Постанова № 30851776, 17.04.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2013 р. (12:12) Справа №801/2804/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Радчука А.А., за участю секретаря судового засідання Говорун М.Ф. та представників сторін:

від позивача - Рамазанов А.Е.,

від відповідача - не з'явився,

від третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Головного Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим

до Управлінням державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим

про визнання неправомірними дій та скасування постанови, спонукання до виконання певних дій.

Суть спору. Головне Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим (далі- Відділ) про визнання дій, щодо прийняття постанови від 27.02.13 ВП №35733495 про повернення виконавчого листу по справі №6873/09/11/0170 неправомірними; скасування постанови від 27.02.13 ВП №35733495; зобов'язання прийняти нову постанову про прийняття до виконавчого провадження та відкриття відповідного виконавчого провадження за виконавчим листом по справі №6873/09/11/0170, виданим Окружним адміністративним судом АР Крим 17.08.12 про стягнення з Військового комісаріату АР Крим 1192,80 грн. на користь Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606 та Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 № 4901 без наявності законних та обґрунтованих підстав прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.03.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі та після підготовчого провадження призначено до розгляду.

Ухвалою суду від 27.03.2013 року замінено первинного відповідача - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим належним відповідачем - Управлінням державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим (далі - відповідач), а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Згідно із заяви, позовні вимоги не визнає та просить в їх задоволенні відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, та дослідивши докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

21.09.2012р. заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим прийнято постанова про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виданого 17.08.2012 р. Окружним адміністративним судом АРК виконавчого листа по справі №6873/09/11/0170.

Постановою заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим від 27.02.2013р. зазначений виконавчий документ №35733495 на підставі п.9 ч.1 ст.ст.47,50 Закону України "Про виконавче провадження" повернуто позивачу.

Не погодившись із зазначеними діями та рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом для захисту порушених прав.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Тому, вирішуючи дану справу стосовно позовних вимог позивача про визнання дій протиправним суд зобов'язаний встановити: чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.

Надаючи правової оцінки діям та рішенню відповідача, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (ст.2 Закону України "Про виконавче провадження").

У ст.17 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.

Стаття 47 Закону України "Про виконавче провадження" визначає порядок повернення виконавчого документа стягувану та вказує, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу в тому числі у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відповідачем не надано доказів існування будь-яких підстав для повернення позивачу виданого Окружним адміністративним судом АРК 17.08.2012р. виконавчого листа по справі №6873/09/11/0170.

Так, з 01.01.2013р. набрав чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", який згідно із ст.1 встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Указом Президента України №384/2011 від 06.04.2011р. затверджено Положення про Пенсійний фонд України, у п.1 якого зазначено, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, який входить до системи органів виконавчої влади.

Враховуючи вищенаведене суд вважає обґрунтованими твердження позивача про те, що дія Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є органи Пенсійного фонду України.

При цьому суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України №45 від 30.01.2013р., яка набрала законної сили з 06.02.2013р., затверджена нова редакція Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011р. ( далі Порядок № 845). Зазначений порядок прийнятий відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" і пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України та визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Пунктом 2 Порядку № 845 передбачено, що боржниками є визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства; а виконавчі документи - це оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (п. 3 Порядку № 845).

Згідно з п.7 Порядку №845 у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" Казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження.

Дослідивши зміст спірної постанови від 27.02.2013 ВП №35733495, суд приходить до висновку, що приймаючи рішення про повернення виконавчого документу стягувачаві, Відділ діяв у спосіб, що не передбачений ні Законом України "Про виконавче провадження", ні Порядком № 845.

На підставі викладеного постанова ВП №35733495 від 27.02.2013 є протиправною та підлягає скасуванню.

Як зазначено вище, органи державної виконавчої служби наділені повноваженнями повертати виконавчий документ стягувачу шляхом прийняття відповідної постанови. Отже на думку суду відсутні підстави для визнання протиправними дій відповідача по прийняттю спірної постанови. Невідповідність постанови по суті вимогам діючого законодавства, а також незгода позивача з підставами для прийняття такої постанови не може бути згідно із ст.70 КАС України належним доказом протиправності дій державного виконавця по оформленню цього документа у вигляді постанови про повернення виконавчого документа.

Ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" зазначає, що у разі, якщо постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною, чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

За таких обставин суд вважає, що у випадку задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови, права позивача захищені у повному обсязі, в наслідок чого, виходячи з наведених вище положень Закону України "Про виконавче провадження", на час звернення до суду відсутні підстави для спонукання відповідача прийняття нової постанови, про прийняття до виконавчого провадження та відкриття відповідного виконавчого провадження за виконавчим листом по справі №6873/09/11/0170, виданим Окружним адміністративним судом АРК 17.08.2012р.

Під час судового засідання, яке відбулось 17.04.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 22.04.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим від 27.02.2013 року про повернення виконавчого документа №35733495 Головному Управлінню Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим.

3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Радчук А.А.