Рішення № 30852125, 17.04.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.13 Справа№ 914/934/13-г

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянувши матеріали справи

за позовом: Державного проектного інституту проектування комунального будівництва «Львівдіпрокомунбуд», м. Львів;

до відповідача: Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», м. Львів;

про: стягнення 137 275 грн. 73 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Маргаль Н.Б. - представник на підставі доручення від 02.01.2013 року;

відповідача: Сорока Д.М. - представник на підставі довіреності від 12.04.2013 року.

Обставини розгляду справи. Ухвалою господарського суду від 07.03.2013 року порушено провадження у справі за позовом Державного проектного інституту проектування комунального будівництва «Львівдіпрокомунбуд» до Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» про стягнення 137 275 грн. 73 коп. Розгляд справи призначено на 03.04.2013 року.

У судове засідання 03.04.2013 року представник відповідача не з'явився. Подав клопотання про відкладення розгляду справи. Представник позивача позовні вимоги підтримав, подав копію довідки з ЄДРПОУ та Акт звірки. Судом відкладено розгляд справи на 17.04.2013 року.

У судовому засіданні 17.04.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Представник відповідача подав відзив на позовну заяву та заяву про застосування позовної давності до позовних вимог позивача.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін відмовилися.

Представникам сторін, що брали участь у судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їхніх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Суть спору: Спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за виконані проектні роботи по об'єкту. Державний проектний інститут проектування комунального будівництва «Львівдіпрокомунбуд» (надалі по тексту рішення - позивач, підрядник) звернувся до Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» (надалі по тексту рішення - відповідач, замовник) з вимогою про стягнення заборгованості в сумі 137 275 грн. 73 коп.

Сторонами було укладено договір на виготовлення проектно-кошторисної документації на об'єкт «Каналізування вул. Глинянський Тракт». На виконання даного договору позивач виконав проектні роботи у встановлений термін та передав відповідачеві, про що свідчить Акт здачі-приймання проектної продукції від 25.11.2011 року та накладна № 34 від 25.11.2011 року.

На момент розгляду справи в матеріалах справи відсутні докази здійснення оплати відповідачем за виконані роботи.

У процесі розгляду справи суд встановив: 20 липня 2011 року між Державним проектним інститутом проектування комунального будівництва «Львівдіпрокомунбуд» та Львівським міським комунальним підприємством «Львівводоканал» укладено договір № 4738 на виготовлення проектно-кошторисної документації на об'єкт «Каналізування вул. Глинянський Тракт» (надалі по тексту рішення - договір).

На виконання даного договору позивач виконав проектні роботи на загальну суму 121 177 грн. 20 коп. у термін, встановлений договором. Відповідно до Акту здачі-приймання проектної продукції від 25.11.2011 року та накладної № 34 від 25.11.2011 року позивач передав виконані роботи відповідачу, а другий прийняв їх. Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал» зобов'язувалося оплатити виконані роботи не пізніше 15 календарних днів після підписання акту здачі-приймання проектної продукції. В процесі розгляду справи судом встановлено, що своїх зобов'язань відповідач не виконав.

Відповідно до пункту 1.1 договору замовник доручив, а підрядник зобов'язався виконати проектно-кошторисну документацію відповідно до технічного завдання, календарного плану виконання робіт (додаток 2) та кошторисної вартості робіт (додаток 3) по об'єкту «Каналізування вул. Глинянський Тракт».

Згідно з п. 3.1 договору загальна вартість виконання робіт, доручених підряднику за даним договором, визначається зведеним кошторисним розрахунком вартості (додаток 3) до даного договору і становить 121 177 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ - 20 196 грн. 20 коп. відповідно до п. 3.2 розрахунки по договору здійснюються в безготівковому порядку. Форма розрахунків - платіжне доручення.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки з підрядником за виконані роботи здійснюється на підставі оформленого акту приймання-здавання виконаних робіт протягом 15 робочих днів після підписання акту.

Як підтверджується матеріалами справи, згідно з накладною № 34 від 25.11.2011 року підрядник здав, а замовник прийняв виконані роботи на суму 121 177 грн. 20 коп. Відповідно до п. 4.1 договору термін сплати відповідачем закінчився 15.12.2011 року. Проте свого обов'язку по оплаті виконаних і прийнятих робіт відповідач не виконав.

В подальшому, з метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою № 04/56 від 16.03.2012 року, в якому вимагав оплати заборгованості. Однак, вказана вимога відповідачем залишена без задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з відповідача вище вказану суму заборгованості.

Крім суми основного боргу, заявленого до стягнення, позивачем нараховано пеню, оскільки таке його право передбачене п. 7.3 договору, відповідно до якого, у випадку несвоєчасної оплати робіт згідно з даним договором замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент сплати, від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Станом на 06.03.2013 року, за розрахунками позивача, заборгованість за виконані роботи з урахуванням суми основного боргу, пені, індексу інфляції та 3 % річних становить 137 275 грн. 20 коп.

В судовому засіданні 17.04.2013 року відповідач позовні вимоги заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, поданому 17.04.2013 року за вх. № 12915/13. У відзиві зазначає що належним відповідачем у даній справі є департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, оскільки 26.09.2012 року між департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради та Львівським міським комунальним підприємством «Львівводоканал» було укладено договір підряду № 56 П/І на виготовлення проектно-кошторисної документації на об'єкт «Каналізування вул. Глинянський Тракт», відповідно до якого замовником робіт виступав департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, а Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал» - лише підрядником. Тому відповідач і звернувся до позивача для виконання вказаних робіт, оскільки саме відповідач таких робіт виконати не може. Також відповідач зазначив, що на його думку департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради слід залучити як відповідачем у справі, та здійснювати оплату по вищезгаданому договору повинен саме департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради.

Щодо договору підряду від 26.09.2012 року на виготовлення проектно-кошторисної документації на об'єкт «Каналізування вул. Глинянський Тракт», укладеного між департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради та Львівським міським комунальним підприємством «Львівводоканал», на який вказує відповідач, то він не має відношення до договору, укладеного 20 липня 2011 року між Державним проектним інститутом проектування комунального будівництва «Львівдіпрокомунбуд» та Львівським міським комунальним підприємством «Львівводоканал» на виготовлення проектно-кошторисної документації на об'єкт «Каналізування вул. Глинянський Тракт», оскільки позивач просить стягнути борг, що виник на підставі договору від 20.07.2011 року, тобто раніше, ніж вказує відповідач. Відповідно підстав для залучення у статусі відповідача у даній справі департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради немає. Також відповідач заперечив нарахування позивачем пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне:

Судом вище встановлено, що сторони уклали договір № 4738 від 20 липня 2011 року на виготовлення проектно-кошторисної документації на об'єкт «Каналізування вул. Глинянський Тракт», який є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 324 Господарського кодексу України за договором підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором проектні роботи, а також виконати досліджувальні роботи, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити їх.

Стаття 889 Цивільного кодексу України передбачає, що замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч. 7 наведеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

У статті 610 Цивільного кодексу України зазначається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договором сторони визначили момент оплати - до 15.12.2011 року, однак відповідачем він був порушений.

З урахуванням встановленого та наведеного вище, суд вважає підстави для стягнення суми основного боргу з відповідача достатніми та обґрунтованими.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 9 416 грн. 94 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Порядок нарахування пені здійснюється з врахуванням положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Як встановлено судом вище, прострочення виникло з 15.12.2011 року. Відповідно шість місяців спливає 15.06.2012 року, тобто періодом, за який позивач мав право нарахувати пеню, є 15.12.2011 року - 15.06.2012 року, а не з 01.08.2012 року по 01.01.2013 року, як це зробив позивач.

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 у вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, господарським судам слід враховувати викладене в пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1624/2011 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" та, що нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, можливе лише в тому випадку, якщо період нарахування неустойки не перевищує одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто сторони у договорі можуть визначити початок нарахування пені інакше, ніж від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, але в межах одного року від цього дня.

Крім цього, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік встановлюється зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно строк позовної давності для нарахування та стягнення пені тривав з 15.12.2011 року по 15.12.2012 року. Позивач звернувся з позовом до суду 06.03.2013 року, тобто після спливу позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій.

З урахуванням наведеного вище вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 9 416 грн. 94 коп. є безпідставною та до задоволення не підлягає.

Позивач заявив про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання за договором.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень абз. 2, 3 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Суд врахував заперечення відповідача стосовно незгоди з нарахуванням сум інфляційних втрат і 3 % річних, здійснив перерахунок інфляційних втрат і отримав наступні результати: сума інфляційних втрат - 121 грн. 16 коп., сума 3% річних - 4 532 грн. 02 коп.

З урахуванням наведеного вище, позивачем правомірно нараховано 3% річних та інфляційні втрати, однак сума, вказана позивачем, розрахована неправильно і суд вважає, що стягненню підлягають інфляційні втрати в розмірі 121 грн. 16 коп. та 3% річних у розмірі 4 532 грн. 02 коп.

Задовольняючи позовні вимоги Державного проектного інституту проектування комунального будівництва «Львівдіпрокомунбуд», суд зменшує розмір судового збору, що підлягає відшкодуванню позивачу відповідачем, пропорційно сумі задоволених вимог.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» (79017, м. Львів, вул. Зелена, 64, код ЄДР 03348471) на користь Державного проектного інституту проектування комунального будівництва «Львівдіпрокомунбуд» (79005, м. Львів, вул. Ак. Богомольця, 9, код ЄДР 03329054) 121 177 грн. 20 коп. основного боргу, 121 грн. 16 коп. інфляційних втрат, 4 532 грн. 02 коп. 3% річних та 2 516 грн. 61 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Відмовити в задоволенні позовної вимоги Державного проектного інституту проектування комунального будівництва «Львівдіпрокомунбуд» (79005, м. Львів, вул. Ак. Богомольця, 9, код ЄДР 03329054) до Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» (79017, м. Львів, вул. Зелена, 64, код ЄДР 03348471) в частині стягнення 9 416 грн. 94 коп. пені.

Відмовити в задоволенні позовних вимог Державного проектного інституту проектування комунального будівництва «Львівдіпрокомунбуд» (79005, м. Львів, вул. Ак. Богомольця, 9, код ЄДР 03329054) до Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» (79017, м. Львів, вул. Зелена, 64, код ЄДР 03348471) в частині стягнення 1 095 грн. 34 коп. інфляційних втрат та 933 грн. 07 коп. 3 % річних.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 17.04.2013 року.

Суддя Р.Матвіїв