Постанова № 30851851, 22.04.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2013 року Справа № 803/845/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

розглянувши в місті Луцьку в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі Волинської області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Седлище" про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі Волинської області (далі - УПФУ в Старовижівському районі, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Седлище" (далі - СВК "Седлище", відповідач) про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за січень-березень 2013 року у сумі 2 852,61 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в порушення вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення", Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідач не відшкодував УПФУ в Старовижівському районі фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на підставі пункту "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за січень-березень 2013 року в сумі 2 852,61 грн., що були виплачені позивачем колишній працівниці (пенсіонеру) СВК "Седлище" ОСОБА_1

Позивач просить стягнути з СВК "Седлище" на користь УПФУ в Старовижівському районі заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у сумі 2 852,61 грн.

У судове засідання представники сторін не прибули. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника (а.с.30). Відповідач у судове засідання не прибув з невідомих причин, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду (а.с.29).

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Згідно із частиною четвертою статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. За правилами частини шостої статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Як передбачено частиною першою статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, оскільки в судове засідання особи, які беруть участь у справі, не прибули (при цьому від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника), що не перешкоджає судовому розгляду, а дану справу можливо розглянути і вирішити на основі наявних матеріалів, тому судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що СВК "Седлище" зареєстроване як юридична особа (а.с.27), є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідач не є платником фіксованого сільськогосподарського податку, про що свідчить лист Старовижівського відділення Ратнівської міжрайонної державної податкової інспекції від 28.02.2012 року № 705/7/18-032 (а.с.9-10).

УПФУ в Старовижівському районі супровідним листом від 27 лютого 2013 року № 270/18-03 надіслано СВК "Седлище" розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої розділу ІV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 2013 року по пенсіонеру ОСОБА_1 (а.с.11-13). Цим розрахунком визначено місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії, який становить 958,72 грн. (а.с.13-15). У супровідному листі від 10 січня 2013 року № 112/03-18 вказано, що розмір відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій за січень 2013 року становить 935,17 грн., а з лютого 2013 року - 958,72 грн. Як вбачається з розрахунку ціни позову (а.с.7), СВК "Седлище" заборгувало УПФУ в Старовижівському районі за січень-березень 2013 року 2 852,61 грн. На підтвердження зазначених обставин позивач також надав суду картку особового рахунку відповідача по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (а.с.8).

Стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначає категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Вказаною статтею регулювався порядок внесення підприємствами та організаціями плати до Пенсійного фонду, що покривала витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Законом України "Про внесення змін до деяких законів України" від 17 лютого 2000 року дану норму було виключено та врегульовано порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій шляхом введення окремого виду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у Законі України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Так, статтею 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"- "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Зокрема, суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форми власності, повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у 100% розмірі від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"- "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Як слідує із тексту позовної заяви, відповідач, на думку позивача, зобов'язаний відшкодувати УПФУ в Старовижівському районі фактичні витрати на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах, та виплаченої ОСОБА_1, за січень-березень 2013 року в сумі 2 852,61 грн. Проте, суд не погоджується із такими твердженнями позивача, з огляду на таке.

Підпунктом 3 пункту 3 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, за наявності не менше 15 років страхового стажу. В таких випадках розміри пенсій фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України (підпункт 6 пункту 3 розділу ХV "Прикінцеві положення" вказаного Закону).

З наявних у справі документів, на підставі яких ОСОБА_1 була призначена пенсія, вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на час первинного призначення пенсії 26 березня 2001 року мала загальний стаж роботи 19 років 2 місяці 25 днів (а.с.14-20). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 виповнилося 50 років.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на момент досягнення ОСОБА_1 50-річного віку) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1992 року № 244 "Про призначення пенсії на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей" жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу.

Пунктом "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, незалежно від віку і трудового стажу в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсія призначена на підставі пункту "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Отже, ОСОБА_1 станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 набула права на отримання дострокової пенсії за віком, що фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, як жінка, яка народила п'ятеро або більше дітей і виховала їх до шестирічного віку, за наявності не менше 15 років страхового стажу.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що порядок виплати пенсії ОСОБА_1 на час виникнення спірних правовідносин врегульовано підпунктами 3, 6 пункту 3 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а в цьому випадку пенсії фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України без наступного відшкодування таких витрат платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Всупереч вимогам частини першої статті 71 КАС України, позивач не надав суду належних та допустимих доказів в підтвердження обов'язку відповідача відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах ОСОБА_1, за січень-березень 2013 року в сумі 2 852,61 грн., а тому з наведених вище підстав в задоволенні адміністративного позову про стягнення зазначених витрат слід відмовити.

Керуючись статтями 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі Волинської області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Седлище" про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за січень-березень 2013 року в сумі 2 852,61 грн. відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ж.В.Каленюк