Постанова № 30848623, 15.04.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/1082/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді - Д'якова В.І.,

при секретарі - Дурицькій К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання неправомірним, скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації в Чернігівській області про визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового і речового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 06.05.2009 року провадження у справі в частині стягнення речового забезпечення за час вимушеного прогулу було закрито на підставі заяви позивача про відмову від адміністративного позову в цій частині.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.05.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2010, у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.03.2013 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.05.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2010 у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації в Чернігівській області про визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового і речового забезпечення за час вимушеного прогулу скасовано. Справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.03.2013 справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації в Чернігівській області про визнання неправомірним, скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу прийнято до свого провадження.

На виконання Указу Президента України від 09.12.2010 року №1085 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» було утворено Державну податкову службу України та реорганізовано Державну податкову адміністрацію України. Тому, протокольною ухвалою суду від 10.04.2013 відповідача - Державну податкову адміністрацію в Чернігівській області замінено на - Державну податкову службу у Чернігівській області.

Позовні вимоги ОСОБА_1 були мотивовані тим, що рапорт на звільнення за власним бажанням від 31.12.2008 року він був змушений написати, після виходу з лікарняного та закінчення відпустки, під тиском з боку працівників управління по роботі з персоналом Державної податкової адміністрації у Чернігівській області, перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання. Тому, наказ Голови ДПА в Чернігівській області №253-о від 31.12.2008 про його звільнення вважає не справедливим та незаконним. Також посилається на те, що відповідно до п.68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи рядового і начальницького складу, рапорту про звільнення за власним бажанням з служби в органах податкової міліції за три місяці до звільнення він не подавав, так як наміру звільнятися не мав. При цьому, в період роботи в органах податкової міліції жодних порушень трудового законодавства не допускав та характеризувався позитивно. Позивач вказує, що з метою компрометації його як працівника податкової міліції та подальшого звільнення з роботи, працівниками ДАІ в Менському районі було спровоковано ситуацію в результаті якої, в період його перебування в черговій відпустці, складені протоколи про скоєння адміністративних порушень за ст.130, 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення. На підставі вказаних протоколів, постановою Менського районного суду Чернігівської області від 03 грудня 2008 року позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді адміністративного арешту строком 10 діб та штрафу в сумі 170,00 грн. Таким чином позивач вважає, що відповідач звільнив його зі служби в органах податкової міліції неправомірно, порушуючи при цьому як права позивача, так і передбачені чинним законодавством порядки і процедури.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що з метою реалізації самовиявлення та конституційного права ОСОБА_1 на звільнення з посади та служби в податковій міліції, викладеного в рапорті від 31.12.08р., згідно наказу ДПА в Чернігівській області від 31.12.08р. №253-о, на підставі подання про звільнення, з'ясувавши поважність причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків, досягнувши домовленості про дату звільнення - 31.12.08р. останнього звільнено з посади та з органів податкової міліції у запас Збройних Сил України за п.64 п.п. «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. N114. Вказівка на неправомірність дій податкового органу та тис з боку відповідача при написанні ОСОБА_1 рапорту є необґрунтованою, надуманою, помилковою та не підтверджена жодним доказом.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

ОСОБА_1 проходив службу в органах податкової міліції на посаді оперуповноваженого відділення боротьби з суб'єктами господарювання, що мають ознаки фіктивності відділу податкової міліції Чернігівської міжрайонної податкової інспекції та Наказом Голови ДПА в Чернігівській області від 31.12.2008 року № 253-о був звільнений в запас (з постановкою на військовий облік) за п. 64 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114 на підставі рапорту від 31.12.2008 року ( далі - Положення ).

Пунктом 68 Положення передбачено, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Тобто, даною нормою регламентовано правовідносини прямого начальника органу внутрішніх справ і особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ перед звільненням та визначає обов'язкові дії саме особи рядового та начальницького складу, а саме, - подача рапорту про звільнення, тобто попередження прямого начальника про бажання звільнитися зі служби.

Отже, вказана норма стосується безпосередньо працівників податкової міліції, в даному випадку ОСОБА_1, оскільки в ній зазначено саме про осіб, що звільняються зі служби, та не регламентує дій органу податкової служби.

Суд вважає, не повідомлення працівника (співробітника податкової міліції) за три місяці про намір звільнення, не може бути перешкодою у реалізації його конституційних прав.

У рапорті про звільнення від 31.12.08р. (наявний в матеріалах справи) позивач просить звільнити його саме з 31.12.2008р.

Тобто, в даному випадку, ОСОБА_1 було подано рапорт про звільнення з зазначення строку звільнення. Керівництвом ДПА в Чернігівській області погоджено такий строк звільнення і цим же досягнуто домовленості про дату звільнення, яку ОСОБА_1 пропонував у рапорті -31.12.2008р.

Суд також бере до уваги, що з'ясувавши поважність причин звільнення (бесіду про звільнення проведено начальником ВПМ Чернігівської МДПІ ОСОБА_4 та ним же з'ясовано відношення останнього до звільнення), розглянувши рапорт ОСОБА_1 про звільнення з посади та служби, начальник ВПМ Чернігівської МДПІ ОСОБА_4 звернувся до керівництва Управління податкової міліції ДПА в Чернігівській області з поданням про звільнення позивача.

По поданню про звільнення ОСОБА_1 в.о. начальника Управління податкової міліції ДПА в Чернігівській області Кузнецовим С.В. 31.12.08р. прийнято рішення: порушити клопотання перед головою ДПА в Чернігівській області про звільнення ОСОБА_1 зі служби в податковій міліції за п.64 «ж» Положення (за власним бажанням).

В цей же день, з метою реалізації самовиявлення та конституційного права ОСОБА_1 на звільнення з посади та служби в податковій міліції, викладеного в рапорті від 31.12.2008р., згідно наказу ДПА в Чернігівській області від 31.12.08р. №253-о, на підставі подання про звільнення, з'ясувавши поважність причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків, досягнувши домовленості про дату звільнення (31.12.08р.) позивача звільнено з посади та податкової міліції у запас Збройних Сил України за п.64 п.п. «ж» Положення (за власним бажанням).

Суд також бере до уваги те що, подання про звільнення, так як і висновки службового розслідування щодо ОСОБА_1, проведених за фактом вчинення ним дисциплінарного проступку є чинними на цей час, компетентним органом не скасовані.

Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, кожен окремо, в судовому засіданні пояснили, що при написанні позивачем рапорту про звільнення за власним бажанням на останнього ніхто не здійснював ніякого тиску.

Таким чином, щодо тиску з боку працівників управління по роботі з персоналом ДПА в Чернігівській області та перебування позивача в стані сильного душевного хвилювання, то вказані обставини в судовому засіданні свого підтвердження не знайшли.

Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 3 статті 2, частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність своїх дій.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної податкової служби у Чернігівській області, необхідно відмовити за необґрунтованістю.

Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання неправомірним, скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - відмовити

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Д'яков