Рішення № 3085079, 24.02.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

р.

Справа №

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фріапласт",

м. Тернопіль

до Повного товариства фірми "Стелла-Екс", м. Дніпропетровськ

про стягнення 33 439 грн. 81 коп.

Суддя Пархоменко Н.В.

Представники:

Від позивача: Бойко О.П., доручення №2801-001 від 28.01.2009р. (був присутнім у судовому засіданні 05.02.09р.)

Від відповідача: представник не з'явився.

Суть спору :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить стягнути з Повного товариства фірми "Стелла-Екс" основний борг за поставлений товар - 12 627, 99 грн., пеню - 11 680, 89 грн., інфляційні - 7 808, 28 грн., 3% річних - 1 322, 65 грн. та судові витрати.

Позивач просить повернути з державного бюджету кошти у сумі 159,60 грн. як зайво сплачені на оплату державного мита.

16.02.2009р. позивач надав клопотання, в якому повідомляє про неможливість явки його представника в судове засідання та просить суд розглядати справу без присутності представника за наявними та долученими до справи матеріалами, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити позов.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, відзив не надав. Відповідача про слухання справи було належним чином повідомлено, ухвалу було направлено відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Барикадна, 23, яка підтверджується довідкою Головного управління статистики у Дніпропетровській області № 18/12 -11 від 20.01.2009 року.

Справа розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24 лютого 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фріапласт” (продавець) та Повним товариством фірмою „Стелла-Екс” (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №2402-001 ФР, відповідно якого позивач зобов’язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити товар за умовами договору.

На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача товар на суму 37985,51 грн., що підтверджується видатковими накладними № ФО304-001 від 03.04.06р, № ФО304-002 від 03.04.06р № Ф1906-002 від 19.06.06р, № Ф1210-002 від 12.10.06р № Ф2610-001 від 26.10.06р та довіреностями на отримання ТМЦ (копії яких знаходяться в матеріалах справи).

Відповідно п. 3.1. договору відповідач оплата проводиться згідно виставлених рахунків шляхом проведення попередньої оплати в розмірі 30% вартості товару, а остаточний розрахунок протягом 14-ти днів після отримання товару.

Відповідач в порушення умов договору розраховувався з позивачем частково у сумі 16 183,49 грн. та повернув товар на суму 9 174,03 грн. Таким чином, у відповідача перед позивачем виник борг у сумі 12 627,99 грн.

22.02.2008р. позивач направив відповідачу претензію №а10208-001 від 21.02.2008р., з вимогою оплатити борг з урахуванням штрафних санкцій, яку відповідач отримав 26.02.2008р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, та залишив без відповіді.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

Відповідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

Відповідно п. 3.2. договору у разі несвоєчасної оплати відповідач зобов’язаний сплатити позивачу пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення. Позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 11680,89 грн. за період з 05.06.2008р. по 05.12.2008р.

Розглянувши вимоги позивача про стягнення пені суд вважає що пеня стягненню не підлягає з наступних підстав :

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог щодо стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність тривалістю один рік.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня , коли зобов’язання мало бути виконано тобто строк вимоги за останньою накладною № Ф2610-001 від 26.10.06р. 10.11.2006 року і нарахування пені припиняється 10.05.2007 року, а позивач провів нарахування

з 05.06.2008р. по 05.12.2008р.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, інфляційні втрати підлягають стягненню у сумі - 7808,28 грн. за період з квітня 2006 року по жовтень 2008року, та 3% річних у сумі 1322,65 грн. за період з 18.04.2006р. по 05.12.2008р.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково у сумі 12627,99 грн. основного боргу, 1322,65 грн. річних 3%, 7808,28 грн. інфляційних втрат.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати розподіляються пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно п.а) ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" із заяв майнового характеру мито сплачується в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Позивач сплатив держмито у сумі 335,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням про сплату державного мита №911 від 05.12.2008р., а ціна позову складає 33 439,81 грн., доказів нібито зайво сплаченого державного мита у розмірі 159,60 грн. позивач не надав.

Керуючись статтями 49, 82-84 , 116 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд ,-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Повного товариства фірми „Стелла-Екс” (49030, м. Дніпропетровськ, вул. Барикадна, 23; код ЄДРПОУ 19100603) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фріапласт” (46000, м. Тернопіль, вул. Липова, 10, офіс 86; ЄДРПОУ 33011999) - 12627 (дванадцять тисяч шістсот двадцять сім) грн. 99 коп. основного боргу, 1322 (одну тисячу триста двадцять дві) грн. 65 коп. річних 3%, 7 808 (сім тисяч вісімсот вісім) грн. 28 коп. інфляційних втрат, 217 (двісті сімнадцять) грн. 36 коп. витрат по сплаті державного мита, 76 (сімдесят шість) грн. 70 коп. витрат по інформаційно - технічному забезпеченню процесу.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Н.В. Пархоменко