Постанова № 30851196, 08.04.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2013 року Справа № 5013/1695/12

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Верхогляд Т.А. - доповідача,

суддів: Білецької Л.М., Тищик І.В.

при секретарі: Мацекос І.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Ткаченко Р.Ю. представник, довіреність № 258/10 від 14.12.12;

від відповідача: Бершадський С.М. представник, довіреність № 64 від 02.01.13;

розглянувши апеляційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.02.2013 року у справі № 5013/1695/12

за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії", м. Кіровоград

про стягнення 7 908 990 грн. 78 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 26.02.2013 року у справі № 5013/1695/12 (суддя Глушков М.С.) позов задоволено частково.

Стягнуто з дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 4 625 763 грн. 17 коп. заборгованості, з яких 3 932 706 грн. 55 коп. суму основного боргу, 209 987 грн. 03 коп. інфляційних втрат, 383 069 грн. 59 коп. 3% річних, 100 000 грн. пені, а також 64 380 грн. витрат по сплаті судового збору.

Провадження по справі в частині стягнення з дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" суми основного боргу в розмірі 2 781 547,27 грн. припинено в зв'язку зі сплатою відповідачем зазначеної суми основного боргу та відсутністю предмету спору в цій частині заявлених вимог.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивовано порушенням відповідачем умов договору №06/10-1435БО-18 щодо оплати поставленого позивачем на суму 3 932 706 грн. 55 коп. природного газу, правом позивача на стягнення відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат та 3% річних, пені згідно п.7.3.1 договору. Проведені позивачем нарахування вказаних санкцій господарський суд перевірив, визнав розрахунок помилковим в частині розрахунку інфляційних втрат. Розмір пені суд зменшив з урахуванням ст.233 Господарського кодексу України.

Не погодившись з рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Кіровоградської області у даній справі скасувати в частині відмови в задоволенні стягнення пені та інфляційних втрат.

Зазначає на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, прийняття рішення без дослідження усіх істотних обставин справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно приписів частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічні положення передбачено ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки природного газу №06/10-1435БО-18 року (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язується поставити покупцю (відповідачу) імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2. цього договору.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача в період з жовтня 2010 року по грудень 2010 року природний газ на загальну суму 12 272 777 грн. 52 коп., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу від 31.10.2010 року на суму 2 046 540 грн. 10 коп., 30.11.2010 року на суму 2 394 540 грн. 32 коп., від 31.12.2010 року на суму 7 831 697 грн. 10 коп. (а.с.23 - 25).

В порушення умов договору відповідач не провів в повному обсязі оплату та на час звернення позивача до суду мав заборгованість в розмірі 6 714 253 грн. 82 коп.

Матеріалами справи підтверджено, що в період розгляду даної справи господарським судом відповідач частково провів розрахунки з позивачем за поставлений природний газ на загальну суму 2 781 547 грн. 27 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №21 від 24.12.2012 року на суму 2 162 886 грн. 56 коп. та № 25 від 28.12.2012 року на суму 618 660 грн.71 коп. (а.с.39).

Таким чином, предмет спору в частині стягнення основного боргу в розмірі 2 781 547 грн. 27 коп. на час постановлення судового рішення був відсутній і суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі в цій частині заявлених вимог.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Доказів оплати наявної заборгованості в повному обсязі відповідач не надав. За таких обставин факт порушення дочірнім підприємством "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" зобов'язання в частині оплати за отриманий природний газ є доведеним, стягнення на користь позивача заборгованості у розмірі 3 932 706 грн. 55 коп. є законним та обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У розумінні ч.1 ст.230 Господарського кодексу пеня є одним з видів неустойки.

Згідно п. 7.3.1. договору №06/10-1435БО-18 у разі порушення покупцем умов п. 4.1 умов цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду надано право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Скориставшись таким правом, господарський суд врахував, що причиною виникнення заборгованості є несвоєчасна оплата споживачами відповідача послуг з теплопостачання, наявність заборгованості з компенсації з Державного бюджету України перед ним в різниці тарифів на виробництво теплової енергії та її собівартістю за період з 2010 року по вересень 2012 року в розмірі 40 063 414 грн. 39 коп., вжиття відповідачем можливих заходів для погашення заборгованості перед позивачем.

За наявності на час вирішення спору заборгованості в розмірі 3 932 706 грн. 55 коп., позивач нарахував пеню в розмірі 527 823 грн. 54 коп.(а.с.89).

Приймаючи до уваги співвідношення розміру нарахованої пені із розміром основної заборгованості відповідача, враховуючи наявні докази щодо майнового та фінансового стану відповідача та відсутність таких доказів щодо позивача, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано зменшив розмір нарахованої позивачем пені.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем правомірно визначено період для нарахування 3 % річних, тому 383 069 грн. 59 коп. за період з 21.11.2010 року по 13.12.2012 року стягнуто на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" обґрунтовано.

Щодо доводів апелянта про його право самостійно визначати період для нарахування інфляційних втрат та безпідставність часткового задоволення господарським судом вимог щодо їх стягнення слід зазначити наступне:

Відповідно до змісту позовної заяви, позивач визначив період розрахунку інфляційних втрат з грудня 2010 року по березень 2012 року. Період для нарахування пені, як зазначалося вище, ним вказано з 21.11.2010 року по 13.12.2012 року.

Між тим, зі змісту ст.625 Цивільного кодексу України слідує, що якщо кредитор вирішив скористатися своїм правом на стягнення 3% річних та інфляційних втрат, то вони підлягають стягненню за весь період прострочення, а не за окремо взяті місяці за вибором кредитора.

Відтак, позивач не врахував період для стягнення інфляційних втрат з квітня 2012 року по листопад 2012 року. При проведенні розрахунку відповідно до вимог ст.625 Цивільного кодексу, розмір інфляційних втрат мав би становити 209 987 грн. 03 коп. (відповідно до розрахунку інформаційно-аналітичної системи "Ліга"). При такому розрахунку враховано від'ємні значення показників індексів інфляції за травень - серпень 2012 року, відсутність інфляції у квітні та жовтні 2012 року. Розрахунок позивача за менший період привів до штучного завищення розміру інфляційних втрат, які належать до стягнення.

Щодо доводів скаржника про порушення господарським судом вимог ст.ст.55,83 Господарського процесуального кодексу України, то таких порушень колегія суддів не вбачає.

Провівши належним чином розрахунок інфляційних втрат, суд не порушив процесуальні права позивача, а навпаки, вірно застосував приписи ст. 625 Цивільного кодексу України.

Збільшення періоду нарахування не вплинуло на визначену позивачем ціну позову, оскільки ним заявлено було до стягнення 283 843 грн. 83 коп., тобто більшу, ніж стягнуто господарським судом, суму, і з неї сплачено судовий збір.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права і зміні чи скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.02.2013 року у справі № 5013/1695/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: І.В. Тищик

Підписано в повному обсязі 22.04.2013 року.