яким ТОВ «Торговий дім «Український кольоровий прокат» донараховано податок на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1,00 грн.) в розмірі 150 661,00 грн., та №0000292202, яким ТОВ «Торговий дім «Український кольоровий прокат» донараховано податок на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1,00 грн.) в розмірі 120 529,00 грн.

Позивач не погоджується з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача та обґрунтовує це відсутністю з його боку порушень вимог чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Відповідач заперечує законність господарських операцій ТОВ «Торговий дім «Український кольоровий прокат» та посилається в своїх доводах на нікчемність договору №TDA-TDUKP-01-04.10, укладеного між позивачем та ТОВ «Т енд Т Укр» по причині порушення позивачем вимог статті 18 Закону України «Про рекламу».

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, з аналізу вказаних правових норм випливає, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що 26 квітня 2010 року між позивачем та ТОВ «Т енд Т Укр» було укладено договір про надання рекламних послуг №TDA -TDUKP -01-04.10 (далі - Договір №TDA -TDUKP -01-04.10).

21 січня 2011 року в рамках Договору №TDA-TDUKP-01-04.10 між ТОВ «Торговий дім «Український кольоровий прокат» та ТОВ «Т енд Т Укр» було укладено Додаткову угоду №4, якою було продовжено термін рекламної кампанії з 1 лютого по 24 лютого 2011 року. Дана рекламна кампанія здійснювалась ТОВ «Т енд Т Укр» відповідно до Медіа-плану трансляції рекламного матеріалу від 21 січня 2011 року, підписаного сторонам як додаток №5 до Договору №TDA -TDUKP -01-04.10 (далі -Медіа-план) у період з 1 лютого 2011 року по 24 лютого 2011 року.

25 лютого 2011 року між позивачем та ТОВ «Т енд Т Укр» було підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за лютий 2011 року на суму 602 640,00 гривень.

На підтвердження виконання Договору №TDA-TDUKP-01-04.10 позивач надав суду податкову накладну №4 від 25 лютого 2011 року на загальну суму 723 168,00 гривень, з яких ПДВ становить 120 528,00 гривень, а також виписку з банківського рахунку на підтвердження сплати позивачем ТОВ «Т енд Т Укр» ціни наданих послуг за договором №TDA-TDUKP-01-04.10, зазначеної у податковій накладній №4 від 25 лютого 2011 року.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про рекламу», рекламою є інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. Рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача.

Під товаром в контексті Закону України «Про рекламу» слід розуміти будь - який предмет господарського обігу, в тому числі продукція, роботи, послуги, цінні папери, об'єкти права інтелектуальної власності.

Згідно ст. 9 вказаного Закону, реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є)ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Отже, податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є саме первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарська операція в розумінні ст. 1 вказаного Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Тому з наведених законодавчих приписів випливає, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.

При цьому, господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, а відтак право платника ПДВ на податковий кредит може визнаватися лише у разі, якщо відповідні товари ним реально придбавалися, або ж у разі реального понесення ним витрат на таке придбання.

Як було вірно зазначено судом першої інстанції, про реальність господарських операцій позивача свідчать наявні в справі докази, до яких зокрема належать акти виконаних робіт, акти здачі -прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні, що містять усі необхідні реквізити, які у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, на підставі яких може формуватися бухгалтерський облік.

Крім цього, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Т енд Т Укр» був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну надану ним послугу. При цьому, податкові накладні (копії яких знаходяться в матеріалах даної справи), на підставі яких позивач формував податковий кредит, в повній мірі відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Відтак, на думку колегії суддів, витрати на рекламу за договором з ТОВ «Т енд Т Укр» пов'язані з господарською діяльністю позивача та відображені в бухгалтерському обліку згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні».

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27 листопада 2012 року по справі № К-53051/09.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги колегія суддів знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.