Постанова № 30848624, 05.03.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2013 року Справа № 825/533/13-а

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Скалозуб Ю.О., при секретарі Селивоні О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії

за участю

представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 - довіреність від 24.12.2012,

ОСОБА_3 - довіреність від 18.09.2012.

від відповідача Ананка Ю.М. - довіреність від 02.01.2013 № 7/9/10-010,

Панько С.М. - довіреність від 25.02.2013 № 1968/9/10-010.

В С Т А Н О В И В:

До Чернігівського окружного адміністративного суду 06.02.2013 надійшов адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Чернігові), в якому позивач просить визнати дії ДПІ у м. Чернігові по зменшенню податкового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2012 на суму 4395306,00 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2012 на суму 4755631,00 грн. - неправомірними та зобов'язати ДПІ у м. Чернігові поновити ФОП ОСОБА_1 зменшення сум податкового зобов'язання і кредиту.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позові з наданням додаткових пояснень та просили задовольнити позов повністю.

Представники відповідача проти позову заперечили та просили у його задоволенні відмовити повністю, з підстав зазначених в запереченнях.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 23.05.2011 ФОП ОСОБА_1 зареєстровано Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради (Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 25.01.2012 № 12853173, а. с . 19) та як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у м. Чернігові, є платником податку на додану вартість.

Перевіряючи підстави проведення перевірки позивача, судом встановлено, що на підставі вимог ст. 20, ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, відповідно до наказу ДПІ у м. Чернігові від 29.12.2012 № 4071 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1, з питань правильності визначення податкового зобов'язання та достовірності нарахування податкового кредиту по податковим деклараціям за жовтень та листопад 2012 року.

Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 поінформований письмовим повідомленням від 29.12.2012 № 858/Є/17-216, яке разом з копією наказу ДПІ у м. Чернігові від 29.12.2012 року № 4071 надіслано рекомендованим листом із повідомленням про вручення 29.12.2012.

Перевірка проводилась з 02.01.2013 по 09.01.2013, за результатами якої складено акт перевірки від 10.01.2013 № 45/17/НОМЕР_1 (а. с. 6-16).

В ході проведення перевірки ДПІ у м. Чернігові встановлено порушення:

- ч. 5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_1 при придбанні та продажу товарів (послуг).

- перевіркою встановлено відсутність у ФОП ОСОБА_1 об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям протягом жовтня та листопада 2012 року, в розумінні п. п. п 14.1.181 п.14.1 ст.14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст.188, п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, що призвело до неправомірного декларування податкових зобов'язань з ПДВ за жовтень та листопад 2012 року у сумі 4395306 грн. (жовтень 2012 року - 2763360 грн., листопад 2012 року - 1631946 грн.), та податкового кредиту з ПДВ за жовтень та листопад 2012 року у сумі 4755631 грн. (жовтень 2012 року-2815765 грн., листопад 2012 року - 1939866 грн.).

При цьому, перевіркою встановлено, що фактично ФОП ОСОБА_1 в перевіряємому періоді здійснював такі види діяльності за КВЕД:

51.36.0 Оптова торгівля цукром, шоколадними та кондитерськими виробами;

51.38.0 Оптова торгівля іншими продуктами харчування.

Дані види господарської діяльності не підлягають ліцензуванню.

При перевірці ДПІ у м. Чернігові було використано особову справу підприємця № 35961, податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2012 (від 20.11.2012, вх. № 9073177203), розрахунок коригування сум ПДВ за жовтень 2012 - додаток І (від 20.11.2012, вх. № 9073177187), розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту за жовтень 2012 - додаток 5 (від 20.11.2012, вх. № 9073190640), податкова декларація з ПДВ за листопад 2012 (від 19.12.2012 вх. № 9080283199), розрахунок суми бюджетного відшкодування за листопад 2012 - додаток 3 (від 19.12.2012, вх. № 9080283179), розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту за листопад 2012 - додаток 5 (від 19.12.2012, вх. № 9080283164), реєстри виданих та отриманих податкових накладних за жовтень та за листопад 2012 року, інформація з пошуково-довідкової системи центрального рівня Державної податкової адміністрації України.

Так, в акті перевірки вказано, що за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за жовтень-листопад 2012 року ФОП ОСОБА_1 віднесено до першої категорії запису.

Перевіркою встановлено, що основними контрагентами - постачальниками в перевіряємому періоді є ТОВ "УК. АЗ. - Україна", ФОП ОСОБА_6, ПАТ "Гнідавський Цукровий завод", ТОВ "Українська рисова компанія", ПП "Слана Плюс", ТДВ "Шамраївський цукровий завод".

Перевіркою встановлено, що основними контрагентами - покупцями в перевіряємому періоді є ТОВ "АЛЬЯНС МАРКЕТ", МПП "ДЄМ", ТОВ "ЕКО", ТОВ "ЛЕВРА".

При цьому, судом встановлено, що в ході перевірки направлено запити до відповідних ДПІ по контрагентах - постачальниках та контрагентах - покупцях щодо взаємовідносин інших платників податків - контрагентів з ФОП ОСОБА_1, але відповіді не було отримано (а. с. 8).

Також, в акті перевірки зазначено, що будь-які документи (цивільно-правові угоди, документи на право власності), що підтверджують наявність у власності або оренді рухомого та нерухомого майна на перевірку не надано. До Чернігівського ВРЕР було направлено запит від 22.11.2012 № 11009/9/17-414 про наявність у ФОП ОСОБА_1 у власності рухомого майна. На дату складання акту перевірки відповідь не надійшла.

До Чернігівської МБТІ було направлено запит від 27.12.2012 № 13961/10/17-414 про наявність у ФОП ОСОБА_1 у власності нерухомого майна. На дату складання акту перевірки відповідь не надійшла.

При цьому, при перевірці показників податкової декларації з ПДВ за жовтень, листопад 2012 року встановлено, що за даними податкової декларації з ПДВ за жовтень 2012 року сума задекларованих податкових зобов'язань становить 2763360,00 грн., сума задекларованого податкового кредиту становить 2815765,00 грн., від'ємне значення - 52405,00 грн.

За даними податкової декларації з ПДВ за листопад 2012 року сума задекларованих податкових зобов'язань становить 1631946,00 грн., сума задекларованого податкового кредиту становить 1939866,00 грн., від'ємне значення - 307920,00 грн., залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду становить 52405,00 грн.

Таким чином, в ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Як зазначає ревізор-інспектор, в ході перевірки не встановлено використання в підприємницькій діяльності найманих працівників, оскільки звіт 1 ДФ за 4 квартал 2012 на кінцеву дату перевірки не подано, будь-які документи, що підтверджують використання в підприємницькій діяльності найманої праці на перевірку не надано.

Таким чином, перевіряюча прийшла до висновку, що фактично у ФОП ОСОБА_1 відсутні трудові ресурси, транспортне та торгівельне обладнання, складські приміщення для здійснення основного виду діяльності. А отже, фінансово - господарська діяльність платника здійснюється поза межами правового поля. Фінансово - господарські взаємовідносини між ФОП ОСОБА_1 та контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного Кодексу України).

При перевірці правильності визначення податкових зобов'язань за жовтень-листопад 2012 року, встановлено, що податкові зобов'язання з ПДВ за жовтень та листопад 2012 року сформовані за рахунок контрагентів-покупців визначених на ст. 8 - 11 акту перевірки (а. с. 10 -11).

В ході аналізу податкової звітності, ревізор-інспектор зазначає про відсутність будь - якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Отже, виходячи з наведеного зроблено висновок, що ФОП ОСОБА_1 безпідставно сформовано податкові зобов'язання на реалізацію товару протягом жовтня та листопада 2012 року на загальну суму 4395306,00 грн. (жовтень 2012 - 2763360,00 грн., листопад 2012 року - 1631946,00 грн.), які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ.

Таким чином, в ході проведення перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ФОП ОСОБА_1 господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та найманих працівників.

Перевіркою правильності визначення податкового кредиту за жовтень-листопад 2012 року, встановлено, що податковий кредит з ПДВ за жовтень та листопад 2012 року сформований за рахунок контрагентів-продавців визначених на ст. 13 - 17 акту перевірки (а. с. 12 -14).

В ході аналізу податкової звітності, ревізор-інспектор зазначає про відсутність будь - якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

При цьому, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 декларував значний обсяг господарських операцій, але в господарській діяльності не використовував власні або орендовані основні фонди, складські приміщення, власні транспортні засоби, наймані працівники.

Так, відповідно до бази даних ДПС, податкової звітності, Системою автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПС України ФОП ОСОБА_1 та його контрагентів встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Отже, як вважає ДПІ у м. Чернігові, з вищенаведених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність ФОП ОСОБА_1 здійснюється поза межами правового поля. Фінансово-господарські взаємовідносини між ФОП ОСОБА_1 та контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, як обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного кодексу України).

В ході перевірок не підтверджено наявність поставок товарів (послуг), що свідчить про те, що правочини між ФОП ОСОБА_1 та підприємствами покупцями та постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Таким чином, перевіряюча зазначає, що ФОП ОСОБА_1 безпідставно сформовано податковий кредит по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) протягом жовтня та листопада 2012 року на загальну суму 4755631 грн. (жовтень 2012 року - 2815765 грн., листопад 2012 року - 1939866 грн.) та його реалізації на загальну суму 4395306 грн. (жовтень 2012 року - 2763360 грн., листопад 2012 року - 1631946 грн.), які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги п. п 14.1.181 п. 14.1 ст.14, п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ та 185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ.

В ході проведення перевірки, встановлено неможливість фактичного здійснення ФОП ОСОБА_1 господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та найманих працівників; порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст.207. ст. 215 , п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_1 з постачальниками та покупцями.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що усі операції купівлі-продажу ФОП ОСОБА_1 протягом жовтня - листопада 2012 року не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу постачання до "вигодонабувача".

Досліджуючи підстави викладених в акті перевірки висновків, які в даному випадку виступають остаточним рішенням суб'єкта владних повноважень, що тягне за собою негативні наслідки як для позивача - платника податків, так і для третіх осіб - контрагентів, суд зазначає наступне.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6, ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому, правочини, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного Кодексу України - це: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідачем не визначено, яким саме нормам Закону не відповідають правочини, укладені між позивачем та цілим рядом контрагентів за відсутності факту такої перевірки взагалі, що унеможливлює вважати їх нікчемними, або такими, що не спрямовані на реальне настання наслідків.

Суд зазначає, що при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються за загальними правилами (ст. 216 ЦК України).

Доказів, які б свідчили про наявність у позивача та його контрагентів наміру на вчинення правочину, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, відповідачем не доведено.

Твердження відповідача про відсутність руху товару у ланцюгу постачання до позивача на підставі бази даних ДПС, податкової звітності, Системи автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, та навіть не підтверджене жодним іншим органом ДПС, про відсутність необхідних умов здійснення господарських операцій, відсутності основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів є протиправним, оскільки, ні законодавство, ні договори не зобов'язують підприємство-постачальника мати власні потужності для виробництва товару, його зберігання або самостійно здійснювати його перевезення. Такими виробничими потужностями, транспортною інфраструктурою можуть володіти інші учасники товарообороту: відповідні дилери, субдилери, посередники у торгівлі.

Тобто, відповідачем не встановлено фактів, які б свідчили про те, що зміст правочинів не відповідає дійсним намірам сторін, і що ці наміри спрямовані на завдання істотної шкоди інтересам держави.

Доказом здійснення господарської операції відповідно до норм діючого законодавства є первинні документи, які містять необхідні для обліку господарської операції дані, однак відображення в регістрах бухгалтерського обліку та документування відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік в Україні", відповідачем взагалі не перевірялось.

При цьому, судом встановлено, що документи на перевірку відповідачем не вимагались, а перевірку було проведено на підставі наказу ДПІ у м. Чернігові від 29.12.2012 року № 4071, який разом з письмовим повідомленням від 29.12.2012 № 858/Є/17-216 були направлені позивачу 29.12.2012, за результатами якої було складено акт від 10.01.2013 № 45/17/НОМЕР_1.

Так, при перевірці правильності проведення даної документальної позапланової невиїзної перевірки та підстави її проведення, суд зазначає, що відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

При цьому, відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, письмовий запит про подання інформації підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби та повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої п. 73.3 статті 73 Податкового кодексу України запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

З аналізу зазначених норм, суд приходить до висновку, що ДПІ у м. Чернігові була зобов'язана надіслати обов'язковий письмовий запит поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надати під розписку платнику податків (ФОП ОСОБА_1) або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі. При цьому, податковий орган вправі приступити до здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки за наявності податкової інформації, згідно якої виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства лише за умови якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, зважаючи на зазначене, суд приходить до висновку про неправомірність дій відповідача, оскільки позивач не мав можливості надати всі необхідні документи на перевірку на підтвердження правомірності своєї господарської діяльності по взаємовідносинах з контрагентами - продавцями, контрагентами - покупцями.

Крім того, в силу абзацу "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, тому необхідно врахувати п. 198.2 ст. 198 Кодексу, яким встановлено дату виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Також, суд зазначає п. 198.3 ст. 198 Кодексу яким визначається податковий кредит звітного періоду та п. 200.1 ст. 200 Кодексу щодо визначення та розрахунку суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, і враховує, що згідно п. 198.6 ст. 198 Кодексу не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Сукупний аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ - дана обставина представником відповідача не оспорювалась.

Крім того, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, на підтвердження вищезазначених норм чинного законодавства та реальності вчинення господарських операцій, які ставилися ДПІ у м. Чернігові під сумнів у акті перевірки від 10.01.2013 № 45/17/НОМЕР_1, позивачем було надано суду всі необхідні первинні документи (договори, податкові, видаткові накладні, довіреності, товарно-транспортні накладні).

Враховуючи вказане, суд дійшов до висновку, що суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки, в судовому засіданні встановлено, що сума ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої контрагентам та наявні належно оформлені податковиі накладні, виписані останніми на адресу ФОП ОСОБА_1

Як вбачається з акту перевірки від 10.01.2013 № 45/17/НОМЕР_1 та пояснень представників відповідача, операції за господарськими договорами позивача не були належним чином досліджені, тому твердження відповідача про безпідставність сформованого податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) протягом жовтня та листопада 2012 року на загальну суму 4755631 грн., як на такі, що не мають статусу юридично значимих, не може бути взято судом до уваги. При цьому, представниками відповідача не заперечувався факт відсутності обов'язкового письмового запиту про надання інформації необхідної для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Факт передачі товару підтверджується наявними видатковими накладними де встановлено підписи відповідальних осіб.

Вказані видаткові накладні повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Отже, висновок відповідача про відсутність у ФОП ОСОБА_1 об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям протягом жовтня та листопада 2012 року, в розумінні п. п. п 14.1.181 п.14.1 ст.14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст.188, п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, що призвело до неправомірного декларування податкових зобов'язань з ПДВ за жовтень та листопад 2012 року у сумі 4395306 грн. (жовтень 2012 року - 2763360 грн., листопад 2012 року - 1631946 грн.), та податкового кредиту з ПДВ за жовтень та листопад 2012 року у сумі 4755631 грн. (жовтень 2012 року-2815765 грн., листопад 2012 року - 1939866 грн.) є неправомірним.

Крім того, суд звертає увагу, що аналіз норми пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, дає право зробити висновок про порушення відповідачем двох умов проведення документальної позапланової невиїзної перевірки: по - перше, документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків, а як встановлено, в ході перевірки ДПІ у м. Чернігові було направлено запити до відповідних органів ДПС по контрагентах позивача щодо взаємовідносин інших платників податків - контрагентів з ФОП ОСОБА_1, але відповіді на час проведення перевірки не було отримано, по - друге, як вже зазначалось вище, документальна позапланова перевірка здійснюється якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, а в даному випадку, судом встановлено, що позивач не мав такої можливості, оскільки така інформація ДПІ у м. Чернігові не вимагалась.

Таким чином, вищенаведені факти доводять протиправність дій відповідача під час проведення перевірки.

Під час дослідження позовних вимог судом також встановлено, що за результатами проведеної перевірки ДПІ у м. Чернігові не прийнято жодного рішення (письмового повідомлення) про обов'язок платника податків ФОП ОСОБА_1 сплатити суми грошового зобов'язання, визначені у висновках акту перевірки від 10.01.2013 № 45/17/НОМЕР_1.

При цьому, в ході судового розгляду представники відповідача на твердження позивача про зменшення податкових зобов'язань за жовтень, листопад 2012 року на суму 4395306,00 грн. та податкового кредиту з ПДВ за жовтень, листопад 2012 року на суму 4755631,00 грн. на підставі акта перевірки від 10.01.2013 № 45/17/НОМЕР_1 та направлення даної інформації до органів ДПС за місцем обліку контрагентів позивача, не надали жодних заперечень.

А отже, враховуючи наведене та положення ст. 58 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку про незаконність дій відповідача по зменшенню ФОП ОСОБА_1 податкового зобов'язання з ПДВ за жовтень, листопад 2012 року на суму 4395306,00 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2012 року на суму 4755631,00 грн.

При цьому, суд визнає, що акт перевірки не є актом державного органу, що визнається недійсним, однак, оскільки податкове повідомлення-рішення за вищевказаними сумами не приймалось, суд розглянув вимоги про неправомірні дії суб'єкта владних повноважень при виконанні управлінських функцій, у зв'язку з порушеним правом підприємця щодо управління належним йому (закріпленим за ним) майном, що потягло за собою негативні наслідки як для позивача - платника податків, так і його контрагентів.

Суд, також зазначає ч. 2 ст. 19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А також пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, згідно якого посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, під час розгляду справи належних та допустимих в розумінні ст. 70 Кодексу доказів на підтвердження правомірності вчинених дій податковий орган до суду не надав.

І оскільки завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ, суд приходить до висновку, що дії суб'єкта владних повноважень здійснені за межами повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто тільки на підставі інформаційних баз даних; не обґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії, - не виконавши обов'язок проведення перевірки у повному обсязі, а отже дії відповідача є не добросовісними та такими, що порушують права платника податків.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду та не підтверджуються матеріалами справи, а отже враховуючи ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 11, ст.ст. 71, 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підлягають задоволенню повністю.

Всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати по справі згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати дії Державної податкової інспекції у м. Чернігові по зменшенню фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (ід. код НОМЕР_1) податкового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2012 на суму 4395306,00 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2012 на суму 4755631,00 грн. - неправомірними.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Чернігові поновити фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (ід. код НОМЕР_1) зменшення сум податкового зобов'язання і кредиту.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31216206784002, отримувач: УДКСУ у м. Чернігові Державний бюджет, код ЄДРПОУ 38054398, банк ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ід. код НОМЕР_1) 34,41 грн. (тридцять чотири гривні 41 коп.) судового збору, сплаченого за платіжним дорученням від 05.02.2013 № 70

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.О.Скалозуб