Рішення № 30851989, 18.04.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.04.2013Справа № 901/452/13-гЗа позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Павлоградспецмаш»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Строй Плюс»

про стягнення 67 140,35 грн.

Суддя М.О.Білоус

Представники:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: В провадженні Господарського суду Автономної Республіки Крим знаходиться справа за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Павлоградспецмаш» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Строй Плюс» про стягнення на користь позивача неустойки в порядку пункту 8.1 договору оренди № 06/09-О від 21.05.2012 у сумі 4 619,67 грн. (несвоєчасна сплата орендних платежів), та неустойки в сумі 69 150,52 грн. в порядку частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України (подвійну орендну плату). Крім того, просить судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.05.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Павлоградспецмаш» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетон Строй Плюс» було укладено договір оренди за № 063/09-О згідно з пунктом 1.1 якого позивач зобов'язався надати відповідачу в оренду елементи будівельних риштувань вартістю та у кількості, згідно переліку, наведеному у додатку № 1 від 21.05.2012 до договору оренди, який є невід'ємною частиною даного договору. Борг Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Строй Плюс» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Павлоградспецмаш» зі сплати орендних платежів за договором оренди № 06/09-О від 21.05.2012 відсутній, проте відповідач сплатив орендну плату з порушенням умов договору, а саме 05.06.2012 у зв'язку з чим позивач просить стягнути 4 619,67 грн. неустойки. Також відповідач не повернув прийняте за договором в оренду майно, позивач просить суд стягнути 69 150,52 грн. неустойки в порядку частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.02.2013 порушено провадження у даній справі.

12.04.2013 від позивача надійшло клопотання про долучення до справи витребуваних документів, в тому числі заяви про зменшення позовних вимог в порядку статті 22 ГПК України, згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача 66 738,29 грн.

Вказана заява прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи.

При цьому, клопотанням від 08.04.2013 позивач просив суд розглянути справу у відсутності його представника, у зв'язку з участю представника в судовому засіданні Господарського суду Одеської області, що підтверджується ухвалою від 26.03.2013.

18.04.2013 позивачем додатково була надана заява про зменшення позовних вимог, згідно з якою позивач просив стягнути з відповідача неустойку на підставі пункту 8.1. договору в сумі 4 422,44 грн. та неустойку на підставі частини 2 статті 785 ЦК України у розмірі 62 717,91 грн. При цьому, позивачем був наданий уточнений обґрунтований розрахунок. Вказані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Отже, виходячи з вищевикладене, нова ціна позову складає 67 140,35 грн.

Відповідач явку представника у жодне судове засідання не забезпечив, відзиву та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією за юридичною адресою, проте всі поштові відправлення повернулись до суду із позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасникові судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Так, відповідно до наданого позивачем та долученим до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 25.02.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «Бетон Строй Плюс» значиться за адресою: 95051, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Желябова, буд. 44 (а.с. 51-52).

Вказана адреса також зазначена позивачем у позовній заяві, а відтак усі документи направлялися судом за вказаною юридичною адресою.

Відповідно до положень підпункту 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

21 травня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Павлоградспецмаш» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетон Строй Плюс» (орендар) укладений договір оренди № 06/09 О, відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняв в оренду (тимчасове і платне користування) елементи риштування, що відповідають вимогам ТУ У В.2.8-28.1-.20303352-002-2002 (далі - майна) згідно зі специфікацією, що є невід'ємною частиною договору (а.с. 12-15).

Відповідно до пунктів 2.1- 2.3 договору майно повинне бути передане орендодавцем і прийняте орендарем протягом трьох днів після виконання пунктів 2.8 та 3.5. Перелік, кількість та вартість майна, що передається, вказана в додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього договору. Майно передається за актом приймання - передачі, у відповідності з додатком № 1. Акт приймання - передачі майна є невід'ємною частиною договору.

Згідно з пунктом 2.6 договору загальна вартість майна, що передається в оренду, складає 605 583,24 грн.

Пунктом 2.8 договору сторони визначили, що як гарантію виконання зобов'язань орендар вносить грошове забезпечення у розмірі 5 % вартості орендованого майна, яке складає 30 279,16 грн., в тому числі ПДВ 20 %, протягом 3-х банківських днів з моменту укладання договору.

Відповідно до пункту 2.8.1 повернення грошового забезпечення проводиться протягом п'яти днів після повернення майна за актом приймання - передачі за відсутності претензій з боку орендодавця щодо стану майна та відсутності заборгованості по орендної плати.

Передача майна в оренду орендареві не тягне за собою виникнення права власності орендаря на майно, право власності на майно залишається за орендодавцем (пункт 2.9 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору згідно з положеннями цього договору оплата за тимчасове користування майном згідно з додатком № 1 - за 1 добу складає (0,06935 %) від загальної вартості переданого в оренду майна.

Розмір орендної плати за 1 добу складає: 419,97 грн., в тому числі ПДВ 20 % за умови використання орендарем пункту 2.10 договору (пункт 3.2 договору).

Згідно з пунктом 3.3 договору термін оренди складає - 30 діб від дати підписання акту приймання - передачі майна.

Відповідно до пункту 3.4 договору сума орендної плати за весь термін оренди майна складає - 12 599,10 грн., в тому числі ПДВ 20 %.

Орендар проводить оплату за весь термін оренди майна впродовж 3-х календарних днів з моменту укладення цього договору (пункт. 3.5. договору).

Відповідно до пункту 6.1 договору після закінчення терміну оренди або при достроковому розірванні договору орендар зобов'язаний повернути орендоване майно орендодавцеві разом з упаковкою і технічною документацією за актом приймання - передачі в день закінчення терміну оренди.

Повернення орендованого майна здійснюється відповідальними представниками сторін, згідно з актом приймання - передачі. До підписання акту приймання - передачі з оренди вказане майно вважатиметься таким, що фактично знаходиться в тимчасовому користуванні орендаря, і орендодавець нараховує орендну плату за користування майном відповідно до умов договору (пункт 6.2 договору).

В разі, якщо орендар протягом 5 днів з моменту припинення договору (закінчення терміну договору оренди, розірвання договору оренди або відмови від договору оренди) не повернув орендоване майно орендодавцю, то орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю вартість неповернутого майна з оренди, по цінам, зазначеним в актах приймання - передачі майна в оренду, а в разі підвищення вартості майна, яке перебувало в оренді, по цінам, узгодженим сторонами додатковими угодами до цього договору (пункт 6.6 договору).

Пунктом 8.1 договору встановлено, що за порушення орендарем термінів перерахування орендної плати орендар виплачує штраф у розмірі орендної плати за 1 добу відповідно до пункту 3.2. за кожен день прострочення платежу.

Порядок припинення, доповнення та зміни договору визначений розділом 9.

Згідно з пунктом 11.3 договору закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору та не звільняє сторони від зобов'язань відносно розрахунків за цим договором.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв майно у кількості 858 елементів будівельних риштувань на загальну суму 579 723,00 грн., про що свідчать акти передачі в оренду від 07.06.2012, від 13.06.2012 (а.с. 16-17).

Додаткова угода № 1 від 01.07.2012 до договору оренди № 06/09О від 21.05.12, яка надана позивачем, стосується передачі іншого майна в період (з 09.07.2012 по 07.08.2012), а відтак судом не розглядається. На це також вказував і позивач.

Відповідачем впродовж строку дії договору оренди було сплачено 42 878,26 грн., що підтверджується банківською випискою від 05.06.2012 (а.с. 19), реєстром платіжних документів від 05.06.2012, розрахунком позивача (а.с. 20).

Як встановлено судом, із сплачених відповідачем частина грошових коштів в сумі 30 279,16 грн. згідно виставленого рахунку № 408 від 21.05.2012 не є сплатою вартості оренди, а є грошовим забезпеченням, обумовленим пунктом 2.8. договору оренди від 21.05.2012, про що також визначено у рахунку № 408 від 21.05.2012 (а.с. 23).

Згідно положень пункту 8.9. договору, всі обумовлені платежі і неустойки можуть бути утримані Орендодавцем із грошового забезпечення орендаря і має бути повернуте орендодавцем в строк 5-ти днів за умови відсутності претензій щодо стану майна та відсутності боргу по орендним платежам (підпункт 2.8.1 договору оренди).

У зв'язку з цим грошові кошти в сумі 30 279,16 грн. не були враховані позивачем під час здійснення розрахунку неустойки та штрафу.

При цьому, сума - 12 599,10 грн. є сплатою за оренду риштування, що підтверджується рахунком № 407 від 21.05.2012.

Як свідчать матеріали справи, заборгованість відповідача перед ТОВ «Завод Павлоградспецмаш» зі сплати орендних платежів за договором оренди від 21.05.2012 відсутня.

Оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з виконанням умов договору оренди майна, вони регулюються положеннями глави 58 Цивільного кодексу України та § 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України та статтею 283 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк для здійснення господарської діяльності.

Предметом спору є вимоги про стягнення неустойки за невиконання відповідачем договірних зобов'язань та стягнення штрафу за неналежне виконання розрахунків з орендної плати.

Умовами договору, зокрема пунктом 3.3. договору, сторонами був встановлений термін оренди, який складає 30 діб, від дати підписання акту прийому - передачі майна.

При цьому, у пункті 3.7. договору зазначено, що за погодженням сторін термін оренди може бути продовжений. За відсутності заперечень з боку орендодавця договір продовжується на термін, вказаний орендарем. Продовження договору повинне бути оформлене шляхом укладення додаткової угоди, не пізніше ніж за два дні до дати закінчення попереднього терміну оренди, за умови відсутності додаткової угоди про продовження строку дії даного договору - дія договору припиняється за витоком строку, при цьому останнім днем дії договору є дата зазначена у договорі (додатковій угоді).

Отже, обов'язок звернення з офертою щодо пролонгації строку дії договору оренди покладається на орендаря. Після 07.07.2012 до ТОВ «Завод Павлоградспецмаш» відповідач з проханням продовжити строк дії договору на передане в оренду майно у будь-якій формі не звертався.

У відповідності до частини 2 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. При цьому, згідно з частиною 4 статті 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Натомість, сторони у пункті 3.7. договору дійшли згоди щодо того, що термін оренди може бути продовжено за погодженням сторін, при цьому орендар повинен повідомити орендодавця не пізніше ніж за два дні до дати закінчення терміну оренди. За відсутності заперечень з боку орендодавця договір продовжується на термін вказаний орендарем.

Проте, як вказує позивач, відповідач у встановлені сторони не звертався до позивача з пропозицією щодо продовження договірних відносин стосовно переданого в оренду майно. У зв'язку з чим, договір оренди № 06/09О від 21.05.2012, відповідно до частини 2 статті 291 ГК України, припинив свою дію у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Однак, незважаючи на обов'язок відповідача ще 07.07.2012 (дата спливу строку дії оренди) повернути взяте в оренду майно за договором оренди від 21.05.2012, вартістю 579 723,00 грн., майно позивачеві не повернуто та знаходиться в користуванні відповідача.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 1 частини 3 статті 611 ЦК України).

Види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Пунктом 8.1 договору встановлено, що за порушення орендарем термінів перерахування орендної плати орендар виплачує штраф у розмірі орендної плати за 1 добу відповідно до пункту 3.2. за кожен день прострочення платежу.

Розрахунок штрафу був здійснений позивачем за прострочення відповідачем терміну сплати орендних платежів за 11 днів, починаючи з 25.05.2012 по 05.06.2012, відповідно до пункту 8.1. договору.

Перевіривши уточнений розрахунок позивача (а.с. 53-55) в частині нарахування штрафу в сумі 4 422,44 грн., суд не погоджується з його нарахуванням та вважає, що він здійснений без врахування положень діючого законодавства.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Під неустойкою (штрафом або пенею), відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З частини 1 статті 216 Господарського кодексу України випливає чітке розуміння відповідальності як застосування господарських санкцій. Різновидом господарських санкцій є штрафні санкції, які в частині 1 статті 230 Господарського кодексу України визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Так, Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає жодного із цих різновидів. Частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України особливістю штрафу визнає те, що він обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Отже, законодавцем у статті 549 ЦК України закріплено поділ неустойки на штраф та пеню. Критерієм такого поділу є спосіб обчислення неустойки. Тобто штраф, незалежно від того, які величини застосовуються при його обчисленні має бути фіксованою сумою, а пеня, відповідно - змінною, причому її розмір залежить від тривалості порушення зобов'язання.

При цьому, по своїй суті неустойка є родовим поняттям і охоплює собою два видових поняття - штраф та пеню. Поділ передбачає його виключність.

Встановлений договором (пункт 8.1.) вид забезпечення виконання зобов'язання у вигляді штрафу не відповідає змісту цього поняття та її правовій природі як грошової суми, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання та, визначаючись із справжньою волею сторін, суд враховує сутність неустойки та її поділ на штраф та пеню, оскільки, звісно, штраф не може бути встановлений у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, проте, це не виключає, що сторони помилково до складу штрафу включили елементи пені. Таким чином, суд дійшов висновку, що в даному випадку слід слідувати законодавцеві, оскільки штраф одночасно не може бути пенею.

При цьому, суд також враховує, що зміст частини третьої статті 6 ЦК України полягає у законодавчому закріпленні співвідношення між диспозитивними та імперативними нормами, у зв'язку з цим, суд вважає, що сторони можуть до умов договору включити неустойку у вигляді штрафу та пені, проте, кожне їх поняття, яке наведене у статті 549 ЦК України, є імперативною нормою.

Таким чином, суд вважає, що згідно з положень пункту 8.1. договору за порушення відповідачем терміну перерахування орендної плати орендар повинен виплатити штраф у розмірі орендної плати за 1 добу, розмір якої, відповідно до пункту 3.2. договору, становить 419,97 грн.

Посилання позивача на судову практику, наведену у своїх обґрунтуваннях, взагалі не стосується спірних правовідносин та не є для суду обов'язковою.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути 419,97 грн. штрафу, що складає розмір орендної плати за добу.

У зв'язку з вищенаведеним в частині стягненні 4 002,47 грн. штрафу слід відмовити.

Вимоги щодо стягнення зменшеної суми неустойки, згідно уточненого розрахунку позивача в сумі 62 717,91 грн., підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Згідно з частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно пункту 3.3 договору термін оренди складає 30 діб від дати підписання акту приймання - передачі майна, тобто з 07.07.2012 припинився строк оренди майна, яке надане відповідачу та, приймаючи пункт 3.7 договору, а також повідомлення позивача № 594 від 31.10.2012 про відмову від договору оренди від 21.05.2012, яке спрямоване відповідачу 01.11.2012, позивач, користуючись своїм правом, здійснив нарахування неустойки відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України за період з 06.11.2012 по 22.01.2013, тобто за 78 днів, розмір якої склав 62 717,91 грн.

Суд, з врахуванням положень статті 785 ЦК України та умов договору, погоджується з наданим позивачем розрахунком неустойки на суму 62 717,91 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд визнав, що позовні вимоги, підлягають частковому задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 419,97 грн. штрафу та на підставі частини 2 статті 785 ЦК України 62 717,91 грн. неустойки.

Судові витрати суд відносить на відповідача за правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 18.04.2013 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 23.04.2013.

Керуючись статтями 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Строй Плюс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Павлоградспецмаш» 419,97 грн. штрафу та 62 717,91 грн. неустойки, а також 1 720, 50 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 4 002,47 грн. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя М.О. Білоус