Постанова № 30851867, 23.04.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2013 рокум. Ужгород№ 807/638/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд в особі:

головуючого - судді Плеханова З.Б. при секретарі судового засідання Федорової Г.Ф. - та сторін, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1 , представник - ОСОБА_2;

відповідача: Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві , представник - не з'явився;

третья особа без самостійних вимог : Міністерство Внутрішніх Справ України, представник Щадей С.М.

розглянувши у судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві про стягнення коштів , -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 17 квітня 2013 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 22 квітня 2013 року.

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Закарпатського окружного адміністративного суду до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві , про стягнення коштів.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 24 липня 2006 року між НАСК "Оранта" та Міністерством внутрішніх справ України був укладений договір державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів внутрішніх справ України. В свідоцтві про хворобу №1474/у від 28.11.2006року військово-лікарською комісією за розпорядженням МВС України у м. Києві встановлено, що ОСОБА_1 за сукупністю захворювань не придатний до військової служби із зняттям з військового обліку.

А тому 08.12.2006 року наказом №383 о\с начальника Головного управління МВС України в м. Києві полковника міліції ОСОБА_1 - начальника відділу роботи з персоналом Соломянського районного управління звільнено з органів внутрішніх справ у відставку Збройних Сил України за п.65 п. п. "а" ( за віком).

Довідкою серії 7-66ВЛ №0316637 Закарпатської обласної спеціалізованої серцево судинної МСЕК ОСОБА_1 з 16.04.2007 року визнаний інвалідом II (другої) групи, де причиною інвалідності зазначено захворювання, отримане при виконанні службових обов'язків пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку.

21 жовтня 2008 року наказом №1009 о\с в.о. Начальника Головного управління МВС України в м. Києві частково змінений наказ №383 і зазначено, що ОСОБА_1 звільнений за п.65 п.п. "б" ( через хворобу).

Таким чином, позивач зазначає, що у зв'язку з встановленням інвалідності II (другої) групи та на підставі ст. 23 Закону України «Про міліцію» позивач підлягав державному обов'язковому страхуванню.

У своєму позові, позивач вказує на те, що його посадовий оклад становить - 155,00грн. 50% від п\о - 77.50 грн. оклад за військове звання -135.00грн, процентна надбавка за вислугу років - 147,00грн. 100% надбавка згідно з Указом Президента України від 31 серпня 2001р. - 514,50грн., 50% надбавка за особливі умови служби - 183,75грн., 15% за роботу в умовах режимних обмежень - 34.88грн, 90% за безперервну вислугу років ( 2210, 93 грн.).

Тобто, в даному випадку, на думку позивача, для розрахунку страхової суми відповідно до даних наведених у довідці про суму грошового утримання Солом'янського районного управління - Головного управління МВС України в м. Києві № 50/316/1 від 24.04.2008 р., може братись до уваги сума в розмірі 3458,56 грн., що складається з постійних грошових утримань.

Тому розмір чотирирічного грошового утримання, що підлягає до сплати позивачу слід вираховувати із суми 3458,56грн., що в цілому становить 166010,88 грн.

Позивач наголошує на тому, враховуючи той факт, що після звернення як до НАСК "Оранта"" так і до Головного управління МВС України в м. Києві та Міністерства внутрішніх справ України позивачу було відмовлено у проведенні виплати, на сьогоднішній день питання щодо права позивача на отримання страхового відшкодування в добровільному порядку не вирішено.

На підставі наведеного позивач змушений був звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 05 квітня 2013 року до участі у адміністративній справі було залучено в якості третьої особи без самостійних вимог Міністерство Внутрішніх Справ України. Оскільки саме цей орган відповідно до Постанови КМ України від 12.05.2007 року № 707 " Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі ( смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції", приймає рішення про призначення виплати особі грошової допомоги.

В судовому засіданні представник позивача, підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві.

05 квітня 2013 року факсимільним зв'язком до суду надійшли письмові заперечення проти позову та клопотання від представника відповідача за довіреністю - Губарева О.М., в якому просить суд справу розглядати в межах позовних вимог, з урахуванням позиції відповідача викладеної у запереченнях за відсутності представника ГУМВС.

А саме зазначає, що ГУМВС заперечує щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Наказом ГУМВС від 21.10.2008 № 1009 о/с на підставі заяви ОСОБА_1 та свідоцтва про хворобу, виданого ВЛК ГУМВС 28.11.2006, формулювання причини звільнення ОСОБА_1 змінено на звільнення з органів внутрішніх справ у відставку за п.п. «б» п. 65 (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

16.04.2007 ОСОБА_1 визнано інвалідом другої групи по причині захворювання, отриманого при виконанні службових обов'язків, пов'язаних безпосередньо з участю в охороні громадського порядку. У даному випадку порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції визначено постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 № 707 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції» .

Для виплати грошової допомоги обов'язково подається довідка від Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА" про проведену або не проведену раніше виплату.

З урахуванням приписів пункту 7 Порядку, орган внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, подає МВС у семиденний строк з дня реєстрації документів висновок щодо можливості проведення грошової допомоги разом з документами, зазначеними у постанові Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 № 707 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції» , копією висновку службового розслідування за фактом поранення (контузії, травми або каліцтва) такого працівника, установлення групи інвалідності чи загибелі (смерті).

МВС у десятиденний строк приймає рішення про призначення виплати і надсилає його разом із документами, зазначеними у пунктах 4 і 5, органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, для проведення виплати.

Враховуючи вищевикладене , відповідач, просить суд взяти до уваги, що ГУМВС не має повноважень без відповідного рішення МВС України виплатити особі грошову допомогу.

Щодо розміру грошової допомоги, можливої для виплати ОСОБА_1,то відповідач зазначає, що до грошового забезпечення, виходячи з якого здійснюється розрахунок грошової допомоги працівнику міліції, включається посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, відсоткова надбавка за вислугу років та щомісячна надбавка в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення згідно із законодавством.

Всього, як зазначає відповідач, грошове забезпечення ОСОБА_1, з якого розраховується грошова допомога, складає 812,0 грн.

Зокрема, грошова допомога інвалідам II групи встановлюється у розмірі чотирирічного грошового забезпечення. Оскільки, грошове забезпечення ОСОБА_1, з якого розраховується грошова допомога, складає 812,0 грн., то розмір грошової допомоги складе 38976,0 грн. = 812,0 грн. х 48 міс.

Таким чином, на думку відповідача , розмір можливої для виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги складе 38976,0 грн.

Відповідач у своїх запереченнях звертає увагу суду на статтю 19 Конституції України, відповідно до якої правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 7 Порядку грошова допомога виплачується не пізніше двох місяців з дня прийняття відповідного рішення у межах коштів, передбачених у державному бюджеті на такі цілі.

Відповідач наголошує, що ГУМВС відповідні кошти на одноразову грошову допомогу отримує з МВС України у разі прийняття позитивного рішення про призначення виплати.

Відповідно до пункту 7 Порядку працівник міліції може пред'явити МВС вимоги щодо виплати грошової допомоги протягом трьох років з дня настання події, що дає право на отримання такої допомоги.

Відповідач у своїх запереченнях просить суд врахувати, те , що ОСОБА_1 у визначеному порядку протягом трьох років з дня настання події не звертався до ГУМВС з відповідною заявою про виплату йому грошової допомоги у зв'язку з установленням групи інвалідності.

Враховуючи викладене, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві просить суд відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особа без самостійних вимог - Міністерства Внутрішніх Справ України у судовому засіданні заперечила проти позову та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи , 24 липня 2006 року між НАСК "Оранта" та Міністерством внутрішніх справ України був укладений договір державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів внутрішніх справ України ( а. с. 34).

Згідно до Свідоцтва про хворобу №1474/у від 28.11.2006 року військово-лікарською комісією за розпорядженням МВС України у м. Києві встановлено, що ОСОБА_1 за сукупністю захворювань не придатний до військової служби із зняттям з військового обліку ( а. с. 48-49).

Відповідно до Наказу 08.12.2006 року №383 о\с начальника Головного управління МВС України в м. Києві полковника міліції ОСОБА_1 - начальника відділу роботи з персоналом Соломянського районного управління звільнено з органів внутрішніх справ у відставку Збройних Сил України за п.65 п.п. "а" ( за віком) (а.с. 50).

Довідкою серії 10 ААА № 544953 Закарпатської обласної спеціалізованої серцево - судинної МСЕК ОСОБА_1 з 27.03.2012 року визнаний інвалідом II (другої) групи, де причиною інвалідності зазначено захворювання, отримане при виконанні службових обов'язків пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку (а.с. 51).

21 жовтня 2008 року наказом №1009 о\с в.о. Начальника Головного управління МВС України в м. Києві частково змінений наказ №383 і зазначено, що ОСОБА_1 звільнений за п.65 п.п. "б" ( через хворобу) (а. с 52).

Таким чином у зв'язку з встановленням інвалідності II (другої) групи та на підставі ст. 23 Закону України «Про міліцію» позивач підлягає державному обов'язковому страхуванню.

З довідки Солом'янського районного управління - Головного управління МВС України в м. Києві № 50/316/1 від 24.04.2008 р. відслідковується, що посадовий оклад позивача становить - 155,00грн. 50% від п\окладу - 77.50 грн.; оклад за спеціальне звання - 135, 00грн.; процентна надбавка за вислугу років - 147,00грн.; 100% надбавка згідно з Указом Президента України від 31 серпня 2001р. - 514,50грн.; 50% надбавка за особливі умови служби - 183,75грн.; 15% за роботу в умовах режимних обмежень - 34.88грн. ; 90% за безперервну вислугу років 2210,93 грн. (а.с. 53).

Тобто, в даному випадку для розрахунку страхової суми відповідно до даних наведених у довідці про суму грошового утримання Солом'янського районного управління - Головного управління МВС України в м. Києві № 50/316/1 від 24.04.2008 р., може братись до уваги сума в розмірі 3458,56 грн. , що складається з постійних грошових утримань.

Тому, розмір чотирирічного грошового утримання, що підлягає до сплати позивачу слід вираховувати із суми 3458,56грн. ( 3458.56грн х 4 роки ( 48 місяців), що в цілому становить 166010,88 грн.

Враховуючи той факт, що після звернення як до НАСК "Оранта"" так і до Головного управління МВС України в м. Києві та Міністерства внутрішніх справ України позивачу було відмовлено у проведенні виплати, питання щодо права позивача на отримання страхового відшкодування в добровільному порядку не було вирішено.

Судом встановлено, що в серпні 2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до Національної Акціонерної Страхової Компанії «Оранта», Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про відшкодування шкоди працівникові, завданої внаслідок ушкодження здоров'я (а.с. 43).

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 березня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 13 травня 2010 року, позов ОСОБА_1 задоволено, та стягнуто з НАСК "Оранта" на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 336061,44грн ( а .с. 9-15).

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду ціивільних та кримінальних справ від 22 лютого 2012 року касаційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві та Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" було частково задоволено. Рішення Ужгородського міськрайонноо суду Закарпатської області від 17 березня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 13 травня 2010 року - скасовано. В частині вимог ОСОБА_1 до НАСК "Оранта'" про відшкодування шкоди працівникові, завданої внаслідок ушкодження здоров'я - відмовлено. Справу в частині позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві про відшкодування шкоди працівникові було передано на новий розгляд до суду першої інстанції ( а.с. 16-19).

15 листопада 2012 р. вимоги позивача Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області було задоволено частково та стягнуто з Міністерства Внутрішніх справ України страхову суму в розмірі 166010.88грн. Однак Ухвалою судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 19 лютого 2013 року рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15 листопада 2012 року було скасовано а провадження по даній справі закрито. Цією ж ухвалою зазначено що розгляд даного спору віднесено до компетенції адміністративних судів ( а. с. 20-26).

Відповідно до Постанови Судових палат у цивільних та адміністративних справах Верховного суду України від 17 жовтня 2012 року зазначено що предметом зазначеного спору є виплати пов'язані з проходженням публічної служби, а тому підлягають розгляду судами адміністративної юрисдикції ( а. с 27-33).

Тобто, при прийнятті рішення Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ 22 лютого 2012 року судова справа, предметом якої являється стягнення страхового відшкодування перейшла до компетенції адміністративного суду, хоча всі судові інстанції розглядали дану справу по категорії цивільного судочинства в тому числі апеляційні та касаційні інстанції приймали до свого провадження та розглядали справу також в порядку цивільного судочинства.

Судами різних інстанцій справа розглядалася більш ніж 4 роки, і жодна судова не висвітлювала питання щодо неналежної підсудності даної справи. Тільки судовою палатою в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області за наслідками розгляду з урахуванням думки Верховного Суду України висвітленої у постанові від 17.10.2012 року закрито провадження у справі та встановлено підсудність даних категорій справ - адміністративним судам.

Статтею 6 КАСУ встановлено , що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Зважаючи на викладені позивачем обставини, суд приходить до висновку, що причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду пропущені з незалежних від нього причин, а тому вищевказані обставини є достатніми підставами для визнання причин пропуску строку звернення встановленого ст. 99 КАСУ поважними.

Відповідно до Постанови КМУ від 12 травня 2007 року №707 "Про затвердження порядку та умов виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції" з 1 січня 2007 року нарахування та виплата одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції здійснюється саме Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до п.10 Постанови КМУ №593 від 17 червня 2009 року «Деякі питання завершення виплати страхових сум за страховими випадками, які сталися до 1 січня 2007 року - працівник міліції, а в разі його загибелі (смерті) спадкоємці такого працівника можуть пред'явити МВС вимоги щодо виплати страхової суми, якщо з дня. коли стався страховий випадок, пройшло не більш як три роки станом на 31 грудня 2006 р. або більше зазначеного строку за умови, що Національна акціонерна страхова компанія ОРАНТА" відмовила у виплаті страхової суми у зв'язку із скасуванням державного обов'язкового особистого страхування працівників міліції.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про міліцію» (у редакції, яка була чинною на час настання страхового випадку і до 1 січня 2007 року) працівник міліції підлягає обов'язковому державному страхуванню на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою, яку він займає, за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також коштів, цо надходять на підставі договорів від міністерств, відомств, підприємств, установ і організацій. Порядок та умови страхування працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підп. «а» п. 2 Положення №59 яке було чинним на час виникнення спірних правовідносин (втратило чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції»), страховик сплачує страхові суми особам рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів підрозділів внутрішніх справ у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку і громадської безпеки, боротьбі із злочинністю, зокрема, у разі встановлення застрахованому інвалідності, що настала у період служби (роботи), але внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце при виконанні службових обов'язків, і, зокрема, інвалідові II групи - у розмірі чотирирічного грошового утримання.

Таким чином, відповідно до Положення № 59 позивачу, як працівнику міліції, якому встановлено II групу інвалідності підлягає виплата страхової суми в розмірі чотирирічного грошового забезпечення за останньою посадою, яку він займав перед звільненням.

Крім того, на момент звільнення ОСОБА_1 та настання страхового випадку до чинного законодавства були внесені зміни, відповідно до яких на підставі Закону України від 0З листопада 2006 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних га резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» статтю 23 Закону України «Про міліцію» було викладено в новій редакції чинній з 1 січня 2007 року.

На виконання цієї норми права в межах строків, визначених Прикінцевими положеннями цього Закону, Кабінетом Міністрів України було розроблено та прийнято 12 травня 2007 року Постанову № 707 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції» (далі - Постанова № 707 від 12 травня 2007 року), якою, зокрема, затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, а також визнано такою, що втратила чинність, постанову кабінету Міністрів Української РСР від 29 червня 1991 року № 59 «Про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ республіки».

Згідно з положеннями п. 3 прийнятої Постанови № 707 від 12 травня 2007 року саме Міністерству внутрішніх справ України доручено завершити виплату страхової суми та одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, що повинні бути нараховані до 01 січня 2007 року.

Цією ж Постановою передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується згідно п. 2 розділу 1 даної Постанови в разі інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше, ніж через 3 місяці після звільнення зі служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталася під час проходження службових обов'язків, пов'язаної з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю.

Розділом 3 даної Постанови передбачено, що розмір грошової допомоги визначається відповідно до грошового забезпечення за останньою посадою, яку особа рядового або начальницького складу займала на день загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), установлення інвалідності. До грошового забезпечення, виходячи з якого здійснюється розрахунок грошової допомоги працівнику міліції, включається посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, відсоткова надбавка за вислугу років та щомісячна надбавка в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років) згідно із законодавством.

У відповідності до ст. 69 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Стаття 70 КАСУ визначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачами не надано доказів на підтвердження своїх дій правомірними .

В статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 КАС України передбачено, шо завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі- на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст.. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що відповідачем не дотримані положення вищевказаних правових норм.

З'ясувавши повно та всебічно обставини в адміністративній справі, підтверджені належними та допустимими доказами в їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 160-163 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов ОСОБА_1 до Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві про стягнення коштів - задовольнити повністю.

Стягнути з Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (м.Київ, вул.Володимирська,15) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ) страхову суму в розмірі 166010 ( сто шістдесят шість тисяч десять ) грн. 88 коп.

Зобовязати Міністерство внутрішніх справ України здійснити всі дії щодо призначення виплати страхової суми в розмірі 166010 (сто шістдесят шість тисяч десять ) грн. 88 коп. ОСОБА_1.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня отримання копії постанови в повному обсязі через Закарпатський окружний адміністративний суд до Львівського апеляційного адмінсуду шляхом одночасного надсилання копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Плеханова З.Б.