Постанова № 30848506, 01.04.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/969/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді - Д'якова В.І.,

при секретарі - Дурицькій К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про визнання протиправними, скасування постанов та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції (далі - Центральний відділ ДВС Чернігівського МУЮ) в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Центрального відділу ДВС Чернігівського МУЮ Семіроз І.М. про відкриття виконавчого провадження ВП №32476790 від 27.04.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 544,00 грн.; визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Центрального відділу ДВС Чернігівського МУЮ Семіроз І.М. про стягнення виконавчого збору ВП №32476790 від 04.05.2012 року в розмірі 54,40 грн.; визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Центрального відділу ДВС Чернігівського МУЮ Семіроз І.М. про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій ВП № 32476790 від 04.05.2012 року в розмірі 32,40грн.; зобов'язати відділ державної виконавчої служби повернути ОСОБА_1 зайво сплачені кошти у розмірі 630,80 грн.; стягнути з відділу державної виконавчої служби на користь позивача сплачені ним 1050,00 грн. на відшкодування витрат пов'язаних з надання правової допомоги та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження винесена в супереч вимогам ст.21 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки трьох місячний строк пред'явлення виконавчого документа закінчився, тому, на думку позивача, відповідач мав відмовити у відкритті виконавчого провадження на підставі ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження». Не впевнившись в отриманні позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження, позбавивши його можливості, як оскаржити дану постанову, так і виконати її у добровільному порядку, державний виконавець Семіроз І.М 04.05.2012 винесла постанову про стягнення виконавчого збору та постанову стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій. Також позивач зазначив, що 04.03.2013 без ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження він сплатив суму загальної заборгованості 2311,55 грн., тому просить зобов'язати відповідача повернути йому 630,80 грн. як зайво сплачені.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження, діяв в межах наданих йому повноважень, відповідно до вимог діючого законодавства України, а тому оскаржувані постанови є правомірними.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси.

Як встановлено судом, 15.10.2009 працівником ДАІ був складений протокол про адміністративне правопорушення та винесена постанова серії АІ №093531 в справі про адміністративне правопорушення, яка набрала чинності 25.10.2009. Строк пред'явлення до виконання - 15.01.2010 (а.с. 9)

27.04.2012 на підставі заяви про примусове виконання постанови ВДАІ №АІ093531 від 15.10.2009 та керуючись статтями 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Центрального відділу ДВС Чернігівського МУЮ Семіроз І.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, згідно якої з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь держави заборгованість в розмірі 544 грн. та встановлено семиденний строк для самостійного виконання (ВП № 32476790 ) (а.с.7).

Як вбачається з оскаржуваної постанови державного виконавця, виконавчий документ пред'явлений до виконання 27.04.2012.

Проте, постанова про відкриття виконавчого провадження від 27.04.2012 не містить інформацію про дату набрання виконавчим документом законної сили.

04.05.2012 державним виконавцем Центрального відділу ДВС Чернігівського МУЮ Семіроз І.М. по ВП № 32476790 винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 54,40 грн. та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 32,40грн. (а.с.8)

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту першого та другого статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Відповідно до частин першої та третьої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Права та обов'язки державного виконавця визначені статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження», якою, крім іншого, передбачено, що державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Наведені норми свідчать, що державний виконавець зобов'язаний забезпечити реальне виконання виконавчого документа шляхом своєчасного і в повному обсязі виконання виконавчих дій.

Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення - протягом трьох місяців.

Згідно зі статтею 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 27.04.2012 не містить жодних відомостей про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, натомість містить пряму вказівку про те, що заява про примусове виконання була подана саме 27 квітня 2012 року. Таким чином, ВДАІ пропущено тримісячний строк пред'явлення постанови серії АІ №093531 до виконання.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання.

З врахуванням наведених норм та встановлених обставин, можна прийти до висновку про те, що державний виконавець, вирішуючи питання про відкриття виконавчого провадження, зобов'язаний був відмовити у прийнятті виконавчого документа, про що винести відповідну постанову.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що строк на пред'явлення виконавчого документа (постанови серії АІ № 093531 виданої ВДАІ 15.10.2009) не переривався, вказаний факт також не можна встановити в повній мірі, оскільки це не підтверджується матеріалами виконавчого провадження, наданими відповідачем до суду.

З наявної в матеріалах справи постанови про закінчення виконавчого провадження від 08.02.2010 неможливо встановити чи було подано постанову ВДАІ серії АІ №093531 від 15.10.2009 в строк, передбачений ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, в матеріалах справи міститься довідка №743 від 06 квітня 2010 року видана ВДАІ м. Чернігова про те, що згідно обліків АП ВДАІ м. Чернігова заборгованостей по сплаті адміністративних штрафів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху у ОСОБА_1 немає (а.с. 10).

Листом вих. №05-34/1/2577 від 05.10.2010 Центральний відділ ДВС Чернігівського МУЮ повідомив позивача, що станом на 05.10.2010 згідно алфавіту обліку виконавчих проваджень №05-16 виконавчі документи про стягнення з ОСОБА_1 штрафів на користь держави за порушення правил дорожнього руху на виконанні не перебувають (а.с.11).

Частиною 1 ст. 25 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Беручи до уваги зазначену норму можна прийти до висновку, що прийняття до виконання відповідачем постанови ВДАІ серії АІ № 093531 від 15.10.2009 є неправомірним, а постанови державного виконавця від 27.04.2012 про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору від 04.05.2012 та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 04.05.2012 - протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні також встановлено, що 04.03.2013, без ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, позивач сплатив суму загальної заборгованості в розмірі 2311,55 грн., яка рахувалась за ним у Центральному відділі ДВС Чернігівського МУЮ. Вказана сума, крім іншого, включає в себе штраф в розмірі 544, 00 грн., виконавчий збір - 54, 40 грн. та витрати на проведення виконавчих дій - 32, 40 грн. по виконавчому провадженню ВП №32476790, що підтверджується розпорядженням №32476790/14 (а.с.44).

Таким чином, сума в загальному розмірі 630,80 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача сплачені ним 1050,00 грн. на відшкодування витрат пов'язаних з надання правової допомоги та судових витрат, то в їх задоволенні необхідно відмовити, оскільки відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.

Судом, при вирішенні вищевказаного адміністративного позову, було взято до уваги положення частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В той же час, згідно з частиною 2 статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних обґрунтувань та доказів на підтвердження правомірності оскаржуваних постанов.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, підлягають задоволенню частково.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Семіроз І.М. про відкриття виконавчого провадження ВП № 32476790 від 27.04.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 544,00 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Семіроз І.М. про стягнення виконавчого збору ВП № 32476790 від 04.05.2012 року в розмірі 54,40 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Семіроз І.М. про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій ВП № 32476790 від 04.05.2012 року в розмірі 32,40грн.

Зобов'язати Центральний відділ державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції повернути ОСОБА_1 зайво сплачені кошти у розмірі 630,80 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя підпис В.І. Д'яков